Ухвала

від 08.01.2025 по справі 463/103/25

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/103/25

Провадження №1-кс/463/277/25

У Х В А Л А

про скасування арешту майна

08 січня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова

Слідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №72024141100000032 від 26 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 5 ст. 191 КК України, -

в с т а н о в и в:

адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах власника майна ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна, який накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2024 року у справі №463/9821/24, провадження №1-кс/463/8258/24, у кримінальному провадженні №72024141100000032 від 26 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 5 ст. 191 КК України, а саме на мобільний телефон марки iPhone IMEI НОМЕР_1 та IMEI НОМЕР_2 , якій належить ОСОБА_4 .

Подане клопотання мотивує тим, що в провадженні Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) ТУ БЕБ у Львівській області, перебуває кримінальне провадження №72024141100000032 від 26 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 5 ст. 191 КК України. 17 жовтня 2024 року на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 4 жовтня 2024 року проведено обшуки, серед іншого, за адресою: АДРЕСА_1 , - де ОСОБА_4 зареєстрований та фактично проживає. В ході обшуків в ОСОБА_4 вилучено мобільний телефон марки iPhone IMEI НОМЕР_1 та IMEI НОМЕР_2 . При цьому, ОСОБА_4 перешкод в ході обшуку не чинилось, добровільно видано зазначений телефон та код доступу до нього, будь-яких інших документів чи даних, у тому числі на електронних носіях, не виявлено. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2024 року у справі 463/9821/24 накладено арешт серед іншого на вилучене в ОСОБА_4 майно, а саме вказаний телефон. Зазначає, що ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні був допитаний одного разу лише в якості свідка, вилучене в нього майно є його особистою власністю та за відсутності факту повідомлення йому про підозру в даному кримінальному провадженні, за рахунок майна не може бути задоволено цивільний позов, воно не може бути предметом конфіскації (спеціальної конфіскації). Вищевказаний телефон належать ОСОБА_4 на праві приватної власності та на ньому міститься його особиста інформація, яка до даного провадження жодного стосунку не має. Вважає, що органу досудового розслідування було достатньо часу для того, щоб скопіювати всю інформацію, яка знаходиться на цьому телефоні, детально оглянути його без втручання у права власника володіти та користуватися належним йому майном, без подальшого вилучення цього майна. Тому вважає, що на даний час в даному кримінальному проваджені відпала необхідність у подальшому застосуванні арешту на телефон ОСОБА_4 .

Матеріали клопотання надійшли доЛичаківського районногосуду м.Львова черезсистему «Електроннийсуд» 7 січня 2025 року та автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено слідчого суддю ОСОБА_1 , клопотання призначено до розгляду в судовому засіданні на 8 січня 2025 року.

В судове засідання 8 січня 2025 року особа, що подала клопотання представник власника майна ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про розгляд клопотання, не з`явився, в поданому клопотанні просить розгляд такого провести у відсутності ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 .

Представник Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду клопотання, в судове засідання 8 січня 2025 року також не з`явився, про причини неявки не повідомив, жодних заперечень чи пояснень щодо клопотання не подав.

За таких обставин відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України слідчий суддя вважає за можливе розглянути подане клопотання за відсутності особа, яка заявила клопотання, та представника особи, за клопотанням якої було арештовано майно.

Оглянувши матеріали клопотання, справи №463/9821/24, провадження №1-кс/463/8258/24, за клопотанням про арешт майна, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме: у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

У відповідності до ч.1ст.174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При цьому згідно з п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України у разі скасування арешту тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено.

Встановлено, що Підрозділ детективів (на правах самостійного Управління) ТУ БЕБ у Львівській області здійснює досудове розслідування кримінального провадження №72024141100000032 від 26 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2024 року у справі №463/9821/24, провадження №1-кс/463/8258/24, в рамках даного кримінального провадження за клопотанням старшого детектива Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) ТУ БЕБ у Львівській області ОСОБА_6 було накладено арешт на ряд майна, в тому числі мобільний телефон марки iPhope IMEI: НОМЕР_1 та IMEI: НОМЕР_2 .

З матеріалів клопотання про арешт майна вбачається, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 4 жовтня 2024 року у справі №463/9328/24, провадження №1-кс/463/7849/24, в рамках вказаного кримінального провадження було надано дозвіл слідчим (детективам) слідчої групи у даному кримінальному провадженні та прокурорам, які здійснюють процесуальне керівництво у такому, на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , де зареєстрований та фактично проживає ОСОБА_4 .

Згідно зпротоколом обшукувід 17жовтня 2024року,проведеного напідставі вказаноївище ухвалив присутності ОСОБА_7 ,в ходітакого буловиявлено тавилучено мобільний телефон марки iPhope IMEI: НОМЕР_1 та IMEI: НОМЕР_2 .

Постановою старшого детектива Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області ОСОБА_6 від 17 жовтня 2024 року зазначений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №72024141100000032 від 26 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 5 ст. 191 КК України.

З ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно вбачається, що такий накладено з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а також запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, перетворення, відчуження речових доказів у кримінальному провадженні.

Водночас статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Частинами 1, 2 ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Так з матеріалів клопотання вбачається, що майно було вилучено ще 17 жовтня 2024 року, тобто з моменту вилучення такого пройшло понад два місяці. Представник власника майна в своєму клопотанні про скасування арешту стверджує, що власник майна ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні має процесуальний статус свідка, про підозру в такому йому не повідомлялось, та на даний час потреба в подальшому арешті майна відпала, оскільки в органу досудового розслідування було достатньо часу для огляду такого. При цьому відомостей щодо призначення у кримінальному провадженні експертного дослідження даного майна матеріали клопотання не містять та детективом про такі обставини слідчого суддю не повідомлено, жодних заперечень щодо скасування арешту майна не заявлено. Відтак оскільки слідчим суддею в ході розгляду клопотання про скасування арешту майна не встановлено обставин, що на даний час у кримінальному провадженні проводяться або ж існує потреба в проведенні слідчих (розшукових) дій, у зв`язку з якими на даний час продовжувала б існувати потреба в збереженні вказаного майна в тому ж стані, що був на момент його вилучення, в тому числі що в кримінальному провадженні призначено проведення експертного дослідження такого, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту майна підлягає частковому задоволенню.

Зокрема, оскільки доказів того, що станом на даний час кримінальне провадження №72024141100000032 від 26 березня 2024 року завершено, представником власника майна слідчому судді не надано, арешт накладено обґрунтовано та вилучене майно визнане речовими доказами у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за можливе скасувати арешт на вказане майно в частині заборони користування таким.

Керуючись ст.ст.169, 174,303,305-307,309 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна задовольнити частково.

Скасуватиарешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2024 року у справі №463/9821/24, провадження №1-кс/463/8258/24, на мобільний телефон марки iPhone IMEI НОМЕР_1 та IMEI НОМЕР_2 , якій належить ОСОБА_4 , в частині заборони користування таким.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1