Постанова

від 07.01.2025 по справі 420/30307/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30307/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року, прийнятого в порядку письмового провадження суддею Мариним П.П. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТЕКЛАЙН» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року адвокат Ноздрін Олексій Миколайович в інтересах Приватного підприємства «ТЕКЛАЙН» (далі Позивач, ПП «ТЕКЛАЙН») звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі Відповідач, ГУ ДПС в Одеській області) в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області за № 20113/15-32-07-03-10 від 14.08.2023 року (форма «В4»), яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 140 257 грн..

На обґрунтування позову зазначено, що у період з 04.07.2023 року по 10.07.2023 року Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість. За результатами якої складено Акт № 19165/15-32-07-03 від 17.07.2023 року, відповідно до якого Відповідачем було встановлено порушення: п. 44. 1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, абзац «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), ст. 1, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1, п. 2.4, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, у результаті чого було завищено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (рядок 21 декларації з ПДВ за квітень 2023 року), на суму 140 257 грн..

14.08.2023 року Позивач отримав податкове повідомлення-рішення № 20113/15-32-07-03-10 від 14.08.2023 р. (форма «В4») (далі ППР), яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду в розмірі 140 257, 00 грн.. Загальна сума ПДВ в розмірі 140 257, 00 грн., в зарахуванні якої було відмовлено, відноситься до господарських операцій з контрагентами ТОВ «ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАГРО-ПРАЙМ» та складається з: 82 195 грн.. за результатами господарських операцій у квітні 2023 року та 58 062 грн. від`ємне значення з ПДВ, задеклароване у березні 2023 року, в зарахуванні якої було відмовлено згідно висновків Акту перевірки (від 15.06.2023 року № 16208/15-32-07-03- 09/36920929) про дотримання законодавства при декларуванні ПДВ за березень 2023 року та на підставі ППР № 16918/15-32-07-03 від 14.07.2023 року форма «В4».

Відповідач повторно включив цю суму (58 062 грн.) ще й до складу загальної суми ППР, складеного за результатами перевірки за квітень 2023 року, що оскаржується за цією позовною заявою (140 257 грн. 58 062 грн. = 82 195 грн.). Позивач в адміністративному позові звернув увагу, що це зобов`язання досі є неузгодженим, оскільки наразі триває процедура судового оскарження складеного за результатами перевірки за березень 2023 року ППР № 16918/15-32-07-03 від 14.07.2023 р. форма «В4».

Так, Відповідачем, за результатами проведеної податкової перевірки, було відмовлено Позивачу в зарахуванні до складу податкового кредиту сум ПДВ, які відносяться до господарських операцій з контрагентами ТОВ «ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА» (квітень 2023 року) та ТОВ «УКРАГРО-ПРАЙМ» (квітень 2023 року), які надавали Позивачу в перевіряємому періоді транспортно-експедиторські послуги та послуги перевалки та перевезення вантажів відповідно. На думку Відповідача, Позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ у складі отриманих послуг від зазначених постачальників по документах, які не є первинними документами та не розкривають зміст господарських операцій. До такого Висновку Відповідач дійшов виявивши певні «недоліки» в первинних документах: зокрема, не відображення в актах наданих послуг місця складання, маршруту перевезення з зазначенням вулиці та номерів будинків, «недоліки» в ТТН.

Разом з чим, Позивач вважає, що господарські операції з посиланням на недоліки в оформленні первинних документів Відповідачем не були спростовані або зазначені як не реальні, проте визначені як такі, що не дають право на зарахування сум ПДВ за ними до складу податкового кредиту та, як наслідок, на бюджетне відшкодування.

На думку Позивача, такі висновки Відповідача є протиправними, такими, що суперечать, описаним та встановленим обставинам господарської діяльності Позивача, яка полягає в придбанні зернової продукції у надійних виробників, перевезенні, складуванні та подальшому експорті, що є ланками одного ланцюга та складає зміст економічної діяльності Позивача. Самі по собі «недоліки» в первинних документах не свідчать про те, що господарські операції не відбулись, не викликали змін в структурі активів та зобов`язань Позивача, або є нереальними та такими, що не дають права на податковий кредит. Нереальність господарських операцій Відповідачем не доведена.

Позивач наголошує, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (останній абзац ч. 2 ст. 9 Закону № 996- XIV). Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

З урахуванням викладеного, Позивач вважає, що висновки податкового органу викладені в Акті перевірки від 17.07.2023 року №19165/15-32-07-03 є необґрунтованими, а ППР, прийняте на підставі встановлених в ході перевірки порушень, підлягає скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року позов задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області № 20113/15-32-07-03-10 від 14.08.2023 року (форма «В4»), яким ПП «ТЕКЛАЙН» зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 140 257 грн.;

- стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ПП «ТЕКЛАЙН» сплачений судовий збір у розмірі 2 684 грн.;

- стягнуто на користь ПП «ТЕКЛАЙН» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн..

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його повністю та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому, що Позивач не забезпечив документального підтвердження операцій, на підставі яких здійснював податковий облік, умисно неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ у складі отриманих послуг від постачальників ТОВ «ОЛВІ ГРУП Україна», ТОВ «УКРАГРО-ПРАЙМ» по документах, які не є первинними документами та не розкривають зміст господарських операцій, чим порушено вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, ст. 1, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1, п. 2.4, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88.

Апелянт зазначає, що в квітні 2023 року до складу податкового кредиту ПДВ у додаток 1 «Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування» Позивачем було включено суми ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «ОЛВІ ГРУП Україна» на загальну суму 78 003, 42 грн., а також за податковими накладними, виписаними ТОВ «УКРАГРО-ПРАЙМ» на загальну суму 4 191, 96 грн., проте перевіркою у сукупності та взаємозв`язку всіх фактів було встановлено відсутність реальних правовідносин між Позивачем та його контрагентами ТОВ «ОЛВІ ГРУП Україна» та ТОВ «УКРАГРО-ПРАЙМ». Встановлені в ході перевірки та зафіксовані в Акті позапланової виїзної документальної перевірки платником податку вимог ПК України, є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, отже винесене спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Представником Позивача подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на таке.

Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ПП «ТЕКЛАЙН» зареєстроване в якості юридичної особи 05.03.2010 року та взято на податковий облік в органах державної податкової служби.

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП «ТЕКЛАЙН» здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

На підставі направлення від 04.07.2023 року за № 9089/15-32-07-03-13 та наказу ГУ ДПС в Одеській області від 16.06.2023 року № 4579-п, на підставі пп. 191.1.6 п. 191.1 ст. 19 №, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст.200, п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ТЕКЛАЙН» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року, значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість.

За результатами вказаної перевірки складено Акт перевірки від 17.07.2023 року за № 19165/15-32-07-03 (далі Акт перевірки). Перевірка проводилась з 04.07.2023 року по 10.07.2023 року. Терміни проведення перевірки не продовжувались.

У висновках Акту перевірки зазначено, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у березні 2023 року встановлено порушення з боку ПП «ТЕКЛАЙН» п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, абзац «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України, ст. 1, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1, п. 2.4, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88, у результаті чого завищено ПП «ТЕКЛАЙН» розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (рядок 21 декларації з ПДВ за квітень 2023 року), на суму 140 257 грн..

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, Позивач подав на них заперечення, проте рішенням від 10.08.2023 року за № 10409/КПР/15-32-07-03-09 Відповідачем залишено без змін Акт перевірки від 17.07.2023 року № 19165/15-32-07-03.

На підставі висновків вищевказаного Акту перевірки, Відповідачем 14.08.2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення за № 20113/15-32-32-07-03-10 (форма «В4»), яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду в розмірі 140 237 грн..

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 20113/15-32-32-07-03-10 від 14.08.2023 року, ПП «ТЕКЛАЙН» подало на них скаргу до Державної податкової служби України (вх. № 2/17-08 від 17.08.2023 року).

02.10.2023 року ДПС України прийняла рішення № 29278/6/99-00-06-01-01-06, яким залишила без змін ППР ГУ ДПС в Одеській області № 20113/15-32-32-07-03-10 від 14.08.2023 року, а скаргу ПП «ТЕКЛАЙН» без задоволення.

Не погодившись з висновками ГУ ДПС в Одеській області про порушення вимог податкового законодавства та прийнятою ППР від 14.08.2023 року № 20113/15-32-32-07-03-10, ПП «ТЕКЛАЙН» оскаржило вказане рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що ПП «ТЕКЛАЙН» надало ГУ ДПС в Одеській області всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальний зміст господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність формування податкового кредиту за такими операціями.

Переглядаючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 14.1 статті 14 ПК України визначені поняття, що у цьому Кодексі вживаються в такому значенні:

- податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту визначений ст. 198 ПК України.

Як встановлено п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

За приписами п. 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За правилами п. 201.10 ст. 201 ПК України обумовлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/ послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України.

Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто, підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п. 198.5 ст. 198 Кодексу, або інших документів, передбачених п. 201.11 ст. 201 Кодексу.

Крім цього, порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано ст. 200 ПК України.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом п. 200.4 ст. 200 ПК України регламентовано, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200- 1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон України № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом обов`язкові реквізити.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару із з`ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб`єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Як передбачено ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, орган доходів і зборів відповідно до принципу офіційності повинен спростовувати реальність господарських операцій як підстави для прийняття відповідного акта індивідуальної дії.

Колегія суддів звертає увагу на те, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту. Водночас наявність формально складених первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідної продукції.

Як встановлено колегією суддів та підтверджено матеріалами справи, 15.02.2023 року між ПП «ТЕКЛАЙН» (Замовник) та ТОВ «ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА» (Експедитор) укладено Договір № 15/02/23 перевезення вантажу, відповідно до якого Експедитор бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж з місця відправлення до пункту призначення, які вказуються в додатках до Договору, та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі («Вантажоодержувач»), а Замовник бере на себе зобов`язання сплатити за перевезення вантажу плату в строк та на умовах, встановлених цим Договором та заявкам до нього.

На виконання вказаного договору Експедитором були надані послуги перевезення сільськогосподарської продукції Замовника (просо, сорго), за результатами чого складені та передані акти наданих послуг, ТТН, зареєстровані податкові накладні, а Замовник в свою чергу належним чином сплатив вартість наданих послуг, що підтверджується платіжними інструкціями.

Так, надання транспортно-експедиційних послу підтверджується наступними документами, а саме: акт № ОУУА-000675 від 06.04.2023 року, ТТН № 212, 213 від 05.04.2023 року, податкова накладна № 49 від 06.04.2023 року (транспортно-експедиційні послуги перевезення по маршруту с. Новгород-Сіверський (Чернігівська обл.) м. Одеса (Одеська область) просо) на загальну суму 176 820, 20 грн., ПДВ 29 470, 03 грн.; акт № ОУУА-000710 від 09.04.2023 року, ТТН № 215 від 07.04.2023 року, податкова накладна № 85 від 09.04.2023 року (транспортно-експедиційні послуги перевезення по маршруту с. Новгород-Сіверський (Чернігівська обл.) м. Одеса (Одеська область) просо) на загальну суму 95 480, 11 грн., ПДВ 15 913, 35 грн.; акт № ОУУА-000737 від 12.04.2023 року, ТТН № 226 від 11.04.2023 року, податкова накладна № 114 від 12.04.2023 року (транспортно-експедиційні послуги перевезення по маршруту с. Новгород-Сіверський (Чернігівська обл.) м. Одеса (Одеська область) просо) на загальну суму 96 250, 12 грн., ПДВ 16 041, 69 грн.; акт № ОУУА-000743 від 15.04.2023 року, ТТН № 229 від 14.04.2023 року, податкова накладна № 143 від 15.04.2023 року (транспортно-експедиційні послуги перевезення по маршруту с. Новгород-Сіверський (Чернігівська обл.) м. Одеса (Одеська область) просо) на загальну суму 99 470, 11 грн., ПДВ 16 578, 35 грн..

Вищевказані первинні документи надавалися Відповідачу під час проведення перевірки.

Проте, в Акті Перевірки зазначено, що Позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ (квітень 2023 року) у сумі 78 003, 42 грн. у складі отриманих послуг від постачальника ТОВ «ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА» по документах, які не є первинними документами та не розкривають зміст господарських операцій, чим порушені вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, ст. 1, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1, п. 2.4, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 року за № 88.

До таких висновків Відповідач дійшов на підставі того, що:

- в актах виконаних робіт не відображено: місце складання (вказано лише назву населеного пункту без визначення вулиці та номерів будинків), зміст господарської операції, а саме у кожному із зазначених актів при відображенні найменування послуг не розкрито їх маршрут (не зазначена конкретна адреса початкового та кінцевого місця маршруту, а зазначена лише назва населеного пункту без визначення вулиці та номерів будинків), що унеможливлює ідентифікувати повний зміст господарської операції, відсутнє посилання на відповідні ТТН, що унеможливлює довести зв`язок відповідних ТТН до актів наданих послуг;

- в товарно-транспортних накладних відсутній пункт розвантаження без номера будівлі складського приміщення; вантажно-розвантажувальні операції, час прибуття, час вибуття, маса вантажу брутто, підпис відповідальної особи під час прийому вантажу, у всіх ТТН відсутня інформація про фактичного перевізника, відповідно до ЄРПП перевезення здійснювали ТОВ «Н-ВЕКТОР»;

- при досліджені відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам та Додатків 4 ДФ до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за квітень 2023 року ТОВ «ОЛВІ ГРУП Україна», ТОВ «Н-ВЕКТОР», не встановлена наявність прізвищ водіїв, тобто вказані особи не працювали на вказаних підприємствах перевізниках ні по трудовому договору, ні по цивільно-правовому договору, ні в якості фізичної особи підприємця.

Крім того, 24.09.2021 року між ПП «ТЕКЛАЙН» (Замовник) та ТОВ «УКРАГРО-ПРАЙМ» (Виконавець) укладено Договір № 24092021, відповідно до якого «Виконавець» приймає на себе зобов`язання здійснити за рахунок Замовника комплекс робіт з перевалки та перевезення вантажу; виконуючи обов`язки за цим договором, Виконавець може надавати такі види послуг як: організація робіт, пов`язаних з накопиченням, подрібненням, складуванням, зважуванням, перевезенням, митним оформленням вантажів Замовника та інше, а також може укладати договори від свого імені, або вчиняти інші дії, необхідні для виконання зобов`язань, визначених цим договором; Замовник здійснює оплату робіт та послуг Виконавця на підставі виставлених рахунків шляхом безготівкового перерахування коштів, протягом 7 банківських днів після дати виставлення рахунків.

На виконання вказаного договору Виконавцем були надані Замовнику послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт, за результатами чого виписано (оформлено) акти надання послуг, зареєстровані податкові накладні, а Замовник в свою чергу належним чином сплатив вартість наданих послуг, що підтверджується платіжними інструкціями.

Так, надання послуг з вантажувально-розвантажувальних робіт підтверджується наступними первинними документами: акт № 26 від 05.04.2023 року, податкова накладна № 28 від 05.04.2023 року, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), загальна сума 3 120, 11 грн., у т.ч. ПДВ 520, 02 грн.; акт № 27 від 05.04.2023 року, податкова накладна № 29 від 05.04.2023 року, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), загальна сума 3 126, 73 грн., у т.ч. ПДВ 521, 12 грн.; акт № 29 від 06.04.2023 року, податкова накладна № 30 від 06.04.2023 року, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), загальна сума 3 159, 60 грн., у т.ч. ПДВ 526, 60 грн.; акт № 30 від 06.04.2023 року, податкова накладна № 31 від 06.04.2023 року, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), загальна сума 3 159, 60 грн., у т.ч. ПДВ 526, 60 грн.; акт № 31 від 11.04.2023 року, податкова накладна № 32 від 11.04.2023 року, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), загальна сума 3 159, 60 грн., у т.ч. ПДВ 526, 60 грн.; акт № 32 від 11.04.2023 року, податкова накладна № 33 від 11.04.2023 року, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), загальна сума 3 159, 60 грн., у т.ч. ПДВ 526, 60 грн.; акт № 33 від 20.04.2023 року, податкова накладна № 34 від 20.04.2023 року, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), загальна сума 3159,60 грн., у т.ч. ПДВ 526, 60 грн.; акт № 34 від 20.04.2023 року, податкова накладна № 35 від 20.04.2023 року, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), загальна сума 3 106, 94 грн., у т.ч. ПДВ 517, 82 грн..

Вищевказані первинні документи надавалися Відповідачу під час проведення перевірки.

Проте, в Акті перевірки зазначено, що Позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ (квітень 2023 року) у сумі 4 191, 96 грн. у складі отриманих послуг від постачальника ТОВ «УКРАГРО-ПРАЙМ» по документах, які не є первинними документами та не розкривають зміст господарських операцій, чим порушені вимогам п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, ст. 1, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1, п. 2.4, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 року за № 88.

До таких висновків апелянт дійшов на підставі того, що в усіх актах виконаних робіт не відображено місце складання, зміст господарської операції, а саме у кожному із зазначених актів при відображенні найменування послуг не розкрито місце наданих послуг (не зазначена конкретна адреса проведення вантажно-розвантажувальних робіт, не зазначена назва населеного пункту вулиці та номерів будинків), що унеможливлює ідентифікувати повний зміст господарської операції.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції вважає зазначені висновки податкового органу такими, що не відповідають обставинам справи, нормам діючого законодавства з огляду на наступне.

Як визначено ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За правилами п. 2.1, п. 2.4, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88, регламентовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Первинні документи, що пройшли обробку, повинні мати відмітку, яка виключає можливість їх повторного використання: при ручній обробці - дату запису в регістр бухгалтерського обліку, а при обробці електронними та іншими засобами - відтиск штампу оператора, відповідального за їх обробку, або відмітку, придатну для її оброблення електронними засобами.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, товарно-транспортні накладні не є документами на підтвердження кількості фактично поставленого товару, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а призначені для обліку руху товарів та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Вказані висновки узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 16.03.2023 року по справі № 640/20778/19.

Разом з цим, п. п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за № 363, визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді.

В свою чергу, як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, в наданих ТТН по взаємовідносинам ПП «ТЕКЛАЙН» та ТОВ «ОЛВІ ГРУП Україна» зазначена інформація, яка передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що дає змогу належним чином ідентифікувати господарську операцію.

При цьому, посилання апелянта на те, що в ТТН відсутня інформація щодо пункту розвантаження (зазначено без номера будівлі складського приміщення), вантажно-розвантажувальні операції, час прибуття, час вибуття, маса вантажу брутто, підпис відповідальної особи під час прийому вантажу, у всіх ТТН відсутня інформація про фактичного перевізника, жодним чином не заважають ідентифікувати господарську операцію, є незначними та не свідчать про їх дефектність.

Судом першої інстанції правильно враховано, що Позивач здійснив оплату за надані послуги, що підтверджується наданими до суду платіжними інструкціями, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану, відбувся рух активів, а отже вони є реальними.

Крім того, Верховним Судом в постанові від 04.06.2020 року по справі № 340/422/19 викладено позицію, що відсутність в товарно-транспортних накладних конкретної адреси пункту навантаження не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції зазначає, що відсутність прізвищ водіїв, які здійснювали перевезення вантажів, у відомостях про нарахування заробітної плати контрагентами Позивача, не є свідченням відсутності придбання таких послуг Позивачем у ТОВ «ОЛВІ ГРУП Україна» та не може бути покладено у провину Позивачу, а відтак бути достатньою підставою для висновку про не підтвердження тієї чи іншої господарської операції.

Водночас Позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують оформлення трудових відносин з працівниками та сплату їм заробітної плати тощо.

За таких обставин, Відповідачем не доведено та не надано належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання послуг трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності по наданню послуг з перевезення визначеного товару, обумовленого укладеними договорами з Позивачем. Відповідачем також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки Позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 21.03.2023 року по справі № 620/2487/19.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.11.2020 року по справі № 816/5040/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності (постанова Верховного Суду від 27.01.2022 року по справі № 120/712/20-а).

Апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції також було надано оцінку актам виконаних робіт, а саме.

Суд першої інстанції правильно вказав, що посилання контролюючого органу на недоліки актів виконаних робіт ПП «ТЕКЛАЙН» та ТОВ «ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА» (не відображено місце складання (вказано лише назву населеного пункту без визначення вулиці та номеру будинків; зміст господарської операції: при відображенні найменування послуг (транспортно-експедиційних послуг перевезення) не розкрито їх маршрут (не зазначена конкретна адреса початкового та кінцевого місця маршруту, а зазначено лише назва населеного пункту без визначення вулиці та номерів будинків), що унеможливлює ідентифікувати повний зміст господарської операції; відсутнє посилання на відповідні ТТН, що унеможливлює довести зв`язок відповідних ТТН до актів наданих послуг) жодним чином не унеможливлює ідентифікувати повний зміст господарських операцій та не свідчить про ненадання вказаним контрагентом Позивачу транспортно-експедиційних послуг перевезення, враховуючи надання до перевірки та до суду відповідного договору перевезення вантажу від 15.02.2023 року № 15/02/23, товарно-транспортних накладних на підтвердження таких перевезень вантажу, податкових накладних та платіжних інструкцій про оплату за надані послуги.

З матеріалів справи вбачається, що в актах виконаних робіт між ПП «ТЕКЛАЙН» та ТОВ «ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА» міститься наступна інформація: найменування послуг (транспортно-експедиційні послуги перевезення); зазначено маршрут, на якому надавались такі послуги (в залежності від місцезнаходження сільськогосподарського виробника, у якого купувалась продукція - Новгород-Сіверський (Чернігівська обл.) - Одеса (Одеська обл.), Красна Лука (Полтавська обл.) - Одеса (Одеська обл.), тощо); сільськогосподарська культура (сорго, просо); кількість та одиниця виміру сільськогосподарської культури щодо якої надавались транспортно-експедиційні послуги перевезення (в тонах); ціна та сума послуг (без ПДВ), сума ПДВ, загальна вартість послуг з ПДВ.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені відомості в своїй сукупності дозволяють ідентифікувати обсяг та зміст господарських операцій між ПП «ТЕКЛАЙН» та ТОВ «ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА».

Більш того, під час перевірки Позивач надав Відповідачу договір з постачальником (виробником) сільськогосподарських культур, в якому було зазначено конкретний адрес завантаження: ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» - договір купівлі продажу № 07022023-1 від 07.02.2023 року та специфікації № 4-7 - умови поставки FCA автотранспортом покупця за адресою Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Вокзальна, буд. 15. А також надані до перевірки акти наданих послуг узгоджуються з відповідними ТТН, в яких був вказаний маршрут (графи «Пункт навантаження», «Пункт розвантаження»).

Також, посилання апелянта на недоліки актів надання послуг ПП «ТЕКЛАЙН» та ТОВ «УКРАГРО-ПРАЙМ» (не відображено місце складання, зміст господарської операції, а саме у кожному із зазначених актів при відображенні найменування послуг не розкрито місце наданих послуг (не зазначена конкретна адреса проведення вантажно-розвантажувальних робіт, не зазначена назва населеного пункту вулиці та номерів будинків), що унеможливлює ідентифікувати повний зміст господарської операції) жодним чином не унеможливлює ідентифікувати повний зміст господарських операцій та не свідчить про ненадання вказаним контрагентом позивачу послуг з вантажувально-розвантажувальних робіт, враховуючи надання до перевірки та до суду відповідного договору від 24.09.2021 № 24092021 з додатковими угодами про надання комплексу робіт на складі Одеська область, 7-й км, Овідіопольського шосе, 6.

З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою № 2 від 25.10.2022 року до договору про надання послуг від 24.09.2021 року № 24092021 внесено зміни до цього договору та додано п.1.2 в наступній редакцій: «За цим договором Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання здійснювати зберігання вантажу Замовника на складі, розташованому за адресою: Одеська область, 7-й км Овідіопольського шосе».

Таким чином, зазначені відомості та первинні документи в своїй сукупності дозволяють ідентифікувати обсяг та зміст господарських операцій між ПП «ТЕКЛАЙН» та ТОВ «УКРАГРО-ПРАЙМ».

Отже, апеляційний суд, як і суд першої інстанції дійшов висновку, що ПП «ТЕКЛАЙН» надало ГУ ДПС в Одеській області всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальний зміст господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність формування податкового кредиту за такими операціями.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, висновки апелянта про порушення Позивачем п. 44. 1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, абзац «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), ст. 1, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1, п. 2.4, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, є необґрунтованими та безпідставними, що здійснені з невірним тлумаченням норм законодавства та аналізом наданих первинних документів.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд, як і суд першої інстанції дійшов висновку, що апелянт, приймаючи оскаржувану податкове повідомлення-рішення, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак наведене рішення є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТЕКЛАЙН» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя:М. П. Коваль

Суддя:Ю.В. Осіпов

Суддя:В.О. Скрипченко