Повістка

від 21.01.2025 по справі 420/30307/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30307/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду в місті Одеса заяву адвоката Ноздріна Олексія Миколайовича в інтересах Приватного підприємства «ТЕКЛАЙН» про ухвалення додаткового рішення у справі за наслідками розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТЕКЛАЙН» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні П`ятого апеляційного адміністративного суду перебувала справа № 420/30307/23 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТЕКЛАЙН» (далі Позивач, ПП «ТЕКЛАЙН») до Головного управління ДПС в Одеській області (далі Відповідач, ГУ ДПС в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За наслідками розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року П`ятим апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову від 07.01.2025 року, якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

13 січня 2025 року адвокат Ноздрін Олексій Миколайович в інтересах Приватного підприємства «ТЕКЛАЙН» за допомогою системи «Електронний суд» подав до П`ятого апеляційного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, оскільки за наслідками розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області та ухваленням постанови не було вирішено питання про стягнення з ГУ ДПС в Одеській області судових витрат, понесених ПП «ТЕКЛАЙН» на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування заяви зазначено, що у зв`язку з розглядом даної справи у П`ятому апеляційному адміністративному суді ПП «ТЕКЛАЙН» понесло судові витрати на правову (правничу) допомогу адвоката в сумі 7 500 грн. за складання відзиву на апеляційну скаргу на підставі Договору про надання правової допомоги № 52 від 02.10.2023 року. Факт надання такої послуги на стадії апеляційного розгляду та її оплата підтверджується Рахунком на оплату № 190 від 26.11.2024 року, Актом надання послуг № 194 від 26.11.2024 року, а також Платіжною інструкцією, проведеною банком № 915 від 28.11.2024 року.

Розглянувши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового судового рішення по справі № 420/30307/23 та часткове задоволення заяви.

За змістом статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи із аналізу вказаної норми чинним законодавством передбачено виключний перелік підстав для постановлення додаткового рішення. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України зазначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України).

Як визначено ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду ().

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України обумовлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

За змістом ч. 5 ст. 134 КАС України регламентовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2019 року по справі № 810/2760/17.

В даному випадку, як на підставу понесення ПП «ТЕКЛАЙН» витрат на професійну правничу допомогу адвоката, було надано да матеріалів справи Договір про надання правової допомоги № 52 (далі Договір), укладеного 02.10.2023 року між ПП «ТЕКЛАЙН» (далі Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «КОНСЕНСУС» (далі Виконавець), відповідно до якого в обсязі та на умовах даного Договору Виконавець надає Клієнту та його посадовим особам правову допомогу, а Клієнт приймає і оплачує її в повному обсязі.

Умовами зазначеного договору, зокрема п. 2.1. та п. 2.2. ст. 2, п. 5.5. ст. 5 передбачено, що Виконавець надає правову допомогу щодо:

- судового оскарження податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Одеській області № 16899/15-32-07-03 та № 16918/15-32-07-03 від 14.07.2023 року;

- судового оскарження податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області за № 20113/15-32-07-03-10 від 14.08.2023 року.

У разі виникнення потреби у наданні інших видів адвокатської діяльності, така правова допомога надається в рамках цього договору на підставі усних або письмових доручень Клієнта, однак оплачується додатково згідно Додатка № 1 до Договору на підставі виставленого рахунку.

При завершенні виконання Доручення, Виконавець зобов`язався надати Акт здачі-приймання наданої правової допомоги.

На виконання умов Договору між АО «КОНСЕНСУС» та ПП «ТЕКЛАЙН» складено Акт надання послуг № 194 від 26.11.2024 року, відповідно до якого Виконавцем на підставі Договору про надання правової допомоги № 52 від 02.10.2023 року були виконані наступні роботи (надані такі послуги), а саме надано послугу з правової допомоги (підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області до П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі № 420/30307/23) на загальну вартість 7 500 грн..

Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов`язаних із фактичним отриманням Позивачем правової допомоги від Адвоката в сумі 7 500 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Суд апеляційної інстанції погоджується із доводами Позивача про наявність факту надання адвокатських послуг, проте, з урахуванням обсягу наданих послуг, а також часу витраченого Адвокатом, суд вважає, що розмір понесених Позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7 500 грн. є необґрунтованим, та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Так, як встановлено колегією суддів, Позивачем отримано від Адвоката юридичні послуги у вигляді складання відзиву на апеляційну скаргу по справі № 420/30307/23, що відображено в Акті надання послуг № 194 від 26.11.2024 року.

В свою чергу, за змістом апеляційна скарга органу ДПС відповідає відзиву на позовну заяву, тому така апеляційна скарга не потребувала значного часу для її оцінці.

При цьому, поданий відзив на апеляційну скаргу по змісту відповідає відповіді на відзив на позовну заяву з додатковими посиланнями на обставини справи, що також дає підстави для висновку про відсутність потреби у значному часі для складення відзив на апеляційну скаргу в межах цієї справи. Ніяких нових доводів чи нової практики Верховного Суду у ньому зазначено не було.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих Адвокатом послуг із співмірності обсягу цих послуг та витраченого Адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 року по справі № 520/2915/19 зауважив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Отже, з огляду на зазначене та виходячи з принципу обґрунтованості й пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих Адвокатом послуг, часом, витраченим Адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, колегія суддів дійшла висновку про часткове відшкодування ПП «ТЕКЛАЙН» витрат, пов`язаних з правовою допомогою Адвоката, а саме в сумі 1 000 грн., а у задоволенні в іншій частині слід відмовити.

Таким чином, ПП «ТЕКЛАЙН» мають бути відшкодовані понесені під час апеляційного провадження у справі витрати, пов`язаних із отриманням професійної правничої допомоги понесених в сумі 1 000 грн. з огляду на принципи справедливості, обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області, оскільки правнича допомога пов`язана саме із подання зазначеним суб`єктом владних повноважень апеляційної скарги.

Оскільки постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.01.2025 року по справі № 420/30307/23 не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність прийняття додаткового судового рішення у даній справі, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ПП «ТЕКЛАЙН» судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу адвоката в сумі 1 000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 252, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву адвоката Ноздріна Олексія Миколайовича в інтересах Приватного підприємства «ТЕКЛАЙН» про ухвалення додаткового рішення у справі за наслідками розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТЕКЛАЙН» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову по справі № 420/30307/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТЕКЛАЙН» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 36920929) на користь Приватного підприємства «ТЕКЛАЙН» (ЄДРПОУ 38912239) судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу адвоката в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень.

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя:М. П. Коваль

Суддя:Ю.В. Осіпов

Суддя:В.О. Скрипченко