Ухвала

від 26.12.2024 по справі 752/16303/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/16303/24Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1 Провадження №11-кп/824/5786/2024 У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021000000001357, по обвинуваченню:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.206-2, ч.4 ст.28, ч.3 ст.358, ч.4 ст.28, ч.4 ст.358 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 до 02 грудня 2024 року, із визначенням розміру застави.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, вважаючи її незаконною.

Будь-яких інших доводів, якими обґрунтовуються апеляційні вимоги, апеляційна скарга не містить.

Крім цього, в поданій апеляційній скарзі обвинувачений порушує клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження, оскільки 03 жовтня 2024 року судом було проголошено резолютивну частину рішення, а повний текст було проголошено без його участі лише 08 жовтня 2024 року. Зазначає, що оскільки копію оскаржуваної ухвали ним було отримано лише 18 жовтня 2024 року, просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та прийняти його апеляційну скаргу до розгляду.

Суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованими доводи апелянта про поважність пропуску строків на апеляційне оскарження, оскільки наведені у клопотанні обставини підтверджуються матеріалами справи. З цих підстав суд задовольняє клопотання обвинуваченого та поновлює йому строк на апеляційне оскарження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та вважав рішення суду про продовження строку тримання під вартою законним і обґрунтованим, вивчивши матеріали контрольного провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів провадження, на розгляді Шевченківського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021000000001357, по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.206-2, ч.4 ст.28 ч.3 ст.358, ч.4 ст.28 ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_9 у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.206-2, ч.4 ст.28, ч.3 ст.358 КК України; ОСОБА_10 у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.206-2, ч.4 ст.28 ч.3 ст.358, ч.4 ст.28, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_11 у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.206-2 КК України, ОСОБА_12 у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.206-2 КК України, ОСОБА_13 у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.206-2, ч.4 ст.28 ч.3 ст.358, ч.4 ст.28 ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_14 у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.206-2, ч.4 ст.28 ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_15 у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ст.206-2, ч.4 ст.28 ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_16 у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ст.206-2, ч.4 ст.28 ч.3 ст.358 КК України.

У судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовуючи його тим, що на даний час продовжують існувати заявлені раніше ризики, передбачені статтею 177 КПК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 до 02 грудня 2024 року, із визначенням розміру застави.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до положень ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали встановлено, що зазначені вимоги кримінального закону судом дотримані.

Ухвалюючи рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 та покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винуватим, дані про особу винного та конкретні обставини провадження за висунутим обвинуваченням.

Крім цього, судом першої інстанції взято до уваги, що обвинувачений ОСОБА_7 в порушення ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 січня 2024 року у справі 757/139/24-к здійснював тиск на потерпілих та свідків з метою зміни показань та погрожував фізичною розправою, у зв`язку із чим йому було змінено запобіжний захід на тримання під вартою.

Оцінивши зазначені обставини в сукупності, суд дійшов висновку про продовження існування ризиків, наведених прокурором та передбачених статтею 177 КПК України, які свідчать про можливість обвинуваченого переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих, свідків та обвинувачених у кримінальному провадженні. Також, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 , існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду.

Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд обґрунтовано врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 та інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, які в сукупності можуть свідчити про існування ризиків переховування його від суду, а також незаконного впливу на інших обвинувачених, потерпілих та свідків, які судом ще не допитані.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 повідомив, що судом необґрунтовано встановлено його вплив на свідків у кримінальному провадженні. Крім цього, як вважає апелянт, матеріали кримінального провадження відносно нього сфальсифіковані та не містять належних та достатніх доказів на підтвердження його винуватості.

Виходячи з рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_17 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, предметом апеляційного розгляду в даному провадженні є лише ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

В даному рішенні Конституційний Суд України констатував, що положення статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв`язку з частиною першою її статті 55 зобов`язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов`язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.

За таких обставин, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочинів.

З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року, якою частково задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 до 02 грудня 2024 року, із визначенням розміру застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4