Постанова

від 07.01.2025 по справі 300/8326/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/8326/24 пров. № А/857/31091/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Пославського Д.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Семків М.Н.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника адвоката Семківа Миколи Несторовича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Семківа Миколи Несторовича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (суддя суду І інстанції: Боршовський Т.І.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15 год. 14 хв. 13.11.2024р. м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 14.11.2024р.),-

В С Т А Н О В И В:

31.10.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Семків М.Н., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

поновити строк на оскарження;

визнати неправомірними дії відповідача Коломийського відділу державної виконавчої служби /ВДВС/ у Коломийському районі Івано-Франківської обл. Західного міжрегіонального управління /ЗМУ/ Міністерства юстиції /МЮ/ в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 76232466 від 08.10.2024р. щодо стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 46908 грн. 54 коп. та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 76232466 від 08.10.2024р.;

скасувати постанову від 08.10.2024р. про відкриття виконавчого провадження № 76232466 та постанову від 08.10.2024р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 76232466 (а.с.1-5).

Згідно ухвали суду від 13.11.2024р. визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із розглядуваним позовом та поновлено такий (а.с.201-205).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.208-221).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Семків М.Н., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.224-228).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що згідно фактичних обставин справи 08.10.2024р. державний виконавець розпочав нове виконавче провадження № 76232466 про стягнення виконавчого збору, де в постанові зазначив розмір боргу в сумі 46908 грн. 54 коп., хоча згідно постанови від 07.10.2024р. по ВП № 65606126 залишок виконавчого збору склав 8409 грн. 86 коп. При цьому в рамках вказаного провадження державний виконавець не вчиняв будь-яких виконавчих дій, рішення суду було виконано добровільно, а виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою.

Отже, сума виконавчого збору зазначена в постанові від 08.10.2024р. помилково, при цьому виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми боргу за виконавчим листом.

Таким чином, у державного виконавця при реальному стягненні в межах виконавчого провадження № 38922824 лише 30000 грн. із позивача та подальшого повернення без виконання виконавчого листа не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження ВП № 76232466 від 08.10.2024р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 46908 грн. 54 коп. в межах виконавчого провадження № 38922824, а така постанова не відповідає вимогам ст.27 Закону України «Про виконавче провадження».

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Як встановлено під час судового розгляду справи, рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 23.12.2011р. в справі № 2-2237 задоволено позов Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; стягнуто в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 014/14-10-1110 G 224 від 26.12.2007р. в сумі 838887 грн. 72 коп. (а.с.75-76).

09.02.2012р. Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської обл. в справі № 2-2237/2011 видано виконавчий лист про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/14-10-1110 G 224 від 26.12.2007р. в сумі 838887 грн. 72 коп.

З метою примусового виконання вищевказаного виконавчого листа 18.07.2013р. відкрито виконавче провадження № 38922824.

У вказаному виконавчому провадженні № 38922824 державним виконавцем винесено постанову від 12.02.2014р. про стягнення виконавчого збору в розмірі 83888 грн. 77 коп. (а.с.62).

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 16.04.2021р. в справі № 2-2237/2011 замінено стягувача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ / «Фінансова компанія «Централ Фінанс» у виконавчому провадженні № 38922824 з примусового виконання рішення суду від 23.12.2011р. в справі № 2-2237/2011.

28.05.2021р. головним державним виконавцем Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Косівчуком Р.Б. прийнято постанову про повернення виконавчого листа № 2-2237 від 23.12.2011р. стягувачу на підставі ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» за його заявою (в зв`язку з позасудовим врегулюванням спору) (а.с.139).

Також 28.05.2021р. постанову від 12.02.2014р. про стягнення 83888 грн. 77 коп. виконавчого збору виділено в окреме провадження ВП № 65606126 (а.с.141).

07.10.2024р. державний виконавець завершив виконавче провадження ВП № 65606126 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з встановленою законом забороною звернення стягнення на пенсію. У виконавчому провадженні ВП № 65606126 державний виконавець виніс постанову від 07.10.2024р. про повернення виконавчого документа стягувачу, в якій зазначив, що сума стягнутого виконавчого збору становить 8409 грн. 86 коп. (а.с.181).

08.10.2024р. головний державний виконавець Коломийського ВДВС у Коломийському районі Івано-Франківської обл. ЗМУ МЮ прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 76232466 з примусового виконання постанови від 12.02.2014р. у виконавчому провадженні № 38922824 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 46908 грн. 54 коп. (а.с.22).

08.10.2024р. головним державним виконавцем Коломийського ВДВС у Коломийському районі Івано-Франківської обл. ЗМУ МЮ прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 76232466 у загальній сумі мінімальних витрат 300 грн. (а.с.23-24).

29.10.2024р. ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою щодо отримання інформації про відкриті виконавчі провадження щодо позивача (а.с.6).

Листом № 118130 від 20.10.2024р. Коломийський ВДВС у Коломийському районі Івано-Франківської обл. ЗМУ МЮ повідомив позивача про те, що на виконанні перебувало виконавче провадження, відкрите на виконання виконавчих листів № 2-2237, виданих 23.12.2011р. Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської обл. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 838887 грн. 72 коп. боргу. 28.05.2021р. вказане виконавче провадження завершено за письмовою заявою стягувача. Проте, в ході проведення виконавчих дій винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави виконавчого збору в розмірі 83888 грн. 77 коп. Постанова про стягнення виконавчого збору виділена в окреме провадження; станом на 30.10.2024р. залишок несплаченого виконавчого збору становить 46908 грн. 54 коп. Таким чином, для виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 як боржника, необхідно погасити заборгованість з оплати виконавчого збору в розмірі 46908 грн. 54 коп. (а.с.8).

01.11.2024р. головним державним виконавцем Коломийського ВДВС у Коломийському районі Івано-Франківської обл. ЗМУ МЮ прийнято постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, згідно якої у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, винесеній 07.10.2024р. у ВП № 65606126 допущено арифметичну помилку, а саме вказано, що сума стягнутого виконавчого збору склала 8409 грн. 86 коп., тоді як сума стягнутого виконавчого збору становить 36980 грн. 23 коп. (а.с.182).

Вважаючи протиправними дії органу державної виконавчої служби в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 76232466 від 08.10.2024р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 46908 грн. 54 коп. та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 76232466 від 08.10.2024р., представник позивача звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Предметом спору в цій справі (з урахуванням доводів апеляційної скарги) є оцінка правомірності стягнення з боржника суми виконавчого збору відповідно до ст.ст.27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу з вказаного боржника за умови закінчення виконавчого провадження через повернення виконавчого документа за заявою стягувача, а також правомірність винесених державним виконавцем постанов про відкриття виконавчого провадження № 76232466 від 08.10.2024р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 46908 грн. 54 коп. та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 76232466 від 08.10.2024р.

Відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що дослідженню підлягають три важливі факти: чи виконавчий документ є чинним та не скасованим в установленому законом порядку, чи не пропущено строк пред`явлення його до виконання, та чи не визнано його таким, що не підлягає виконанню, зокрема, з підстави відсутності обов`язку через його виконання боржником.

В свою чергу, постанова Коломийського МРВ ДВС № 38922824 від 12.02.2014р. є чинним виконавчим документом, яка підлягає примусовому виконанню, оскільки позивачем така не оскаржувалася та не скасована в судовому порядку.

Відповідачем не пропущено строк пред`явлення виконавчого документа - постанови від 12.02.2014р. № 38922824 до примусового виконання.

Також вказана постанова не визнана такою, що не підлягає примусовому виконанню, залишок заборгованості становить 46908 грн. 54 коп.

01.11.2024р. державний виконавець прийняв постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, згідно якої у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, винесеній 07.10.2024р. у ВП № 65606126, допущено арифметичну помилку, а саме вказано, що сума стягнутого виконавчого збору 8409 грн. 86 коп., тоді як сума стягнутого виконавчого збору становить 36980 грн. 23 коп. Такий розмір нестягнутої суми боргу перед державою 46908 грн. 54 коп. зафіксовано на примірнику виконавчого документа - постанови № 38922824 від 12.02.2014р.

Таким чином, державний виконавець правомірно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 76232466 з примусового виконання постанови Коломийського ДВС від 12.02.2014р. у виконавчому провадженні № 38922824 про стягнення з ОСОБА_1 залишку несплаченого виконавчого збору в сумі 46908 грн. 54 коп.

Такі висновки суду першої інстанції у повній мірі ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України № 606-XIV від 21.04.1999р. «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV; був чинний на дату відкриття виконавчого провадження (ВП № 38922824 від 18.07.2013р.) і діяв до 04.10.2016р.).

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Поряд з цим, 05.10.2016р. набув чинності Закон України № 1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), пунктом 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (ч.1).

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (ч.2).

В подальшому Законом України № 2475-VIII від 03.07.2018р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28.08.2018р., у частині 2 ст.27 Закону № 1404-VIII слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Отже, після 28.08.2018р. розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.

Повертаючись до обставин цієї справи зауважимо, що виконавче провадження ВП № 38922824 відкрито 18.07.2013р. (тобто за правилами Закону № 606-XIV, в редакції, яка діяла на той час).

При цьому, до 05.10.2016р. правовідносини щодо здійснення виконавчих дій регулювались Законом України № 606-XIV від 21.04.1999р. «Про виконавче провадження», а з 05.10.2016р. вступив у силу Закон України № 1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження».

Спірна постанова про стягнення виконавчого збору прийнята відповідачем 12.02.2014р. (за правилами Закону № 606-XIV, чинного на дату її ухвалення).

При цьому, згідно ч.1 ст.28 вказаного Закону виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, з моменту виникнення заборгованості позивача та прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження до прийняття постанови про стягнення виконавчого збору змінювалось законодавство, відповідно до якого здійснювався обрахунок виконавчого збору.

За подібної ситуації Верховний Суд у постанові від 11.08.2021р. у справі № 300/3260/20 звернув увагу, з-поміж іншого, на те, що відповідно до ч.1 ст.28 Закону № 606-XIV розмір виконавчого збору (у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст.25 Закону № 606-XIV для самостійного його виконання) становив 10 відсотків від суми, що підлягала стягненню (якщо йдеться про вимоги майнового характеру). Відповідно до зазначеної постанови, у цьому випадку (тобто, коли виконавче провадження відкрито за правилами Закону № 606-XIV) розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника, потрібно визначати за правилами ст.28 Закону № 606-XIV (чинного на той час).

Буквальний аналіз положень ст.27 Закону № 1404-VIII у зіставленні з ч.1 ст.28 Закону № 606-XIV у вимірі обставин цієї справи дає підстави для висновку, що закінчення виконавчого провадження/повернення виконавчого документа стягувачу (зокрема, без реального його виконання) не заперечує наявності підстав для стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала стягненню за цим (поверненим) виконавчим документом.

Тобто, в цій справі законом, який діяв на час відкриття виконавчого провадження, є Закон № 606-XIV, а з уваги на зміст його ст.28 (в редакції, чинній на 12.02.2014р.) розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19.01.2022р. у справі № 640/7697/21.

Крім того, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 360/3324/19.

Стосовно посилань апелянта на те, що виконавчий збір стягується лише за фактичного стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, які призвели до стягненню з боржника сум заборгованості, колегія суддів відноситься критично, оскільки відповідно до ст.27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ч.2 ст.27 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла до 28.08.2018р.

Законом України № 2475-VIII від 03.07.2018р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28.08.2018р., у частині 2 ст.27 Закону № 1404-VIII слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Отже, після 28.08.2018р. розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.

Колегія суддів звертає увагу, що є необґрунтованими посилання позивача на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020р. у справі № 2540/3203/18, оскільки спір у цій справі відмінний від спору, який виник у справі № 300/8326/24; правовідносини у ній виникли під час дії Закону № 1404-VIII (у редакції до 28.08.2018р). Разом з тим, положення Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 28.08.2018р.) зменшували відповідальність боржника в порівнянні з нормами Закону № 606-XIV, який був чинний на дату відкриття виконавчого провадження (18.07.2013р.) та Закону № 1404-VIII, що врегулювали питання виконавчого збору, які були чинними з 28.08.2018р., оскільки редакція цієї статті передбачала стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків від суми, яка фактично стягнена.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про неможливість застосування до обставин цієї справи правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 11.03.2020р. у справі № 2540/3203/18, адже її ухвалено за інших фактологічних умов і нормативного регулювання.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення державного виконавця (постанова ВП № 38922824 від 12.02.2014р. про стягнення виконавчого збору в розмірі 83888 грн. 77 коп.) винесена відповідно до норм ст.ст.3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені цим Законом.

Водночас, законодавець пов`язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору не виключно з вчиненням ним певних виконавчих дій протягом усього часу тривалості виконавчого провадження, яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника. Сума основної винагороди у розмірі 10 відсотків визначається та стягується виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Визначення розміру винагороди пов`язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом.

Згідно із п.8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р., про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

При цьому, пунктами 21-22 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону.

У разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавець після підготовки розпорядження державного виконавця, передбаченого пунктом 13 розділу VII цієї Інструкції, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

При цьому, положення Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог, зокрема Закону України «Про виконавче провадження», та такі, що не можуть йому суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що державний виконавець визначає суму виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження, а у випадку повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) постанова про стягнення виконавчого збору має бути прийнята не пізніше наступного дня з дня наведених обставин. При цьому, останнє повноваження реалізується державним виконавцем, якщо виконавчий збір ще не стягнуто. Крім того, наведені норми дозволяють державному виконавцю вирішити питання про стягнення виконавчого збору як у постановах про відкриття виконавчого провадження, про закінчення виконавчого провадження, так і в окремій постанові, якою вирішується питання про стягнення виконавчого збору, під час здійснення виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується, є вичерпним. Після відкриття виконавчого провадження вже розпочинається примусове виконання рішення і, як наслідок, стягнення виконавчого збору. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

За такого правового регулювання та обставин справи колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що державний виконавець Коломийського ВДВС у Коломийському районі Івано-Франківської обл. ЗМУ МЮ в частині винесення постанови від 08.10.2024р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 76232466 діяв правомірно.

Водночас, відповідно до п.9 ч.1 ст.37 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно з ч.4 ст.37 цього Закону про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Частиною 5 ст.37 зазначеного Закону визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку, визначено ст.12 згаданого Закону.

Відповідно до ч.5 ст.12 цього Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до п.10-2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, припинено звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Як встановлено під час судового розгляду, 07.10.2024р. державний виконавець завершив виконавче провадження ВП № 65606126 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з встановленою законом забороною звернення стягнення на пенсію.

У виконавчому провадженні № 65606126 державний виконавець виніс постанову від 07.10.2024р. про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.181).

З огляду на те, що частиною 5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена можливість повторно пред`явити виконавчий документ до виконання після повернення виконавчого документа стягувачу, 08.10.2024р. державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 76232466 з примусового виконання постанови Коломийського ДВС від 12.02.2014р. у виконавчому провадженні № 38922824 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 46908 грн. 54 коп. (а.с.22).

З огляду на переривання тримісячного строку пред`явлення такого виконавчого документа до примусового виконання у зв`язку з пред`явлення постанови від 12.02.2014р. до виконання, строк пред`явлення постанови від 12.02.2014р. до примусового виконання не завершився.

Стосовно тверджень апелянта про те, що в постанові від 07.10.2024р. залишок виконавчого збору визначено 8409 грн. 86 коп., а в постанові від 08.10.2024р. залишок виконавчого збору визначено в сумі 46908 грн. 54 коп., то така різниця в сумах залишку нестягнутого виконавчого збору є опискою.

На її усунення 01.11.2024р. головний державний виконавець Коломийського ВДВС в Коломийському районі Івано-Франківської обл. ЗМУ МЮ прийняв постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, згідно якої у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, винесеній 07.10.2024р. у ВП № 65606126, допущено арифметичну помилку, а саме вказано, що сума стягнутого виконавчого збору 8409 грн. 86 коп., тоді як сума стягнутого виконавчого збору становить 36980 грн. 23 коп. (а.с.182).

Такий розмір нестягнутої суми боргу 46908 грн. 54 коп. зафіксовано на примірнику виконавчого документа - постанови № 38922824 від 12.02.2014р., як це передбачено п.8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р., з огляду на інформацію, яку надало ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. листом від 17.08.2023р. та звітів про здійснені відрахування та виплати, затверджені державним виконавцем у ВП № 65606126 (а.с.158-163, 179).

Таким чином, постанова головного державного виконавця Коломийського ВДВС в Коломийському районі Івано-Франківської обл. ЗМУ МЮ про відкриття виконавчого провадження № 76232466 від 08.10.2024р. з примусового виконання постанови Коломийського ДВС від 12.02.2014р. у виконавчому провадженні ВП № 38922824 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 46908 грн. 54 коп., прийнята правомірно.

Кошти виконавчого провадження регламентовані приписами ст.42 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження».

Частиною першою ст.42 вказаного Закону визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.42 зазначеного Закону витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Згідно з ч.3 ст.42 згаданого Закону витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Частиною четвертою ст.42 цього Закону встановлено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Фінансування виконавчого провадження також регламентовано розділом VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012.

Так, відповідно до п.1 розділу VІ Інструкції:

Фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.

Згідно з п.2 розділу VІ Інструкції витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Окрім цього, види та розміри витрат виконавчого провадження затверджені наказом Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016р.

З огляду на вказані приписи законодавства, є відсутніми правові підстави для скасування постанови державного виконавця ВП № 76232466 від 08.10.2024р. про розмір мінімальних витрат в сумі 300 грн., оскільки така прийнята внаслідок відкриття виконавчого провадження згідно постанови ВП № 76232466 від 08.10.2024р.

Водночас, вимога позивача щодо визнання протиправними дій державного виконавця фактично охоплюється вимогою про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження № 76232466 від 08.10.2024р. щодо стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 46908 грн. 54 коп. та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 76232466 від 08.10.2024р., а тому додаткового вирішення не потребує, через що в цій частині позивачем обраний невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що останній не підлягає до задоволення.

В порядку ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат в цьому апеляційному провадженні є відсутніми.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ч.3 ст.268, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника адвоката Семківа Миколи Несторовича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024р. в адміністративній справі № 300/8326/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 08.01.2025р.