Ухвала

від 08.01.2025 по справі 420/4348/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

08 січня 2025 року

м. Київ

справа № 420/4348/24

адміністративне провадження № К/990/50655/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Кодимського споживчого товариства

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року

у справі № 420/4348/24

за позовом Кодимського споживчого товариства

до Виконавчого комітету Кодимської міської ради

про визнання протиправним та нечинним положення, скасування рішення виконавчого комітету міської ради

УСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Кодимське споживче товариство (далі також - позивач) звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету Кодимської міської ради (далі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та нечинним Положення про комісію з визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, затверджене рішенням Виконавчого комітету Кодимської міської ради від 17 листопада 2023 року № 795;

- скасувати рішення Виконавчого комітету Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 17 листопада 2023 року № 795 «Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, позивач 27 грудня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, подало до Верховного Суду касаційну скарг.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить з такого.

Статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Положеннями пункту 6 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Скаржником наведено наступну підставу для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі № 420/4348/24, яка передбачена частиною четвертою статті 328 КАС України: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 826/1773/18, та те, що Верховний Суд не формулював висновок щодо повноважень заступника міського голови підписувати рішення виконавчого комітету міської ради у разі відсутності міського голови.

Кодимське споживче товариство у цій справі оскаржило рішення Виконавчого комітету Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 17 листопада 2023 року № 795 «Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» та затверджене ним Положення про комісію з визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, як регуляторний акт.

Верховний Суд у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 160/3064/22 сформував висновок щодо критеріїв, які визначають, що рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування є регуляторним актом, відповідно до Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Для віднесення акта до регуляторного не достатньо, щоб він був прийнятий регуляторним органом; акт може бути віднесено до регуляторних лише за умови, що він відповідає усім ознакам, визначеним у статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у сукупності, а саме: 1) якщо стосується невизначеного кола осіб; 2) встановлює, змінює або скасовує норми права щодо регулювання господарських відносин, адміністративних відносин між регуляторним органам або іншим органам державної влади та суб`єктами господарювання; 3) приймається на невизначений строк та застосовується неодноразово. Відсутність хоча б однієї з цих ознак унеможливлює віднесення відповідного акта суб`єкта владних повноважень до регуляторного.

Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року відповідно до такого висновку та виходив з того, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Кодимської міської ради не є регуляторним актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норм права, не регулює господарські чи адміністративні відносини між органами влади та суб`єктами господарювання, що підтверджується листом Державної регуляторної служби України. Також суд апеляційної інстанції відхилив аргументи позивача, що затверджене рішенням положення про комісію з визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, передбачає порядок відшкодування збитків у вигляді неотриманої орендної плати, а доводи Кодимського споживчого товариства фактично зводяться до незгоди із рішенням Виконавчого комітету Кодимської міської ради від 26 січня 2024 року № 851 «Про затвердження акту з визнання обсягу збитків від 28 грудня 2023 року № 1», що не оскаржувалося у цій справі.

У силу статті 341 КАС України межі перегляду судом касаційної інстанції обмежується перевіркою правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, тобто, Верховний Суд не переглядає оцінку доказів, надану судами попередніх інстанцій, якщо така оцінка була здійснена відповідно до закону.

Питання підписання оскаржуваного рішення є похідним від того, чи є оскаржуване рішення міської ради регуляторним актом, тому відкриття касаційного провадження за похідною підставою позову не матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Правова позиція Верховного Суду, сформульована у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 826/1773/18, стосується юрисдикційного питання, а саме, неможливості оскарження до суду за правилами будь-якого судочинства рішення виконавчого комітету міської ради щодо затвердження акта з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Кодимське споживче товариство ініціювало розгляд цієї справи в адміністративному суді, не заявляло про непідсудність справи у суді першої інстанції, тому зазначене, з огляду на абзац десятого частини третьої статті 353 КАС України, не є підставою для скасування судових рішень з підстав порушення правил юрисдикції.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що Верховний Суд вже висловлював свою позицію в подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції відповідно до таких висновків, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС України.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 355, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Кодимського споживчого товариства на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 420/4348/24 за позовом Кодимського споживчого товариства до Виконавчого комітету Кодимської міської ради про визнання протиправним та нечинним положення, скасування рішення виконавчого комітету міської ради.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді В.М. Бевзенко

Н.В. Коваленко