Ухвала

від 08.01.2025 по справі 160/22777/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційного провадження

08 січня 2025 року

м. Київ

справа № 160/22777/21

адміністративне провадження № К/990/49255/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістіна» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістіна» до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Відділу у місті Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у порядку письмового провадження,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крістіна» звернулось до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Відділу у місті Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, в якому просило:

- визнати протиправними дії управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, та Відділу у місті Дніпро ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо внесення відомостей про код цільового призначення « 1.11.3» запис №001 від 09.03.2016 року у розділі №1 «Земельна ділянка. Загальні відомості» поземельної книги 1210100000:02:133:0070;

- визнати протиправним та скасувати запис №008 від 14.06.2018 року про внесення змін у розділ №1 «Земельна ділянка. Загальні відомості» поземельної книги 1210100000:02:133:0070;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, та Відділ у місті Дніпро ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області внести запис (зміни) про код цільового призначення «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови 03.15» у розділі №1 «Земельна ділянка. Загальні відомості» поземельної книги 1210100000:02:133:0070;

- визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, та Відділу у місті Дніпро ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо внесення відомостей про код цільового призначення « 1.11.6» запис №001 від 06.09.2016 року у розділі №1 «Земельна ділянка. Загальні відомості» поземельної книги 1210100000:02:133:0164;

- визнати протиправним та скасувати запис №012 від 15.06.2018 року про внесення змін у розділ №1 «Земельна ділянка. Загальні відомості» поземельної книги 1210100000:02:133:0164;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Відділ у місті Дніпро ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області внести запис (зміни) про код цільового призначення «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови 03.15» у розділі №1 «Земельна ділянка. Загальні відомості» поземельної книги 1210100000:02:133:0164.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 адміністративний позов задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.10.2024 апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Крістіна» подало касаційну скаргу.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.

Судом першої інстанції призначено та розглянуто справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та прийнятих в порядку загального позовного провадження, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у таких справах, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц та правову позицію Верховного Суду, яка сформована в постановах від 18.07.2018 у справі № 758/824/17, від 08.04.2020 у справі №520/2093/19, від 08.08.2018 у справі №808/2359/13, від 03.08.2022 у справі №160/5671/21, від 15.08.2018 у справі №826/3356/13.

Проте скаржник не аргументував, у чому саме полягає помилка суду апеляційної інстанції у застосуванні відповідної норми права, а також не пояснив, як, на його думку, ця норма повинна була бути застосована. Крім того, скаржник не конкретизував, у чому саме полягає схожість правовідносин між справами, в яких викладено висновки Верховного Суду, та обставинами справи, що розглядається.

Верховний Суд роз`яснює, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Заявник також не навів жодних обґрунтувань, які б відповідали вимогам пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду. Водночас за приписами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістіна» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістіна» до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Відділу у місті Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у порядку письмового провадження, - повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.

Суддя Н.В. Коваленко