Ухвала

від 08.01.2025 по справі 196/801/16

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 196/801/16

№ провадження 4-с/196/1/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2025 с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та скасування арешту нерухомого майна, стягувач: Акціонерне товариство "Акціонерний Банк "РАДАБАНК", боржник: ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 подав до суду скаргу на бездіяльність посадових осіб Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та скасування арешту нерухомого майна, в якій просить визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та скасувати арешт на все нерухоме майно, накладений постановою державного виконавця Ясюкевич О.В. №53879294 від 10.05.2017 року (запис в ДРРПНМ про реєстрацію обтяження №20537655).

В обґрунтування скарги посилається на те, що 14.12.2016 року заочним рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області у справі № 196/801/16 (провадження № 2/196/411/2016) задоволено позов АТ «АБ «РАДАБАНК» та стягнуто з нього грошові кошти у розмірі 958061,92 грн., судовий збір у розмірі 14 370,93 грн., рішення набрало законної сили, на його виконання видано виконавчий лист. 11.05.2017 року Соборним ВДВС м.Дніпра відкрито ВП 53879294 по стягненню судового збору. 23.05.2016 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах ВП 53879294 державним виконавцем Ясюкевичем О.В. було накладено арешт на все належне йому нерухоме майно та внесено запис до ДРРПНМ про реєстрацію обтяження №20537655. В подальшому ВП 53879294 завершено з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення (п.2 ч. 1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження»).

24.08.2024 року, отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №392293588, він дізнався, що вищезазначений арешт не скасовано при завершенні виконавчого провадження, запис про реєстрацію обтяження № 20537655 чинний, що порушує його права як власника нерухомого майна. Після цього заборгованість по судовому збору була ним сплачена та 27.11.2024 року він отримав довідку №7148-1/22-2-17/2024 про відсутність заборгованості перед АТ «АБ «РАДАБАНК».

29.11.2024 року його представником - адвокатом Волинець Т.В. на адресу Соборного ВДВС у м.Дніпрі була направлена заява про скасування арешту та 11.12.2024 року листом за вих.№53879294/14 Соборний ВДВС повідомив, що зняття арешту можливе лише в судовому порядку, так як виконавче провадження завершене.

Вважає, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на його нерухоме майно та завершення виконавчого провадження та спливу для стягувача визначеного ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, є у сукупності невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Будь-які дії щодо реєстрації припинення обтяження сьогодні неможливі, так як виконавче провадження вже закінчене, у зв`язку з цим він вимушений звернутися до суду з даною скаргою.

Скаржник ОСОБА_1 та його представник адвокат Волинець Т.В. в судове засідання не з`явилися, однак подали до суду заяву, в якій прохали скаргу розглядати у їх відсутність, вимоги скарги підтримують повністю та прохають їх задовольнити.

Представник Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до суду не з`явився, про дату і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, з заявами до суду про неможливість розгляду справи у його відсутність не звертався.

Представник стягувача АТ "АкціонернийБанк "РАДАБАНК"до суду також не з`явився, надіславши заяву про розгляд скарги у відсутність їх представника, зняття арешту, про який у своїй скарзі клопоче скаржник не стосується інтересів банку.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, вивчивши доводи скарги, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що у Соборному відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало на виконанні виконавче провадження ВП №53879294 з примусового виконання виконавчого листа №196/801/16-ц, виданого 09.02.2017 Царичанським районним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "АБ "РадаБанк" судового збору в сумі 14 370,93 грн.

Постановою старшого державного виконавця Соборного відділу ДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 10.05.2017 відкрито виконавче провадження №53879294 (а.с.10).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 накладено обтяження: №20537655 від 23 травня 2017 року. З цієї ж інформації вбачається, що підставою для державної реєстрації обтяження стала постанова про арешт майна, ВП 53879294, видана 10 травня 2017 року Соборний відділ ДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області (а.с.4-9).

27.06.2019 старшим державним виконавцем Соборного відділу ДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними) (а.с.12-13).

Відповідно до довідки АТ "АБ "РАДАБАНК" від 27.11.2024 №7148-1/22-2-17/2024, станом на 25 листопада 2024 року заборгованість за кредитним договором №115/БКР/0 від 15.01.15р. позичальник - ТОВ "ГАСТРО КОРПОРЕЙШЕН ІНДАСТРІ", поручитель ОСОБА_1 (договір поруки №115/ЮКР/0-П1 від 15.01.2015р.) - відсутня (а.с.14).

29.11.2024 року представником скаржника було надіслано заяву до Соборному відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), з проханням скасувати арешт, накладений по виконавчому провадженню №53879294 (а.с.15-16).

11.12.2024 року за №153879294/14 представнику скаржника надійшла відповідь від в.о.начальника Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому повідомлено, що станом на 11.12.2024 виконавчий лист №196/801/16-ц, виданий 09.02.2017 Царичанським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "АБ "РадаБанк" судового збору у розмірі 14 370,93 грн. повторно до відділу на виконання не пред`являвся та на виконанні не перебуває. На момент завершення виконавчого провадження жодних відомостей щодо сплати боржником заборгованості до відділу надано не було, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій боржником сплачені не були. Станом на 11.12.2024 постанова про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №536879294 від 27.06.2019 у встановленому законом порядку не скасована, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна боржник, а тому у відділу відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 (а.с.17-18).

Вирішуючи питання про правомірність дій державного виконавця, та надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає таке.

Вирішуючи питання про правомірність дій державного виконавця, та надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій, тобто від 02.06.2016 № 1404-VІІІ зі змінами та доповненнями, далі за текстом Закон № 1404-VІІІ), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Для забезпечення реального виконання рішення, за правилами ст. 56 Закону № 1404-VІІІ, застосовується арешт майна (коштів) боржника. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Окрім того, у відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 59 вищезазначеного Закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника. Згідно із ч. 5 ст. 59 вказаного Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно із приписами п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У п. 3 ст. 37 вказаного Закону зазначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. На повернення виконавчого документа з інших підстав ця вимога не поширюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Суд враховує, що державним виконавцем 27.06.2019 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно ж до приписів ст. 39 зазначеного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених частиною першою цієї статті випадках. Водночас, повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв`язку відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, не є підставою для закінчення виконавчого провадження, згідно з приписами ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд зауважує, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим. Зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу, що не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21, від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18, від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, від 04 листопада 2022 у справі № 686/6010/14-ц, , від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20.

Отже, державний виконавець діяв правомірно не вирішуючи питання щодо скасування арешту, накладеного на майно боржника, при поверненні виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (від 02.06.2016 № 1404-VIII із змінами і доповненнями), виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Поміж тим, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності заборгованості ОСОБА_1 в АТ "АБ "РАДАБАНК" за договором поруки№115/ЮКР/0-П1від 15.01.2015р.,що свідчитьпро відстуністьбудь-яких претензій у стягувача до боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном та не відповідає загальним засадам цивільного судочинства.

При цьому, у матеріалах справи відсутня інформація, що державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра в рамках виконавчого провадження №53879294, у якому накладений арешт на майно боржника, вирішувалося питання про стягнення виконавчого збору відповідно до закону.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Виходячи з викладеного вище, за наявності арешту (обтяження) накладених на майно, порушується право заявника на мирне володіння та розпорядження майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право заявника підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб - шляхом скасування арешту майна.

Звертаючись до суду зі скаргою, заявник також просить визнати бездіяльність посадових осібСоборного відділуДержавної виконавчоїслужби умісті ДніпріПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)щодо відмови у знятті арешту накладеного на майно боржника ОСОБА_1 у ВП №53879294 - протиправною.

Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Разом з тим, при розгляді скарги судом встановлено, що в даному випадку державний виконавець не мав повноважень щодо зняття арешту з майна боржника, а відтак відсутні підстави для визнання протиправними дій посадових осібСоборного відділуДержавної виконавчоїслужби умісті ДніпріПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)щодо відмови у знятті арешту накладеного на майно боржника ОСОБА_1 у ВП №53879294.

Як роз`яснено у п.18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року №5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», виходячи зі змісту статті 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Цей принцип, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73).

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

З огляду на вищевикладене скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 18, 258 - 261, 353, 447, 449, 450 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 набездіяльність посадовихосіб Соборноговідділу Державноївиконавчої службиу містіДніпрі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)та скасуванняарешту нерухомогомайна,стягувач:Акціонерне товариство"АкціонернийБанк "РАДАБАНК",боржник: ОСОБА_1 задовольнити частково.

Арешт,накладений нанерухоме майноборжника ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) постановою старшого державного виконавця Соборного відділуДВС містаДніпра Головноготериторіального управлінняюстиції уДніпропетровській області Ясюкевич О.В. №53879294 від 10.05.2017 року (запис в ДРРПНМ про реєстрацію обтяження №20537655), - скасувати.

У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвалу складено 08.01.2025 року.

Суддя: Д.Г.Костюков