Постанова

від 23.12.2024 по справі 734/1579/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

23 грудня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/1579/20

Головуючий у першій інстанції Домашенко Ю.М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1260/24

Суд у складі:

головуючого - судді Євстафіїва О.К.,

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,

за участю секретаря Зеляк Ю.Г.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Державна податкова служба України, Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

особа, яка подала апеляційну скаргу: представник ОСОБА_1 адвокат Вихор Ігор Іванович,

на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 липня 2024 року; дата складання повного тексту рішення: 22.07.2024, місце його ухвалення: с-ще Козелець,

в с т а н о в и в:

У червні 2020 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі за текстом ГУ ДПС у Чернігівській області), яке замінене на правонаступника - Державну податкову службу України (далі за текстом ДПС України) і Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі за текстом ДКСУ), у якому, з урахуванням збільшених позовних вимог (арк. 163-170 т. 4), просила стягнути з відповідачів солідарно відшкодування шкоди її здоров`ю, пов`язаної із стійкою втратою працездатності, спричиненої каліцтвом, у розмірі 3144000 грн 00 коп., та моральну шкоду у розмірі 500000 грн 00 коп., а також судові витрати. В обґрунтуванні позову вказано, що приблизно о 6 год 00 хв 28.05.2002 на мосту через річку Остер поблизу м. Остер Козелецького р-ну Чернігівської обл. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Mazda Е 2200, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , яким керував начальник Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Двойнос В.І., та автомобіля ЗАЗ, яким керував ОСОБА_3 . Внаслідок цієї пригоди водій та пасажир автомобіля ЗАЗ загинули на місці пригоди. Позивач була пасажиркою автомобіля Mazda Е 2200, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , який належав на праві власності Козелецькій міжрайонній державній податковій інспекції (далі за текстом - Козелецька МДПІ) та використовувався ОСОБА_4 внаслідок недбалості в позаслужбовий час для особистих цілей, не пов`язаних з трудовою діяльністю. В результаті пригоди ОСОБА_1 з втратою крові та множинними переломами і травмами була доставлена до Остерської центральної районної лікарні, потім - до Козелецької центральної районної лікарні і в подальшому - до Чернігівської обласної лікарні, де вона проходила лікування. За наслідком отриманих травм рішенням медико-соціальної експертної комісії від 12.09.2002 ОСОБА_1 надано статус особи з інвалідністю 3 групи, що призвело до неможливості виконувати нею трудові обов`язки та, як наслідок, до втрати роботи на посаді головного державного санітарного лікаря Козелецького р-ну. Отже внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, про яку йдеться, їй - потерпілій, спричинена матеріальна і моральна шкода. Прокуратурою Чернігівської області за фактом вказаної пригоди було відкрито кримінальну справу № 78/00616 за ч. 3 ст. 286 КК України, за результатами розслідування якої прийнято рішення про її закриття у зв`язку зі смертю обвинуваченого - водія ОСОБА_3 . Оскільки ОСОБА_4 використовував вищевказаний службовий автомобіль у власних цілях, а Козелецька МДПІ, правонаступником якої є ДПС України. допустила таке його використання, то на підставі ч. ч. 3, 4 ст. 1187 ЦК України саме вони мають відшкодувати шкоду, завдану ОСОБА_1 , зокрема шкоду, пов`язану зі стійкою втратою працездатності, додаткові витрати на санаторно-курортне лікування, придбання ліків, імплантів, а також немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які вплинули на її життя, а саме: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої дії, страх можливого повторення події, негативні переживання та спогади. Позивач вимушена була проходити довготривале лікування, терпіти болісні лікувальні та діагностичні процедури. Були порушені актуальні життєві плани останньої, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи його, суд виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Вихор І.І. просить скасувати вказане рішення та ухвалити рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. Доводи скарги зводяться до того, що:

- зважаючи на ненадання органом досудового розслідування підтверджених процесуальних рішень, прийнятих слідчим та прокурором в кримінальній справі № 78/00616 щодо встановлення вини учасників дорожньо-транспортної пригоди, особу, яка вчинила злочин, внаслідок якого позивачу завдано тілесних ушкоджень середньої тяжкості, фактично не встановлено;

- причини втрати матеріалів кримінальної справи № 78/00616 органом прокуратури суд не повідомлено;

- судом встановлено шляхом допиту свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що вони в момент дорожньо-транспортної пригоди, що є об`єктом судового розгляду, безпосередньо перебували в службовому автомобілі Mazda Е 2200, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на мосту через річку Десна біля м. Остер не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу та, скоївши зіткнення з автомобілем ЗАЗ, залишивши у небезпеці потерпілих, втік з місця пригоди;

- поведінка ОСОБА_2 не була правомірною: він порушив пп. 2.3, 2.9, 2.10 Правил дорожнього руху;

- суд в порушення ч. 4 ст. 263 ЦПК України не застосував до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29.06.2022 у справі № 477/874/19, де вказано, що у відповідності до приписів ст. 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини; встановлення неправомірності діяння кожного з цих власників (володільців) достатньо для покладення на них солідарного обов`язку з відшкодування третім особам шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерела підвищеної небезпеки;

- в порушення ч. 5 ст. 1187 ЦК України ОСОБА_2 не доведено, що шкоду позивачу - пасажиру, завдано не з його вини, а внаслідок непереборної сили або умислу позивача;

- суд в оскаржуваному рішенні не встановив, чи було завдано позивачу матеріальної та моральної шкоди, який її розмір, хто повинен цю шкоду відшкодувати.

У відзивах на апеляційну скаргу Державна податкова служба України (арк. 147-161 т. 5) просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Вихор І.І. (в режимі відеоконференції) апеляційну скаргу підтримав, представник Державної казначейської служби України Мойсеєнко Я.С. (в залі суду) просила її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню.

У справі встановлено таке.

28.05.2002 на території Козелецького р-ну Чернігівської обл. сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів Mazda Е 2200, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , та автомобіля ЗАЗ.

Згідно з витягом з журналу обліку злочинів, осіб, що їх скоїли, кримінальних справ і матеріалів про злочини за 2002 рік, 28.05.2002 порушено кримінальну справу № 78/616 за фактом зіткнення 28.05.2002 автомобілів Мазда та ЗАЗ, за ч. 3 ст. 286 КК України; загинуло 2 особи; прізвище, ім`я особи, що скоїла злочин ОСОБА_3 (арк. 210, 211 т. 1).

Відповідно до довідки ГУНП в Чернігівській області № 21018634937554179503 від 19.01.2021, згідно з відомостями персонально-довідкового обліку ЄІС МВС України станом на 19.01.2021, 28.05.2002 прокуратурою Чернігівської області порушено кримінальну справу № 78/00616 за ч. 3 ст. 286 КК України, за фактом ДТП 2001 р.; прізвище, ім`я особи, яка скоїла злочин ОСОБА_3 ; 08.03.2023 кримінальна справа закрита на підставі п. 8 ст. 6 КПК України, «у зв`язку зі смертю» (арк. 56, 57 т. 2).

У листі Чернігівської обласної прокуратури від 24.01.2024 № 31-39вих-2415-2496-20 вказано, що прокуратурою 28.05.2002 порушено кримінальну справу № 78/00616 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, за ч. 3 ст. 286 КК України. За інформацією ГУНП в Чернігівській області, згідно з даними журналу обліку злочинів, осіб, що їх скоїли, кримінальних справ і матеріалів про злочини за 2004 р., прокуратурою Козелецького району Чернігівської області 01.01.2004 прийнято рішення про закриття вищевказаної кримінальної справи на підставі п. 8 ст. 6 КК України (в редакції 1961 року). Проведеною ревізією архівосховищ обласної прокуратури матеріалів кримінальної справи та іншої інформації щодо неї не виявлено. Підстав для проведення службового розслідування за фактом втрати матеріалів кримінальної справи не встановлено (копія листа на арк. 174 т. 4).

Відповідно до копії листа Територіального сервісного центру МВС № 7443 від 28.05.2020 № 31/25/15-406, згідно з наявними електронними обліковими даними, транспортний засіб Mazda Е 2200, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , 06.12.2002 був зареєстрований за юридичною особою «Козелецька МДПІ». 08.07.2004 цей транспортний засіб знятий з обліку у зв`язку з вибраковкою. Надати копії документів, що стали підставою для зняття його з обліку, не є можливим, оскільки термін зберігання архіву - 3 роки (арк. 53 т. 1).

На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди - 19.07.2001, ОСОБА_4 обіймав посаду начальника Козелецької МДПІ, з якої звільнений 18.07.2002 за угодою сторін (копія його трудової книжки на арк. 142-144 т. 1).

Відповідно до інформації Територіального сервісного центру МВС № 7443 від 08.01.2021 № 31/15-8, за ОСОБА_3 станом на 28.05.2002 зареєстровані транспортні засоби: АЗЛК 2140, держаний реєстраційний № В6691ЧН, та ЗАЗ 968МБ, держаний реєстраційний № НОМЕР_2 (арк. 59 т. 2).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 30.05.2024 № 00045275466, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. 3-4 т. 5). Спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилася, що підтверджено інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 21.02.2024 № 75907918 (арк. 176 т. 4).

Відповідно до копії листа Козелецького районного суду Чернігівської області від 15.05.2020 № 9612, справа по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за фактом ДТП, яка виникла 28.05.2022, судом не розглядалася (арк. 55 т. 1).

З трудової книжки ОСОБА_1 (витяг з неї на арк. 13 т. 1), архівної довідки Державної установи «Вінницький лабораторний центр МОЗ України» (арк. 178, 179 т. 1, арк. 149-154 т. 2) вбачається, що вона 01.06.1993 призначена головним державним санітарним лікарем Козелецького району; 20.01.2003 звільнена з цієї посади за угодою сторін; з 12.09.2003 призначена на посаду головного державного санітарного лікаря Літинського району; з 31.03.2006 на посаду головного лікаря Гайсинської районної санітарно-епідеміологічної станції, головним державним санітарним лікарем Гайсинського району; з 18.07.2012 відсторонена від посади головного державного санітарного лікаря Гайсинського району; з 25.12.2012 звільнена з посади у зв`язку з ліквідацією Гайсинської районної санітарно-епідеміологічної станції.

Відповідно до листів Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи:

- від 27.05.2020 № 325/03-02/05, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка є предметом судового розгляду, ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у виді консолідованого перелому середньої третини правого стегна, кісток правої гомілки в с/3 з наявністю металоконструкції. Консолідуючий відкритий перелом ліктьового відростку справа. Післятравматична контрактура правого ліктьового суглоба, правого плечового суглоба І-ІІ ст., правого кульшового суглоба І-ІІ ст. Помірне порушення функції опори та ходи. Ця дорожньо-транспортна пригода не пов`язана з виробництвом (арк. 22 т. 1, 99, 100-105 т. 3);

- від 14.07.2020 № 395/03-02/05, згідно з медико-експертною справою, ОСОБА_6 було встановлено інвалідність ІІІ групи внаслідок загального захворювання з 26.11.2002 по 01.02.2009 (арк. 114 т. 1);

- від 27.08.2020 № 491/03-02/05, ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 не визначався, оскільки інвалідність встановлювалась внаслідок загального захворювання (арк. 206 т. 1).

ОСОБА_1 перебувала на лікуванні:

- з 30.05.2002 по 17.09.2002 в ортопедо-травматологічному відділенні Чернігівської обласної лікарні з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, відкритий ІІІА ст. перелом ліктьового виростка правої ліктьової кістки, закритий осколковий перелом правої стегнової кістки в середньому зап`ясті зі зміщенням уламків, закритий перелом кісток правої гомілки зі зміщенням уламків на межі середньому зап`ясті нижньому зап`ясті, закритий перелом 2, 3 плюснових кісток правої ступні зі зміщенням уламків, хронічний обструктивний бронхіт, рецидив, перебіг, пневмосклероз ДНІ-П ст., міокардіострофія, міокардитичний кардіосклероз, синусова тахікардія СН-01 ст., антено-вегетативний синдром. Травму отримала в дорожньо-транспортній пригоді 28.05.2002 (арк. 80, 81, 110 т. 3);

- з 03.12.2002 по 23.12.2002 в санаторії «Примор`я» на санаторно-курортному лікуванні з діагнозом: консолідуючий перелом ліктьового, г/стопного суглобів, правої гомілки, стан після ЗЧМТ (виписка з історії хвороби № 5317);

- з 11.05.2004 по 27.05.2004 - в ортопедичному відділенні Чернігівської обласної лікарні з діагнозом: консолідовані переломи правої ліктьової, правих стегнової та в/гомілкових кісток з наявністю металевих фіксаторів (виписка епікриз № 7551 на арк. 78, 79, 111 т. 3);

- з 14.06.2004 по 19.07.2004 в Літинській лікарні з діагнозом: посттравматична контрактура лівого кульшового суглобу, правого колінного суглоба (виписка з медичної карти стаціонарного хворого на арк. 82, 83, 112 т. 3).

ОСОБА_1 з 21.11.2023 встановлено 3 групу інвалідності внаслідок загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату безстроково (довідка до акта огляду МСЕК № 471175 на арк. 109 т. 4).

Відповідно до копії листа Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області від 19.07.2021 № 3401/124/48.1-2021, за даними бази «Цунамі», ОСОБА_1 також була учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 17.01.2020 на автодорозі М-12 в напрямку м. Гайсин, неподалік с. Бугаків Немирівського р-ну Вінницької обл. В результаті цієї пригоди ОСОБА_1 була доставлена до Немирівської ЦРЛ з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, закритий перелом правої ключиці, забій грудної клітини та хребта. В подальшому вона 21.01.2020 звернулась до Чернігівської обласної лікарні з діагнозом: закритий перелом правої ключиці. За результатами огляду поміщена до ортопедичного відділення цієї лікарні (арк. 201 т. 2).

Згідно з висновком експертів № 77к від 24.03.2023 Комунальної установи «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи», за результатами проведення комісійної судово-медичної експертизи:

1. За наданими медичними документами, у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження у виді сполучної травми тіла: відкритий перелом ліктьового виростку ліктьової кістки справа, вивих кісток передпліччя в ліктьовому суглобі, закритий уламковий перелом правої стегнової кістки в середній третині, закритий перелом великогомілкової кістки справа на межі середньої та нижньої третин, закритий перелом правої малогомілкової кістки зі зміщенням, перелом шийок (дистальний відділ) 2 та 3 плюснових кісток правої стопи, рана передньої поверхні верхньої третини правої гомілки. Ці тілесні ушкодження у ОСОБА_1 виникли від дії тупого твердого предмета (предметів) з прикладанням травмуючої сили в ділянки локалізації тілесних ушкоджень давністю утворення, можливою в термін, вказаний в ухвалі на призначення судово-медичної експертизи - 28.05.2002, що відповідає часу дорожньо-транспортної пригоди. За ступенем тяжкості сполучна травма тіла у ОСОБА_1 належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості як така, що спричинила тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я та не являлась небезпечною для життя в момент спричинення та в клінічному перебігу (згідно з п. 2.2.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995). Діагноз «ЗЧМТ, струс головного мозку», що виставлений у медичній карті стаціонарного хворого № 8573 Чернігівської обласної лікарні на ім`я ОСОБА_7 , не може бути взятий до уваги при судово-медичній оцінці як такий, що не підтверджений об`єктивними даними: в медичних записах відсутній опис відповідної неврологічної симптоматики (згідно з п. 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995). За наданими документами, рішенням МСЕК від 26.11.2002 ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності за загальним захворюванням, діагноз «Консолідований перелом середньої третини правого стегна, кісток правої гомілки в с/3 з наявністю металоконструкції. Консолідуючий відкритий перелом ліктьового відростка справа. Післятравматична контрактура правого ліктьового суглоба, правого плечового суглоба I-II ст., правого кульшового суглоба І-ІІ ст. Помірне порушення функції опори та ходи». Повторними оглядами медико-соціальної експертної комісії група інвалідності була продовжена до 01.02.2009. Між тілесними ушкодженнями, вказаними у п. 1 висновку, та встановленням групи інвалідності ОСОБА_1 є причинний зв`язок.

2. Судово-медичне визначення ступеня втрати стійкої (постійної) загальної працездатності, а також професійної працездатності проводиться на момент проведення експертизи з визначенням поточного об`єктивного статусу обстежуваного та не може бути застосоване до певного стану у минулому. Тобто відповідь на питання: «Який ступінь втрати професійної та загальної працездатності у відсотковому відношенні ОСОБА_1 . ...станом на час отримання тілесних ушкоджень, час встановлення групи інвалідності та упродовж періоду інвалідності з 26.11.2002 по 01.02.2009» не є компетенцією судово-медичної експертизи.

3. Питання необхідності, обсягу та різновиду «постійного лікування на час отримання ушкоджень та на час встановлення групи інвалідності, а також упродовж періоду інвалідності» вирішує лікуючий лікар в медичному закладі та медико-соціальна експертна комісія з викладенням рекомендацій у виді індивідуальної програми реабілітації (арк. 195-199 т. 3).

У висновку експерта № 314/23 Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» від 12.02.2024 за результатами проведення додаткової судово-медичної експертизи зазначено, що у ОСОБА_1 внаслідок травми правої верхньої кінцівки в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28.05.2002, мала місце стійка втрата загальної працездатності в розмірі 30% відповідно до п. а) ст. 98 та п. б) ст. 103 «Таблиці відсотків втрати загальної працездатності в результаті травм» з урахуванням вимог пп. 67, 68, 69 розділу «Експертизи наслідків травми опорно-рухового апарату» Інструкції про порядок організації та проведення лікарсько-страхової експертизи Міністерства фінансів СРСР № 2 від 08.01.1986 та стійка втрата професійної працездатності в розмірі 30% відповідно до п. 5.3.1 та 6.4.2 Таблиці 9 Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затверджених наказом МОЗ України від 05.06.2012 № 420, та п. 10.4. додатку до Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ УРСР «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1985 № 6 (арк. 138-156 т. 4).

Аналіз встановлених у справі обставин і норм права, що регулюють спірні правовідносини, доводить суд такого.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28.05.2002, ОСОБА_1 отримала травми, які стали причиною визнання її особою з інвалідністю 3 групи з стійкою втратою загальної працездатності в розмірі 30% та стійкою втратою професійної працездатності теж в розмірі 30%.

Пригода, що є об`єктом судового розгляду, відбулася внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки; потерпілим від неї є не власники (володільці) транспортних засобів, за участю яких сталася ця пригода, а пасажир одного з них (інша особа). Згідно з наявними у справі доказами, поведінка тільки одного із цих власників (володільців) - ОСОБА_3 , була неправомірною; дії ОСОБА_4 не знаходилися у причинному зв`язку із настанням пригоди.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Отже особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Тож шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Згідно із ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ч. 2 цієї ж статті).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29.06.2022 у справі № 477/874/19 орієнтує суди нижчих ланок на те, що:

- за змістом ч. 1 ст. 614 ЦК України вина як підстава відповідальності за порушення зобов`язання - це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання, зокрема для запобігання заподіянню шкоди. З огляду на це припис ч. 2 ст. 1188 ЦК України застосовний не тоді, коли встановлена вина кожного з власників (володільців), наприклад, транспортних засобів, внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки яких завдана шкода третій особі (тобто не тоді, коли встановлено невжиття залежних від цих власників (володільців) заходів для запобігання заподіянню такої шкоди), а тоді, коли поведінка кожного із власників (володільців) була неправомірною (зокрема, якщо кожен із них порушував правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, у зв`язку з чим відбулася вказана взаємодія та була завдана шкода третій особі). Встановлення неправомірності діяння кожного з власників (володільців), які спільно завдали шкоди третій особі внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, достатньо для покладення на цих власників (володільців) солідарного обов`язку з відшкодування шкоди;

- за змістом ч. 2 ст. 1188 ЦК України, іншою особою, якій унаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки власники (володільці), наприклад, транспортних засобів спільно завдали шкоди, є будь-яка третя особа. Вона може бути, зокрема, пішоходом або пасажиром транспортного засобу, від зіткнення із яким іншого транспортного засобу завдано шкоди. Іншою, ніж та, яка завдала шкоди, особою може бути і власник транспортного засобу, який передав право керування, а сам був пасажиром.

ДТП, що є об`єктом судового розгляду у справі, за своєю суттю є діянням водіїв ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , яке згідно з законодавством, що регулює спірні правовідносини, підлягало розслідуванню і остаточному вирішенню в порядку кримінального судочинства. Тобто про хід і результат розслідування цієї пригоди складалися документи у встановленому КПК України порядку.

Згідно з наявними у справі письмовими доказами, у яких зафіксовано відомості про обставини пригоди на підставі складених у порядку КПК України документів, що збереглися, у її вчиненні винуватим є водій ОСОБА_3 , а вина водія ОСОБА_4 у скоєнні цієї пригоди відсутня.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сукупність цих норм права доводить апеляційний суд висновку, що:

- допустимими, достовірними й достатніми доказами у справі є вищеописані журнали обліку злочинів, осіб, що їх скоїли, кримінальних справ і матеріалів про злочини за 2002 р. і за 2004 р., довідка ГУНП в Чернігівській області № 21018634937554179503 від 19.01.2021 і лист Чернігівської обласної прокуратури від 24.01.2024 № 31-39вих-2415-2496-20;

- показання допитаних судом І інстанції свідків, на які є посилання в апеляційній скарзі як на підставу її задоволення, не є допустимими, й достатніми доказами, на підставі яких може бути повністю або частково задоволено вимоги позовної сторони та спростовано вищезгадані письмові докази.

Отже висновок суду І інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, є вірним. Отож оскаржуване рішення є законним.

Доводи апеляційної скарги судом відкидаються як такі, що суперечать описаним вище встановленим обставинам справи і визначеним відповідно до них правовідносинам.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Вихора Ігоря Івановича залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 липня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови.

Ідентифікаційні дані учасників справи наведено у рішенні суду І інстанції.

Головуючий: Судді: