Ухвала

від 19.09.2024 по справі 910/725/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про відстрочення

м. Київ

19.09.2024Справа № 910/725/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А. М., при секретарі судового засідання Старовойтова Є. А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали

заяви боржника Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремлений підрозділ "Відокремлений підрозділ "Аварійно-технічний центр"

про відстрочення виконання судового рішення

у справі № 910/725/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр гідроізоляції і покрівлі" (м. Київ, вул. Т. Шамрило, будинок 3-Б, квартира 27 С/ГУРТ, 04112)

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська 3, м. Київ, 01032)

про стягнення 519 922,23 грн.

Представники сторін:

від стягувача: не з`явився.

від боржника: Яцик Л.Л.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр гідроізоляції і покрівлі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 519 922,23 грн, а саме 488 077,98 грн основного боргу, 30 087,00 грн пені, 1 757,25 грн процентів річних, а також покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр гідроізоляції і покрівлі" 488 077 (чотириста вісімдесят вісім тисяч сімдесят сім) грн. 98 коп. основного боргу, 30 087,00 грн. (тридцять тисяч вісімдесят сім грн. 00 коп.) пені, 1 757 (одну тисячу сімсот п`ятдесят сім) грн. 25 коп. процентів річних, та 7 798 (сім тисяч сімсот дев`яносто вісім грн. 83 коп.) судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Аварійно-технічний центр" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з урахуванням заяви про виправлення недоліків апеляційної скарги просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/725/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі або відстрочити виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції на один рік.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою боржника на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/725/23. Замінено відповідача (скаржника) - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" його правонаступником, яким є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) та призначено розгляд апеляційної скарги.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Аварійно - технічний центр" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/725/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/725/23 повернуто до Господарського суду міста Києва.

На примусове виконання рішення суду від 11.01.2024, яке залишене без змін постановою апеляційної інстанції від 01.05.2024 та набрало законної сили 01.05.2024, Господарським судом міста Києва 10.06.2024 видано відповідний наказ.

В свою чергу, через канцелярію суду 18.06.2024 від боржника - Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Аварійно - технічний центр" надійшла заява № 40-1825/08-вих від 11.06.2024 про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, разом з доказами направлення її копії на адресу стягувача, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі № 910/725/23 терміном на один рік або розстрочити виконання рішення терміном на один рік шляхом погашення рівними частинами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 розгляд заяви боржника Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Аварійно-технічний центр" про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення було призначено на 25.07.2024.

Проте, у зв`язку із перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному, судове засідання з розгляду заяви 25.07.2024 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 судове засідання з розгляду заяви боржника про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у справі призначено на 14.08.2024.

У судовому засіданні по розгляду заяви 14.08.2024 протокольною ухвалою оголошено перерву до 19.09.2024.

У судове засідання по розгляду заяви боржника 19.09.2024 з`явився уповноважений представник відповідача (заявника).

Уповноважений представник стягувача у судове засідання 19.09.2024 не з`явився.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Стягувач про дату, час і місце проведення судового засідання відповідно до норм ст. 6 ГПК України повідомлений належним чином в електронному кабінеті шляхом надсилання копії ухвали суду від 14.08.2024 у справі № 910/725/23, факт отримання якої 29.08.2024 підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронного кабінету учасника справи.

Судом доведено до відома, що 10.07.2024 через систему «Електронний суд» від представника стягувача надійшли заперечення б/н від 10.07.2024 щодо відстрочення чи розстрочення виконання рішення, з доказами направлення їх копії на адресу боржника, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр гідроізоляції і покрівлі" заперечує проти задоволення заяви боржника, посилаючись на ненаведення заявником достатніх обставин для розстрочення або відстрочення виконання рішення у даній справі. Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

Також через систему "Електронний суд" подано: 16.07.2024 представником боржника - уточнену заяву б/н від 16.07.2024 про відстрочення виконання рішення суду, разом з доказами направлення її копії на адресу стягувача, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі № 910/725/23 терміном на один рік; представником стягувача 09.09.2024 - пояснення б/н від 09.09.2024 на виконання вимог ухвали суду від 14.08.2024, в яких товариство просить відмовити в задоволенні заяви боржника про відстрочення або розстрочення виконання рішення, а також 16.09.2024 - заяву б/н від 16.09.2024 про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Документи судом долучені до матеріалів справи.

Окрім цього через канцелярію суду 16.09.2024 від заявника (боржника) надійшли пояснення № 40-2833/08-вих від 09.09.2024, з доданими доказами направлення на адресу стягувача, в яких АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Аварійно-технічний центр" зазначає, що листом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 02.08.2024 № 2-4.3/6510/24 заявника було поінформовано про включення наказом № 95 від 02.08.2024 Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до переліку підприємств, які є боржником у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час проведення засідання 19.09.2024 до суду не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, оскільки стягувач (позивач) не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, представник стягувача не прибув в судове засідання з розгляду заяви боржника 19.09.2024, з урахуванням заяви останнього про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр гідроізоляції і покрівлі", суд здійснював розгляд заяви боржника 19.09.2024 виключно за наявними матеріалами за відсутності уповноваженого представника стягувача.

У судовому засіданні по розгляду заяви 19.09.2024 представник боржника (заявника) надав пояснення по суті заяви та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали заяви боржника № 40-1825/08-вих від 11.06.2024 та уточненої заяви б/н від 16.07.2024 про відстрочення виконання рішення в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для їх розгляду, суд зазначає, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

В силу приписів ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (заява № 38773/05) від 26.07.2012, суд наголосив, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому господарський суд не зобов`язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали виключно за фактом такого звернення сторони.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судом, в обґрунтування поданої заяви відповідач (боржник за наказом) посилається на розбалансування фінансового стану Компанії внаслідок втрати значної частини виробничих потужностей через військову агресію на території України в цілому та на території Енергодарської міської територіальної громади зокрема. Також заявник зазначає, що внаслідок накопичення заборгованості ДП «Гарантований покупець» за електроенергію, яка була продана останньому відповідачем за фіксованими нижче за ринкові цінами, у АТ «НАЕК «Енергоатом» виник довгостроковий дефіцит платіжного балансу, що, в свою чергу, також негативно вплинуло на можливість виконання відповідачем зобов`язань по оплаті платежів, додатково зазначаючи про вжиття АТ "НАЕК "Енергоатом" всіх належних від нього заходів для розрахунку з контрагентами за чинними договорами.

В свою чергу, в поданих суду письмових поясненнях від 09.09.2024 стягувач заперечив проти відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/725/23, посилаючись на те, що спірний договір було укладено сторонами вже після введення воєнного стану, умови договору в цілому та порядок оплати за виконані роботи, зокрема, були погоджені сторонами. Також позивач зазначає, що боржник у заяві посилається на фінансовий стан за результатами господарської діяльності у 2023 році, тоді як строк оплати за договором настав 16.11.2022. Окрім того, позивач звертає увагу на участь відповідача як замовника, покупця, отримувача послуг у відкритих торгах зі значними договірними цінами протягом періоду, за який мав би виконати обов`язок зі сплати за спірним у даній справі договором.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В зв`язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Наразі, оцінюючи посилання боржника в обґрунтування поданої заяви про відстрочення виконання рішення на обставини відсутності достатнього фінансування, суд зазначає, що згідно зі статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, отже для таких господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, в тому числі й державних підприємств, організацій та установ.

Крім того суд наголошує, що відповідач (боржник) є господарюючим суб`єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже позивач, здійснюючи господарську діяльність, мав передбачити пов`язані із цим ризики, в тому числі можливість несвоєчасного виконання зобов`язань контрагентом та наступне понесення витрат.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

За приписами ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 617 Цивільного кодексу України встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Суд зауважує на тому, що ні Господарський кодекс України, ні Цивільний кодекс України при визначенні відповідальності за укладеним договором не виділяють в окрему категорію осіб - учасників такого договору і не встановлюють окремі правила для них. Тобто, підприємство - відповідач не має будь-яких привілей чи пільг у рамках виконання своїх зобов`язань за такими договорами.

Таким чином, колегія суддів акцентує на тому, що самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням відповідача та відсутністю у нього коштів, не виправдовують бездіяльність відповідача та не заперечують обов`язку такого підприємства, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином, відтак, виконання таких договорів також повинно здійснюватися на загальних підставах.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17 та від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19 відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає про те, що факт скрутного фінансового становища відповідача не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати виконаних за спірним договором робіт, оскільки при укладенні правочину останній повинен був розраховувати на належне виконання вказаного правочину.

Виходячи з норм ст. 3 ЦК України, згідно з якими до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність, та враховуючи, що відповідачем порушені майнові договірні зобов`язання перед позивачем і останній заперечує проти віддалення строку виконання відповідачем цих зобов`язань, буде несправедливим відстрочити виконання фінансових зобов`язань відповідача перед позивачем.

Надання відстрочення/розстрочення виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).

Судом також враховано, що позивач як суб`єкт господарювання виконав передбачені Договором умови в частині проведення погоджених сторонами робіт, що встановлено судом під час розгляду даної справи, проте станом на момент проведення судового засідання з розгляду заяви 19.09.2024 року відповідачем (боржником) не надано жодних доказів здійснення оплат на виконання рішення суду у справі № 910/725/23, в тому числі часткове, що свідчить про відсутність дій, спрямованих на належне виконання рішення суду.

Також суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022, який був наявний на час укладення сторонами спірного Договору та взяття на себе відповідних зобов`язань, розгляду даної справи по суті та вирішення заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення не скасований, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності як відповідача, так і позивача, у зв`язку з чим не приймає до уваги доводи боржника щодо винятковості обставин наявності військової агресії як таких, що ускладнюють діяльність компанії та можуть бути розцінені як підстава для відстрочення виконання рішення.

Додатково суд зазначає, що питання відстрочення виконання рішення у даній справі № 910/725/23 було розглянуто судом першої інстанції під час ухвалення 11.01.2024 рішення у даній справі та позицію щодо відсутності підстав для задоволення відповідного клопотання АТ "НАЕК "Енергоатом" про відстрочення виконання рішення підтримано судом апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги АТ НАЕК "Енергоатом" в особі філії "відокремлений підрозділ "Аварійно - технічний центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024, яка постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 року залишена без задоволення, а рішення суду - без змін.

Суд звертає увагу, що 26.03.2022 набув чинності Закон України Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 року, яким, поміж іншого, розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2.

Так, згідно визначеної вказаним пунктом 10-2 норми прямої дії зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

При цьому суд наголошує, що Порядком визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2023 року № 101, встановлено процедуру та повноваження Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України щодо прийняття рішень про включення підприємств до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, про що видається відповідний наказ.

Так, відповідно до пункту 9 Порядку визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2023 року № 101, на підставі заяви АТ "НАЕК "Енергоатом" від 01.08.2024 року № 01-17215/10-вих., а також відповідно до рішення, оформленого протоколом засідання робочої групи з включення підприємств до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, від 02.08.2024 року № 14-12/7-24, Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 95 від 02.08.2024 року, копія якого наявна матеріалах справи, АТ НАЕК "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, що є достатньою та законодавчо врегульованою підставою для зупинення дій з примусового виконання рішення суду у справі № 910/725/23, а відтак свідчить про недоцільність відстрочення виконання рішення суду у даній справі, строк якого обмежений одним роком з дня ухвалення рішення 11.01.2024 року.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, в першу чергу, матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зважаючи на заперечення позивача проти відстрочення виконання рішення, встановлені судом обставини прострочення відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем за Договором робіт, а також беручи до уваги наявність Наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 95 від 02.08.2024 року, а також той факт, що відповідачем супереч ч. 3 ст. 13 ГПК не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання або обумовлюють наявність ускладнень під час виконання судового акту, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для відстрочення виконання рішення у даній справі та задоволення відповідної заяви боржника.

Судом відповідно пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини 7 статті 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст.ст. 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви боржника - Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремлений підрозділ "Відокремлений підрозділ "Аварійно-технічний центр" про відстрочення виконання судового рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 у справі № 910/725/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. М. Селівон