Постанова

від 08.01.2025 по справі 675/594/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року

м. Київ

справа № 675/594/21

провадження № 61-13564 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_2 - адвокат Савченко Оксана Володимирівна,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 ,

третя особа (відповідач за зустрічним позовом) - Ізяславська міська рада Хмельницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко Оксани Володимирівни, на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області

у складі судді Пашкевича Р. В. від 29 травня 2023 року, додаткове рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області у складі судді Пашкевича Р. В. від 30 червня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І. від 14 серпня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних заяв

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Ізяславська міська рада Хмельницької області, про усунення перешкод в користуванні майном, в якому, з урахування заяви про зміну предмету позову, просила суд:

- зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, яка розташована

по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу за власний рахунок господарських приміщень (сараю літ. Е та сараю літ. Е1), огорожі, воріт та хвіртки, які знаходяться по

АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні автомобільною дорогою, яка проходить поруч із житловим будинком з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу за власний рахунок огорож, воріт та хвірток, що розташовані на вказаній автомобільній дорозі, та відновлення меж такої автомобільної дороги відповідно до Генерального плану та плану зонування с. Припутні, затвердженого на підставі рішення Білівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області від 27 червня 2017 року № 10.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона є власником житлового будинку та земельних ділянок, площею 0,25 га, кадастровий номер 6822180400:04:005:0014, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та площею 0,195 га, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 .

Зазначала, що ОСОБА_4 є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , а земельна ділянка, на якій розташоване вказане домоволодіння, не є сформованою, відомості про неї відсутні в Публічній кадастровій карті України, будь-яке речове право на неї відсутнє.

За наслідками проведення робіт з відновлення меж земельної ділянки,

площею 0,195 га, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, було встановлено, що на ній розташовані металевий паркан та частина господарських приміщень (сарай літ. Е та сарай літ. Е1), які належать ОСОБА_3 , які нею встановлено навколо зазначених вище господарських приміщень та житлового будинку таким чином, що зайнято частину дороги загального користування.

Позивач зазначала, що такі протиправні дії відповідачки унеможливлюють здійснення проїзду автомобільним транспортом та сільськогосподарською технікою до земельних ділянок та домоволодіння, які належать їй на праві власності.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд її позовні вимоги задовольнити.

У травні 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до

ОСОБА_1 , Ізяславської міської ради Хмельницької області про скасування рішення та припинення права власності, в якому просила суд:

- скасувати рішення Білівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області від 21 липня 2020 року № 9 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ;

- cкасувати рішення Державного реєстратора Ізяславської міської ради Хмельницької області Зволінської Ю. О. вiд 31 липня 2020 року, номер запису про право власності 37576997, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2136625268221, про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, площею 0,195 га, розташованої по АДРЕСА_1 ;

- припинити право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивовані тим, що під час розгляду судом цієї справи їй стало відомо, що межі земельної ділянки, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, яка належить ОСОБА_1 , накладаються на земельну ділянку, на якій розміщені її господарські приміщення (сарай літ. Е та сарай літ. Е1), які знаходяться по АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно було побудовано та право власності на нього зареєстровано до виготовлення технічної документації на земельну ділянку, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, і, відповідно, державної реєстрації права власності на неї за ОСОБА_1 . Тому ОСОБА_3 вважала, що її право власності на нежитлові приміщення порушено.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд її позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14 червня

2022 року цивільну справу № 675/686/22 за позовом ОСОБА_3 об`єднано в одне провадження зі справою № 675/594/21 за позовом ОСОБА_1 , визначивши об`єднаній справі єдиний унікальний номер справи № 675/594/21, провадження № 2/675/82/2022.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 травня

2023 рокуу задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Скасовано рішення Білівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області від 21 липня 2020 року № 9 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 » у частині передачі у приватну власність

ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, площею 0,1950 га. В іншій частині зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 та частково задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що Білівською сільською радою Ізяславського району Хмельницької області, правонаступником якої є Ізяславська міська рада, було затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, у межах координат поворотних точок, що накладаються на вже існуючі на час прийняття нею відповідного рішення господарські будівлі, належні на праві власності ОСОБА_3 . Відповідно, таке рішення органу місцевого самоврядування є незаконним та підлягає скасуванню. У зв`язку з чим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою. Крім цього, ОСОБА_1 не доведено, що ворота і хвіртка, які наявні на земельній ділянці, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_3 , знаходяться на земельній ділянці, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047.

ОСОБА_1 не надано суду належних й допустимих доказів на підтвердження того, що встановлені ОСОБА_3 паркани, ворота, хвіртки навколо зазначених вище та належних їй на прав власності сараїв (Е, Е1) та житлового будинку з господарськими будівлями таким чином, що це унеможливлює здійснення проїзду автомобільним транспортом та сільськогосподарською технікою до земельних ділянок та домоволодіння, які належать ОСОБА_1 на праві власності, та, відповідно, порушують її права на вільне володіння своєю власністю.

Додатковим рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області

від 30 червня 2023 року заяву представника ОСОБА_3 - адвоката

Рівнячка Л. С., про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення районного суду мотивовано тим, що, дослідивши подані документи, суд вважав, що аргументи представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко О. В., про те, що адвокатом Рівнячком Л. С. до закінчення дебатів у справі відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України не було зроблено відповідної заяви, є необґрунтованими, так як у заяві по суті справи представником ОСОБА_3 зазначено, що вона очікує понести судові витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

Крім того, частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачається залишення без розгляду заяви лише у випадку неподання доказів у встановлений цією ж нормою строк. Адвокатом Рівнячком Л. С. подано до суду заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн та докази у п`ятиденний строк після ухвалення судом рішення у справі.

Разом з тим суд частково погоджується із аргументами адвоката Савченко О. В. про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Так, суд вважав, що відшкодування понесених ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу не відповідає необхідним критеріям та є необґрунтованими, тому суд першої інстанціївстановивши обставини, з огляду на принципи розумності та справедливості, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації ОСОБА_3 за рахунок ОСОБА_1 з 15 000,00 грн до 7 500 грн.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2023 року та додаткове рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 30 червня 2023 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції вірно встановлено, що набуті ОСОБА_3 у порядку спадкування господарські будівлі, а саме, сарай Е та сарай Е1, які розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться в її фактичному користуванні, були споруджені та право власності на них офіційно визнане державою ще до розробки технічної документації та отримання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047. Відповідно, Білівською сільською радою було затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, у межах координат поворотних точок, що накладаються на вже існуючі на час прийняття нею відповідного рішення господарські будівлі, належні на праві власності

ОСОБА_3 , що свідчить про порушення прав останньої.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що господарські споруди, набуті ОСОБА_3 у власність 10 вересня 2020 року, вже після державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1950 га, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, оскільки

ОСОБА_3 , як спадкоємець за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном - житловим будинком, господарськими спорудами: кам`яним погребом, цегляною верандою, цегляною прибудовою, дерев`яним гаражем, дерев`яною літньою кухнею, дерев`яним сараєм, кам`яним погребом, цегляним сараєм (Е), цегляним сараєм (Е1), що знаходяться по

АДРЕСА_1 . Житловий будинок належав спадкодавцеві відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого Виконавчим комітетом Ізяславської районної ради Хмельницької області 23 вересня 1988 року, зареєстрованому в БТІ за № 115.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність ОСОБА_1 позовних вимог в частині чинення перешкод їй у здійсненні права користування землями загального користування.

Апеляційний суд відхилив посилання у скарзі щодо додаткового судового рішення про те, що ОСОБА_3 не дотримано вимог частин першої та другої

статті 134 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції правильно виходив із того, що стороною зроблено відповідну заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, ОСОБА_3 надано суду у строк, визначені ЦПК України, документи щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості. Урахувавши заяву представника ОСОБА_1 - Савченко О. В. , про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, обґрунтовано визначив суму відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на ОСОБА_1 , так як цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко О. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2023 року, додаткове рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 30 червня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить:

- скасувати рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області

від 29 травня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 14 серпня 2023 року: у частині відмови у задоволенні позовної заяви

ОСОБА_1 й ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 ; у частині задоволення зустрічної позовної заяви

ОСОБА_3 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зустрічної позовної заяви. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

- скасувати додаткове рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 30 червня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 14 серпня 2023 року в частині задоволення заяви ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаної заяви.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 25 вересня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко О. В., залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків,

а саме запропоновано заявникові сплатити судовий збір за подання касаційної скарги. На підтвердження сплати судового збору запропоновано надати суду документ, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У наданий судом строк адвокат Савченко О. В. надіслала матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 675/594/21 із Ізяславського районного суду Хмельницької області. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко О. В., про зупинення виконання рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 травня

2023 року, додаткового рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 30 червня 2023 року та постанови Хмельницького апеляційного суду

від 14 серпня 2023 року відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

25 жовтня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року заяву представника

ОСОБА_2 - адвоката Савченко О. В., про зупинення провадження у справі до залучення до участі правонаступника/правонаступників ОСОБА_1 задоволено, зупинено касаційне провадження у цій справі до залучення до участі

у справі правонаступника/правонаступників ОСОБА_1 , зобов`язано правонаступника/правонаступників ОСОБА_1 подати до Верховного Суду докази правонаступництва у встановлений законом строк.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2024 року поновлено касаційне провадження у цій справі, оскільки усунуто обставини, що викликали зупинення провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня2024 року заяву представника

ОСОБА_2 - адвоката Савченко О. В., про заміну правонаступника у справі задоволено. Залучено ОСОБА_2 до участі у цій справі, як правонаступника позивача - ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко О. В., мотивована тим, що суди неповно з`ясовали обставини, що мають значення для справи, неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Вказує, що суди застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17;

від 30 жовтня 2018 року у справі № 820/4852/17;від 20 травня 2020 року у справі

№ 643/3720/15-ц.

Вважає, що в результаті протиправного розміщення на території земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , нерухомих об`єктів (сарай літ. Е та сарай літ. E1) та встановлення металевого паркану, обмеження

ОСОБА_3 доступу ОСОБА_1 до земельної ділянки загального користування у вигляді автомобільної дороги шляхом встановлення ОСОБА_3 металевих парканів на вказаній автомобільній дорозі, суди повинні були задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками шляхом демонтажу об`єктів й відновлення меж автомобільної дороги.

Зазначає, що єдиною підставою для відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою може бути лише те, що відповідна технічна документація не погоджена в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови в затвердженні технічної документації із землеустрою після її погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять, а перевірка на відповідність технічної документації із землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Таким чином, на стадії погодження вказаної вище технічної документації із землеустрою Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницької області проведено перевірку відповідності зазначеної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Враховуючи факт погодження Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницької області технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, площею 0,1950 га, в Ізясласької міської ради були відсутні підстави для відмови в затвердженні вказаної документації.

Також судами не досліджено процедуру погодження технічної документації, тим самим, всупереч вимогам статті 186-1 ЗК України, скасовано правомірне рішення органу місцевого самоврядування. При цьому ОСОБА_3 не здійснено залучення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в якості відповідача, незаконні дії якого щодо погодження технічної документації стали обґрунтуванням заявлених зустрічних позовних вимог.

Вказує, що станом на момент формування земельної ділянки площею 0,1950 га, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, та набуття ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку будь-які приміщення в межах вказаної земельної ділянки були відсутні, що свідчить про те, що технічна документація із землеустрою щодо вказаної земельної ділянки відповідає вимогам закону. Вважає, що ОСОБА_3 господарські споруди набуті у власність 10 вересня 2020 року після державної реєстрації земельної ділянки, площею 0,1950 га, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047.

Крім того, зазначає, що ОСОБА_3 не дотримано вимог статті 134 ЦПК України, а саме не надано суду попереднього розрахунку суми судових витрат та не дотримано вимог статті 141 ЦПК України, а саме до закінчення судових дебатів у справі ОСОБА_3 не зроблено заяву про подання доказів на підтвердження судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06 липня 2007 року

№ 508 ОСОБА_1 була власником житлового будинку та господарських споруд

по АДРЕСА_1 .

За заявою ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, виготовлено технічну документацію, якою визначено (відновлено) координати поворотних точок меж вказаної ділянки.

Рішеннями Білівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області від 21 липня 2020 року № 9 затверджено зазначену технічну документацію та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, площею 0,195 га, яка розташована по

АДРЕСА_1 .

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53408865 від 31 липня 2020 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 218651224 від 31 липня 2020 року, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6811877722020

від 25 червня 2020 року, витягом з Поземельної книги (а. с. 11-12, т. 1).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

№ 246002049 від 25 лютого 2021 року ОСОБА_3 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по

АДРЕСА_1 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 242/2008, заведеної 04 березня

2008 року, 10 вересня 2020 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого у реєстрі за № 620, ОСОБА_3 , після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала у спадщину житловий цегляний будинок А-І, житловою площею 43,1 кв. м, загальною площею 74, 4 кв. м (загальна площа з урахуванням площі веранди та прибудови становить - 90, 7 кв. м), кам`яний погріб а1, цегляна веранда а2, цегляна прибудова а3, дерев`яний гараж Б, дерев`яна літня кухня Б1, дерев`яний сарай В, кам`яний погріб Д, цегляний сарай Е, цегляний сарай Е1, огорожа із металопрофілю N, ворота із металопрофілю N1, хвіртка із металопрофілю N2, що знаходяться

по АДРЕСА_1 .

У зазначеній спадковій справі міститься довідка КП «Ізяславське районне бюро технічної інвентаризації» від 19 червня 2020 року № 260, відповідно до якої

по АДРЕСА_2 зареєстровано наступне нерухоме майно: цегляний будинок А-І, житловою площею 43,1 кв. м, загальною

площею 74, 4 кв. м, кам`яний погріб а1, цегляна веранда а2, цегляна прибудова а3, дерев`яний гараж Б, дерев`яна літня кухня Б1, дерев`яний сарай В, кам`яний погріб Д, цегляний сарай Е, цегляний сарай Е1, огорожа із металопрофілю N, ворота із металопрофілю N1, хвіртка із металопрофілю N2.

ОСОБА_3 , оформивши спадкові права на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, право власності на земельні ділянки, на яких воно розташоване, не оформила, хоча ними постійно користується.

Згідно з інформацією з погосподарської книги № 2 у с. Припутні за домогосподарством по АДРЕСА_2 рахується 2 земельні ділянки загальною площею 0,70 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га та для особистого селянського господарства - 0,45 га.

За результатами земельно-технічної експертизи, висновок експерта від 28 жовтня 2021 року № 07-142/21, встановлено:

1. Порушення (накладання) меж на 0,0044 га (44 кв. м) сусідньої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , якою фактично користується ОСОБА_3 та яка обмежена парканом, на земельну ділянку, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, площею 0,195 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , проте виділення та формування земельної ділянки, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, з накладанням на будівлі сараїв (E, E1), розташованих на сусідній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , є порушенням ДБН

Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

2. Відповідно до топографічного плану частини АДРЕСА_1 в районі будинків

АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , ширина проїзду по цій частині АДРЕСА_1 становить від 3,6 м до 7,44 м, що забезпечує вимогу ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій». Накладання земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 та знаходиться в користуванні ОСОБА_3 , з проїздом загального користування, який проходить

по АДРЕСА_1 , не встановлено. Проте встановлено накладання

на вул. Березній на 0,0005 га (5 кв. м) земельної ділянки, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, яка знаходиться по АДРЕСА_1 і що призводить до зменшення ширини проїзду до 2,7 м, у разі використання земельної ділянки відповідно до правових документів та кадастрового плану, і що є порушенням вимог Державних будівельних норм ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

Згідно з висновком експерта від 20 січня 2023 року № 979/022 за результатами земельно-технічної експертизи, встановлено:

1. На земельній ділянці, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (01.03), яка знаходиться по АДРЕСА_1 , знаходяться нежитлові приміщення, а саме частина сараю літ. Е площею 0,0003 га обмежена точками 3-4-5-6-3 та частина сараю літ. Е1 площею 0,0001 га обмежена точками 1-2-4-3-1 згідно із технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого Комунальним підприємством «Ізяславське районне бюро технічної інвентаризації» 19 червня 2020 року, а також огорожа з дротяної сітки довжиною 13,7 м та огорожа зі стальних профільованих листів загальною довжиною 2,3 м (приналежність огорожі не встановлено, оскільки в технічному паспорті та інвентаризаційній справі відсутні достатні відомості для проведення ідентифікації).

2. Земельна ділянка, яка перебуває у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_3 , що розташована по АДРЕСА_1 і обмежена огорожами, воротами та хвіртками, накладається на автомобільну дорогу, яка визначена відповідно до Генерального плану с. Припутні Шепетівського району Хмельницької області, затвердженого на підставі рішення Білівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області від 27 червня 2017 року № 10, а саме: частина ділянки площею 0,0018 га обмежена точками 7-8-9-10-11-12-7 та частина ділянки площею 0,0044 га обмежена точками 13-14-15-16-17-18-19-20-21-13. Водночас слід зазначити, що площа, розміри та конфігурація накладених частин ділянок є неточною (похибки при визначенні розташування автомобільної дороги згідно генерального плану перевищують 0,3 м), однак навіть при максимальних похибках накладення зберігається.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник, у змісті уточненої касаційної скарги, зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

1) Застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 3) Апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко О. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір

не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного

або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на

землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів,

а також дотримуватися правил добросусідства.

Землекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (стаття 96 ЗК України).

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара,в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше

0,10 гектара.

Статтею 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Не можуть передаватися у власність земельні ділянки, які уже перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. Такі земельні ділянки можуть бути передані у власність лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України (у випадках, передбачених законом).

На підставі поданих сторонами доказів, суди встановили, що матеріали технічної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 6822180400:04:005:0047, розроблені ФОП ОСОБА_7 , не свідчать, що її межі були закріплені межовими знаками встановленого зразка, однак, її межі збігаються зі штучними лінійними спорудами (паркан) зі сторони земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користування ОСОБА_3 та на якій розташовані сарай Е та

сарай Е1.

Крім того, належні на праві власності ОСОБА_3 господарські будівлі, а саме, сарай Е та сарай Е1, які розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться в її фактичному користуванні, були споруджені та право власності на них офіційно визнане державою ще до розробки технічної документації та отримання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6822180400:04:005:0047.

Тобто, за висновком суду, Білівська сільська рада Ізяславського району при винесенні рішення від 21 липня 2020 року № 9 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 », яким затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6822180400:04:005:0047, належним чином не перевірила та не з`ясувала, чи є остання повністю вільною та чи не порушуються при цьому права інших осіб. З таким висновком Верховний Суд погоджується.

Таким чином, враховуючи, що Білівською сільською радою Ізяславського району Хмельницької області, правонаступником якої є Ізяславська міська рада, було затверджено технічну документацію та передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6822180400:04:005:0047 у межах координат поворотних точок, що накладаються на вже існуючі на час прийняття нею відповідного рішення господарські будівлі, належні на праві власності ОСОБА_3 , суди дійшли вірного висновку про скасування оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування в частині, що стосується спірної земельної ділянки.

Такий спосіб захисту є ефективним та призведе до реального відновлення порушеного права ОСОБА_3 .

Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

(стаття 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що позовна вимога ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 6822180400:04:005:0047 шляхом демонтажу ОСОБА_3 за власний рахунок нежитлових приміщень (сарай літ. Е та сарай літ. Е1), огорожі, воріт та хвіртки, не підлягає задоволенню, так як ОСОБА_1 не доведено,

а висновком експерта не підтверджено, що ворота і хвіртка, які наявні на земельній ділянці, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_3 , знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 6822180400:04:005:0047. Доведення таких позовних вимог є процесуальним обов`язком позивачки

(статті 10, 81 ЦПК України).

Щодо вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні автомобільною дорогою, яка проходить поруч із житловим будинком та господарськими будівлями по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу за власний рахунок огорож, воріт та хвірток, що розташовані на вказаній автомобільній дорозі, та відновлення меж такої автомобільної дороги, то вони, як встановили суди, є недоведеними.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вказаної норми позов про усунення порушень прав, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Отже, підставою для задоволення вказаної позовної вимоги є встановлення факту порушення прав позивача і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Висновком експерта від 20 січня 2023 року № 979/022 встановлено, що земельна ділянка, яка перебуває у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_3

по АДРЕСА_2 і обмежена огорожами, воротами та хвіртками, накладається на автомобільну дорогу, яка визначена відповідно до Генерального плану с. Припутні Шепетівського району Хмельницької області, а саме: частина ділянки площею 0,0018 га обмежена точками 7-8-9-10-11-12-7 та частина ділянки площею 0,0044 га обмежена точками 13-14-15-16-17-18-19-20-21-13. При цьому експерт вказує, що площа, розміри та конфігурація накладених частин ділянок є неточними за рахунок похибок у вимірюванні.

ОСОБА_1 не подано суду належних й допустимих доказів на підтвердження доводів про те, що встановлені ОСОБА_3 паркани, ворота, хвіртки навколо зазначених вище та належних їй на прав власності сараїв (Е, Е1) та житлового будинку з господарськими будівлями таким чином, що це унеможливлює здійснення проїзду автомобільним транспортом та сільськогосподарською технікою до земельних ділянок та домоволодіння, які належать ОСОБА_1 на праві власності, та, відповідно, порушують її права на вільне володіння своєю власністю. Тому суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Безпідставними є доводи скарги про те, що господарські споруди набуті

ОСОБА_3 у власність 10 вересня 2020 року, вже після державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1950 га, кадастровий номер 6822180400:04:005:0047, так як ОСОБА_3 , як спадкоємець за законом після смерті чоловіка

ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном - житловим будинком господарськими спорудами: кам`яним погребом, цегляною верандою, цегляною прибудовою, дерев`яним гаражем, дерев`яною літньою кухнею, дерев`яним сараєм, кам`яним погребом, цегляним сараєм (Е), цегляним сараєм (Е1), що знаходяться

у АДРЕСА_1 . Житловий будинок належав спадкодавцеві відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого Виконавчим комітетом Ізяславської районної ради Хмельницької області 23 вересня 1988 року, зареєстрованому в БТІ за №115.

Доводи касаційної скарги про незалучення до участі у справі за зустрічним позовом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в якості відповідача, незаконні дії якого щодо погодження технічної документації, по суті, оскаржуються, є безпідставними, так як спір виник не з ним, а між власниками суміжних домогосподарств щодо належного користування землею.

Щодо додаткового судового рішення

Не заслуговують на увагу посилання в скарзі про те, що ОСОБА_3 не дотримано вимог статті 134 ЦПК України, а саме не надано суду попереднього розрахунку суми судових витрат та не дотримано вимог статті 141 ЦПК України,

а саме до закінчення судових дебатів у справі ОСОБА_3 не зроблено заяву про подання доказів на підтвердження судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, так як вказане спростовується матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції надав цим доводам обґрунтовану відповідь, вказавши, що адвокатом Рівнячком Л. С. у позові зазначено, що ОСОБА_3 понесла та очікує понести судові витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн, тому суд першої інстанції правильно виходив із того, що стороною зроблено відповідну заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, ОСОБА_3 надано суду у строк, визначені ЦПК України, документи щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості. Урахувавши заяву представника ОСОБА_1 - Савченко О. В. , про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд обґрунтовано поклав відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на ОСОБА_1 , так як цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Посилання касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у відповідних постановах Верховного Суду, є безпідставними, на висновки суду у цій справі не впливають. При цьому суд у кожній справі виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновки, які обґрунтовано викладені в оскаржуваних судових рішеннях, правильне дотримання судами норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішеннях та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко Оксани Володимирівни, залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 травня

2023 року, додаткове рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 30 червня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 14 серпня 2023рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець