Постанова

від 08.01.2025 по справі 460/24533/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/24533/23 пров. № А/857/13122/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Носа С.П.;

суддів:Кухтея Р.В., Ільчишин Н.В.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Північно-західного апеляційного господарського суду на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі № 460/24533/23 (суддя Дорошенко Н.О., м. Рівне) за позовом ОСОБА_1 до Північно-західного апеляційного господарського суду, Державної судової адміністрації України про зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся у Рівненський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Північно-західного апеляційного господарського суду (далі відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі відповідач-2), в якому просив зобов`язати відповідача-1 провести перерахунок та виплату позивачу суддівської винагороди, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 гривні, у 2022 році - 2481 гривня.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що з 01 січня 2023 року йому як судді Північно-західного апеляційного господарського суду нараховувалась та виплачувалась суддівська винагорода, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад, виходячи з 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

21.07.2023 відповідно до наказу Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 № 9-ос/г його було відраховано зі штату суду у зв`язку зі звільненням у відставку. Згідно з повідомленням Північно-західного апеляційного господарського суду про суми виплачених та нарахованих сум при звільненні № 03-49/4804/23 від 21.07.2023 сума суддівської винагороди, розрахована за фактично відпрацьовані робочі дні, сума компенсації за невикористану відпустку та сума вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород, обчислені з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн.

Позивач вважає, що нарахування та виплата сум при звільненні були здійснені не в повному обсязі, оскільки при нарахування суддівської винагороди було застосовано базовий розмір посадового окладу судді із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в сумі 2102,00 грн, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", що не відповідає положенню статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якого базовий розмір посадового окладу суді визначається, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та який станом на 01 січня 2023 року становить 2684,00 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до Північно-західного апеляційного господарського суду, Державної судової адміністрації України про зобов`язання вчинення певних дій задоволено частково.

Зобов`язано Північно-західний апеляційний господарський суд відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розрахункових сум у зв`язку зі звільненням у відставку, а саме: посадового окладу, доплати за вислугу років, вихідної допомоги у розмірі трьох місячних суддівських винагород станом на 21.07.2023 з урахуванням посадового окладу судді апеляційного суду, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році в розмірі 2684 грн.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України в межах компетенції вчинити необхідні дії для отримання Північно-західним апеляційним господарським судом бюджетних асигнувань для виплати ОСОБА_1 розрахункових сум у зв`язку зі звільненням у відставку станом на 21.07.2023 в розмірі відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році в розмірі 2684 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову виходячи з мотивів викладених у апеляційній скарзі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка станом на 1 січня відповідного року складає 2102,00 грн, яка є чинною та підлягає застосуванню судами при визначенні базового розміру посадового окладу судді.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому, з підстав, викладених у відзиві, просить апеляційну скаргу відповідача-1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідч-2 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України "Про переведення суддів" від 28.09.2018 № 295/2018 та наказу в.о. голови Північно-західного апеляційного господарського суду № 19 від 04.10.2018 з 04.08.2018 зарахований до штату Північно-західного апеляційного господарського суду (а.с. 9).

Наказом Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 № 388 встановлено ОСОБА_1 , судді Північно-західного апеляційного господарського суду, з 04.10.2018 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 80 відсотків посадового окладу, стаж роботи на посаді судді якого станом на 04.10.2018 становив понад 35 років.

Наказом Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 № 9-ос/г на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 20.07.2023 № 731/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північно-західного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку" відраховано суддю ОСОБА_1 зі штату Північно-західного апеляційного господарського суду 21.07.2023 у зв`язку зі звільненням у відставку.

Відповідно до пунктів 2, 3 означеного наказу відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності наказано здійснити виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород у зв`язку зі звільненням у відставку; виплату грошової компенсації за невикористані 7 робочих днів щорічної основної відпустки за період роботиз 04.10.2021 по 03.10.2022, за невикористані 23 робочих дні щорічної основної відпустки за період роботи з 04.10.2022 по 21.07.2023, за невикористані 5 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік (а.с. 11).

На виконання наказу від 06.07.2023 № 9-ос/г станом на 21.07.2023 із позмвачем проведено розрахунок при звільненні, всього нараховано при звільненні:

посадовий оклад в сумі 16515,72 грн;

доплата за вислугу років в сумі 13212,57 грн;

компенсація за невикористану відпустку в сумі 47948,65 грн;

компенсація за невикористану відпустку в сумі 157545,55 грн;

компенсація за невикористану відпустку в сумі 34249,03 грн;

вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород 624294,00 грн, що стверджується повідомленням про суми виплачених та нарахованих сум при звільненні від 21.07.2023 № 03-49/4804/23 (а.с. 8).

ОСОБА_1 , вважаючи, що нарахування та виплата йому сум призвільненні були здійсненні не в повному обсязі, оскільки при нарахуванні суддівської винагороди було застосовано базовий розмір посадового окладу судді із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн, що не відповідає статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", звернувся за судовим захистом до адміністративного суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Відповідно до ст. 4 Закону № 1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 130 Конституції України. Відповідно до частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Отже, з огляду на приписи ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", розмір суддівської винагороди, зокрема і граничний розмір останньої можуть визначатись виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Пунктом 2 ч. 3 статті 135 Закону передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відтак, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 № 1928-IX (далі по тексту - Закон України № 1928-IX) встановлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні, тоді як для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 № 2710-IX (далі по тексту - Закон України № 2710-IX) з 1 січня 2023 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць - у розмірі 2589 гривень, для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема працездатних осіб 2684 гривні, тоді як для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

З вищенаведеної норми слідує, що розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у 2022 та 2023 роках був зафіксований на рівні 2102 грн і не змінювався.

Таким чином, законами України № 1928-IX та № 2710-IX фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 статті 130 Конституції України і ч. 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братись лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 01 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватись або змінюватись без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправомірно використовував в якості розрахункової величини для обчислення суддівської винагороди величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом про судоустрій.

26. Крім цього, Верховний Суд у постановах від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22 зазначив, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270,00 грн), на 01.01.2022 (2481,00 грн), на 01.01.2023 (2684,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі Законів України №1082-IX, №1928-IX, № 2710-IX, є неправомірною.

Отже, Північно-західний апеляційний господарський суд, застосовуючи при нарахуванні та виплаті позивачу розрахункових сум у зв`язку зі звільненням у відставку прожитковий мінімум в сумі 2102,00 грн, діяв в порушення вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Врахувавши викладені обставини та аргументи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок обчислення посадового окладу судді виходячи з прожиткового мінімуму в сумі 2102 грн, що не відповідає статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», позивачу при звільненні у відставку було виплачено розрахункові кошти в заниженому розмірі, чим порушено право позивача на належне матеріальне забезпечення.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зіставленні з положеннями частин першою, другою та п`ятою статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного Кодексу України, виплата позивачу розрахункових сум при звільненні у відставку здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.

Тобто, Північно-західний апеляційний господарський суд здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затверджувала у його кошторисах на відповідний рік.

Таким чином, невиплата позивачу розрахункових сум при звільненні у відставку в повному обсязі пов`язана з бездіяльністю ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів, крім Верховного Суду (стаття 148 Закону №1402-VIII).

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у постановах від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22 та від 15.08.2023 у справі №120/19262/21-а.

Колегія суддів наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Переглянувши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний адміністратиний суд прийшов до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Північно-західного апеляційного господарського суду слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Північно-західного апеляційного господарського суду залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі № 460/24533/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятоїстатті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей Н. В. Ільчишин