Ухвала

від 08.01.2025 по справі 953/8850/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/8850/24

н/п 1-кс/953/194/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2025 р. м.Харків

Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,

за участю заявника адвоката ОСОБА_2 ,

секретар судового засідання ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові клопотання адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000000967 від 16.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

УСТАНОВИВ:

06 січня 2025 року адвокат ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АХ № 1229994 від 06 січня 2025 року звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000000967 від 16.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на тимчасово вилучене 02 жовтня 2024 року під час проведення обшуку у вестибюлі № 1 станції метро «Київська» за адресою: м. Харків, вул. Мойсеївська, 2 - М, майно, а саме: мобільний телефон iPhone 15 pro, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що 04 жовтня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000000967 від 16.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, накладений арешт на вилучений 02 жовтня 2024 року під час проведення обшуку у вестибюлі № 1 станції метро «Київська» за адресою: м. Харків, вул. Мойсеївська, 2 - М, мобільний телефон iPhone 15 pro, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 . Зазначив, що ОСОБА_4 не має статусу підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого у вказаному вище кримінальному провадженні. Окрім того, з часу накладення арешту на зазначене вище майно, ОСОБА_4 не надходило будь-якої інформації від органу досудового розслідування щодо доцільності подальшого арешту мобільного телефону та використання його як доказу у кримінальному провадженні. Зауважив на тому, що мобільний телефон містить інтегровану інформацію, необхідну для соціалізації власника та для його професійної діяльності, громадського та особистого життя.

08 січня 2025 року на адресу суду від прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 надійшли заперечення щодо клопотання про скасування арешту майна, в яких просив відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що мобільний телефон iPhone 15 pro, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 , містить відомості щодо обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення та наразі перебуває у ДВБ НПУ, де проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення обставин, які підлягають доказуванню. Зауважив на тому, що мобільний телефон визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024220000000967 від 16.08.2024, при цьому досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні наразі триває, а тому відступні підстави для скасування арешту на зазначене майно.

08 січня 2025 року на адресу суду від слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 надійшла заява, в якій просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна. Зазначив, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 12024220000000967 від 16.08.2024 встановлено, що ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_4 передала неправомірну вигоду у розмірі 3500 грн ОСОБА_8 за переєстрацію транспортного засобу, при цьому ОСОБА_7 фактично не з`являлася до ТСЦ № 6350, талон електронної черги не отримувала. Зауважив на тому, що мобільний телефон iPhone 15 pro, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 , містить відомості щодо обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення та перебуває у ДВБ НПУ, де проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення обставин, які підлягають доказуванню. Окрім того, зазначений мобільний телефон визнаний речовим доказом у цьому кримінальному провадженні, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування арешту на зазначене майно.

Представник заявника адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Заявник ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся своєчасно та належним чином.

Прокурор Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 у судове засідання не з`явився, у запереченнях щодо клопотання про скасування арешту майна просив розглядати клопотання за його відсутності.

Слідчий СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, у заяві від 08 січня 2025 року просив розглядати клопотання за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядається не пізніше трьох днів після його надходження до суду, а неявка учасників кримінального провадження не перешкоджає розгляду клопотання, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без участі заявника та слідчого, для не порушення строків розгляду клопотання.

Слідчий суддя, вислухавши думку представника заявника, дослідивши матеріали клопотання, встановив таке.

У провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12024220000000967 від 16.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Зі змісту ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2024 року слідує, що у кримінальному провадженні № 12024220000000967 від 16.08.2024 накладений арешт, у тому числі на майно, яке було вилучене під час проведення 02 жовтня 2024 року під час проведення обшуку у вестибюлі № 1 станції метро «Київська» за адресою: м. Харків, вул. Мойсеївська, 2 - М, майно, а саме: мобільний телефон iPhone 15 pro, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 .

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2024 року при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що тимчасово вилучене майно, зокрема - мобільний телефон iPhone 15 pro, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Тобто захід забезпечення у вигляді арешту майна було вжито виключно з метою забезпечення збереження речових доказів за наявності доведених на час накладення арешту ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

При вирішенні питання про арешт/скасування арешту майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Сторона заявника, обґрунтовуючи клопотання про зняття арешту майна, зазначає, що ОСОБА_4 не визнаний підозрюваним, обвинуваченим чи потерпілим у цьому кримінальному провадженні, а з моменту накладення арешту на належний на праві власності ОСОБА_4 мобільний телефон, заявник не отримував жодної інформації щодо доцільності подальшого арешту на вказане майно, отже є підстави вважати, що відпала потреба в подальшому накладенні арешту на мобільний телефон.

Слідчий суддя встановив, що мобільний телефон iPhone 15 pro, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 .

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. Суд наголошує на необхідності підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар».

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України.

Відповідно до письмових заперечень прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 та заяви слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , орган досудового розслідування, заперечуючи проти скасування арешту з мобільного телефону iPhone 15 pro, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , належного ОСОБА_4 , посилається на те, що вказаний мобільний телефон визнаний речовим доказом у цьому кримінальному провадженні та містить відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, що розслідується у вказаному кримінальному провадженні.

Разом з тим сторона обвинувачення, заперечуючи щодо задоволення клопотання заявника про скасування арешту майна, не надала жодних доказів на підтвердження того, що мобільний телефон iPhone 15 pro, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 необхідний для проведення експертиз та інших слідчих дій, враховуючи, що матеріали кримінального провадження слідчому судді для огляду у судовому засіданні надані не були, сторона обвинувачення особисто для надання пояснень у судове засідання не прибула, жодних доказів на підтвердження того, що наразі проводяться будь-які слідчі дії з арештованим майном, матеріали долучені до клопотання не містять.

Слідчий суддя встановив, що з моменту проведення обшуку, під час якого був вилучений мобільний телефон, що належать ОСОБА_4 , останньому підозру у цьому кримінальному провадженні не пред`явлено, він не має жодного процесуального статусу у цьому провадженні. Крім того, прокурор та слідчий не надали суду жодних доказів того, що вилучений мобільний телефон є предметом або засобом вчинення кримінального правопорушення, зберігає на собі його сліди, або, що він містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі не є об`єктом кримінально протиправних дій.

Окрім того, на переконання слідчого судді, сторона обвинувачення мала достатньо часу для проведення всіх необхідних слідчих дій з арештованим майном.

Враховуючи викладене, наслідки арешту майна розумність та співрозмірність обмеження права володіння майном завданням кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання у володіння майном ОСОБА_4 , та вважає доведеним заявником, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України є підставою для скасування арешту майна.

Таким чином наявні правові підстави до задоволення клопотання заявника та скасування арешту з вказаного майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 233-236, 309, 372 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000000967 від 16.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000000967 від 16.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на вилучене 02 жовтня 2024 року під час проведення обшуку у вестибюлі № 1 станції метро «Київська» за адресою: м. Харків, вул. Мойсеївська, 2 - М, майно, а саме: мобільний телефон iPhone 15 pro, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 та повернути ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складений 09 січня 2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1