Постанова

від 08.01.2025 по справі 546/1207/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 546/1207/19 Номер провадження 22-ц/814/150/25Головуючий у 1-й інстанції Лизенко І. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий

суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвокатаТимошенка ДмитраВолодимировича, представника ОСОБА_1 , на заочнерішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 29 січня 2020 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначено) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Решетилівська міська рада Полтавської області, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, просив визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування належним йому житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначав, що він є власником житлового будинку та земельної ділянки за вказаною адресою. У вказаному житлі зареєстровані він, а також відповідачі у справі, які фактично тривалий час за вказаною адресою не проживають.

Згідно з Актом обстеження житлово-побутових умов від 04 листопада 2019 року, складеним депутатом Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, відповідачі за місцем своєї реєстрації у будинку, належному позивачу, не проживають ОСОБА_1 - більше п`ятнадцяти років, ОСОБА_3 - більше десяти років, а проживають в Італії.

Заочним рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 29 січня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Решетилівська міська рада Полтавської області, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом, задоволено.

Визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 25 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 в особі представникаадвоката Тимошенка Д.В. про перегляд заочного рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 29 січня 2020 року - залишено без задоволення.

Вказане заочне рішення було предметом апеляційного перегляду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3 , за апеляційною скаргою адвоката Тимошенка Д.В., представника ОСОБА_3 , яку постановою Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року задоволено.

Заочне рішенняРешетилівського районногосуду Полтавськоїобласті від29січня 2020року вчастині задоволенихпозовних вимогдо ОСОБА_3 скасоване.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Решетилівська міська рада Полтавської області, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом відмовлено.

В іншій частині заочне рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 29 січня 2020 року залишено без змін.

В апеляційній скарзі адвокат Тимошенко Д.В., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 (що не була предметом перегляду апеляційного суду), ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд належним чином не повідомив її про розгляд у справі, що позбавило можливості надати до суду докази її тимчасової відсутності у спірному житловому приміщенні з поважних причин.

Посилалась на те, що через роботу та навчання в Італії, куди вона їздить періодично, була тимчасово відсутньою за адресою реєстрації. Спочатку за кордоном вивчала іноземну мову, навчалася за спеціальністю «Інженер», а потім за професією періодично працювала, що підтверджується Договором про самозайнятість, сертифікатами про співпрацю, Довідками про відвідування професійних навчань, довідками з університетів, сертифікатами про знання іноземної мови, тощо. Також, перебуваючи за кордоном відповідач ОСОБА_1 лікувалася сама та здійснювала нагляд за лікуванням матері ОСОБА_4 .. Факт тимчасової відсутності відповідача ОСОБА_1 за місцем реєстрації, а отже непостійного перебування за кордоном, підтверджується медичною документацією, з якої вбачається, що вона в 2010 році проходила медичний огляд в Полтавській обласній клінічній лікарні ім. М.В. Скліфосовського, в 2012, 2018, 2020 роках проходила медичні огляд в ТОВ «КП ЛД Центр здоров`я», в 2021 році в КП «Міський клінічний пологовий будинок Полтавської міської ради», цитологічній лабораторії Полтавського обласного диспансеру та відмітками в закордонному паспорті, які підтверджують неодноразовий перетин нею кордону України.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати виходячи з такого.

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями договорів дарування від 28 лютого 2014 року та копіями витягів про державну реєстрацію прав від 28 лютого 2014 року. (т. 1 а.с. 8-11)

У вищевказаному будинку, як вбачається з довідки виконавчого комітету Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області від 28 жовтня 2019 року, зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (мати ОСОБА_2 ), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (сестра ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (племінник ОСОБА_2 ). (т. 1 а.с. 12)

Актом обстеження житловопобутових умов від 04 листопада 2019 року, який складено депутатом Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, за адресою: Полтавська обл, Решетилівський р-н, с. Піщане, вул. Миру 3 фактично проживає ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 не проживає за вище вказаною адресою понад п`ятнадцять років, ОСОБА_3 - понад десять років. (т. 1 а.с. 38)

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 більше року не проживає у належному позивачу житлі, отже втратила право користування ним.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема, відсутність особи без поважних причин понад встановлені законом строки, а також відсутність поважних причин не проживання за адресою такого житлового приміщення.

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від16 червня 2021 року у справі № 289/2299/18 (провадження № 61-17608св20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 759/19579/17 (провадження № 61-4520св21), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 554/3289/20 (провадження № 61-2951св21).

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. (правовий висновок викладено у постанові Верховного суду від 10.04.2024 у справі № 444/3738/21)

Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

При вирішенні справи про виселення особи чи визнання її такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, виходячи із принципу верховенства права, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним, відповідає нагальній необхідності та є співрозмірним із переслідуваною законною метою.

Апеляційним судом установлено, що відповідно до інформації про зареєстроване місце проживання особи, відповідачка зареєстрована у спірному житлі, що дає підстави вважати, що вона була зареєстрована за згодою власника. Позивач у позовній заяві не вказує, що ОСОБА_1 була зареєстрована у спірному житлі поза його волею.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач не довів правових підстав визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житлом.

Позивачем не надано доказів, що в інші періоди вона проживала не за місцем реєстрації. Докази про наявність у неї іншого житла в матеріалах справи відсутні.

Відтак, належить зробити висновок, що ОСОБА_1 з поважної причини була відсутня за місцем своєї реєстрації (у спірному будинку), а періодично проживала за місцем реєстрації. Тимчасова відсутність за місцем реєстрації не є підставою для втрати права користування вказаним житлом.

Колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи Акт обстеження житлово-побутових умов від 04 листопада 2018 року та Довідка про зареєстрованих осіб у будинку від 28 жовтня 2019 року, в яких вказано про не проживання ОСОБА_1 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не підтверджують її не проживання саме тривалий час. Зазначені акт та довідка не містять відомостей про період непроживання.

Крім того, у відповіді на адвокатський запит № 14/19-1 від 14.09.2023 адвоката Тимошенка Д.В., наданої виконавчим комітетом Решетилівської міської ради від 26.09.2023 № 01.4-03/240 (т.2 а.с.38) повідомлено, що виконавчим комітетом Піщанської сільської ради Решетилівського району ОСОБА_2 було видано довідку № 02-44/959 від 28.10.2019, в якій відображено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані, але не проживають більше 10 років. В архіві Піщанської сільської ради, який знаходяться в Піщанському старостаті, відповідні підтверджуючи документи, що стосуються вище вказаних осіб відсутні. (т.2 а.с.38)

Представником відповідачки було подано до суду в перекладі з італійської українською мовою медичну документацію: довідку про госпіталізацію ОСОБА_1 до будинку для людей похилого віку у відділення хірургічної ортопедії в м. Трієст (Італія) з 11.06.2018 по 11.06.2018 (т.2, звор. ст. а.с.162), відвідування ОСОБА_1 ортопеда 12.06.2010 у м. Трієст (т.2, звор. а.с.166), документи про те, що ОСОБА_1 зареєстрована в реєстрі інженерів провінції Трієста від 24.03.2022, від 21.04.2020, від 10.01.2023 (т.2, а.с. 171-172, 174-175, 177-178), лист від 17.05.2006 про випробування при прийомі на роботу у м. Трієст (т.2, а.с. 180-181), копію сертифікату від 20.03.2023 про здійснену безперервну технічну співпрацю/роботу у період з 10.02.2015 по сьогоднішній день, видану ОСОБА_1 (т.2, звор. а.с.182-183), договір про самозайнятість ОСОБА_1 від 18.10.2016 (т.2, а.с.185-186), копія дозволу на возз`єднання сім`ї або для членів сім`ї, що супроводжують відповідно до статті 29 Законодавчого декрету ВО від 286/98, наданого 07.09.2009 відносно ОСОБА_1 (т.2, а.с.188-189), копії сертифікатів ОСОБА_1 про знання англійської мови від 14.06.2010 та від 18.05.2011 та про навчання у м. Трієст від 26.04.2008 та 26.09.2008 (т. 2, а.с. 190, 193, 194-197), копії довідок про відвідування від 27.03.2012 та від 11.07.2014 (т. 2, а.с. 202 205).

Також, представником відповідачки було долучено копію паспорта ОСОБА_1 для виїзду за кордон, термін дії якого продовжено до 28.09.2018. (т. 2, а.с. 215-223), з якого вбачається, що остання в`їжджала в Україну 04.09.2004, 27.12.2004, 17.01.2005.

Докази того, що ОСОБА_1 вибула на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення у цьому ж населеному пункті відсутні, що не дає підстав вважати її такою, що втратила право на житло у спірному будинку відповідно до статті 107 ЖК України.

З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів прийшла до висновку, що визнання ОСОБА_1 такою, яка втратила право користування спірним житлом, є порушенням її житлових прав, які гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, рішення місцевого суду підлягає скасуванню, з ухваленням у справі нового рішення, про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній частині.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь скаржника підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 1152,60 грн (т.3 а.с.61), а також судового збору за подачу заяви про перегляд заочного рішення у сумі 536,80 грн. (т.2 а.с.154), а всього: 1689,40 грн.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргуадвокатаТимошенка ДмитраВолодимировича, представника ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 29 січня 2020 року скасувати в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 , ухвалити нове рішення в цій частині по суті позовних вимог.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Решетилівська міська рада Полтавської області, про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість 1689,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з урахуванням вимог ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 08 січня 2025 року.

ГоловуючийсуддяО.А.Лобов

СуддіА.І.Дорош

В.М.Триголов