Ухвала

від 02.01.2025 по справі 638/7236/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/7236/23 Номер провадження 11-кп/814/1019/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2025 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури ОСОБА_6 продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні№ 12022220000000698від 10.11.2022щодо обвинуваченої

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої у м. Ізюм, Харківської області, громадянки України, українки, з середньою освітою, не одруженої, раніше не судимої, не працюючої, яка фактично мешкала за адресою : АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.03.224 ОСОБА_10 засуджено за ч.ч.4, 6 ст.111-1, ч.ч. 1, 3 ст.70 КК України на 11 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги строком на 15 років, з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.

Указаний вирок суду оскаржено в апеляційному порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29.05.2024 вирок суду щодо ОСОБА_8 залишено без змін.

Постановою ККС ВС від 06.11.2024 ухвалу Харківського апеляційного суду від 29.05.2024 щодо ОСОБА_8 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Цією ж постановою ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Ухвалою ККС ВС від 30.12.2024 кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2024 року направлено до Полтавського апеляційного суду для розгляду по суті.

В подальшому прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 строком на 60 днів.

В обґрунтування доводів клопотання, прокурор зазначає, що на даний час існують обґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_8 під тягарем вже призначеного покарання може ухилятися від суду та, перебуваючи на волі, продовжити злочину діяльність та допомагати державі-агресору.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора,який підтримав подане ним клопотання та просив продовжити обвинуваченій запобіжний захід у виді тримання під вартою; пояснення обвинуваченої та її захисника, які заперечили проти поданого прокурором клопотання, вивчивши матеріаликлопотання, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з положеннями ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Апеляційним судом встановлено, що, ОСОБА_8 місцевим судом засуджено за за ч.ч.4, 6 ст.111-1, ч.ч. 1, 3 ст.70 КК України на 11 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги строком на 15 років, з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю. Судом першої інстанції запобіжний захід, застосований до обвинуваченої у вигляді тримання під вартою, залишено без змін до набрання вироком законної сили. В подальшому, після касаційного перегляду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , останній Постановою ККС ВС від 06.11.2024 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Згідно оскаржуваного вироку, ОСОБА_8 місцевим судом засуджена за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України за наступних обставин.

ОСОБА_8 , будучи громадянкою України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24 лютого 2022 року повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, у період часу з середини травня 2022 року до початку червня 2022 року, більш точну дату в ході досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилось можливим, перебуваючи у м. Ізюм, Харківської області, достовірно знаючи про перебування збройних формувань та окупаційних військ Російської Федерації на території міста, діючи умисно, добровільно та свідомо, вступила в контакт з представниками окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Так, на початку червня 2022 року, більш точну дату в ході досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилось можливим, підсудна ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою завдання шкоди Державі Україна шляхом активної участі в заходах політичного характеру, спрямованих на підтримку окупаційної адміністрації держави-агресора, достовірно знаючи, що на території міста Ізюм Харківської області незаконно створено окупаційну адміністрацію держави-агресора під назвою «Військово-цивільна адміністрація Ізюмського району Харківської області» (мовою оригіналу) «Военно-гражданская администрация Изюмского района Харьковской области», що є органом окупаційної влади, керівником якої призначено ОСОБА_11 , брала активну участь в організації та проведенні зборів громадян, на яких були присутні працівники AT «Укрпошта» та інші мешканці м. Ізюм, які проводилися біля будівлі «Військово-цивільної адміністрації Ізюмського району Харківської області» (мовою оригіналу) «Военно-гражданская администрация Изюмского района Харьковской области», розташованої за адресою: Харківська область, місто Ізюм, вул. Соборна, 37.

При цьому підсудна ОСОБА_8 , в якості активного учасника прийняла участь в вищезазначених зборах, закликала учасників зборів до співпраці з окупаційною владою, переконувала в необхідності працювати та налагоджувати роботу новоствореного окупаційною адміністрацією держави-агресора (мовою оригіналу) «КП «Почта Изюма»», тим самим сприяла утвердженню та створенню у громадян України хибного уявлення про нібито легітимність дій окупаційної адміністрації держави-агресора, а саме так званого «Голови Військово-цивільної адміністрації Ізюмського району Харківської області» (мовою оригіналу) «Председателя Военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области»» ОСОБА_11 , який також був присутній під час цього заходу.

Окрім того, ОСОБА_8 у період часу з початку червня 2022 року до початку вересня 2022 року, більш точну дату в ході досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилось можливим, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та її окупаційною адміністрацією, спрямованої на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації та збройних формувань, на уникнення ними відповідальності за збройну агресію проти України, обіймаючи посаду директора новоствореного окупаційною адміністрацією комунального підприємства (мовою оригіналу) «КП «Почта Изюма»», фінансово та організаційно підзвітного окупаційній адміністрації, завданням якого, зокрема, було поширення серед населення пропагандистських газет окупаційної влади (мовою оригіналу) «Изюмський телеграфъ» та (мовою оригіналу) «Харьков Z», одержувала у окупаційній адміністрації та в подальшому зберігала і організовувала поширення серед населення м. Ізюм та Ізюмського району (окрім м. Балаклія та смт Борова) через підпорядковані її відповідні відділення (мовою оригіналу) «КП «Почта Изюма»» пропагандистських газет (мовою оригіналу) «Изюмський телеграфъ» та (мовою оригіналу) «Харків Z», текст публікацій яких містив висловлювання, у яких наявні лінгвістичні ознаки підтримки Російської Федерації та її окупаційних адміністрацій, а також заперечення збройної агресії РФ проти України шляхом представлення цієї агресії як внутрішнього громадянського конфлікту, заперечення тимчасової окупації частини території України, у тому числі і частини Харківської області, глорифікації учасників збройної агресії РФ проти України, психологічної підтримки, а також заперечення й виправдовування збройної агресії РФ проти України, схвалення і підтримки тимчасової російської окупації територій України, формування позитивного ставлення до збройних сил РФ і глорифікацію учасників збройної агресії РФ проти України, формування позитивного ставлення до представників самопроголошених органів, підконтрольних Російській Федерації, з метою уникнення держави-агресора, її окупаційної адміністрації та її збройних формувань, відповідальності за збройну агресію проти України. При цьому, публічний характер інформації, зафіксованої у зазначених публікаціях, подано психологічно небезпечними засобами маніпулятивного характеру, які наділяють опубліковану інформацію потенціалом деструктивного впливу на установки, думки та соціальні стереотипи цільової аудиторії, а саме населення тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

Окрім того, ОСОБА_8 , маючи досвід роботи листоношою у відділенні поштового зв`язку №9 м. Ізюм АТ ХД «Укрпошта», будучи обізнаною в роботі відділення зв`язку в м. Ізюм, а також будучи особисто знайомою з деякими з працівниками відділень пошти, маючи знання та практичні навички з організації роботи відділень зв`язку, діючи умисно, добровільно, свідомо та без примусу, зі своїх особистих мотивів, усвідомлюючи, що її участь в організації роботи цих установ зв`язку буде сприяти роботі тимчасової окупаційної адміністрації в м. Ізюм, створенню у населення хибного уявлення про законність та легітимність дій цієї адміністрації, погодилася на пропозицію так званого «Голови Військово-цивільної адміністрації Ізюмського району Харківської області» (мовою оригіналу) «Председателя Военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области»», та прийняла рішення добровільно зайняти посаду директора у новоствореному окупаційною адміністрацією держави-агресора комунальному підприємстві (мовою оригіналу) «КП «Почта Изюма»», фінансово підзвітному окупаційній адміністрації.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на завдання шкоди інтересам держави Україна, шляхом підтримки та втілення рішень органів окупаційної адміністрації підзвітних та підконтрольних державі-агресору, підсудна ОСОБА_8 в період часу з середини травня 2022 року до початку червня 2022 року, більш точну дату в ході досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилось можливим, очолила та організувала роботу новоствореного окупаційною адміністрацією держави-агресора комунального підприємства (мовою оригіналу) «КП «Почта Изюма»», для роботи якого склала штатний розклад, підібрала на відповідні посади співробітників з числа колишніх працівників AT «Укрпошта» та мешканців міста Ізюм, створила систему відділень, в які призначила керівників та уклала трудові договори з її працівниками. Окрім того, при підготовці відділень зв`язку до роботи, за вказівками підсудної ОСОБА_8 , працівниками комунального підприємства (мовою оригіналу) «КП «Почта Изюма»» було обернено майно та техніка, що знаходиться у власності AT «Укрпошта», на користь (мовою оригіналу) «КП «Почта Изюма»».

Окрім того, ОСОБА_8 протягом червня-липня 2022 року як директор (мовою оригіналу) «КП «Пошта Ізюму»» складала та підписувала фінансові документи, які направляла до окупаційної адміністрації та відповідно до яких працівники (мовою оригіналу) КП «Почта Изюма» отримували від окупаційної адміністрації грошову допомогу та заробітну платню, згідно штатного розкладу, в російських рублях, а також продуктами харчування, тим самим підсудна ОСОБА_8 , вищезазначеними діями, проваджувала господарську діяльність у взаємодії окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Під час вирішення питання щодо обрання обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційний суд дійшов висновку, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки матеріали справи містять достатні дані, які дають підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачена ОСОБА_8 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_8 , крім зазначених вище ризиків, колегія суддів враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватим у злочинів, у вчиненні яких вона обвинувачується, один з яких згідно з положеннями ст.12 КК України є особливо тяжким, особу обвинуваченої, вік та стан здоров`я останньої, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченої, та відсутність у матеріалах справи даних щодо неможливості утримання ОСОБА_8 під вартою.

У даному випадку в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не інші (менш суворі) запобіжні, має забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Згідно з положеннями ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Враховуючи, що запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченій, між іншого обрано вироком суду, а також виходячи з вимог статей 183,199, 374 КПК України та відсутності підстав для скасування цього запобіжного заходу, колегія суддів вважає обґрунтованим клопотання прокурора про продовження дії застосованого судом запобіжного заходу до набрання вироком щодо ОСОБА_8 , законної сили.

Керуючись ст.ст. 376,405, 418 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛИВ:

Клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до набрання законної сили вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.03.2024 щодо неї.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4