Постанова

від 10.01.2025 по справі 129/185/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 129/185/23

Провадження № 22-ц/801/236/2025

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошина Т. В.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 рокуСправа № 129/185/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області у складі судді Волошиної Т. В. від 01 травня 2023 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури, Немирівської окружної прокуратури, Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про стягнення матеріальних та моральних збитків,

встановив:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької обласної прокуратури, Немирівської окружної прокуратури, Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про стягнення матеріальних та моральних збитків.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 січня 2023 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 175, 177Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) і надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява не містить: належного викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Також того позивачем не зазначено ціни позову та не долучено копії до позовної заяви, призначених відповідачам, та копії всіх документів, що додаються до неї.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною і повернуто позивачу на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 станом на 01 травня 2023 року не виконав всіх вимог ухвали про залишення його позовної заяви без руху.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 травня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

У рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп (справа за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України) зазначено, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справах «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року та «Беллет проти Франції» від 04 грудня1995 року).

Отже право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження; 3) окремого провадження.

Згідно з частиною першою статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 174 ЦПК України).

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша статті 175 ЦПК України).

Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (частина третя статті 175 України).

За змістом частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 185 ЦПК України).

Частиною третьою статті 185 ЦПК України передбачено, що, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Положення статті 185 ЦПК України щодо повернення позовної заяви застосовуються у тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків.

За змістом цієї норми закону повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом,але ухилиласьвід виконаннявимог,вказаних вухвалі.

Як видно з матеріалів справи на виконання вимог ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 січня 2023 року ОСОБА_1 подав заявупро усуненнянедоліків,до якоїдолучив копію позовної заяви.

Зі змісту позовної заяви та заяви про усунення недоліків видно, що ОСОБА_1 були викладені обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги.

Частинами другою та шостою статті 127 ЦПК України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Ураховуючи той факт, що станом на час постановлення оскаржуваної ухвали, у суду були докази про усунення заявником недоліків апеляційної скарги, суд першої інстанції, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, мав би розглянути заявлене ОСОБА_1 клопотання та вирішити питання про відкриття провадження або продовжити процесуальний строк для усунення недоліків за власною ініціативою.

Щодо висновку суду першої інстанції про незазначення доказів на підтвердження обставин справи, то апеляційний суд зазначає таке.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 760/26376/19 (провадження № 61-5037 св 20) зазначив, що «ненадання відповідних доказів, які вимагає суд на стадії відкриття провадження у справі, не може бути підставою для повернення позовної заяви позивачу, оскільки останній звернувся до суду за захистом прав та надав відповідні докази, які вважав за потрібне для підтвердження своїх вимог та які вважав достатніми, указане повинно вирішуватися при ухваленні судового рішення по суті».

На стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Nunes Dias v. Portugal» (Нун`єш Діаш проти Португалії) від 10 квітня 2003 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії) від 28 жовтня 1998 року).

Також апеляційний суд звертає увагу, що суд першої інстанції зробив нелогічний висновок про відсутність у позовній заяві обставин, на які посилається позивач як на підставу позову (якщо не має обставин, то які можна на їх підтвердження подавати докази?).

Разом з тим обставина це явище, подія, факт, що пов`язані з чим-небудь, супроводять або викликають що-небудь, впливають на щось.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що рішення Гайсинського районного суду від 14 серпня 2013 року та постанова ВДВС Гайсинського РУЮ ГУЮ у Вінницькій області від 24 жовтня 2013 року № 2/129/286/13 у справі № 129/1083/13-ц не виконуються 9 років, хоча в боржника ОСОБА_2 є нерухомість. Вказував на те, що останній ухиляється від виконання рішення суду шляхом виготовлення фальшивої розписки у зв`язку з чим він звернувся до органу досудового розслідування щодо порушення кримінального провадження за ознаками злочинів, передбачених статтями 190, 382 Кримінального кодексу України, однак заяви про кримінальні правопорушення не реєструвалися; слідчі Гайсинського районного суду затягували розгляд кримінальних справ, а тому він був змушений звертатися до Немирівської прокуратури з заявами про кримінальний злочин слідчих.

Таким чином апеляційний суд вважає, що повернення апеляційної скарги, за таких обставин, не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права заявника на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції є недопустимим.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За такихобставин ухваласуду першоїінстанції підлягаєскасуванню знаправленням справидо судупершої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись статтями 367, 369, 374,379,381-383 ЦПКУкраїни апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 травня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. В. Ковальчук

Т. М. Шемета