Рішення

від 08.01.2025 по справі 904/2463/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2025м. ДніпроСправа № 904/2463/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від прокуратури: Карюк Д.О.;

від позивача: Маньковський В.Л..;

від відповідача-1: Чернецька О.А;

від відповідача-2: не з`явилися;

від третьої особи: не з`явилися;

розглянувши матеріали справи №904/2463/24

за позовом Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021",

2. ОСОБА_1 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 ,

про зобов`язання усунути перешкоди,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 05.06.2024 за вих. №51-3528ВИХ-24 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021" (далі - відповідач), у якій (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 15.08.2024 за вих. №б/н) просить:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС-2021» та ОСОБА_1 усунути перешкоди Дніпровській міській у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,7 кв. м., привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: будівлі, загальною площею 46,7 кв. м.; 2.

- припинити володіння ОСОБА_1 нерухомим майном: будівлею, загальною площею 46,7 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. індексний номер 73550844 від 07.06.2024 (номер запису - 55368497) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2100124812101.

- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно будівлю загальною площею 46,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер 2100124812101), за ОСОБА_1 , проведену 07.06.2024 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. (номер відомостей про речове право 55368497), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2100124812101.

Стягнути з відповідачів у справі сплачений судовий збір.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2463/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024.

Ухвалою від 10.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.07.2024.

Разом з позовною заявою керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся з заявою про забезпечення позову, у якій просить:

заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС-2021» та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту нерухомого майна будівлі загальною площею 46,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2100124812101).

Ухвалою від 10.06.2024 заяву Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про забезпечення позову задоволено.

Через систему "Електронний Суд" 09.07.2024 від прокуратури надійшла заява, у якій просить залучити до участі у справі 904/2463/24 у якості співвідповідача ОСОБА_1 .

Разом з тим, через систему "Електронний Суд" 09.07.2024 від прокуратури надійшла заява, у якій просить змінити предмет позову.

Через систему "Електронний Суд" від відповідача-1 21.06.2024 надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою від 11.07.2024 заяву прокуратури про зміну предмету позову прийнято до розгляду. Клопотання прокуратури про залучення співвідповідача задоволено. Залучено ОСОБА_1 до участі у справі у якості відповідача-2. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву з урахуванням заяви про зміну предмету позову до 29.07.2024. Продовжено строк підготовчого провадження. Відкладено підготовче засідання у справі до 07.08.2024.

Через систему "Електронний Суд" 29.07.2024 від відповідача-2 надійшов відзив.

Через систему "Електронний Суд" 29.07.2024 від відповідача-1 надійшли доповнення до відзиву.

Ухвалою від 07.08.2024 відкладено підготовче засідання у справі до 18.09.2024.

Через систему "Електронний суд" 15.08.2024 від керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить:

- заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту нерухомого майна будівлі загальною площею 46,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2100124812101).

Ухвалою від 19.08.2024 заяву Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про забезпечення позову задоволено.

Через систему "Електронний Суд" 15.08.2024 від прокуратури надійшла заява, у якій просить змінити предмет позову.

Через систему "Електронний Суд" від відповідача-2 11.09.2024 надійшла заява про закриття провадження у справі.

Через систему "Електронний Суд" від відповідача-2 12.09.2024 надійшло клопотання, у якому відповідач-2 просить зупинити провадження у справі №904/2469/24, до розгляду справи № 914/1785/22 Великою Палатою Верховного Суду в порядку п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

Клопотання було залишено на розгляді суду.

Через систему "Електронний Суд" від відповідача-1 17.09.2024 надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою від 18.09.2024 заяву прокуратури про зміну предмету позову прийнято до розгляду, встановлено відповідачам строк для подання відзиву з урахуванням заяви про зміну предмету позову до 03.10.2024. Відкладено підготовче засідання у справі до 16.10.2024. Запропоновано сторонам у строк до 03.10.2024 надати письмові пояснення на клопотання відповідач-2 про закриття провадження у справі та на клопотання про зупинення провадження у справі.

Через систему "Електронний Суд" 15.10.2024 від прокуратури надійшли письмові пояснення.

Ухвалою від 16.10.2024 в задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі відмовлено, відкладено підготовче засідання у справі до 13.11.2024.

Ухвалою від 13.11.2024 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2024.

Ухвалою від 10.12.2024 залучено ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (далі - третя особа-1).

У судовому засіданні 12.12.2024 оголошено перерву до 08.01.2025.

У судовому засіданні 08.01.2025 представники прокуратури та позивача надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду, просили позов задовольнити.

Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позову.

Інші представники у судове засідання 08.01.2025 не з`явились.

Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції прокуратури

Прокуратура зазначає про те, що під час реалізації представницьких повноважень окружною прокуратурою встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" (продавець) передав у власність ОСОБА_1 (покупця) нерухоме майно: будівлю, загальною площею 46,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, відповідно до інформації з Єдиного держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці станом на 07.06.2024 є ОСОБА_1 .

Стислий виклад позиції позивача

Позивач письмові пояснення по суті позовних вимог не надав.

Стислий виклад позиції відповідача-1

Відповідач-1 проти задоволення позову заперечує, зазначає, що набув право власності на спірний об`єкт на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Зевс-2021" від 30.11.2020.

Також відповідач-1 зазначає про те, що прокуратура не надала жодного доказу на підтвердження факту здійснення самочинного будівництва відповідачем. Відповідач-1 вважає себе неналежним відповідачем у справі за позовною вимогою щодо усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою. Також відповідач-1 зазначає, що державна реєстрація за ТОВ "Зевс-2021" права власності на спірний об`єкт нерухомості не порушує безпосередньо прав Дніпровської міської ради, адже він не претендує на будівлю, а тому навіть у випадку скасування державної реєстрації права власності за ним на будівлю не призведе до відновлення запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірний об`єкт. Відповідач-1 вважає себе добросовісним набувачем даного майна, а даним позовом покладається на нього індивідуальний та надмірний тягар. У доповненнях до відзиву відповідач-1 вважає себе неналежним відповідачем у даній справ та просить в задоволенні позову відмовити.

Стислий виклад позиції відповідача-2

Відповідач-2 проти задоволення позову заперечує, зазначає, що реєстрація за нею права власності на спірний об`єкт не порушує безпосередньо прав позивача, оскільки останній не претендує на будівлю.

Разом з тим, відповідач-2 зазначає про те, що не є фізичною-особою підприємцем та не використовує даний об`єкт з комерційною метою, а тому вважає, що даний позов не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та заявляє про закриття провадження у даній справі.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини встановлення наявності факту зайняття земельної ділянки шляхом будівництва об`єкту самочинного будівництва, обставин користування відповідачами спірною земельною ділянкою, наявності/відсутності підстав для усунення перешкод позивачеві у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення нерухомого майна, належного відповідачеві.

У позові прокурор зазначає, про те що під час вивчення законності набуття речових прав на об`єкти нерухомого майна, дотримання вимог містобудівного та земельного законодавства окружною прокуратурою з`ясовано, що 10.06.2020 державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна будівля, загальною площею 46,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , за громадянкою ОСОБА_2 .

Підставою виникнення права власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна зазначено реєстраційне посвідчення, серія та номер: 1026-21, від 19.03.2001, видане КП «ДМБТІ ДОР», а також технічний паспорт, серія та номер 1251 від 10.01.2019, виданий ТОВ «Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут».

30.11.2020 право власності на нерухоме майно будівлю загальною площею 46,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 від ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС-2021» (код ЄДРПОУ 44062349) на підставі акта прийому-передачі нерухомого майна №4340; 4341 від 30.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу від 07.06.2024 №1069, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., зареєстровано право приватної власності на будівлю загальною площею 46,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100124812101; індексний номер рішення: 73550844; номер запису про право власності: 55368497) за ОСОБА_1 .

Відомості щодо укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: провулок Парусний, 18Е, м. Дніпро, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Відповідно до інформації КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 19.09.2023 №9757 встановлено, що технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Парусний, 18Е, КП «ДМБТІ» ДМР не проводилась. Реєстраційне посвідчення, серія та номер: 1026-21, від 19.03.2001 на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Парусний, 18Е, КП «ДМБТІ» ДМР не оформлювалось та не надавалось.

Відповідно до інформації Дніпровської міської ради № 7/11-1025 від 23.04.2024 рішення виконкому Дніпропетровської міської ради 2001 року, на підставі якого видано реєстраційне посвідчення серія та номер: 1026-21, від 19.03.2001, не виявлено, будь-яких звернень не надходило. Відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 18.09.2023 №12/19- 319 встановлено, що за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та адресного плану міста адреса «пров. Парусний, буд. 18Е» офіційно жодному об`єкту нерухомості на території міста не надавалась. Паспорти прив`язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, містобудівні умови та обмеження про проєктування об`єктів будівництва за адресою: пров. Парусний, 18Е, в м. Дніпрі Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради не оформлювалися.

Відповідно до інформації Комунального підприємства «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради від 12.09.2023 №550/д-05 встановлено, що договори про використання об`єктів благоустрою міста не за функціональним призначенням між КП «Дніпровські активи» та ОСОБА_2 , ТОВ «ЗЕВС-2021» за адресою: АДРЕСА_1 , не укладались.

Згідно з інформацією Дніпровської міської ради № 7/11-1025 від 23.04.2024 з метою встановлення факту використання земельної ділянки державними інспекторами інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено виїзд на місцевість та складено акт обстеження, відповідно до якого земельна ділянка розташована по фактичному розміщенню торгівельного павільйону з продажу сувенірів та дитячих іграшок « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Управлінням державного архітектурного-будівельного контролю Дніпровської міської ради (лист №10/1-162 від 25.09.2023) зазначено, що в реєстрі будівельної діяльності наявна наступна інформація за адресою: м. Дніпро, провулок Парусний, 18Е: - повідомлення про початок будівельних робіт від 03.07.2020 ДП 06120185122; - реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 20.07.2020 ДП 101200729899.

З наданих Управлінням державного архітектурного-будівельного контролю Дніпровської міської ради документів вбачається, що 10.06.2020 тобто на момент державної реєстрації права власності на нерухоме майно будівлю за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , відомості щодо видачі/реєстрації документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , були відсутні. А подані документи від 03.07.2020 (повідомлення про початок будівельних робіт) та від 20.07.2020 (декларація про готовність об`єкта до експлуатації) стосуються лише капітального ремонту нерухомого майна.

В Державному реєстрі речових право на нерухоме майно здійснено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , не зважаючи на той факт, що державному реєстратору надані для реєстрації документи, що уповноваженими органами не видавались. В свою чергу той факт, що спірна будівля станом на 10.06.2020 не введена в експлуатацію, адреса цьому об`єкту нерухомості не присвоювалася, свідчить про те, що така будівля є самочинним будівництвом.

Прокурор вважає, ОСОБА_2 , уникаючи установленого чинним законодавством порядку набуття у користування земельної ділянки, отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, самочинно збудувала вказаний об`єкт та набула право власності на нього, на підставі документів, які уповноваженим органом не видавались, та у подальшому здійснила відчуження вказаного майна шляхом передачі за актом приймання передачі нерухомого майна до ТОВ «ЗЕВС-2021». А в подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" відчужило вказаний об`єкт на користь ОСОБА_1 .

Прокурор зауважує, що безпідставне набуття права власності на нерухоме майно суперечить засадам містобудівної діяльності в Україні, визначених Законом України "Про основи містобудування", є перешкодою у розв`язанні питань прогнозування розвитку, планування і забудови населених пунктів, регулювання земельних відносин, створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури через відсутність можливості належного ведення містобудівного кадастру призводить до порушення майнових прав та інтересів держави.

Прокурор зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" та ОСОБА_1 , вчиняючи дії, спрямовані на придбання, відчуження та здійснення державної реєстрації спірного нерухомого майна, не могли не усвідомлювати їх протиправність, їх дії не були направлені на добросовісне володіння майном, а мали на меті унеможливлення майбутнього виконання рішення господарського суду у даній справі, оскільки відчуження на користь ОСОБА_1 вже відбулося після подання позову до суду. Прокурор стверджує, що відповідачами незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного законодавства, що є підставою для скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки у судовому порядку.

При цьому, згідно з інформацією Дніпровської міської ради № 7/11-1025 від 23.04.2024 з метою встановлення факту використання земельної ділянки державними інспекторами інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено виїзд на місцевість та складено акт обстеження, відповідно до якого земельна ділянка розташована по фактичному розміщенню торгівельного павільйону з продажу сувенірів та дитячих іграшок « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Тобто, як вбачається з акта обстеження земельної ділянки, за адресою: м. Дніпро, провулок Парусний, 18Е, в приміщенні спірної будівлі здійснюється господарська діяльність.

Наведені вище обставини і зумовили звернення прокурора до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо поширення юрисдикції господарського суду на розгляд даного спору.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07.02.2024 у справі №902/1159/22 наголосила, що предметна юрисдикція спору визначається на момент подання позову до суду. Подальша зміна суб`єктного складу сторін (зокрема, власника земельної ділянки) не впливає на визначення юрисдикції спору, тобто не змінює. У переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду справі №902/1159/22 прокурор пред`явив позов до ТОВ "Укрземрессурс", яке на момент звернення прокурора до суду було власником спірної земельної ділянки. Після пред`явлення цього позову прокурором ТОВ "Укрземрессурс" відчужило земельну ділянку фізичній особі, у зв`язку із чим прокурор був змушений звертатися до суду з заявою про заміну неналежного відповідача та зміну предмета позову.

У справі 904/2463/24 прокурор звернувся до суду з позовом 06.06.2024 через систему "Електронний суд" та в цей же день о 14:41 через систему "Електронний суд" направив копію позовної заяви з додатками Товариству з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021", а наступного дня, 07.06.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" відчужило об`єкт, розташований на спірній земельній ділянці на користь ОСОБА_1 .

Отже на день подання позову прокурором правильно обрано суд, до компетенції якого відноситься вирішення спору. Зміна власника відбулася вже після подання позовної заяви, а тому дана обставина не впливає на юрисдикцію спору.

Стосовно наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до сформованої судової практики, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, Західною окружною прокуратурою міста Дніпра скеровувався лист від 08.09.2023 №04/51-4890вих-23 на адресу Дніпровської міської ради в якому повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства при реєстрації права власності та самовільному зайнятті земельної ділянки на провулку Парусний, 18Е у м. Дніпрі шляхом проведення державної реєстрації речових прав, а також безпідставне набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2100124812101), що є самочинним будівництвом на підставі документів, які відповідними органами місцевого самоврядування не видавалися, який отримано та зареєстровано Дніпровською міською радою 08.09.2023 під вхідним номером №12/2697.

Також, Західною окружною прокуратурою міста Дніпра повторно направлено лист від 15.12.2023 № 04/51-6871вих-23 на адресу Дніпровської міської ради, в якому повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства при реєстрації права власності та самовільному зайнятті земельної ділянки на провулку Парусний, 18Е у м. Дніпрі шляхом проведення державної реєстрації речових прав, а також безпідставне набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2100124812101), що є самочинним будівництвом на підставі документів, які відповідними органами місцевого самоврядування не видавалися, який отримано та зареєстровано Дніпровською міською радою 15.12.2023 під вхідним номером №12/3816.

Листом від 23.04.2024 за вих.№7/11-1025 Дніпровська міська рада повідомила, що станом на час надання відповіді Дніпровська міська рада з позовом про скасування державної реєстрації речових прав на майно, знесення самочинно збудованого нерухомого майна або з іншими позовними заявами стосовно нерухомого майна за адресою: вул. Данила Галицького, буд. 25Л, м. Дніпро не зверталась.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1,2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. (ст.391 Цивільного кодексу України).

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Характерною ознакою такого позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України).

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України).

Як вказано вище, предметом даного позову є, зокрема, зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" та Євдокимової Наталії Миколаївни усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: провулок Парусний, 18Е у м. Дніпро, загальною площею 46,7 кв. м, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва: будівлі, загальною площею 46,7 кв.м.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Серков проти України") напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Рішенням Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд зауважив, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява №36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Отож, державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п.53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), п.38).

Так, прокурор при зверненні до суду зазначив, що під час вивчення законності набуття речових прав на об`єкти нерухомого майна, дотримання вимог містобудівного та земельного законодавства окружною прокуратурою з`ясовано, що 10.06.2020 державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна будівля, загальною площею 46,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , за громадянкою ОСОБА_2 .

Прокурор вказує, що підставою виникнення права власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна зазначено реєстраційне посвідчення, серія та номер: 1026-21, від 19.03.2001, видане КП «ДМБТІ ДОР», а також технічний паспорт, серія та номер 1251 від 10.01.2019, виданий ТОВ «Дніпропетровський проектно- конструкторський технологічний інститут.

Суд звертає увагу, що прокурором не здійснено заходів для з`ясування підстав проведення реєстраційних дій безпосередньо у державного реєстратора та заявника державної реєстрації (Дришлюк С.М.), відповідні докази у матеріалах справи відсутні.

Тобто, визначаючи як первинну підставу виявлення, на думку прокурора, порушення закону, прокурором не з`ясовано підстави для державної реєстрації права власності.

Прокурор зазначає, що з метою встановлення факту використання земельної ділянки державними інспекторами інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено виїзд на місцевість та складено акт обстеження №21/09/23-Г від 21.09.2023, відповідно до якого земельна ділянка розташована по фактичному розміщенню торгівельного павільйону з продажу сувенірів та дитячих іграшок « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Прокурором також залучено до матеріалів справи відповідь Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради від 19.09.2023 №9557, у якій зазначено, що технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Парусний, 18Е, КП «ДМБТІ» ДМР не проводилась. Реєстраційне посвідчення, серія та номер: 1026-21, від 19.03.2001 на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Парусний, 18Е, КП «ДМБТІ» ДМР не оформлювалось та не надавалось.

Також надані відповіді Дніпровської міської ради № 7/11-1025 від 23.04.2024 про те, що рішення виконкому Дніпропетровської міської ради 2001 року, на підставі якого видано реєстраційне посвідчення серія та номер: 1026-21, від 19.03.2001, не виявлено, будь-яких звернень не надходило

Відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 18.09.2023 №12/19-319 за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та адресного плану міста адреса «пров. Парусний, буд. 18Е» офіційно жодному об`єкту нерухомості на території міста не надавалась. Паспорти прив`язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, містобудівні умови та обмеження про проєктування об`єктів будівництва за адресою: пров. Парусний, 18Е, в м. Дніпрі Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради не оформлювалися.

Відповідно до інформації Комунального підприємства «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради від 12.09.2023 №550/д-05 встановлено, що договори про використання об`єктів благоустрою міста не за функціональним призначенням між КП «Дніпровські активи» та ОСОБА_2 , ТОВ «ЗЕВС-2021» за адресою: АДРЕСА_1 , не укладались.

Отже, фактично прокурор вказує, що державна реєстрація права власності на об`єкт, розміщений на спірній земельній ділянці була проведена на підставі неіснуючих чи підроблених документів.

Реєстрація права власності на об`єкт, розташований на спірній земельній ділянці, була вчинена 10.06.2020 державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. за зверненням громадянки ОСОБА_2 .

Як уже було зазначено, матеріали справи не містять доказів звернення прокурора ані до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М., ані до громадянки ОСОБА_2 із запитами щодо обставин проведення вказаної реєстрації, отримання документів, на підставі яких відбулася дана реєстрація тощо.

Суд звертає увагу на наступне. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Встановлення обставин незаконності державної реєстрації повинно відбуватися шляхом безпосереднього дослідження підстав такої реєстрації. Це особливо актуально у зв`язку з існуванням реєстру спочатку у паперовій формі, потім в електронній та незавершеним процесом їх синхронізації.

Прокурор зазначає, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься посилання на реєстраційне посвідчення.

Суд знову звертає увагу, що до предмету судового розгляду входить з`ясування всіх обставин проведеної державної реєстрації права власності. Саме державний реєстратор завантажує до реєстру скановані копії документів, на підставі яких вчинено реєстраційну дію. Однак прокурором та позивачем не надано до матеріалів справи інформації щодо зазначених обставин.

У даному аспекті суд також звертає увагу на розподіл обов`язків щодо доказування при розгляді спору судом.

Так, документи щодо первинної реєстрації права власності та реєстрації права власності за ОСОБА_2 не повинні знаходитися у відповідачів. Отже неможливо покласти тягар доведення цих обставин на відповідачів.

ОСОБА_2 залучена до участі у справі як третя особа, але виходячи з статусу даного учасника вирішення питання про права відповідача не може залежати від подання чи неподання третьою особою доказів на спростування вимог позивача.

Отже єдина обґрунтована підстава для задоволення позову - це надання прокурором та позивачем вичерпної інформації щодо предмету спору. Наявність сумнівів виключає задоволення позову.

Тобто суд доходить висновку, що прокурором надані непрямі докази, листи, щодо відсутності правовстановлюючих документів тощо. Однак відсутність прямих доказів щодо обставин та підстав вчинення реєстраційних дій не дає підстав для висновку про незаконність вчинення реєстраційних дій та, тим більше, для позбавлення відповідача майна.

Суд не вважає можливим витребувати цю інформацію за власною ініціативою. При спорі органів держави з юридичною особою приватного права та громадянином є необґрунтованим витребування за ініціативою суду доказів, надання яких входить до обов`язку доказування органу державної влади.

Також, стверджувана прокурором помилка органу державної реєстрації, за її наявності, повинна бути виправлена у розумні строки і не за рахунок нинішнього власника.

У цьому аспекті суд звертає увагу, що після стверджуваної прокурором помилки при державній реєстрації також здійснено реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Вказані дії щодо реєстрації декларацій вчинені Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради.

Суд звертає увагу, що сукупність зазначених обставин (реєстрація права власності за ОСОБА_2 , реєстрація декларацій, проведення ремонту приміщення тощо) є достатнім для формування у відповідачів упевненості у законності оформлення права власності на нерухомість у продавця.

Положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах. Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Європейський суд з прав людини у справі "Іванова і Черкезов проти Болгарії" [Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria] (№46577/15) від 21.04.2016р., вказав, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

З матеріалів даної справи не вбачається, що втручання держави у право на мирне володіння відповідачем належним йому майном має легітимну мету та здійснюється з метою захисту суспільного, публічного чи загального інтересу, а також є пропорційним між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами відповідача, який втрачає належне йому майно без будь-якої компенсації.

Відповідач-2, як законний власник спірного об`єкту нерухомості, має правомірне очікування та законний інтерес щодо можливості отримання у користування відповідно до чинного законодавства земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування власного майна, що надавало б можливість мирно ним володіти.

Також, суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 369/6516/16-ц, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.

За таких умов позбавлення відповідача-2 права власності на нерухоме майно без належної компенсації буде надмірним індивідуальним тягарем та, відповідно, порушенням ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже позовні вимоги до ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №386058196 від 09.07.2024 право приватної власності на будівлю загальною площею 46,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100124812101), зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу № 1069 від 07.06.2024, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. (індексний номер рішення 73550844; номер запису про право власності 55368497).

Відтак, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" за даними Державного реєстру речових прав припинене 07.06.2024.

Будь-яких належних та достовірних доказів користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , або здійснення будь-яких перешкод Дніпровській міській раді Товариством з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" у користуванні вказаною земельною ділянкою, після відчуження спірного нерухомого майна ОСОБА_1 прокурором до суду не надано.

З огляду на викладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" наразі не є власником спірної нерухомості та користувачем спірної земельної ділянки, господарський суд вважає, що позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо скасування заходів до забезпечення позову.

Згідно частин 9, 10 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Так, ухвалою суду від 10.06.2024 судом вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю ЗЕВС-2021 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту нерухомого майна будівлі загальною площею 46,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2100124812101).

У подальшому, ухвалою суду від 19.08.2024 судом вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Євдокимовій Наталії Миколаївні (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкта нерухомого майна будівлі загальною площею 46,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2100124812101).

Зважаючи на те, що судом відмовлено у задоволенні позову, суд дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 та від 19.08.2024 по справі №904/2463/24.

В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (ч. 10 ст. 145 ГПК України).

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на платника - Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Скасувати заходи забезпечення позову у справі №904/2463/24, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у вигляді заборони Товариству з обмеженою відповідальністю ЗЕВС-2021 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту нерухомого майна будівлі загальною площею 46,7 кв. м., розташованої за адресою: пров. Парусний, 18Е у м. Дніпро (реєстраційний номер 2100124812101).

Скасувати заходи забезпечення позову у справі №904/2463/24, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 у вигляді заборони Євдокимовій Наталії Миколаївні (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкта нерухомого майна будівлі загальною площею 46,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2100124812101).

Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 та від 19.08.2024, зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 10.01.2025.

Суддя С.А. Дупляк