Рішення

від 09.01.2025 по справі 904/1430/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2025м. ДніпроСправа № 904/1430/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

від позивача: Мартинюк Ю.С.,

від відповідача-1: ОСОБА_2 ;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився;

від відповідача-4: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: ОСОБА_2 ;

від третьої особи-4: не з`явився;

дослідивши матеріали справи №904/1430/24

за позовом ОСОБА_1

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Порт ЛТД",

2. ОСОБА_3 ,

3. ОСОБА_4 ,

4. ОСОБА_5

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору ОСОБА_6 ,

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору ОСОБА_7 ,

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору ОСОБА_2 ,

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кот Бориса Анатолійовича

про визнання рішення загальних зборів та статуту недійсними,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Порт ЛТД" (далі - відповідач-1), ОСОБА_3 (далі - відповідач-2), ОСОБА_4 (далі - відповідач-3) та до ОСОБА_5 (далі - відповідач-4), у якій позивач просить суд:

визнати недійсним рішення №07-03/2023 загальних зборів учасників відповідача-1 від 07.03.2023;

визнати недійсною нову редакцію статуту товариства відповідача-1, що була затверджена рішення №07-03/2023 від 07.03.2023 загальних зборів учасників відповідача-1.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів.

Разом із позовом від позивача надійшло клопотання про поновлення строку на оскарження рішення загальних зборів товариства відповідача-1.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1430/24 визначено суддю Дупляка Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024.

Ухвалою від 03.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.05.2024.

Ухвалою від 29.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено до 10.07.2024. Позивачу у строк до 21.06.2024 запропоновано надати до суду письмові відомості та відповідні докази на підтвердження фактичного місцезнаходження (проживання), а також місця реєстрації ОСОБА_1 .

Через відділ документального забезпечення 05.07.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання, у якому відповідач-1 просить суд долучити до матеріалів справи та прийняти до уваги під час прийняття судового рішення по суті скріншоти публікацій у соціальних мережах позивача.

08.07.2024 через відділ документального забезпечення від відповідача-1 надійшло клопотання, у якому відповідач-1 просить суд: залишити позов без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України; на випадок відмови у задоволенні клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду, відповідач-1 просив суд витребувати від позивачки та Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України докази та інформацію.

Через відділ документального забезпечення 10.07.2024 від відповідача-1 надійшов відзив, у якому відповідач-1 просить суд провести письмове опитування позивача та третьої особи-1 про обставини, які на думку заявника, мають значення для справи. Також відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 10.07.2024 відзив прийнято до розгляду, розгляд клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду відкласти, підготовче засідання відкласти до 07.08.2024.

Через відділ документального забезпечення 15.07.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких позивачка вказала, що відповідачем-1 скріншоти сторінки позивачки у соціальних мережах були сфабрикованими. Позивачка наголосила, що в дійсності її сторінка в соціальних мережах виглядає інакше і акаунт закритий.

Через відділ документального забезпечення 22.07.2024 від позивача надійшла заява про виклик свідка, у якій позивачка просить суд викликати у судове засідання відповідачку-4 та третю особу-3.

Через відділ документального забезпечення 07.08.2024 від позивача надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду.

Через відділ документального забезпечення 07.08.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання щодо письмового опитування позивача і третьої особи-1, у якій відповідач-1 просить суд стягнути в дохід державного бюджету 15.140,00 грн штрафу за допущену позивачем та третьою особою-1 бездіяльність, яка полягає у відсутності відповідей на питання, які відповідач-1 поставив у відзиві. Крім цього, відповідач-1 наполягав на зобов`язанні позивача та третьої особи-1 надати відповіді на запитання відповідача-1.

Ухвалою від 07.08.2024 підготовче засідання відкладено до 05.09.2024.

Через відділ документального забезпечення від позивача 07.08.2024 надійшли додаткові пояснення, у яких позивачка вказала, що має місце реєстрації (проживання) у місті Сімферополі, заперечує проти залишення позову без розгляду та просить суд справу розглянути по суті. На підтвердження вказаних обставин позивачка долучила до справи довідку про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру.

Ухвалою від 05.09.2024 клопотання відповідача-1 (вх. від 08.07.2024) про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної Служби України довідку з інформацією про те, чи перетинали державний кордон та лінію розмежування з тимчасово окупованою територією України на виїзд і в`їзд у період з 11.08.2021 по теперішній час позивачка, яка могла для виїзду пред`являти також паспорт громадянки російської федерації. У задоволенні заяви позивача про виклик свідків відмовлено. Зобов`язано Державну міграційну службу України надіслати на адресу Господарського суду Дніпропетровської області інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) позивачки. Підготовче засідання відкладено до 02.10.2024.

Через відділ документального забезпечення 18.09.2024 (електронною поштою) та 23.09.2024 (поштою) від Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної Служби України отримано довідку з витребуваною судом інформацією про перетин позивачкою державного кордону.

Через відділ документального забезпечення 27.09.2024 від Державної міграційної служби України отримано інформацію про те, що відомостей про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання позивачки не встановлено.

Через відділ документального забезпечення 02.10.2024 від відповідача-1 надійшли заперечення проти участі адвоката позивача без пред`явлення нею оригіналу примірника договору, укладеного з позивачем та проти прийняття до уваги судом поданого позивачкою відеофайла з демонстрацією позивачем її сторінок у соціальних мережах.

Через відділ документального забезпечення 02.10.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання, у якому позивач просить суд оглянути веб-сторінку позивачки у соціально-орієнтованому ресурсі «Вконтакте» та соціальній мережі Instagram за умови надання до них доступу позивачкою, а також призначення експертизи для встановлення та фіксування змісту веб-сторінки соціально-орієнтованого ресурсу «Вконтакте» з ID користувача і сторінки користувача в соціальній мережі Instagram у разі ухилення позивачкою від їх огляду судом самостійно.

Ухвалою від 02.10.2024 розгляд клопотання про огляд доказів, залучення спеціаліста та призначення експертизи відкласти, підготовче засідання відкладено до 30.10.2024.

Через відділ документального забезпечення 28.11.2024 від відповідача-1 надійшли письмові пояснення щодо процесуальних питань.

Ухвалою від 30.10.2024 у задоволенні клопотання відповідача-1 про огляд доказів, залучення спеціаліста та призначення експертизи відмовлено, підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 28.11.2024.

Ухвалою від 28.11.2024 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кот Бориса Анатолійовича.

Ухвалою від 28.11.2024 розгляд справи по суті відкладено до 09.01.2024.

Через відділ документального забезпечення від третьої особи-3 надійшли письмові пояснення, сформовані в системі «Електронний суд» 03.12.2024, у яких третя особа-3, зокрема, просить суд провести письмове опитування позивача та третьої особи-1 про обставини, що мають значення для справи, а у задоволенні позовних вимог відмовити.

З огляду на наявність у третьої особи-3 питань до позивача та безпосередню участь позивача та третьої особи-3 в судовому засіданні 09.01.2025, суд надав третій особі-3 можливість поставити позивачу запитання у залі судового засідання, в тому числі і ті, які містяться у поясненнях, сформованих в системі «Електронний суд» 03.12.2024.

Через відділ документального забезпечення від третьої особи-4 надійшли письмові пояснення, сформовані в системі «Електронний суд» 04.12.2024, по суті позовних вимог.

Через відділ документального забезпечення 19.12.2024 від відповідача-1 надійшла заява, у якій відповідач-1 просить суд відкласти розгляд справи на час складання Верховним Судом повної постанови Касаційного господарського суду у справі №904/2137/23 або зупинити провадження у справі на час дії вказаних обставин.

Заява відповідача-1 обґрунтована тим, що існує подібна з даною справою справа №904/2137/23, а тому цілком логічним є отримання постанови Верховного Суду за результатами розгляду апеляційних скарг відповідачів у вказаній справі.

Враховуючи фактичні обставини справи та наявні докази, суд не вбачає існування обставин, які б свідчили про обов`язок або право суду зупинити провадження у справі. Справа №904/2137/23 не є пов`язаною з даною справою і не має впливу на судове рішення у справі №904/1430/24, а тому підстави для зупинення провадження у справі та/або відкладення розгляду справи по суті з наведених відповідачем-1 підстав не вбачається.

Через відділ документального забезпечення 27.12.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті з поважних причин іншої професійної зайнятості.

Розглянувши клопотання представника відповідача-1 суд дійшов таких висновків.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі №910/12842/17, від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, від 07.07.2022 у справі №918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З огляду на строки розгляду справи, в тому числі строки судового розгляду справи по суті, присутність у судовому засіданні особисто керівника відповідача-1 Омельченко (Яремчук) Дар`ї Віталіївни, наявність у справі достатньої кількості доказів для ухвалення рішення по суті позовних вимог, а також наявність можливості у відповідача-1 надати додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог та докази, які вважав за потрібне (з урахуванням тривалого розгляду справи), суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи по суті.

Через відділ документального забезпечення від третьої особи-3 надійшло клопотання, сформоване в системі «Електронний суд» 06.01.2024 про витребування доказів, а саме доказів перетину державного кордону та лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України на виїзд і в`їзд у період з 01.05.2021 до 28.11.2024 третьою особою-1, докази повідомлення позивачем та третьою особою-1 відповідача-1 про їх фактичне перебування. Крім цього, третя особа-3 просить суд витребувати від третьої особи-4 оригінали документів нотаріальної справи про призначення опіки над майном позивача за заявою відповідача-4.

Через відділ документального забезпечення від третьої особи-4 надійшли заперечення, сформовані в системі «Електронний суд» 08.01.2024, і які полягають у тому, що опіка над майном позивача була припинена 29.03.2024 на підставі заяви відповідача-4, що однозначно свідчить про появу особи позивача. Опікун над майном позивач була повідомлена нотаріусом про обов`язкове повернення виданого на її ім`я свідоцтва. Отже, на думку третьої особи-4, оригінал нотаріальної справи не буде мати вирішального значення для справи, а тому клопотання третьої особи-3 слід залишити без задоволення.

Розглядаючи клопотання третьої особи-3 про витребування доказів, суд дійшов таких висновків.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно, висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами, оціненими та дослідженими судами, позаяк судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши докази, які третя особа-3 вважає за необхідне витребувати, суд доходить висновку, що вказані третьою особою-3 докази не мають значення для розгляду справи по суті, а тому підстав для задоволення клопотання третьої особи-3 про витребування доказів не вбачається.

В судовому засіданні 09.01.2025 представник позивача, позивач та третя особа-3 надали пояснення у справі, відповіли на запитання суду та один одного.

Представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити. Третя особа-3 (керівник відповідача-1) заперечувала проти задоволення позовних вимог, представник відповідача-1 не з`явився, однак звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи по суті.

Суд врахував особисту присутність в судовому засіданні керівника відповідача-1 Омельченко (Яремчук) Дар`ї Віталіївни, яка проти задоволення позовних вимог заперечила.

З огляду на наявність клопотання позивача про поновлення строку для подачі позову до суду, суд зауважує, що згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, оскільки позовна заява відповідала вимогам ГПК України суд її прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі.

Зважаючи на те, що сторонами не зроблено заяву про застосування позовної давності, позов вирішено по суті.

Щодо клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду, оскільки позивач не виконав вимог ухвали від 29.05.2024 в частині надання письмових відомостей та відповідних доказів на підтвердження фактичного місцезнаходження (проживання), а також місця реєстрації позивача суд зазначає таке.

Суд звертає увагу, що позивач у додаткових поясненнях (вх. 07.08.2024) надала письмові відомості, щодо місця перебування, у разі перебування на підконтрольній Україні території та копію довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про місце проживання на території Автономної Республіки Крим.

Згідно із ч. 4 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Аналізуючи фактичні обставини справи, наявні у справі докази та позицію позивача суд доходить висновку, що підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач мотивуючи заявлені позовні вимоги вказав, що відповідач-4 діючи в статусі опікуна позивача здійснювала не управління майном, а фактично використовувала право позивача в управлінні товариством відповідача-1.

Позивач заперечує, що оскаржене нею рішення загальних зборів відповідача-1 приймалося в її інтересах. Більш того, позивач стверджує, що рішення загальних зборів приймалося в інтересах відповідача-4 та третьої особи-3 з метою заволодіння ними корпоративними правами позивача.

Стислий виклад позиції відповідача-1

Відповідач-1 звертає увагу, що позивач не надав суду беззаперечних доказів того, що після 24.02.2022 (дата введення в Україні воєнного стану, у зв`язку із початком збройної агресії російської федерації проти України) учасникам, зокрема відповідачу-4, було достеменно відомо про місце перебування позивача.

Також відповідач-1 акцентує увагу суду на проросійській позиції позивача та підтриманні нею збройної агресії російської федерації проти України.

Відповідач-1 наголосив, що прийняті оскарженим протоколом рішення відповідають чинному законодавству України, а тому позов позивача не є ефективним.

Стислий виклад позиції третьої особи-1

З огляду на те, що тривалий час відповідач-4 не могла встановити зв`язок з позивачем та третьою особою-1 була встановлена опіка над їх майном. Також тривалий час юридична особа відповідача-1 не мала змоги нормально працювати, а тому вимушеним кроком стало скликання загальних зборів і, зокрема, переобрання директора. Позиція третьої особи-3 зводиться до незгоди із заявленими позовними вимогами.

Стислий виклад позиції третьої особи-4

Третя особа-4 стверджує, що опіка над майном позивача була встановлено з дотриманням вимог чинного законодавства. Також третя особа-4 зауважила, що на приватного нотаріуса не покладається обов`язків зі здійснення контролю над діями особи, яка визнана опікуном майна.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставин позбавлення позивача права брати участь в управлінні товариством відповідача-1; можливості взяти участь у загальних зборах; прийняття загальними зборами рішень за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішень.

Суд встановив, що згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство відповідача-1 було засноване 21.06.2010.

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11.08.2021 підтверджено, що спадкоємцями ОСОБА_8 є позивач, відповідачі 2, 3, 4 та третя особа-1.

До внесення змін до статуту відповідача-1 та затвердження статуту у новій редакції, оскаржуваним позивачем протоколом загальних зборів діяльність товариства регулювалася статутом, затвердженим протоколом загальних зборів відповідача-1 від 06.09.2021.

Оскаржуваним протоколом №07-03/2023 від 07.03.2023 загальних зборів учасників товариства відповідача-1 підтверджено прийняття таких рішень:

про звільнення ОСОБА_7 з посади директора товариства відповідача-1 з 07.03.2023;

про призначення на посаду директора товариства ОСОБА_9 з 08.03.2023;

про зміну місцезнаходження товариства відповідача-1;

про викладення статуту товариства відповідача-1 у новій редакції;

про подання директором товариства відповідача-1 документів для проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі нову редакцію статуту.

28.03.2023 позивачка звернулася до приватного нотаріуса із заявою, у якій позивачка повідомила приватному нотаріусу, що не є особою, яка зникла безвісті за особливих обставин та просила приватного нотаріуса припинити повноваження відповідачки-4, як опікуна вищевказаного майна і відкликати свідоцтво, видане приватним нотаріусом від 07.03.2023 за №173.

Постановою приватного нотаріуса від 29.03.2023 про припинення опіки над майном особи, яка зникла безвісті за особливих обставин припинено опіку над майном позивачки на підставі заяви останньої та зобов`язано відповідача-4 повернути нотаріусу виданий примірник свідоцтва про опіку.

Постановою Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 13.04.2023 кримінальне провадження за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України закрито, у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення (на підставі власноручно написаної, зокрема, позивачкою заяви-пояснення з проханням закрити кримінальне провадження по факту її зникнення).

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив визнання недійсним рішення №07-03/2023 загальних зборів учасників відповідача-1 від 07.03.2023, визнання недійсною нової редакції статуту товариства відповідача-1, що була затверджена рішення №07-03/2023 від 07.03.2023 загальних зборів учасників відповідача-1.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначається Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Створення товариства відбувається за рішенням його засновників (ч.1 ст. 10 Закону).

Установчим документом товариства є статут (ч.1 ст. 11 Закону).

17.06.2018 набрав чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників (ч. 1 ст. 1).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства, зокрема, мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Таким чином, участь в управлінні товариством, є один з елементів змісту корпоративного права, реалізація якого відбувається через участь в роботі вищого органу товариства - загальних зборах учасників, а стороною у корпоративному спорі може бути, зокрема учасник підприємства, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Так, право брати участь в управлінні товариством може бути реалізовано учасником товариства при прийнятті участі у загальних зборах товариства, на яких вирішують ті чи інші питання діяльності товариства.

Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не містить регулювання щодо кворуму та норми, яка передбачає можливість визначати в статуті відсоток голосів учасників, за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.

Згідно з частинами першою - п`ятою статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Рішення з питань, передбачених пунктами 2, 3, 13 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Рішення загальних зборів учасників з питань, передбачених пунктами 4, 5, 9, 10 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Статутом товариства відповідача-1, в редакції від 06.09.2021 закріплено, що вищим органом управління товариства є загальні збори учасників, які мають право приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства (п. 4.2).

У пункті 4.3 статуту вказано, що до компетенції загальних зборів учасників товариства належить, зокрема п.п. 4.2.2 внесення змін до статуту товариства та п.п. 4.2.5 обрання та припинення, у тому числі достроково, повноважень директора, встановлення розміру його винагороди.

Відповідно до п. 5.1 статуту, в редакції від 06.09.2021 закріплено, що кожен учасник має кількість голосів пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства.

Рішення з питань, передбачених, зокрема, п.п. 4.2.2 цього статуту, приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань (п. 5.2 статуту).

Рішення загальних зборів учасників з питань, передбачених, зокрема п.п. 4.2.5 статуту, приймаються одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Вказані положення статуту кореспондуються зі ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Порядок скликання загальних зборів учасників унормовано ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до якої загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про збори кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо такий строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом та статутом порядку також порушує його права, зокрема право на участь у загальних зборах товариства та, відповідно, на участь в управлінні товариством, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.

З огляду на викладене для визнання недійсним рішення загальних зборів господарського товариства, що оскаржується з підстав порушення порядку скликання зборів щодо повідомлення позивача як учасника товариства про скликання зборів, позивач має довести, а суд встановити наявність порушених прав та / або інтересів позивача як учасника господарського товариства оспорюваним рішенням загальних зборів. Тобто, при вирішенні корпоративного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також: з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, з`ясувати, які саме права та / або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів. Наведене узгоджується з положеннями статей 15, 16 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГПК України, які визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а також відповідає зазначеним висновкам Верховного Суду, викладеним у п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, про необхідність встановлення судом факту порушення прав та законних інтересів учасника товариства спірним рішенням загальних зборів (висновки Верховного Суду у справі №909/1154/21, викладені у постанові від 01.09.2023).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 звернула увагу, що позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів може бути спрямована на настання різних правових наслідків залежно від підстав, з яких таке рішення оспорюється. Зокрема, учасник товариства може звернутися з такою позовною вимогою, посилаючись на порушення порядку скликання загальних зборів чи порядку ухвалення рішення загальних зборів, наприклад на неповідомлення чи невчасне повідомлення позивача про їх проведення, на прийняття загальними зборами рішення з питання, не передбаченого порядком денним, тощо. У подібних випадках може бути порушене корпоративне право учасника брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому законом та статутом товариства (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Внаслідок такого порушення воля або волевиявлення товариства в особі його вищого органу могли бути спотворені через спотворення волі або волевиявлення учасника - особи, яка входить до складу такого органу, адже учасники, діючи разом як вищий орган товариства, формують волю і волевиявлення товариства. У цьому разі позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства спрямована на позбавлення спірного рішення загальних зборів юридичної сили (його анулювання зі зворотною силою в часі) внаслідок набрання законної сили судовим рішенням про задоволення такої позовної вимоги.

Як встановлено судом, оскаржуваним протоколом №07-03/2023 від 07.03.2023 загальних зборів учасників товариства відповідача-1 підтверджено прийняття таких рішень:

про звільнення ОСОБА_7 з посади директора товариства відповідача-1 з 07.03.2023;

про призначення на посаду директора товариства ОСОБА_9 з 08.03.2023;

про зміну місцезнаходження товариства відповідача-1;

про викладення статуту товариства відповідача-1 у новій редакції;

про подання директором товариства відповідача-1 документів для проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі нову редакцію статуту.

На зборах 07.03.2023 були присутні третя особа-3, яка діяла від імені відповідачів 2, 3 та відповідач-4, яка діяла від свого імені, від імені позивача та третьої особи-1.

Варто наголосити, що учасники відповідача-1, а саме позивач, відповідачі 2, 3, 4 та третьої особи-1 володіють рівними частками у статутному капіталі відповідача-1, а саме по 20% кожний.

Позивач мотивуючи заявлені позовні вимоги вказав, що відповідач-4 діючи в статусі опікуна позивача здійснювала не управління майном, а фактично використовувала право позивача в управлінні товариством відповідача-1 з метою заволодіння корпоративними правами позивача, що вказує на відсутність у таких діях відповідача-4 інтересу позивача.

Розглядаючи позовну вимогу позивача щодо визнання недійсним рішення загальних зборів відповідача-1, оформленого протоколом від 07.03.2023 в правовому полі нормативно-правового регулювання корпоративних відносин, суд досліджує дану вимогу саме з огляду на порушення оскаржуваним рішенням прав та охоронюваних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому суд зазначає, що корпоративні відносини за своїм суб`єктним складом є такими, що виникають між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (крім трудових).

Слід також зазначити, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення ст. ст. 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст. 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Відтак, протоколи (рішення) зборів учасників товариства не є правочинами та не можуть бути визнані недійсними з підстав, передбачених статтями 203 та 215 ЦК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2018 у справі №910/21845/16.

Також у вказаній постанові зазначено, що суди при розгляді таких справ мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Позивач у цій справі є учасником товариства відповідача-1. Відповідно рішення товариства відповідача-1 можуть впливати на корпоративні права та обов`язки позивача, оскільки такі права у нього є.

Як вбачається з положень статуту, в редакції від 06.09.2021, для прийняття рішення про обрання та припинення, у тому числі достроково, повноважень директора товариства необхідно 100% голосів.

Фактичні обставини справи свідчать, що на загальних зборах учасників товариства відповідача-1, які відбулися 07.03.2023 позивачка не брала участі та відповідно не голосувала за прийняття спірних рішень.

Відповідачем-1 ці обставини не спростовано.

Отже, рішення загальних зборів від 07.03.2023 прийнято з порушенням п. 5.3 статуту товариства відповідача-1, яким передбачено, що рішення про обрання та припинення, у тому числі достроково, повноважень директора, встановлення розміру його винагороди (п. 4.2.5 статуту) приймається всіма учасниками товариства одностайно.

Згідно приписів ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Корпоративні права є майновими правами.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 96-1 ЦК України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів учасників) права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Частина 3 цієї статті передбачає, що учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 44 ЦК України на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку. За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою. Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, приймає виконання цивільних обов`язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах. За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов`язані утримувати. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

Частина 3 ст. 44 ЦК України надає право опікуну особи, зниклої безвісти за особливих обставин управляти майном в інтересах такої особи.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли би порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2 ст. 13 ЦК України).

Так, підставою для видання відповідачу-4 Свідоцтва опікуна над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу від 07.03.2023 за реєстровим номером №173 та №177, стало звернення до правоохоронних органів гр. ОСОБА_10 , яка, відповідно до матеріалів кримінального провадження №1202323104000298, є довіреною особою відповідача-4 .

Третя особа-3 у заяві від 19.01.2023 та від 14.02.2023 просила оголосити у розшук позивачку та третю особу-1 як осіб, що зникли безвісно за особливих обставин.

07.03.2023 саме відповідач-4 звернулась до приватного нотаріуса Кот Б.А. із відповідною заявою та отримала свідоцтва про опіку над майном.

Того ж дня, 07.03.2023 було прийняте оскаржуване рішення №07-03/2023 загальних зборів учасників товариства відповідача-1 та призначено директором товариства третю особу-3.

Позивачка та третя особа-1 дізнавшись, що їх оголошено у розшук та видані свідоцтва на опіку над їх майном невідкладно звернулись до правоохоронних органів та нотаріуса із відповідними заявами.

Постановами приватного нотаріуса Кот Б.А. від 29.03.2023 було припинено опіку над майном позивачки та третьої особа-1, а також на підставі їх заяв закрито кримінальне провадження №1202323104000298 по їх розшуку.

Таким чином, звернення відповідача-4 до правоохоронних органів із заявою про розшук позивачки і третьої особи-1 та зверненням відповідача-4 до нотаріуса та отримання нею свідоцтв про опіку над майном позивачки і третьої особи-1 було вчинено саме з метою зміни директора товариства, внесення змін до статуту, шляхом викладення його в новій редакції, оскільки без згоди позивачки, призначення директором відповідача-1 третьої особи-3 є неможливим.

Відповідно до п. 4.2.5 статуту, в редакції від 06.09.2023 саме до компетенції загальних зборів учасників товариства відносяться обрання та припинення, у тому числі достроково, повноважень директора, встановлення розміру його винагороди. І рішення з цього питання приймається одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань (п. 5.3 статуту).

З огляду на встановлені судом обставини та наявні у справі докази, слід дійти висновку, що дії відповідача-4 як опікуна над майном позивача виявились такими, що порушили корпоративні права вказаної особи.

Таке порушення корпоративних прав позивачки полягає в тому, що вона втратила контроль над прийняттям рішень учасниками, які вимагали одностайного голосування; позивачка була позбавлена права бути обізнаною про скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, приймати участь у загальних зборах, ознайомитись з порядком денним зборів, вносити свої пропозиції до порядку денного, брати участь в обговоренні і голосуванні з винесених на розгляд питань, тобто її незаконно обмежено у праві на участь в управлінні товариством.

В даному випадку, судом було встановлено порушення порядку проведення загальних зборів та відсутність кворуму для прийняття рішень. Позивачка була позбавлена права брати участь в цих зборах, обговорювати порядок денний, вносити свої пропозиції щодо поставлених питань та відповідно голосувати щодо питань порядку денного, тобто її незаконно обмежено у праві на участь в управлінні товариством.

Згідно із усталеною судовою практикою безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №922/756/19, від 05.07.2022 у справі №911/2269/20, від 01.09.2023 у справі №909/1154/21.

Таким чином, позовна вимога про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства відповідача-1, оформлених протоколом №07-03/2023 від 07.03.2023 визнається обґрунтованою, документально доведеною, а отже такою, що підлягає задоволенню.

За змістом ч. 1 ст. 88 ЦК України статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень тощо. Тобто статут містить норми, які є обов`язковими для учасників (засновників, членів) товариства (господарства, установи), його посадових осіб та інших працівників.

Згідно п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008, підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно п. 5.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", під час розгляду справ про визнання недійсними установчих документів господарським судам слід виходити з того, що статут є локальним нормативним актом, а не правочином, тому до нього не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину.

Визнати недійсним статут юридичної особи повністю або в частині можливо у випадку його невідповідності вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача (ч. 3 п. 5.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним, є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача (постанова Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №922/172/16).

Оскільки позовна вимога про визнання недійсною нової редакції статуту товариства відповідача-1, що була затверджена рішення №07-03/2023 від 07.03.2023 загальних зборів учасників ТОВ «Фірма «Порт ЛТД» є нерозривно пов`язаною із чинністю вказаного рішення загальних зборів та фактично похідною від такої вимоги, то вона також підлягає задоволенню, адже це призводить до реального відновлення корпоративного права позивачки, яке було порушено.

Як вбачається зі вступної частини позовних вимог, позивачка позовні вимоги звернула до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Порт ЛТД" та його учасників відповідача 2, 3, 5. З огляду на визначений позивачем суб`єктний склад суд звертає увагу на таке.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його учасники (акціонери) (абз. 2 п. 20).

Відповідно до п. 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" відповідачем у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів та інших керівних органів юридичної особи виступає сама юридична особа.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №905/691/18 (відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його окремі учасники (акціонери), оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів учасників як органу товариства).

З огляду на те, що у справах за позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства відповідачем є саме товариство, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до відповідачів 2, 3, 4.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачка довела обставини наявності порушення її корпоративних прав на управління товариством відповідача-1, проте позов задоволено частково, з огляду на те, що позивач неправильно визначила суб`єктний склад учасників справи.

Водночас, відповідач-1 належних доказів на спростування доводів позивача суду не надав.

Заперечуючи заявлені позовні вимоги відповідач-1 стверджує, що позивач має відверто антиукраїнські погляди і переконання та зневажливе ставлення до українців. З метою підтвердження вказаної позиції відповідач-1 долучає до справи докази можливої протиправної діяльності позивача, що викликають підозру у колабораціонізмі тощо.

Аналізуючи долучені відповідачем-1 до справи докази та предмет позову суд вказує, що докази відповідача-1 (фототаблиця, відеофрагменти, фотознімок тощо) не стосуються предмету даного спору та підстав позову, проте можуть бути об`єктом дослідження компетентних правоохоронних органів, а інформація, викладених в них, має перевірятися та встановлюватися в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, а не господарсько-процесуальним, тому суд не бере до уваги такі докази, оскільки вони не мають впливу на вирішення даної господарської справи.

Суд наголошує, що основним питання у даній справи є встановлення обставини наявності/відсутності порушень прав позивача як учасника товариства відповідача-1 на участь в управлінні вказаним товариством.

Аналізуючи позицію відповідача-1, викладену у відзиві (арк. 125-129, том 1), суд вважає за потрібне вказати, що до предмета доказування входить не підставність видачі відповідачу-4 свідоцтва про опіку над майном, а оцінка дій відповідача-4 як опікуна майна, зокрема позивача, з точки зору чинного законодавства.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню частково.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Порт ЛТД», оформлене протоколом №07-03/2023 від 07.03.2023.

Визнати недійсною нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Порт ЛТД», затверджену рішенням №07-03/2023 від 07.03.2023 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Порт ЛТД».

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Порт ЛТД" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, будинок 81, кімната 23; ідентифікаційний код 37172308) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 6.056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість грн 00 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 10.01.2025.

Суддя С.А. Дупляк