Постанова

від 09.01.2025 по справі 908/3546/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 908/3546/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г., Чередко А.Є.

від 09.10.2024

за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець"

до Приватного підприємства "Нацпрод"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", Товариство з обмеженою відповідальністю "НІК"

про стягнення 17 068 597,32 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "Нацпрод" про стягнення 17 068 597,32 грн надлишково сплачених коштів за куплену в квітні, травні та І декаді червня 2023 року електричну енергію.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він на виконання умов договору від 18.04.2019 № 16887/01, укладеного з відповідачем, з урахуванням наданих адміністратором комерційного обліку сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії щодо фактичного відпуску та споживання електричної енергії за квітень і травень 2023 року та оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 днів червня 2023 року, здійснював перерахування коштів Приватному підприємству "Нацпрод" за електричну енергію. В подальшому, на підставі оновлених сертифікованих даних комерційного обліку за квітень і травень 2023 року (по версії MMS 2) та сертифікованих даних комерційного обліку за червень 2023 року (по версії MMS 1), які завантажені до системи управління ринком (СУР, MMS), позивачу стало відомо, що у вищевказані розрахункові місяці відповідач не здійснював фактичний відпуск електричної енергії (відповідні показники встановлені на рівні " 0"). На виконання вимог Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, надіслав на електронну адресу відповідача акт коригування до акта купівлі-продажу електроенергії за квітень 2023 року від 11.07.2023 та акт коригування до акта купівлі-продажу електроенергії за травень 2023 року від 18.08.2023, від підписання яких відповідач відмовився. Акт купівлі-продажу електроенергії за червень 2023 року, з огляду на відсутність здійснення відповідачем виробництва електроенергії протягом зазначеного періоду, позивачем не складався. Зважаючи на попередньо сплачені Державним підприємством "Гарантований покупець" платежі та отримання оновлених (скоригованих) сертифікованих даних комерційного обліку щодо фактичного відпуску електричної енергії відповідачем у квітні, травні та червні 2023 року у позивача виникла переплата за договором від 18.04.2019 № 16887/01 за куплену електричну енергію, яку відповідач зобов`язаний повернути.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.04.2024 у справі № 908/3546/23 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Нацпрод" на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" 17 068 597,32 грн заборгованості та 256 028,96 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 324 "Про утворення державних підприємств "Гарантований покупець" та "Оператор ринку" утворено Державне підприємство "Гарантований покупець" на базі філії "Гарантований покупець" державного підприємства "Енергоринок" шляхом виділу майна, прав та обов`язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії;

- постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 455 затверджено статут Державного підприємства "Гарантований покупець", відповідно до пункту 5 якого підприємство утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим "зеленим" тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності;

- Державне підприємство "Гарантований покупець" є учасником ринку електричної енергії (енергетичний ідентифікаційний код 62ХНАRАNТРОKUР-S) та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.06.2019 № 1217;

- відповідно до законодавства, оплата купленої за "зеленим" тарифом електроенергії здійснюється на підставі сертифікованих даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, яким у даному випадку є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго";

- з матеріалів справи слідує, що позивачем, з урахуванням оновлених АКО сертифікованих даних щодо обсягів виробленої відповідачем електроенергії, були надіслані відповідачу для підписання акти коригування до складених актів купівлі-продажу;

- умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору від 18.04.2019 № 16887/01 (пункт 3.4 в редакції додаткової угоди від 11.02.2021 № 494/01/21) визначено, що у випадку здійснення гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за "зеленим" тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії, продавець за "зеленим" тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом 4 робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період;

- згідно з матеріалами справи, між позивачем та відповідачем протягом дії договору від 18.04.2019 № 16887/01 підписувалися акти коригування до актів купівлі-продажу електроенергії від 23.08.2019, від 31.12.2019, від 24.04.2020, від 28.05.2020, від 31.07.2020, від 10.08.2020 щодо обсягів та, відповідно, вартості електроенергії;

- дії відповідача щодо неможливості підписання актів коригування після підписання актів купівлі-продажу електроенергії суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними;

- відповідно до оновлених сертифікованих даних комерційного обліку за квітень і травень 2023 року (по версії MMS 2) та сертифікованих даних комерційного обліку за червень 2023 року (по версії ММS 1), у вказані розрахункові місяці відповідач не здійснював фактичний відпуск електричної енергії (відповідні показники встановлені на рівні "0"). Зазначена інформація завантажена до системи управління ринком (СУР, MMS), що підтверджується наявними у матеріалах справи скріншотами (знімками екрану) з MMS;

- станом на час розгляду цієї справи коригування в системі Market Management System (MMS) стосовно даних комерційного обліку електричної енергії відповідача не скасовані, дані в системі є актуальними та дійсними, з системи не виключені;

- матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до АКО, Регулятора чи до суду з приводу визначених Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" сертифікованих даних комерційного обліку - на рівні " 0" за квітень, травень та червень 2023 року;

- з моменту отримання від оператора системи інформації щодо електроустановки відповідача, яка працює несинхронно з ОЕС України, обсяги електричної енергії, відпущеної його генеруючими одиницями в несинхронному з ОЕС України режимі, в систему управління ринком (СУР) не передаються;

- позивач зобов`язаний не лише купувати всю відпущену електричну енергію в суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, але й продавати її, що є неможливим у зв`язку відсутністю її фізичного відпуску в ОЕС України;

- матеріалами справи не підтверджується факт поставки відповідачем позивачу в квітні, травні та І декаді червня 2023 року електричної енергії в обсязі, що зазначений у актах, та в загальній сумі 17 068 597,32 грн;

- у даному випадку, відповідачем не доведено поставки ним електроенергії на загальну суму 17 068 597,32 грн, яка була перерахована позивачем на рахунок відповідача, що визнано останнім. Доказів повернення цієї суми на рахунок позивача матеріали справи не містять та сторонами не надано;

- таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.05.2024 у справі № 908/3546/23 відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства "Нацпрод" про розподіл судових витрат.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано необґрунтованістю заяви Приватного підприємства "Нацпрод" про розподіл судових витрат, оскільки заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню з позивача у зв`язку з задоволенням позову, та, відповідно, покладенням на відповідача судових витрат.

Не погодившись з вказаними рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Нацпрод" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2024 у справі № 908/3546/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Приватного підприємства "Нацпрод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 09.05.2024 у справі № 908/3546/23 та призначено справу до розгляду.

2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі № 908/3546/23 зупинено апеляційне провадження у справі № 908/3546/23 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Нацпрод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 09.05.2024 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- колегією суддів встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 прийнято до розгляду справу № 908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023;

- згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, передача вказаної справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зумовлена тим, що колегія суддів вважає необхідним відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини 2 статті 13 та частини 2 статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахуванням частини 1 цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України;

- за таких обставин, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду буде розглядати питання чи потрібно для застосування статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" окреме рішення Кабінету Міністрів України чи ні;

- місцем провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії відповідача у справі № 908/3546/23 є сонячна електростанція, розташована за адресою: Запорізька область, Василівський район, на території сільської ради с. Мала Білозерка (за межами населеного пункту). Факт окупації вказаної території з 26.02.2022 є загальновідомим, що не потребує окремого доказування;

- спірні правовідносини у даній справі стосуються встановлення обставин щодо наявності/відсутності фактичного відпуску електроенергії відповідачем у квітні-червні 2023 року з окупованої території, тобто при наданні правової оцінки вказаній обставині слід враховувати зміст статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", що є предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23;

- з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що обставини даної справи є подібними з обставинами у справі № 908/1162/23, а висновок Верховного Суду сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принцип пропорційності, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі № 908/3546/23, та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушив приписи пункту 7 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що:

- предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом від 18.04.2019 № 16887/01 за період квітень-червень 2023 року, внаслідок чого у Приватного підприємства "Нацпрод" утворилась заборгованість перед Державним підприємством "Гарантований покупець" у розмірі 17 068 597,32 грн;

- позовні вимоги у справі Державне підприємство "Гарантований покупець" обґрунтовує оновленням даних комерційного обліку з посиланням на частину 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункти 10.1, 10.2 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, а також на загальні положення зобов`язального права (статті 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 174, 265 Господарського кодексу України);

- зважаючи на заявлені предмет та підстави позову, для ухвалення в цій справі законного і обґрунтованого рішення доказуванню підлягають такі обставини: 1) існування договірних правовідносин між позивачем та відповідачем; 2) існування даних комерційного обліку на підставі яких Державне підприємство "Гарантований покупець" сплачувало кошти за період квітень-червень 2023 року; 3) факт сплати позивачем коштів в межах зазначеного розрахункового періоду; 4) коригування (оновлення) відповідних даних комерційного обліку; 5) отримання відповідачем акта купівлі-продажу (акта-коригування) за вказаний розрахунковий період; 6) неповернення на рахунок Державного підприємства "Гарантований покупець" надлишково сплачених ним коштів у визначений договором строк; всі вищенаведені обставини підтверджуються матеріалами справи;

- судом апеляційної інстанції помилково зазначено, що предметом доказування у цій справі є обставини щодо наявності/відсутності фактичного відпуску електроенергії відповідачем у квітні-червні 2023 року, адже предметом спору в цій справі є стягнення коштів за договором, а не оскарження дій іншої особи (Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго") щодо коригування даних комерційного обліку;

- зупинення провадження у справі № 908/3546/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/1162/24 не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі в тому контексті, що зібрані у цій справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду та з їх урахуванням винести законне і обґрунтоване судове рішення (постанову).

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні.

4. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, пунктом 7 частини 1статті 228 Господарського процесуального кодексу України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції шляхом врахування майбутніх висновків палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права.

За змістом пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація висновків Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Як зазначалось вище, зупиняючи провадження у цій справі № 908/3546/23, суд апеляційної інстанції виходив із того, що об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядається справа № 908/1162/23 у подібних правовідносинах.

Проте, Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Верховний Суд ухвалою від 27.03.2024 справу № 908/1162/23 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Підставою для передачі справи № 908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду стало питання необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, щодо того, що достатнім для застосування частини 2 статті13 та частини 2 статті 131 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 131 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахуванням частин 1 цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

Так, у справі № 908/1162/23, яка перебуває на розгляді об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМК" звернулося з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об`єднання "Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги" Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення боргу по оплаті за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на підставі договору від 31.12.2021 №2273/1 про постачання електричної енергії.

Задовольняючи позовні вимоги у справі № 908/1162/23, господарський суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін отриманих від позивача рахунків та актів є доведеним.

Суд апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове - про відмову у позові. Суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив, що на даний час неможливо відслідкувати, яка саме електрична енергія поставлялась на тимчасово окуповану територію, а також, враховуючи лист НКРЕКП від 21.04.2023 №4316/20.5/7-23, позивач не надав достатніх доказів поставки ним електричної енергії на тимчасово окуповану територію, де зараз свою діяльність здійснюють представники окупаційної влади за підтримки військових формувань російської федерації; враховуючи докази здійснення відповідачем з 01.08.2022 своєї діяльності на території міста Запоріжжя, захоплення у спірний період (листопад - грудень 2022 року) представниками окупаційної влади будівлі відповідача у місті Мелітополі, про що позивач достеменно був обізнаний, позивач не довів постачання електричної енергії саме відповідачу.

У справі № 910/9680/23 Товариство з обмеженою відповідальністю "Індіан Ісатекс Солар" звернулося з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення боргу за поставлену електричну енергію за жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року.

Господарський суд міста Києва рішенням від 26.09.2023 у справі № 910/9680/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023, в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Верховний Суд постановою від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 залишив без змін рішення та постанову в частині відмови у стягненні заборгованості за відпущену позивачем електричну енергію за такі періоди: кінець лютого 2022 року (починаючи з 25.02.2022 - офіційної дати тимчасової окупації міста Мелітополь) - серпень 2022 року, посилаючись на те, що з моменту тимчасової окупації міста Мелітополь (попереднє зареєстроване місцезнаходження позивача) позивач не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу; скасував рішення та постанову в частині розгляду позовних вимог про стягнення заборгованості за жовтень 2021 року та частину лютого 2022 року, в скасованій частині передав справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховний Суд у справі № 910/9680/23 виходив з такого:

- місцем провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії позивача у справі є сонячна електростанція (дахова) будинків 15/6 та 15/7 на вулиці Дмитра Донцова у місті Мелітополі Запорізької області;

- загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є факт окупації міста Мелітополя з 26.02.2022;

- відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу 2 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України;

- частиною 2 статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено;

- позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу;

- всі підписані представниками сторін у справі акти купівлі-продажу електроенергії в період часу з лютого по серпень 2022 року є нікчемними правочинами, що не мають жодних правових наслідків (крім пов`язаних з їх недійсністю);

- подальша перереєстрація у 2023 році місцезнаходження відповідача не може змінити його правовий статус за період часу з лютого по серпень 2022 року.

Передаючи справу № 908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Верховний Суд зазначив, що у цій справі, як і у справі № 910/9680/23, йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у частині 2 статті 131 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; окрім того, в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24.02.2022; тобто правовідносини у цих справах є подібними і доводи касаційної скарги ґрунтуються на застосуванні тих самих приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 19.04.2024 прийняла до розгляду справу № 908/1162/23.

Однак, Верховний Суд у справі № 910/9680/23 дійшов висновку про застосування положень частини 2 статті 13 та частини 2 статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин за період з 26.02.2022 (початок окупації міста Мелітополя), а не з 06.12.2022 - дати прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" (надалі - Постанова № 1364) чи з 22.12.2022 - дати прийняття Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" (надалі - Перелік № 309).

Тобто предметом розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є питання застосування частини 2 статті 13 та частини 2 статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 1364 та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Переліку № 309, та до зміни юридичною особою, місцем знаходження якої є тимчасово окупована територія, її податкової адреси на іншу територію України.

Натомість предметом розгляду у даній справі № 908/3546/23 є позовні вимоги про стягнення переплати за куплену електричну енергію за договором за період квітень-червень 2023 року (після прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 1364 та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Переліку № 309), тобто за період, який не є предметом розгляду у справі № 908/1162/23, що розглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Отже, правовідносини у справі № 908/3546/23 та у справі № 908/1162/23, що розглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не є подібними.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.11.2024 у справі № 907/1115/23, від 16.12.2024 у справі № 908/3827/23, які підлягають врахуванню в силу положень частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначене, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження у справі № 908/3546/23 на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23, є необґрунтованим.

З огляду на викладене Суд погоджується з доводами скаржника про помилковість зупинення судом апеляційної інстанції провадження у справі з наведених підстав.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 3, 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, касаційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.

6. Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" задовольнити.

2. Скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі № 908/3546/23.

3. Справу № 908/3546/23 передати до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді С.В. Бакуліна

О.А. Кролевець