Ухвала

від 14.11.2024 по справі 367/2477/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/2477/24

Провадження №2-зз/367/42/24

УХВАЛА

Іменем України

14 листопада 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань Миколаєнко П.М.,

представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 Савелової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року у цивільній справі №367/2251/24 за заявою представника ОСОБА_3 адвоката Савелової Юлії Михайлівни про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2024 року ОСОБА_1 подав клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року у цивільній справі №367/2251/24 за заявою представника ОСОБА_3 адвоката Савелової Юлії Михайлівни про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Обґрунтовуючи клопотання, ОСОБА_1 зазначає про те, що ухвала про вжиття заходів забезпечення позову винесена суддею безпідставно, без урахування висновку органу опіки та піклування та без належного дослідження всіх доказів у справі. Також, ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_3 ухиляється від виховання, а також матеріального забезпечення малолітньої дитини - ОСОБА_4 з листопада 2023 року. Враховуючи викладене, просить скасувати заходи забезпечення позову.

У запереченнях, поданих представником позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 ОСОБА_5 на клопотання про скасування заходів забезпечення позову, зазначено, що ОСОБА_1 не виконує добровільно ухвалу про забезпечення позову та переховується з дитиною з березня 2024 року. Враховуючи тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір`ю. Також зазначає, що зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що спір виник із сімейних правовідносин. З огляду на те, що обставини, які стали підставою для забезпечення позову продовжують існувати, представник позивача вважає, що підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні, а тому просить відмовити у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову та просив задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.

У судовому засіданні представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно із ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За змістом статей 1, 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої-другої статті 64-1 Закону № 1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Відповідно до частини першої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків та інших осіб щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків та інших осіб.

Судом встановлено, що 08 березня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року у справі №367/2251/24, заяву представника ОСОБА_3 адвоката Савелової Ю.М. про забезпечення позову до подачі позовної заяви задоволено, на час розгляду судової справи про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено місце та час спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його матір`ю ОСОБА_3 , за наступним графіком: щотижня з 17 години 00 хвилин четверга до 08 години 00 хвилин понеділка. Зобов`язано батька дитини ОСОБА_1 , передавати малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері дитини - ОСОБА_3 у зазначені вище дні для спілкування та виконання батьківських обов`язків.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа №367/2477/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком.

Станом на момент розгляду клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вказана цивільна справа не розглянута.

Судом встановлено, що у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 не зазначено інших обставин, аніж ті, оцінку яким надали суди апеляційної та касаційної інстанції під час перегляду ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року у справі №367/2251/24.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року у цивільній справі №367/2251/24.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст.158,259-261 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року у цивільній справі №367/2251/24 за заявою представника ОСОБА_3 адвоката Савелової Юлії Михайлівни про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Кравчук