Ухвала

від 13.01.2025 по справі 401/3663/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ провадження 11-сс/4809/48/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія - ст.399 КПК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2025 року м. Кропивницький

Суддя Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_2 , перевірив на прийнятність у провадження апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 , який представляє інтереси ФГ «Дживан-Дарвін», подану на ухвалу слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.01.2025 про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який представляє інтереси ФГ «Дживан-Дарвін», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2024 року у межах кримінального провадження №12024121070000872 від 17.12.2024.

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено, адвокат ОСОБА_3 , у порядку ст. 174 КПК України, звернувся до слідчого судді місцевого суду із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.12.2024 у межах кримінального провадження №12024121070000872 від 17.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. Арешт накладений на вилучений у ході проведення огляду місця події трактор синього кольору марки «БІЛОРУС» модель «892» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , із приєднаним до нього причепом коричневого кольору без реєстраційного номеру, які на праві власності належать ФГ «Дживан-Дарвін».

Слідчим суддею клопотання адвоката ОСОБА_3 розглянуте, постановлено відмовити у його задоволенні, мотивуючи відмову, слідчий суддя вказав, що арештоване ухвалою слідчого судді від 18.12.2024 майно є речовим доказом у кримінальному провадженні №12024121070000872 від 17.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, а більш того - знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Отже, арешт накладено з метою забезпечення зберігання вказаного майна, виникла необхідність у накладенні арешту на нього, із забороною на його використання, розпорядження, оскільки це може призвести до зникнення, втрати, пошкодження цього майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити повному та всебічному досудовому розслідуванню кримінального провадження. Слідчим суддею також зазначено, що є недоведеним, що потреба в подальшому застосуванні арешту вилученого транспортного засобу, який є речовим доказом у кримінальному провадженні, відпала чи що арешт на майно накладено необґрунтовано.

Судове рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку адвокатом ОСОБА_3 , який представляє інтереси ФГ «Дживан-Дарвін», на майно якого накладений арешт.

Адвокат вказує, що слідчим суддею неправильно трактовані норми ч. 1 ст. 246 КК України, не оцінено факт вилучення майна не у ФГ «Дживан-Дарвін», а у третіх осіб; непричетність даного господарства та його працівників до вчинення кримінального правопорушення; під час арешту майна слідчим суддею порушено вимоги ст. 170 КПК України; арештоване майно - не відповідає критеріям речового доказу, не містить слідів кримінального правопорушення.

Дослідивши наявні матеріали, суд вважає, що слід відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 .

Мотивами такого рішення є наступне.

Право на справедливий суд, закріплено у ст. 8 Загальної декларації прав людини 1948 року, у ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Право на суд передбачає право учасника спору на вільний та ефективний доступ до суду, який правомочний вирішити його справу і стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Разом із тим, у своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

У пункті 63 рішення у справі Podbielski and PPU Polpure v. Poland ЄСПЛ вказано, що обмеження права на доступ, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги, повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосовуваними засобами та поставленою метою.

Конституційний Суд України в своєму рішенні дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли Закон містить заборону на таке оскарження. Аналогічно висновки про те, що право на право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги, містить й Постанова ВС від 05.07.2018 року у справі № 711/5912/17.

Положеннями статті 174 Кримінального процесуального кодексу України регламентоване скасування арешту майна. Клопотання про скасування арешту майна під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвали слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначені законодавцем та закріплені у нормі ст. 309 КПК України. Зокрема, згідно із п. 9) ч. 1 ст. 309 КПК України, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КПК України: під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Як визначає ч. 3 ст. 309 КПК України, інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону, ухвала слідчого судді про відмову у скасуванні накладеного арешту майна (у порядку ст. 174 КПК України) - оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Можливість такого оскарження не передбачає ні безпосередньо ст. 174 КПК України, а ні ст. 309 КПК України; ст. 392 КПК України - вказує на можливість оскарження ухвал слідчого судді, коли такі випадки передбачені Кримінальним процесуальним кодексом.

Згідно із ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

Адвокатом ОСОБА_3 , який представляє інтереси ФГ «Дживан-Дарвін», оскаржується ухвала слідчого судді про відмову у скасуванні арешту майна, за наслідками розгляду клопотання, у порядку ст. 174 КПК України, на ухвалу про арешт майна, однак, як зазначено вище, такі ухвали слідчих суддів - не можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, їх оскарження не передбачається кримінальним процесуальним законом.

За таких підстав суд відмовляє у відкритті провадження, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Керуючись ст. ст. 174, 309, 392, 399 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 , який представляє інтереси ФГ «Дживан-Дарвін», поданою на ухвалу слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.01.2025 про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який представляє інтереси ФГ «Дживан-Дарвін», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2024 року у межах кримінального провадження №12024121070000872 від 17.12.2024.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду ОСОБА_2