Ухвала

від 10.01.2025 по справі 676/3118/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року

м. Київ

справа № 676/3118/24

провадження № 61-13071ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу

Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області

від 01 листопада 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду

від 11 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1

до Комунального некомерційного підприємства «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: директор Комунального некомерційного підприємства «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради Сирота Борис Володимирович, Управління Держпраці у Хмельницькій області, Управління охорони здоров`я Кам`янець-Подільської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Комунального некомерційного підприємства «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради (далі - КНП

«Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору, - директор КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня»

Кам`янець-Подільської міської ради Сирота Б. В., про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою

від 07 червня 2024 року залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Держпраці

у Хмельницькій області, Управління охорони здоров`я Кам`янець-Подільської міської ради.

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в якій вказала, що відмовляється від позовних вимог про стягнення моральної шкоди, та просила повернути сплачений судовий збір.

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою

від 25 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 задовольнив частково.

Провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1

до КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради про стягнення 20 000 грн моральної шкоди закрив на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору в сумі 1 211,20 грн відмовив.

Не погодившись з вказаною ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

Хмельницький апеляційний суд постановою від 10 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року залишив без змін.

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про відвід судді Вдовичинському А. В.

Заява мотивована тим, що суддею були порушені вимоги

статті 91 ЦПК України, а саме відмовлено в задоволенні заяв ОСОБА_1 про виклик свідків, показання яких мають вагоме значення у справі. Також заявниця подала заяву про повернення судового збору у зв`язку зі зменшенням позовних вимог, яка суддею задоволена частково, відмовлено у поверненні судового збору та закрито провадження в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди. Повідомила, що чоловік помічника судді працює адвокатом у міській раді, у зв`язку з чим може бути тиск на суддю. Тому наявні підстави для відводу судді.

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою

від 28 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді

Вдовичинського А. В. визнав необґрунтованою. Питання про відвід передав на розгляд судді у порядку, визначеному частиною першою

статті 33 ЦПК України.

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою

від 01 листопада 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді відмовив. Матеріали цивільної справи № 676/3118/24 передав судді Вдовичинському А. В. для продовження розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява позивачки про відвід судді Вдовичинському А. В. є необґрунтованою, оскільки не містить визначених законом підстав для відводу судді.

Не погодившись з ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2024 року, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 11 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2024 року повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої

статті 357 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про відвід судді не входить до вичерпного переліку ухвал, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду.

У касаційній скарзі, поданій 21 листопада 2024 року через систему «Електронний суд», ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення заяви про відвід судді.

Верховний Суд ухвалою від 29 листопада 2024 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявниці: надати докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії касаційної скарги; додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

09 грудня 2024 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду

від 29 листопада 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків.

Отже, недоліки касаційної скарги, визначені ухвалою Верховного Суду

від 29 листопада 2024 року, усунуті.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця вказує порушення судами норм процесуального права.

Щодо оскарження ухвали Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2024 року

Право касаційного оскарження передбачене статтею 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Аналіз вказаної норми процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що касаційному оскарженню підлягають ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

Проте заявниця оскаржує у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, яка не була предметом перегляду по суті судом апеляційної інстанції (оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала).

Суд роз`яснює, що відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Також, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, та інше.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 21 жовтня

2010 року (заява № 19164/04) у справі «Дія 97» проти України» зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє

у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, касаційна скарга в частині оскарження ухвали

Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області

від 01 листопада 2024 року не може бути прийнята до провадження, оскільки вказана ухвала суду першої інстанції не переглядалася по суті в апеляційному порядку, тому оскаржуване судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2024 року необхідно відмовити.

Щодо оскарження ухвали Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2024 року

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада

2024 року необхідно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається

ЦПК України та іншими законами України, якими встановлено зміст, форму, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 352 ЦПК України).

Частиною першою статті 353 ЦПК України визначений вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Встановивши, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу

Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області

від 01 листопада 2024 року не може бути прийнята до провадження, оскільки оскаржуване судове рішення щодо вирішення питання про відмову у задоволенні заяви про відвід судді апеляційному оскарженню не підлягає, апеляційний суд дійшов правильного висновку про повернення її заявниці на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Такі дії суду відповідають процесуальному закону й узгоджуються із конвенційними гарантіями права на справедливий суд.

Верховний Суд зазначає, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Цей припис, згідно з позицією Конституційного Суду України, слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

ЄСПЛ вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03, від 06 грудня 2007 року).

Таким чином, право на суд, складовим якого є право доступу до правосуддя, в аспекті апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, може бути обмежено на національному рівні з легітимною метою та із забезпеченням пропорційності при застосуванні відповідних правових засобів, передбачених процесуальним законом. Наведене не має наслідком порушення права на доступ.

Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду

в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження

№ 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі

№ 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц (провадження № 14-62цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

Право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати в порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи своїми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення (вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження

№ 61-19138сво18)).

По суті доводи касаційної скарги ОСОБА_1 ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають та не можуть бути підставою для його скасування.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд визнає підставним висновок, що правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада

2024 року є необґрунтованою.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга в частині оскарження ухвали апеляційного суду є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2024 року з тих підстав, що зазначене судове рішення не підлягає перегляду в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, а в частині оскарження ухвали Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2024 року - з підстав необґрунтованості касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства

«Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: директор Комунального некомерційного підприємства «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради Сирота Борис Володимирович, Управління Держпраці у Хмельницькій області, Управління охорони здоров`я Кам`янець-Подільської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області

від 01 листопада 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду

від 11 листопада 2024 року

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк