Ухвала

від 10.01.2025 по справі 201/16791/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2025 року

м. Київ

справа № 201/16791/15-ц

провадження № 61-16868ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року в справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Синельник Юлія Миколаївна, ОСОБА_2 , про визнання неправомірним розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, зобов`язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив:

- зобов`язати державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Печерський ВДВС) Синельник Ю. М. або іншу уповноважену особу, в провадженні якої перебуває виконавче провадження

№ НОМЕР_1, здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом № 201/16791/15-ц, виданим Жовтневим районним судом

м. Дніпропетровська 04 вересня 2018 року, у виконавчому провадженні

№ НОМЕР_1, де врахувати під час перерахування заборгованості платежі із сплати аліментів, які підтверджуються фіскальними чеками від 18 березня,

19 квітня, 16 липня 2021 року на суми 4 000,00 грн, 4 000,00 грн та 4 000,00 грн відповідно;

- врахувати під час перерахування заборгованості, що органами державної статистики у зв`язку із військовою агресією рф проти України з лютого

2022 року не формується об`єктивна статистична інформація розмірів середньої заробітної плати та в період дії воєнного стану органи державної статистики призупинили оприлюднення статистичної інформації;

- скасувати в графі «Розмір доходу/середня заробітна плата працівника для цієї місцевості» необґрунтоване та безпідставне застосування з лютого 2022 року та в подальшому в період дії воєнного стану або стану війни, а також протягом трьох місяців після його завершення, однакового розміру середньої заробітної плати працівника в Дніпропетровській області за січень 2022 року в розмірі 14 479,00 грн.

Вказував, що на примусовому виконанні у Печерському ВДВС перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 201/16791/15-ц про стягнення з нього аліментів на сина.

Під час розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем не були враховані платежі зі сплати аліментів на загальну суму 12 000,0 грн, що підтверджуються відповідними чеками.

Вважав, що не має заборгованості зі сплати аліментів. Водночас має переплату в розмірі 2 746,63 грн.

Розрахунок заборгованості з лютого 2022 року був проведений виходячи з середньої заробітної плати за січень 2022 року, що є неприпустимим.

22 квітня 2024 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду

від 14 листопада 2024 року, в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що надані до суду квитанції про перекази не є свідченням факту отримання їх стягувачем, Акціонерне товариство «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») не може підтвердити їх приймання, достовірних доказів того, що ці перекази не були повернуті боржнику, суду не надано, суди вважали недоведеним факт отримання стягувачем переказів в загальному розмірі 12 000,00 грн, а тому відсутні підстави для врахування державним виконавцем цих переказів під час перерахунку заборгованості зі сплати аліментів.

В інших діях державного виконавця порушення прав ОСОБА_1 не вбачається, оскільки такі дії вчинені в межах своїх повноважень та в спосіб визначений законом.

15 грудня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня

2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада

2024 року, в якій просить їх скасувати та задовольнити його скаргу в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди проігнорували наявні в матеріалах справи письмові докази та не прийняли до уваги те, що АТ «Укрпошта» не спростувала факту отримання стягувачем ОСОБА_2 коштів за наданими ним фіскальними чеками.

Державним виконавцем взято один і той самий розмір середньої заробітної плати працівника Дніпропетровської області станом на січень 2022 року, хоча органами Державної статистики у зв`язку з веденням в Україні воєнного стану не формується об`єктивна статистична інформація та не оприлюднюється. Вказану частину доводів апеляційний суд взагалі не розглянув.

За приписами частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судами встановлено, що на примусовому виконанні в Печерському ВДВС перебуває виконавчий лист № 201/16791/15-ц від 04 вересня 2018 року, виданий Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на сина, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи

з 11 листопада 2015 року до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця від 09 червня 2022 року виконавче провадження прийнято після передачі з Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Дніпро).

06 грудня 2023 року державним виконавцем Синельник Ю. М. складений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, в якому в графі «Сплачено боржником/стягнуто виконавцем» зазначено таке:

за березень 2021 року - чек від 18 березня 2021 року на суму 4 000,00 грн, в заяві, яка зареєстрована у відділі 02 серпня 2022 року, стягувач стверджує, що не отримувала кошти;

за квітень 2021 року - чек від 19 квітня 2021 року на суму 4 000,00 грн, в заяві, яка зареєстрована у відділі 02 серпня 2022 року стягувач стверджує, що не отримувала кошти;

за липень 2021 року - чек від 16 липня 2021 року на суму 4 000,00 грн, в заяві, яка зареєстрована у відділі 02 серпня 2022 року, стягувач стверджує, що не отримувала кошти.

У заяві ОСОБА_2 від 07 липня 2022 року, яка надійшла до відділу ДВС

02 серпня 2022 року, зазначено, що боржнику роз`яснено порядок виплати аліментів через установу банку на розрахунковий рахунок відділу державної виконавчої служби, який дозволяє державному виконавцю своєчасно вести облік та впорядкування виплачених аліментів, своєчасно застосовувати заходи примусу до боржника. Однак боржник направляє аліменти виключно грошовим переказом через установу АТ «Укрпошта», що дозволяє йому маніпулювати відомостями, які останній надає державному виконавцю на виконання зобов`язань за виконавчим провадження. Також стягувач навела перелік фактичної суми отриманих аліментів за період з січня 2021 року до лютого

2022 року та зазначила, що окрім цих платежів, інших не було отримано. Просила внести відомості до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів на підставі визнаних та фактично отриманих нею коштів, не включати до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів копію чеків АТ «Укрпошта» та інших установ та не включати до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів додаткові витрати на утримання дитини, підтверджені товарними чеками.

Заявник на підтвердження перерахування аліментів в березні, квітні та липні 2021 року в розмірі по 4 000,00 грн за кожний місяць, надав копії квитанцій про переказ коштів № 0015, № 0011, № 0015, де в рядку «Куди» зазначено - 85751 Степне, а в рядку «Кому» - Ізвекова.

Державним виконавцем під час розгляду справи був направлений запит

АТ «Укрпошта» щодо надання інформації, чи були отримані кошти за поштовими переказам ОСОБА_2 та надання доказів отримання цих коштів.

У листі від 26 березня 2024 року № 1.10.004.-8136-24, адресованому державному виконавцю Сидельник Ю. М., АТ «Укрпошта» зазначило, що за повідомленням відповідного структурного підрозділу АТ «Укрпошта» поштові перекази № 0015 від 18 березня 2021 року, № 0011 від 19 квітня 2021 року та № 0015 від 16 липня

2021 року в прийманні відсутні. Надати інформацію та докази щодо їх пересилання та отримання адресатом не надається можливим.

Як вбачається із заяви ОСОБА_2 , що надійшла до Печерського ВДВС

02 серпня 2022 року, у березні 2021 року вона фактично отримала аліменти у розмірі 3 200,00 грн, водночас боржник вказує два чеки - на суму 3 248,00 грн та 4 060,00 грн. Також в квітні та липні 2021 року стягувач отримала аліменти в розмірі 3 100,00 грн, боржник вказує про перерахування аліментів двома чеками - на суму 3 146,50 грн, 4 060, грн; 3 500,00 грн, боржник вказує про перерахування аліментів двома чеками - на суму 3 552,50 грн та 4 060,00 грн.

Судами встановлено, що ані АТ «Укрпошта», ані стягувач не підтвердили факт отримання ОСОБА_2 переказів, указаних в квитанціях № 0015, № 0011,

№ 0015 від 18 березня 2021 року, 19 квітня 2021 року та 16 липня 2021 року відповідно.

Також встановлено, що стягувач не заперечувала, що отримувала в ці місяці інші суми в рахунок оплати аліментів на дитину, а перекази, указаних у квитанціях

№ 0015, № 0011, № 0015 від 18 березня 2021 року, 19 квітня 2021 року та

16 липня 2021 року, вона не отримувала.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлених судом обставин відсутності підтвердження факту пересилання заявником ОСОБА_4 коштів в розмірі 12 000,00 грн трьома платежами в 2021 році.

Заявник також оскаржив дії щодо безпідставного та необґрунтованого застосування в графі «Розмір доходу/середня заробітна плата працівника для цієї місцевості» розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № НОМЕР_1/2

від 06 грудня 2023 року за період з лютого 2022 року одного й того самого розміру середньої заробітної плати працівника Дніпропетровської області за січень 2022 року, який складав 14 479,00 грн.

Зазначав, що органами державної статистики у зв`язку із військовою агресією рф проти України не тільки з лютого 2022 року не формується об`єктивна статистична інформація розмірів середньої заробітної плати, а й у період дії воєнного стану органи державної статистики взагалі призупинили оприлюднення статистичної інформації.

Судом першої інстанції встановлено, що в листі від 09 жовтня 2023 року начальник Печерського ВДВС повідомив представника заявника - адвоката Фетісова Є. П., що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів складений відповідно до середньої заробітної плати працівника Дніпропетровської області за період з січня 2022 року до 15 вересня 2023 року в одному й тому ж розмірі, оскільки востаннє дані Міністерства фінансів України щодо розміру середньої заробітної плати в Україні оновлялися 09 березня 2022 року.

Також боржнику було роз`яснено, що після закінчення воєнного стану в країні, якщо буде оприлюднена інформація стосовно розміру середньої заробітної плати в Україні щомісячно, державним виконавцем буде зроблений перерахунок аліментів.

Відповідно до положень підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» (зі змінами в законі станом на 20 вересня 2023 року включно) фізичні особи, фізичні особи-підприємці, юридичні особи, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи.

Відповідно до пункту 4 розділу XVI Інструкції про організацію примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України

від 02 квітня 2012 року № 512/5, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих в тому числі щодо інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості.

У своїй скарзі заявник зазначав, що на звернення його представника Державна служба статистики України надала відповідь, в якій, зокрема, зазначила, що органи державної статистики поновлять оприлюднення статистичної інформації, зокрема, й щодо середньої заробітної плати штатних працівників (за даними державного статистичного спостереження «Обстеження підприємств із питань статистики праці») після завершення встановленого законом терміну для подання статистичної та фінансової звітності й зважаючи на необхідний органам державної статистики час для формування інформації за показниками.

Отже, суди правильно виснували про те, що на день звернення зі скаргою, державний виконавець з об`єктивних причин під час визначення розміру аліментів, які належить сплачувати ОСОБА_1 , застосовує та враховує відомості про середній заробіток в Дніпропетровській області, встановлений у січні 2022 року, що вбачається з листа виконавчої служби від 09 жовтня

2023 року.

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та незгоди із судовими рішеннями.

Оскаржувані судові рішення є законним та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 394 ЦПК України в разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити в відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що правильність застосування судами норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою, в зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 390, частиною четвертою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 22 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року в справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Синельник Юлія Миколаївна, ОСОБА_2 , про визнання неправомірним розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська