Ухвала

від 10.01.2025 по справі 361/1053/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

10 січня 2025 року

м. Київ

справа № 361/1053/23

провадження № 61-16998ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу представника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - Прит Софії Василівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, третя особа - Шевченківський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звільнення майна з-під податкової застави та

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив звільнити з-під податкової застави, яка зареєстрована 25 листопада 2021 року за № 29518619, транспортний засіб ТАТА LPT 613, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 (далі - транспортний засіб ТАТА), та усунути перешкоди в користуванні, володінні та розпорядженні цим автомобілем.

Вказував, що 26 жовтня 2020 року він приймав участь у торгах, які організовувались Державним підприємством «СЕТАМ» Міністерства юстиції України (далі - ДП «СЕТАМ»), з реалізації транспортного засобу ТАТА.

16 листопада 2020 року він отримав акт реалізації майна на електронних торгах, складений державним виконавцем Ліщинським О. В. та відповідно затверджений начальником відділу державної виконавчої служби

Нещадимом І. С.

17 листопада 2020 року він отримав копію постанови про зняття арешту з майна в зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4, складену державним виконавцем Ліщинським О. В. Згідно із вказаною постановою, крім іншого майна, відповідно до положень статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» знято арешт з рухомого майна, яке він виграв (купив) на вказаних торгах.

20 листопада 2020 року він підписав та отримав копію акта видачі переможцю електронних торгів рухомого майна, переданого заступником директора Київської філії ДП «СЕТАМ» Давидкевич С. В. Під час підписання вказаного акта він отримав ключі від рухомого майна та оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу його власником вказаного є Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШИК»

(далі - ТОВ «КОШИК»).

Під час звернення до територіального сервісного центру № 3243 Міністерства внутрішніх справ України йому стало відомо про обтяження, яке накладено на рухоме майно, а саме податкову заставу, внесену 25 листопада 2021 року за

№ 29518619, зареєстровану Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві. Таке обтяження рухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі обтяження рухомого майна, що перешкоджає реалізації права власності на майно.

Він звертався до відповідача в позасудовому порядку із заявою про скасування податкової застави на вказаний вище транспортний засіб. У відповідь відповідач повідомив про відсутність підстав для припинення податкової застави. Зокрема, вказав про наявність у попереднього власника майна боргу в сумі 150 376,00 грн.

Наявність вказаної податкової застави порушує його права, оскільки ним сплачено кошти за транспортний засіб та відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» наявні підстави для зняття усіх арештів, які б перешкоджали реалізації йому права власності на майно.

15 грудня 2023 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва позов задоволено.

Припинено податкову заставу рухомого майна, яка зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 25 листопада 2021 року за

№ 29518619, щодо транспортного засобу ТАТА.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

24 жовтня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 грудня 2023 року залишено без змін.

20 грудня 2024 року представник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - Прит С. В. через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 24 жовтня 2024 року, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення в справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);

4) справи про розірвання шлюбу;

5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.

Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).

Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

У справі предметом позову є вимоги про звільнення майна з-під податкової застави.

ОСОБА_1 придбав транспортний засіб ТАТА, який є предметом оспорюваної податкової застави, на прилюдних торгах відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України

29 вересня 2016 року № 2831/5, та правомірність цього продажу ніким не оспорюється.

Станом на 18 січня 2024 року за ТОВ «КОШИК», яке змінило назву на

ТОВ «РОХДОГ», обліковується податковий борг в сумі 217 979,64 грн, що не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (242 240,00 грн).

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

У касаційній скарзі не зазначено, що розгляд справи в касаційному суді має виняткове значення для Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Заявниця подала касаційну скаргу на судові рішення в справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - Прит Софії Василівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 15 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 24 жовтня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у

м. Києві, третя особа - Шевченківський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звільнення майна з-під податкової застави.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська