Рішення

від 10.12.2024 по справі 759/12899/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12899/24

пр. № 2/759/4392/24

10 грудня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря - Кульбовської В.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - Сушкевича Я.О.,

свідка - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Садівницьке товариство «Ясна Поляна» про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 21.06.2024 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: Садівницьке товариство «Ясна Поляна» про визнання права власності за набувальною давністю, яким просить визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку , кадастровий номер якої 8000000000:75:762:0031, та має адресу: АДРЕСА_1 , загальною площею 0.0602 га, за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 2008 року він користуюся земельною ділянкою безперервно та відкрито, а саме висаджує городину для власних потреб, відпочиває, займається садівництвом, при тому що не знає хто її господар, про якого він дізнався у січні 2024 р. отримавши відповідь з Держгеокадастру. В кінці 2023 року він звернувся до голови правління ст. « Ясна поляна» з проханням видати йому будь які документи на користування земельною ділянкою, так як він не маю змоги офіційно заключити договір на споживання електроенергії, монтаж водовідведення, та підключення газу, не може виготовити технічну документацію на будинок.

Згідно відповіді Голови правління С/Т « Ясна поляна» будь які відомості про власника земельної ділянки в садовому товаристві відсутні.

На його прохання від імені кооперативу було зроблено запит до ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області в грудні 2023 року, на що отримано відповідь від 13.12.2023 року за № 28-10-0.98-2045/19-23, про те, шо земельна ділянка значиться як приватизована. Згідно відомостей від13.12.2023 року з ГУ Держгеокадастру у Києві та Київській області, земельна ділянка якою користується позивач має кадастровий номер 8000000000:75:762:0031, та має адресу: АДРЕСА_1, та господарем якої є ОСОБА_4 .

Враховуючи положення статей 335, 344 ЦК України, просить визнати за ним право власності на земельну ділянку , кадастровий номер якої 8000000000:75:762:0031, та має адресу: АДРЕСА_1, загальною площею 0.0602, за набувальною давністю.

Ухвалою судді від 12.08.2024 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позов не подав.

Представник третьої особи Сушкевич Я.О. в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, допитавши свідка ОСОБА_2 , вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 13.12.2023 року № 28-10-0.978-2045/19-23 спірна земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0.0602, кадастровий номер якої 8000000000:75:762:0031 на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_4 , документ що посвідчує право власності - Державний акт від 16.03.2006 року КВ № 139522 (а.с. 17-18).

Відповідно до довідки Голови правління С/Т «Ясна Поляна» від 15.05.2024 року ОСОБА_3 з 2008 року безперервно, постійно користується земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:75:762:0031, що розташована на території С/Т « Ясна Поляна », займається прибиранням та облаштуванням території ділянки і прилеглої до неї території місць загального користування (а.с. 19).

Аналогічні відомості підтвердив в судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що знає ОСОБА_3 та склив в будинку, який знаходиться в С/Т « Ясна Поляна » вікна в спірному будинку.

Отже, під час розгляду справи позивачем зазначено, а відповідачем не спростовано, що з 2008 року позивач проживає на спірній земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:75:762:0031, що розташована на території С/Т « Ясна Поляна », в будинку, що знаходиться на спірній земельній ділянці, добросовісно володіє нею, відкрито та безперервно і користується більше десяти років. З вимогами про те, що він незаконно нею володіє і користується ніхто до нього не звертався, в тому числі і представники громади.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Аналізуючи зазначені норми права та встановлені в судовому засіданні обставини підтверджені належними та допустимими доказами в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_3 добросовісно заволодів чужим майном, а саме: земельною ділянкою, кадастровий номер якої 8000000000:75:762:0031, та має адресу: АДРЕСА_1, загальною площею 0.0602 га, власника якого фактично немає, і продовжує відкрито та безперервно нею володіти більше десяти років.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією висловленою в п.п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», що особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3ст. 344 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 вказано, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

У подальшому ця правова позиція була неодноразово підтверджена та розвинута Верховним Судом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 зазначила, зокрема: правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю; для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація) (п. 43); аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно дост. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків; при вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом; володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном; крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього (п. 46); звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю; підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність; наявність у володільця певного юридичного титулу, володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник; володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності (п.п. 47, 55); якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном (п. 48); відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння; при цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння; володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник (п. 50); давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим; тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи; для нерухомого майна такий строк складає десять років (п. 52); набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності (п. 54).

Аналогічні правові позиції Верховний Суд висловив і в ряді інших своїх судових рішень, а в постанові від 28.04.2020 у справі № 552/1354/18 вказав також на те, що: за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено; позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування; не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Враховуючи що позивачем доведено наявність сукупності обставин необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а саме його добросовісне, відкрите та безперервне володіння нерухомим майном, відповідачем не надано належних доказів на спростування зазначених обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.95 року, Конституцією України, ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355ЦПКУкраїни суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Садівницьке товариство «Ясна Поляна» про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на земельну ділянку загальною площею 0.0602 га з кадастровим номером 8000000000:75:762:0031, з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: І.В. П`ятничук