Постанова

від 13.01.2025 по справі 489/4115/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.01.25

22-ц/812/2/25

Провадження № 22-ц/812/2/25 Головуючий суду першої інстанції Рум`янцева Н.О.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2025 року м. Миколаїв Справа 489/4115/17

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Біляєвій В.М.,

за участю позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів - Савицької О.Е.,

представника відповідача - Лисенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Рум`янцевої Н.О., в залі судового засідання в м. Миколаїв, о 14 год 19 хв, повний текс якого виготовлено 02 грудня 2021 року, за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ ТЕХ СЕРВИС», Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради про визнання недійсними договорів на виконання робіт, стягнення коштів, визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 звернулись до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі - ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» (далі - ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС»), Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (далі - Департамент ЖКГ ММР) про визнання недійсними договорів на виконання робіт, стягнення коштів, визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії.

Доводи позову обґрунтовано тим, що позивачі є власниками та мешканцями квартир окремих багатоповерхових будинків за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 .

ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» запропонувало мешканцям зазначених будинків задля зменшення витрат на оплату за спожите тепло встановити прилади обліку теплової енергії, про що 18 квітня 2016 року, 22 квітня 2016 року та 25 квітня 2016 року уклало з мешканцями договори № 18/04-3, 22/04-2 та № 25/04-2 на виконання робіт з розробки і узгодження проєктів «Капітального ремонту теплового вводу у відповідних житлових будинках».

Початкова пропозиція, яка містилася в оголошенні ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС», передбачала встановлення вузлів обліку теплової енергії на кожен будинок окремо, в той час як виготовлені договори були укладені з умовою встановлення вузлів обліку теплової енергії на групи будинків. Крім того, ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» не здійснило розрахунок втрат теплової енергії та теплоносія від межі балансової належності до місця встановлення теплолічильника. Акти приймання-здачі робіт за договорами на розробку та узгодження проєкту встановлення вузла обліку теплової енергії уповноваженими особами з боку замовника не підписувалися у зв`язку з ненаданням ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» висновку експертної організації, що, на переконання позивачів, є порушенням вимог статті 890 ЦК України, а, відповідно, у силу положень статей 215, 216 ЦК України призводить до недійсності названих правочинів та застосування до них відповідних правових наслідків.

Також позивачі стверджують, що дії ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» щодо розробки та узгодження проєктів встановлення вузлів обліку теплової енергії не у кожному будинку окремо, а на декілька будинків, а також нездійснення розрахунку втрат теплової енергії та теплоносія від межі балансової належності до місця встановлення теплолічильника, що призвели до збільшення витрат на оплату за послуги теплопостачання, є нечесною підприємницькою діяльністю відповідно до статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 230 ЦК України, оскільки споживачів ввели в оману щодо очікуваного (згідно з метою укладення договорів та виконання робіт) зменшення витрат на послуги теплопостачання.

На думку позивачів, Департамент ЖКГ ММР, виконуючи програму реформування безвідповідально поставився до контролю за здійсненням цієї програми відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року за № 1198, не створив умов для захисту прав споживачів.

Посилаючись на викладене, позивачі просили:

- визнати договори № 18/14-3 від 18 квітня 2016 року, № 22/04-2 від 22 квітня 2016 року, № 25/04-02 від 25 квітня 2016 року (далі - договори) та № 2009 між ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» та мешканцями зазначених будинків недійсними;

- зобов`язати ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» відшкодувати кожному позивачу кошти в сумі 1 337,67 грн, а разом 12 039 грн за невиконану роботу по договорам № 18/14-3 від 18 квітня 2016 року, № 22/04-2 від 22 квітня 2016 року, № 25/04-02 від 25 квітня 2016 року;

- зобов`язати Департамент ЖКГ ММР анулювати погоджувальні підписи на проєктах ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» «Капитальний ремонт теплового вода с установкой узла учета) шифр110.07.16,167.01.16 та інш;

- зобов`язати Департамент ЖКГ ММР визнати, що вузли обліку теплової енергії в будинках за адресами: АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_2 та АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_5 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_6 та № 2 встановлені з порушенням вимог Постанови КМУ від 03 жовтня 2007 року за № 1198;

- зобов`язати ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» підтвердити, що технічні умови № 16/259, 16/261, 16/262, 16/263, 16/264, 16/265, 16/265а, 16/267 від 05 квітня 2016 року, зобов`язують встановлення вузлу обліку теплової енергії на кожну окрему будівлю за адресами: АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_2 та АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_5 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 ;

- зобов`язати ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» перерахувати тарифи на послуги по постачанню тепла у опалювальному сезоні 2016-2017 років для мешканців будинків за адресами: АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_2 та АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_5 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_6 та № 2 по середньому показнику тарифу для будинків в м. Миколаєві, у котрих встановлені правильно працюючі вузли обліку теплової енергії, згідно з Постановою КМУ від 30 листопада 2016 року за № 865;

- зобов`язати ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» знизити перераховані тарифи на тепло згідно з пункту 6 вимог цієї позовної заяви, котре було надане мешканцям зазначених будинків у опалювальний період 2016-2017 роках, згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у два рази.

В подальшому позивачі змінили позовні вимоги та ці зміни були прийняті судом першої інстанції. З урахуванням цих змін остаточно просили суд:

- визнати недійсними договори № 18/14-3 від 18 квітня 2016 року, № 22/04-2 від 22 квітня 2016 року, № 25/04-02 від 25 квітня 2016 року, що укладені між ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» та представниками мешканців будинків, які розташовані у м. Миколаєві за адресами: АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 .

- стягнути на користь позивачів з ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» 24 078 грн збитків на підставі частини 2 статті 230 ЦК України;

- визнати протиправними та незаконними дії відповідача ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», щодо використання показників теплових лічильників, які встановлені в приміщенні колишньої котельні Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго», що розташоване у м. Миколаєві по вул. Шкільна,1 при розрахунках з мешканцями будинків, що розташовані у м. Миколаєві за адресами: АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ;

- зобов`язати ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» припинити в подальшому використовувати показники теплових лічильників, які встановлені в приміщенні колишньої котельні ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», що розташоване у м. Миколаєві по вул. Шкільна, 1 при розрахунках з мешканцями будинків, що розташовані у м. Миколаєві за адресами: АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ;

- зобов`язати ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» провести перерахунок спожитої теплової енергії без використання показників теплових лічильників, які встановлені в приміщенні колишньої котельні ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», що розташоване у АДРЕСА_6 мешканцям будинків, що розташовані в м. Миколаєві за адресами: АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 , за опалювальні сезони 2016-2017 роках, 2017-2018 роках, 2018 - 2019 роках, 2019 - 2020 роках, 2020 - 2021 роках у відповідності до вимог законодавства України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2021 року вищезазначений позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір № 22/04-2 на виконання робіт (надання послуг) від 22 квітня 2016 року, укладений між ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС», як виконавцем, та ініціативною групою мешканців будинків по АДРЕСА_12 (5-6 під`їзд), АДРЕСА_8 (1-4 під`їзд) в особі ОСОБА_10 , як замовником.

Визнано недійсним договір № 25/04-2 на виконання робіт (надання послуг) від 25 квітня 2016 року, укладений між ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС», як виконавцем, та ініціативною групою мешканців будинків по АДРЕСА_13 (1-4 під`їзд), АДРЕСА_8 (5-6 під`їзд) в особі ОСОБА_11 , як замовником. Стягнуто з ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» на користь держави судовий збір в сумі 1 280 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що враховуючи, що для встановлення приладів обліку теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» були надані технічні умови за № № 16/259, 16/261, 16/262, 16/263, 16/264, 16/265, 16/265-а, 16/267 від 05 квітня 2016 року на кожен будинок окремо, а не на групи будинків, суд вважає, що сторонам договору: мешканцям будинків як замовникам та ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» як виконавцю договорів і розробнику проєктів, вочевидь, було відомо, що встановлення приладів обліку теплової енергії (з огляду на обов`язковість виконання технічних умов) мало бути здійснене у кожному будинку окремо.

Суд дійшов висновку, що договори № 22/04-2 від 22 квітня 2016 року та № 25/04-02 від 25 квітня 2016 року, укладені між ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» та мешканцями зазначених в ньому будинків були укладені із застосуванням нечесної підприємницької практики, яка спонукала споживачів дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку вони не погодилися б. Так, ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС», обґрунтовуючи необхідність укладення договорів не з окремими будинками, а з групами будинків наполягає, що розробка інших проєктів була б неможливою, оскільки це пов`язано з конструктивними особливостями розташування мереж, ввело позивачів в оману, оскільки надані ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» технічні умови на кожен будинок окремо дозволяли розробку таких проєктів та укладення договорів, а тому відповідно до статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» договори № 22/04-2 від 22 квітня 2016 року та № 25/04-02 від 25 квітня 2016 року слід визнати недійсними.

В задоволенні вимог щодо визнання недійсним договору № 18/04-3 від 18 квітня 2016 року відмовлено, оскільки оспорюваний договір було укладено з мешканцями будинку по АДРЕСА_9 , а не з групою будинків, що відповідає технічним умовам. В свою чергу правомірність виготовлення проєкту щодо встановлення елеваторного вузлу на групу будинків, куди увійшов і будинку по АДРЕСА_9 , не є предметом даного позову.

Інші доводи позивачів щодо не затвердження замовником завдання на проєктування не є підставою для визнання договорів недійсними, а можуть бути підставою для розірвання договорів.

Щодо вимог про зобов`язання ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» відшкодувати кожному з позивачів кошти у розмірі 24 078 грн, оскільки за оспорюваними договорами було сплачено 12 039 грн, суд вважав їх передчасними, оскільки позивачі до товариства щодо повернення сплачених за виготовлення проєктів коштів не зверталися. Крім того, ані зміст договору, ані квитанції не підтверджують, що вказані кошти були сплачені будь-ким з позивачів. Також мешканці будинку по АДРЕСА_9 мають право не на повернення коштів за укладеним договором, а звернутися до проєктанта з вимогою переробити проектну документацію відповідно до затвердженого замовником у договорі завдання на проєктування, яке повинно відповідати технічним умовам.

Оскільки погоджувальні підписи на проєктах від Департаменту ЖКГ ММР відсутні, то позовні вимоги про зобов`язання Департаменту ЖКГ ММР анулювати вказані підписи задоволенню не підлягають.

Правовий статус Департаменту ЖКГ ММР визначається положенням, затвердженим рішенням Миколаївської міської ради від 23 лютого 2017 року за № 16/32. З цього положення вбачається, що Департамент ЖКГ ММР не є органом, який уповноважений визнавати або не визнавати, що вузли обліку теплової енергії в будинках встановлені з порушенням Постанов КМУ. У зв`язку з цим, визнання або не визнання вказаного факту Департаментом ЖКГ ММР не буде мати юридичних наслідків, тобто позивачами обрано неналежний засіб захисту порушеного права через невідповідність його закону.

З огляду на таке в задоволенні вимог про зобов`язання Департаменту ЖКГ ММР визнати, що вузли обліку теплової енергії в будинках за адресами: АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_2 та АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_5 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_6 та № 2 встановлені з порушенням вимог Постанови КМУ від 03 жовтня 2007 року за № 1198 належить відмовити.

Щодо вимог про зобов`язання ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» підтвердити, що технічні умови № 16/259, 16/261, 16/262, 16/263, 16/264, 16/265, 16/265а, 16/267 від 05.04.2016, вимагають встановлення вузлу обліку теплової енергії на кожну окрему будівлю, то не підтвердження цього факту не порушує прав позивачів, оскільки вищевказані технічні умови видано на кожен будинок окремо і ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» цього не заперечує, а лише помилково вказує, що це не є обов`язковим для проектанта, проте така обов`язковість встановлена державними будівельними нормами. У даному випадку право позивачів не порушується, отже вимоги про зобов`язання саме ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» підтвердити, що технічні умови зобов`язують встановлення вузлу обліку теплової енергії на кожну окрему будівлю задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог про зобов`язання ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» перерахувати та знизити тарифи, то суд вважає, що вони також не підлягає задоволенню з огляду на те, що позивачі не оспорюють самого факту встановлення та введення в експлуатацію вузлів обліку, тому підстав вважати, що лічильники встановлені неправомірно та оплата повинна здійснюватись не у відповідності до показів лічильників у суду не має.

Не погодившись з судовим рішенням тільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивачі подали апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили скасувати його в частині відмови в позовних вимогах та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивували тим, що судом першої інстанції вимоги про визнання недійсним договору № 18/04-3 від 18 квітня 2016 року не задоволено, оскільки його було укладено з мешканцями будинку АДРЕСА_9 , а не з групою будинків, що відповідає технічним умовам.

Проте судом не враховано, що відповідачі ввели в оману позивачів та на підставі укладеного договору на розробку та узгодження проєкту «Капітальний ремонт теплового вводу в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_9 » та виконання проєкту на капітальний ремонт лише за адресою АДРЕСА_9 , виконали проєкт на капітальний ремонт групи будинків за адресами: АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_3 .

ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» самостійно, без погодження з замовником змінив істотні умови договору, а саме, предмет договору, що також є підтвердженням введення позивачів до омани.

Враховуючи той факт, що на підставі розроблених проєктів у межах виконання програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Миколаєва на 2015-2019 роки, затвердженої рішенням Миколаївської міської ради від 23 червня 2015 року № 45/3, в подальшому встановлення теплових лічильників на підставі розроблених проєктів було виконано разом відповідачами ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» та Департаментом ЖКГ ММР, то обидва відповідачі ввели позивачів в оману, свідомо розуміючи, що виготовлений проєкт не відповідає ані вимогам законодавства, ані наданим ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» технічним умовам і встановлення лічильників буде здійснено саме на групу будинків, а ні на один будинок за адресою АДРЕСА_9 .

Отже наявні усі підстави для визнання вказаного договору недійсним з мотивів укладення його із застосуванням нечесної підприємницької практики, яка спонукала споживачів дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку вони б не погодились.

Також судом було відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення з ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» збитків в розмірі 24 078 грн.

Проте, позивачами не заявлено вимогу стягнути суму у розмірі 24 078 грн на користь кожного з них. Законом України не передбачено обов`язку позивачів до звернення до суду з вимогою про стягнення збитків звертатись попередньо до відповідача з вимогою про повернення коштів, і тому, вказана обставина не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Стосовно того, що квитанції не підтверджують, що вказані кошти були сплачені будь-ким з позивачів, скаржники зазначають, що при поданні первісного позову в 2017 році, до матеріалів справи були додані копії рішень мешканців будинку про визначення особи, яка буде підписувати договір та квитанції були сплачені за рахунок зібраних зі всіх мешканців всіх вище перелічених будинків коштів.

Кожну квитанцію сплачено однією людиною, яка є власником квартири одного з будинків, мешканці якого приймають участь у спорі. Це колективний спір усіх мешканців вище перелічених будинків з відповідачами, які ввели їх всіх загалом до омани і повинні нести відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

Позивачі вважають, що своїми діями ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» заподіяли їм збитки у розмірі 12 039 грн - кошти, що були сплачені ними за виготовлення проєктів, які підлягають відшкодуванню у подвійному розмірі, у сумі 24 078 грн, які суд повинен був стягнути з ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» на користь позивачів. На стадії виконання рішення, позивачі визначаться з тим, хто отримає безпосередньо ці кошти та поверне їх майже 150 сім`ям, які свого часу їх забрали.

В рішенні суду вказано, що позивачами 28 березня 2021 року подано заяву про зміну позовних вимог.

Вимоги про стягнення на користь позивачів 24 078 грн збитків заявлені в заяві про зміну позовних вимог від 28 березня 2021 року. Відносно цієї вимоги, викладеної в цій заяві суд приймає рішення (хоча і відмовляє в задоволенні), відносно решти вимог, викладених в цій же заяві рішення не приймається.

Суд в рішенні викладає вимоги, в задоволенні яких відмовляє, взагалі не враховуючи вимоги, що викладені в заяві про зміну окрім однієї, стягнення збитків у розмірі 24 078 грн.

Судом фактично взагалі не прийнято рішення, стосовно пунктів 3, 4 викладених в заяві про зміну позовних вимог, що є порушенням процесуальних норм права та є підставою для скасування рішення.

Відповідачі не оспорюють самого факту встановлення вузлів обліку. Вони дійсно встановлені, але встановлені вони у приміщенні колишньої котельної, яке належить ОКП «Миколаївоблтеплоенерго». У позивачів немає повноважень та законних підставі вказати ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», що їм робити в приміщенні, яке належить їм на праві власності.

Позивачі не оспорюють факт встановлення вузлів обліку і введення їх в експлуатацію в котельні ОКП «Миколаївоблетлоенерго», вони просили суд визнати протиправними та незаконними дії відповідача ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» щодо використання показників теплових лічильників які встановлені в приміщенні колишньої котельні ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», що розташоване у м. Миколаєві по вул. Шкільна, 1 при розрахунках з мешканцями будинків, що розташовані у м. Миколаєві за адресами: АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_14 .

За показниками вузлів обліку, що встановлені в котельні ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» може проводити розрахунки з ОКП «Миколаївоблетеплоенерго» за транспортування теплової енергії за договором, що між ними укладений. Тому, сама наявність вузлів обліку в приміщенні, що належить ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», не є порушенням Закону, щоб їх оспорювати.

А використовувати їх показники для розрахунку зі споживачами є незаконним, що з посиланням на законодавчі та нормативні акти і викладене в їх заяві про збільшення позовних вимог та в попередній позовній заяві та інших процесуальних документах, що були подані до суду.

І в проєкті, і у відзиві до суду підприємства за № 09/01-50-ю від 24 січня 2018 року вказано, що у вказаних об`єктів межею розподілу мереж теплопостачання є стіна будівлі колишньої котельної ОКП "Миколаївоблтеплоенерго".

В цій котельні і було встановлено вузол обліку теплової енергії, в порушення вимог законодавства, яким встановлено, що облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розподілу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем.

В випадку позивачів, відповідно до схеми № 8 межі розподілу теплових мереж, яку погоджено між ОКП "Миколаївоблтеплоеперго" та балансоутримувачем будинку ЖКП "Південь" (на дату погодження саме ЖКП "Південь" було балансоутримувачем будинків позивачів) межею розподілу є вводи, які розташовані в будинках. Теплотраси від котельні, за адресою АДРЕСА_6 до будинків позивачів належать ОКП "Миколаївоблтеплоенерго", а ніяк не споживачам. Незважаючи на вказане, працівниками ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" погоджує проєкт з інформацією, яка не відповідає дійсності, і яка має значний вплив на розмір нарахувань саме споживачам.

Незважаючи на вказане, працівниками відповідача ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" складається акт про прийом та опломбування лічильника теплової енергії, що є підставою для проведення розрахунків за його показниками, та завідомо розуміючи, що приміщення котельні належить ОКП "Миколаївоблтеплоенерго", відповідальність за збереження цілісності пломб покладається чомусь на майстра ЖКП. Також, позивачі, як споживачі, позбавлені можливості регулювання обсягів постачання теплової енергії.

У зв`язку з зазначеним, позивачі вважають, що відповідач ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" повинно провести перерахунок спожитої ними теплової енергії за опалювальні сезони 2016-2017 роки; 2017-2018 роки; 2018-2019 роки; 2019-2020 роки, 2020-2021 роки без врахування відомостей встановлених з порушенням вимог законодавства теплових лічильників та в подальшому не враховувати при розрахунках з мешканцями будинків показників лічильників, встановлених на межі розподілу між підприємством-виробником теплової енергії та підприємством-транспортувальником теплової енергії. У відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 865 "Про особливості нарахування плати за надану послугу з централізованого опалення населенню у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії в опалювальний сезон 2016-2017 роках", та відповідно до пункту 1 частини 2 статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" - обсяг споживання теплової енергії визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному корегуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря.

Метою встановлення позивачами теплових лічильників було зменшення витрат на оплату за спожиті послуги теплопостачання. Вони сподівались, що встановлення вузлів обліку теплової енергії, надасть їм змогу заощаджувати гроші при оплаті. А в наслідок розроблених робочих проєктів та встановлення відповідно до них вузлів обліку теплової енергії, оплата ними за спожиті послуги теплопостачання збільшилась майже вдвічі, та вони ще й сплачують кошти за опалення вулиці, в зв`язку з тим, що кожен лічильник встановлено на значній відстані від кожного будинку з тієї групи будинків, постачання теплової енергії до яких цій лічильник рахує.

Таким чином судом першої інстанції не надано належної оцінки усім доводам та обставинам, на які посилалися позивачі в обґрунтування похідних позовних вимог, які фактично залишилися невирішеними.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» зазначає, що вважає апеляційну скаргу безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

На день слухання справи від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивачі зареєстровані у квартирах окремих багатоповерхових будинків по АДРЕСА_9 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_10 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_10 та АДРЕСА_8 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_6 та АДРЕСА_15 .

Теплопостачання у будинках, мешканцями яких є позивачі, до 2016 року здійснювалось ОКП «Миколаївоблтеплоенерго». При цьому вузол приєднання теплових мереж вказаної групи будинків до мереж теплопостачання був одним на усі будинки та знаходився у будівлі котельної.

ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» транспортує теплову енергію через орендовані мережі, які належать і знаходяться на балансі ОКП «Миколаївоблтеплоенерго».

У межах виконання програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Миколаєва на 2015-2019 роки, затвердженої 23 січня 2015 року рішенням Міської ради за № 45/3, за сприянням департаменту ЖКГ та на виконання пункту 7 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03 жовтня 2007, для встановлення приладів обліку теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» були надані технічні умови за № № 16/259, 16/261, 16/262, 16/263, 16/264, 16/265, 16/265-а, 16/267 від 05 квітня 2016 року на кожен будинок окремо, а саме: АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_8 (1-4 під`їзд); АДРЕСА_8 (5-6 під`їзд); АДРЕСА_6 (1-4 під`їзд); АДРЕСА_6 (5-6 під`їзд) та АДРЕСА_7 відповідно.

18 квітня 2016 року між ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС», як виконавцем, та ініціативною групою мешканців будинку АДРЕСА_9 в особі ОСОБА_12 , як замовником, було укладено договір № 18/04-3 на виконання робіт. Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання щодо виконання робіт з розробки та узгодження проєкту «Капітальний ремонт теплового вводу в житловому будинку за адресою АДРЕСА_9 ». З копії квитанції до прибуткового касового ордеру вбачається, що ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» від замовника ( АДРЕСА_16 ) прийнято передоплату в розмірі 100 % вартості робіт в сумі 4 013 грн. Водночас укладених договорів щодо розробки проєкту з будинками АДРЕСА_10 та АДРЕСА_17 матеріали справи не містять.

22 квітня 2016 року між ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС», як виконавцем, та ініціативною групою мешканців будинків по АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 (5-6 під`їзд), АДРЕСА_8 (1-4 під`їзд) в особі ОСОБА_10 , як замовником, було укладено договір № 22/04-2 на виконання робіт. Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання щодо виконання робіт з розробки та узгодження проєкту «Капітальний ремонт теплового вводу в житловому будинку за адресою АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 (5-6 під`їзд), АДРЕСА_8 (1-4 під`їзд)». З копії квитанції до прибуткового касового ордеру вбачається, що ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» прийнято передоплату в розмірі 100 % вартості робіт в сумі 4 013 грн. ОСОБА_10 уповноважена загальними зборами мешканців будинків по АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 (5-6 під`їзд), АДРЕСА_8 (1-4 під`їзд), з обмеженням повноважень щодо підписання акту приймання-здачі виконаних робіт без позитивного висновку експертної організації.

25 квітня 2016 року між ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС», як виконавцем, та ініціативною групою мешканців будинків по АДРЕСА_13 (1-4 під`їзд), АДРЕСА_8 (5-6 під`їзд) в особі ОСОБА_11 , як замовником, було укладено договір № 25/04-2 на виконання робіт. Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання щодо виконання робіт з розробки та узгодження проєкту «Капітальний ремонт теплового вводу в житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 , АДРЕСА_6 (1-4 під`їзд), АДРЕСА_8 (5-6 під`їзд)». Як вбачається з копії квитанції до прибуткового касового ордеру ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» прийнято передоплату в розмірі 100 % вартості робіт в сумі 4 013 грн. ОСОБА_11 уповноважений загальними зборами мешканців будинків по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_6 (1-4 під`їзд), АДРЕСА_8 (5-6 під`їзд), з обмеженням повноважень щодо підписання акту приймання-здачі виконаних робіт без позитивного висновку експертної організації.

ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» розробило робочий проєкт (шифр 111.07.16) з капітального ремонту теплового вводу з встановленням елеваторного вузла в житлових будинках за адресою: АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_7 . Завдання на проектування, яке міститься в проєктній документації, не підписано замовником, але підписано інженером-проєктувальником ОСОБА_13 та затверджено заступником директора Департаменту ЖКГ ММР Палько А.Н. Визначення класу наслідків та категорії складності погоджено заступником директора Департаменту ЖКГ ММР Палько А.Н. Проєкт погоджено ДП «Миколаївстандартметрологія». В пункті 2.6 проєкту здійснено розрахунок втрат тепла на ділянці теплової мережі від межі розподілу балансової належності до місця встановлення теплолічильника.

ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» розробило робочий проєкт (шифр 161.07.16) з капітального ремонту теплового вводу з встановленням елеваторного вузла в житлових будинках за адресою: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_8 (1-4 під`їзд); АДРЕСА_6 (5-6 під`їзд). Завдання на проєктування, яке міститься в проєктній документації, не підписано замовником, але підписано інженером-проєктувальником ОСОБА_13 та затверджено заступником директора Департаменту ЖКГ ММР Палько А.Н. Визначення класу наслідків та категорії складності погоджено заступником директора Департаменту ЖКГ ММР Палько А.Н. Проєкт погоджено ДП «Миколаївстандартметрологія». В пункті 2.6 проєкту здійснено розрахунок втрат тепла на ділянці теплової мережі від межі розподілу балансової належності до місця встановлення теплолічильника.

ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» розробило робочий проєкт (шифр 110.07.16) з капітального ремонту теплового вводу з встановленням елеваторного вузла в житлових будинках за адресою: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_8 (5-6 під`їзд); АДРЕСА_6 (1-4 під`їзд). Завдання на проєктування, яке міститься в проєктній документації, не підписано замовником, але підписано інженером-проєктувальником ОСОБА_13 та затверджено заступником директора Департаменту ЖКГ ММР Палько А.Н. Визначення класу наслідків та категорії складності погоджено заступником директора Департаменту ЖКГ ММР Палько А.Н. Проєкт погоджено ДП «Миколаївстандартметрологія». В пункті 2.6 проєкту здійснено розрахунок втрат тепла на ділянці теплової мережі від межі розподілу балансової належності до місця встановлення теплолічильника.

06 жовтня 2016 року ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» здійснило монтаж вузлів обліку теплової енергії, що підтверджується копіями актів. Було встановлено прилади обліку теплової енергії на групу будинків, а не окремо на кожний будинок.

Листи ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» від 15 березня 2017 року та виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 15 травня 2016 року, а також рахунки-повідомлення позивачів підтверджують факт нарахування витрат за послуги теплопостачання відповідно до показань вузлів обліку.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (статті 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає повною мірою зазначеним вимогам.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним ( постанову Верховного Суду від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц).

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тлумачення частини 1 статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17).

Позивачі як на правові підстави заявлених позовних вимог посилалися на правила статті 230 ЦК України та статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини 1 статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення норм статті 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину;

по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто правочин визнається вчиненим під впливом обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина 1 статті 229 ЦК України).

На підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним особа повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Лише у разі встановлення таких обставин правила статті 230 та статті 203 ЦК України у сукупності вважатимуться правильно застосованими.

Відповідно до положень, закріплених у пункті 2 частини першої, частинах другій та шостій статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно потреби у послугах.

Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Законом України «Про захист прав споживачів» встановлено недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом ненадання або надання у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору, спонукання споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом введення в оману стосовно потреби у послугах.

Отже, правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у разі навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України та статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як встановлено судом першої інстанції 18 квітня 2016 року між ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС», як виконавцем, та ініціативною групою мешканців будинку АДРЕСА_9 в особі ОСОБА_12 , як замовником, було укладено договір № 18/04-3 на виконання робіт.

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання щодо виконання робіт з розробки та узгодження проєкту «Капітальний ремонт теплового вводу в житловому будинку за адресою АДРЕСА_9 ». Замовник зобов`язаний прийняти та оплатити виконані роботи.

Загальна вартість робіт за договором визначена у розмірі 4 013 грн (підпункт 2.2. Договору).

Підпунктом 2.3. цього Договору передбачено, що замовник сплачує 100% оплати від вартості робіт, зазначених у підпункті 2.2. Договору.

Така оплата у розмірі 4 013 грн замовником була проведена, що підтверджується відповідною квитанцією до прибуткового касового ордеру.

Відповідно до умов цього договору такий проєкт було виконано саме на вказаний житловий будинок.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави вважати, що на час укладення зазначеного договору ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС», використовуючи нечесну підприємницьку діяльність ввело в оману іншу сторону договору, що зумовило неправильне сприйняття замовником фактичних обставин правочину, а тому у даному випадку відсутній факт обману замовника, який би вплинув на волевиявлення останнього.

Доводи апеляційної скарги про те, що в проєкті «Капітальний ремонт теплового вводу в житловому будинку за адресою АДРЕСА_9 , зазначені й інші житлові будинки не може свідчити про обман замовника, а відтак й про недійсність цього договору на час його укладення.

Щодо вимог про стягнення збитків з ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» у розмірі 24 078 грн.

Відповідно до частин 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачі не надали суду першої інстанції доказів, які б свідчили про отримання ними збитків, внаслідок визнання недійсними договорів від 22 квітня 2016 року № 22/04-2, від 25 квітня 2016 року № 25/04-02.

Між тим, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачі для отримання ними коштів, сплачених на виконання недійсних договорів повинні попередньо звернутися до ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС».

Водночас, відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. За такого сплачені замовниками (мешканцями будинків) грошові кошти у розмірі 4 013 грн на виконання кожного із договорів від 22 квітня 2016 року № 22/04-2 та від 25 квітня 2016 року № 25/04-02, які визнані судом першої інстанції недійсними, підлягають поверненню стороні замовника за такими договорами, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

Щодо вимог про перерахунок спожитої теплової енергії без використання теплових лічильників.

Підставою для перерахунку спожитої теплової енергії позивачі зазначають саме те, що ПрАТ «Миколаївська TEЦ» незаконно використовує показники теплових лічильників, оскільки вузли обліку теплової енергії встановлені не окремо на кожен будинок та встановлені не в підвалах будинків, а в приміщенні колишньої котельної по АДРЕСА_6 на відстані від будинків позивачів, внаслідок чого відбуваються значні втрати теплової енергії, за яку сплачують позивачі.

Як встановлено судом першої інстанції відповідачем ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» здійснено прийом в експлуатацію приладів обліку відповідно до вимог Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України за № 71 від 14 лютого 2004 року.

В матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави вважати, що вузли обліку теплової енергії на вузлах вводу теплопостачання за вказаним адресом є такими, що не відповідають метрологічним вимогам або визнані такими з будь-яких інших підстав, а також те, що прилади виміру обсягів спожитої теплової енергії визнані непридатними для використання.

Аргументи апеляційної скарги про те, що монтаж вузлів обліку теплової енергії у приміщенні колишньої котельної по АДРЕСА_6 не відповідає технічним умовам від 05 квітня 2016 року за №№ 16/259, 16/261, 16/262, 16/263, 16/264, 16/265, 16/265а, 16/267 є неприйнятними, оскільки по-перше, не надано доказів, що дійсно має місце така невідповідність; по-друге, що така невідповідність не відповідає спеціальним нормативно-правовим актам, що регламентують монтаж та експлуатацію приладів обліку; по-третє, що така невідповідність впливає на обрахування спожитої електроенергії для кожного з позивачів.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи нарахування вартості послуг з централізованого опалення мешканцям будинків здійснювалось у відповідності до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630) По закінченню опалювального сезону 2016-2017 роках представником ТЕЦ у присутності балансоутримувача будинків здійснена контрольна перевірка фактичного теплоспоживання згідно показників приладів, за результатами якої мешканцям будинків у квітні 2017 роки здійснені донарахування за послуги з централізованого опалення. Дані дії зумовлені через відсутність відповідальної особи та, відповідно, щомісячних звітів про покази лічильників необхідних для нарахувань за опалення.

Відповідно до пункту 12 Правил № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Нарахування вартості послуг з централізованого опалення споживачам - фізичним особам здійснюється згідно затверджених тарифів, які відповідно до законодавства України встановлює та затверджує Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (далі - Правила № 830) затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Правилами № 830 передбачено порядок обліку послуги, де одиницею вимірювання обсягу (кількості) спожитої споживачем теплової енергії є гігакалорія (Гкал).

Комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Якщо будівлю (будинок) оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку послуги відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюються за сумою показань всіх вузлів комерційного обліку послуги у будівлі (будинку). За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги (пункт 19 Правил № 830).

З огляду на зазначене, з урахуванням наданих сторонами доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про зобов`язання ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» провести перерахунок спожитої теплової енергії без використання показників теплових лічильників, які встановлені в приміщенні колишньої котельні ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», що розташована у АДРЕСА_6 за опалювальні сезони 2016-2017 роках, 2017-2018 роках, 2018 - 2019 роках, 2019 - 2020 роках, 2020 - 2021 роках.

Щодо аргументів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не розглянуті заявлені позовні вимоги про визнання протиправними та незаконними дій ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», щодо використання показників теплових лічильників, які встановлені в приміщенні колишньої котельні обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», що розташоване у м. Миколаєві по вул. Шкільна,1 при розрахунках з позивачами та зобов`язання ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» припинити в подальшому використовувати показники зазначених теплових лічильників, то слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції тільки щодо тих позовних вимог, які розглянуті судом першої інстанції та ухвалено судове рішення по суті їх вирішення, а тому позивачі не позбавлені можливості звернутися до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення стосовно зазначених вимог.

Ураховуючи викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення цих вимог.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог, тому в іншій частині щодо задоволених позовних вимог оскаржуване судове рішення апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1, 2 статті 133 ЦПК України).

За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції позов було задоволено в частині позовної вимоги майнового характеру на 33.33 %, апеляційну скаргу в частині оскарження позовних вимог майнового характеру також було задоволено на 33.33%.

При звернення до суду першої інстанції з даною позовною вимогою підлягав сплаті судовий збір в розмірі 908 грн, а за звернення до суду апеляційної інстанції за оскарження даної позовної вимоги підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1 362 грн.

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», судовий збір, що підлягав сплаті при подачі позовної заяви до суду першої інстанції слід та судовий збір за подання апеляційної скарги слід стягнути з ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» в дохід держави.

За такого, з ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції, в частині вимоги майнового характеру, в розмірі 302.64 грн (908 грн х 33.33% = 302.64 грн) та за подання апеляційної скарги в розмірі 453.95 грн (1 362 грн х 33.33% = 453.95 грн), що загалом в сумі складає 756.59 грн.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» на користь ініціативної групи мешканців житлових будинків за адресою АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 (5-6 під`їзд); АДРЕСА_18 в особі ОСОБА_10 , яка діяла на підставі загальних зборів мешканців, 4 013 грн, сплачених на підставі договору на виконання робіт (надання послуг) від 22 квітня 2016 року № 22/04-2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» на користь ініціативної групи мешканців житлових будинків за адресою АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_6 (1-4 під`їзд); АДРЕСА_19 в особі ОСОБА_11 , який діяв на підставі загальних зборів мешканців, 4 013 грн, сплачених на підставі договору на виконання робіт (надання послуг) від 25 квітня 2016 року № 25/04-2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ ТЕХ СЕРВИС» в дохід держави 756 грн 59 коп. судового збору

Зазначене рішення суду першої інстанції в іншій оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 13 січня 2025 року.