Ухвала

від 09.01.2025 по справі 370/438/20

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

У Х В А Л А

"09" січня 2025 р. Справа № 370/438/20

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., із секретарем Снитко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області скаргу

Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», заінтересовані особи: державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарський Олександр Миколайович, стягувач ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонернетовариство «Банк«Фінанси таКредит» (далі скаржник) звернувся до суду із скаргою, на дії органу примусового виконання, заінтересовані особи: державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарський Олександр Миколайович, стягувач ОСОБА_1 , в якій просив: визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження ВП 76029965 від 12.09.2024. Зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути виконавчий документ стягувачу на підставі п. 4, ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та виключити з Єдиного реєстру боржників відомості стосовно боржника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (код за ЄДРПОУ: 09807856), які внесені на підставі виконавчого провадження №76029965.

В обґрунтування скарги зазначив наступне.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 14.04.2021 у справі № 370/438/20 стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСБП» на користь ОСОБА_1 14 714,00 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Постановою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.09.2024 відкрито виконавче провадження № 76029965 на підставі виконавчого листа № 370/438/20, виданого Макарівським районним судом Київської області, про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 14 714,00 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Скаржник також посилався на те, що постановою Правління НБУ від 17.12.2015 № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит» було відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит». Зазначена інформація міститься на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб мережі Інтернет (http://www.fg.gov.ua) є загальновідомою та не потребує доказування.

Відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду від 22.12.2022 року № 1067 з 27 грудня 2022 року відкликано повноваження ліквідатора АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» та вирішено повноваження під час здійснення ліквідації АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» здійснювати безпосередньо Фондом гарантування.

На підставі пункту 1 та 3 вищезазначеного Рішення № 1067 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну керівника АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» шляхом внесення даних директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Боржником у виконавчому провадженні, у відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно виконавчого листа та даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень Міністерства юстиції України Боржником у виконавчому провадженні ВП 76029965 є юридична особа, Назва: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", код ЄДРПОУ 09807856. Дана обставина підтверджує, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП 76029965 вживаються дії з примусового виконання виконавчого документа відносно юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", код ЄДРПОУ 09807856.

Скаржник посилаючись на вимоги п.4 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», вважає, що державний виконавець в силу вказаних положень зобов`язаний перевірити наявність обставин, які перешкоджають відкриттю виконавчого провадження, та що є підставою для повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання.

Виконавче провадження ВП №76029965 відкрито в порушення вказаної норми, оскільки на час відкриття виконавчого провадження було відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит» на підставі постанови Правління НБУ від 17.12.2015 № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит».

А тому, вважає, що при винесенні державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження № 76029965, було порушено п.4, ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

В свою чергу відкликання банківської ліцензії та запровадження процедури ліквідації банку зумовлює необхідність застосування до правовідносин, що склалися норм спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормами законодавства під час ліквідації банків та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Крім того посилався на те, що як встановлено судом, в ухвалі Макарівського районного суду Київської області від 19.06.2023 у справі № 370/438/20, якою відмовлено представнику ОСОБА_1 у роз`ясненні рішення Макарівського районного суду Київської області від 14.04.2021 року та додаткового рішення від 12.05.2021 року у справі № 370/438/20, представнику позивача у листі-відповіді №083-60-140/23 від 28.02.2023 року на його звернення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було роз`яснено, що для задоволення кредиторських вимог ОСОБА_1 , необхідно направити заяву з кредиторськими вимогами в порядку та формі, встановлені Положенням, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2017 року №3711, після чого, їх буде розглянуто в порядку та строки визначені цим Положенням. Проте, позивачем/представником цього зроблено не було. Таким чином, в державного виконавця не було правових підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 76029965 від 12.09.2024, позаяк існували обставини для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання на підставі п.4, ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

А тому скаржник вважає дії органу примусового виконання рішення протиправними, та за захистом своїх прав звернувся до суду з даною скаргою.

Розгляд скарги призначався неодноразово, черговий раз на 09.01.2025 року.

У судове засідання представник скаржника Павликівський В.І. не з`явився, подав заяву про підтримання скарги, яку просив задовольнити та розглянути скаргу у його відсутність.

У судовому засіданні представник стягувача адвокат Онопрієнко В.Ф. проти задоволення скарги заперечив, просив відмовити у її задоволенні з підстав викладених у письмових запереченнях.

Інші належним чином повідомлені учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Вислухавши представника стягувача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вказав скаржник та що не заперечила стягувач, рішенням Макарівського районного суду Київської області від 14.04.2021 у справі № 370/438/20 стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСБП» на користь ОСОБА_1 14 714,00 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Постановою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.09.2024 відкрито виконавче провадження № 76029965 на підставі виконавчого листа № 370/438/20, виданого Макарівським районним судом Київської області, про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 14 714,00 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 00 копійок (а.с. 8 зворот - 9).

Постановою Правління НБУ від 17.12.2015 № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит» було відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит». Зазначена інформація міститься на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб мережі Інтернет (http://www.fg.gov.ua) є загальновідомою та не потребує доказування.

Відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду від 22.12.2022 року № 1067 з 27 грудня 2022 року відкликано повноваження ліквідатора АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» та вирішено повноваження під час здійснення ліквідації АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» здійснювати безпосередньо Фондом гарантування (а.с. 11-13).

На підставі пункту 1 та 3 вищезазначеного Рішення № 1067 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну керівника АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» шляхом внесення даних директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Боржником у виконавчому провадженні, у відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Так, згідно виконавчого листа та даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень Міністерства юстиції України Боржником у виконавчому провадженні ВП 76029965 є юридична особа, Назва: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", код ЄДРПОУ 09807856.

Дана обставина підтверджує, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП 76029965 вживаються дії з примусового виконання виконавчого документа відносно юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", код ЄДРПОУ 09807856.

Відповідно до п.4 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Таким чином, державний виконавець в силу положень п.4 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний перевірити наявність обставин, які перешкоджають відкриттю виконавчого провадження, та є підставою для повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання.

У скарзі скаржник посилався також на те, що в свою чергу відкликання банківської ліцензії та запровадження процедури ліквідації банку зумовлює необхідність застосування до правовідносин, що склалися норм спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормами законодавства під час ліквідації банків та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відносини, що виникають у зв`язку зі створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі Фонд) та Національного банку України.

Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Відповідно до пунктів 3,7 ч. 2, ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час здійснення процедури виведення банку з ринку вимоги кредиторів задовольняються виключно в черговості та порядку, передбаченими статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Скаржник у скарзі посилався на те, що як встановлено судом, в ухвалі Макарівського районного суду Київської області від 19.06.2023 у даній справі № 370/438/20, якою відмовлено представнику ОСОБА_1 у роз`ясненні рішення Макарівського районного суду Київської області від 14.04.2021 року та додаткового рішення від 12.05.2021 року у справі № 370/438/20, представнику позивача у листі-відповіді №083-60-140/23 від 28.02.2023 року на його звернення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було роз`яснено, що для задоволення кредиторських вимог ОСОБА_1 , необхідно направити заяву з кредиторськими вимогами в порядку та формі, встановлені Положенням, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2017 року №3711, після чого, їх буде розглянуто в порядку та строки визначені цим Положенням. Проте, позивачем/представником цього зроблено не було. Таким чином, в державного виконавця не було правових підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 76029965 від 12.09.2024, позаяк існували обставини для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання на підставі п.4, ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

У свою чергу представником стягувача подано письмові заперечення на скаргу, в яких він посилався на те, що відповідно до п.3 ч.2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважаються такими, що настав, а згідно п.7 ч.2 цієї статті втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку.

Пунктами 3,7 ч.2 ст. 46 Закону встановлено вимоги щодо грошових зобов`язань банку, а також обтяжень чи обмежень на розпорядження будь-яким майном банку, які виникли виключно до початку процедури ліквідації банку. Сама диспозиція цих норм сформульована так, що навіть при бажанні Скаржника стверджувати, що вказані вимоги поширюються і на зобов`язання банку, які в нього можуть виникнути в майбутньому, приміром при продажу майна (активів) банку, не представляється за можливе.

Крім того ч.3 ст.46 Закону передбачено, що під час здійснення ліквідації банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Таким чином, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не обмежує наявність в банках, щодо яких здійснюється процедура ліквідації, зобов`язань, які виникли до початку цієї процедури, а і передбачає можливість виникнення нових зобов`язань, які банк може набути в процесі ліквідації та на які не поширюються обмеження, вказані в ст. 46 Закону, а також виконання банком цих зобов`язань перед новими кредиторами поза процедурою в порядку черговості, передбаченої ч.1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки ч.2 цієї статті прямо передбачено, що оплата витрат банку, пов`язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управління майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами, проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку.

Щодо постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник, як на преюдиційні рішення, представник стягувача вказав, що предметом розгляду цих справ були виключно конкурсні вимоги кредиторів, які виникли у кредиторів до початку процедури ліквідації банків, а не дії чи бездіяльність органів примусового виконання судових рішень та правильність застосування положень п.4 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Тому правові висновки цих рішень Верховного Суду не можуть бути прийняті при розгляді скарги.

Але при цьому скаржник не послався на постанови Великої палати Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі № 5002-17/1718-2011.

Предметом розгляду у цій справі була правова проблема, пов`язана із застосуванням норми пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі № 5002-17/1718-2011 зокрема зазначено, що:

Пункт 7.36. Виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без виконання протягом 3-х робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку боржника (пункт 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пункт 7.37. Велика палата Верховного Суду бере до уваги зазначену правову норму та вважає, що вона має застосовуватись імперативно щодо всіх конкурсних кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.

Пункт 7.38. Разом з тим, суд дійшов висновку, що якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке, повернення стягувану державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання буде незаконним (пункт 7.38).

При цьому зобов`язання у ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» перед ОСОБА_1 виникли, як поточні, в порядку здійснення господарської діяльності в ліквідаційній процедурі банку, що підтверджується рішенням Макарівського районного суду Київської області у справі № 370/438/20, на підставі якого і видано виконавчий документ.

Зокрема, судом було встановлено, що банк продав через аукціон позивачу, ОСОБА_1 , земельну ділянку під впливом обману, так як земельна ділянка, ні на момент проведення електронних торгів, ні на момент укладання договорів купівлі-продажу між банком та ОСОБА_1 не належали на праві власності банку, а тому він не мав права розпоряджатися ними.

Згідно рішення суду, з ПАТ «Фінанси та кредит» було стягнуто на користь ОСОБА_1 грошові кошти, які вона заплатила банку за придбану земельну ділянку в розмірі 1 284 401 гривень, 00 копійок та відповідні судові витрати.

Рішення суду боржник в добровільному порядку не виконав, тому ОСОБА_1 звернулася до Державної виконавчої служби з заявою про примусове стягнення боргу.

При цьому в обґрунтування необхідності та можливості відкриття виконавчого провадження щодо боржника, банку, який перебуває в процедурі ліквідації, був правовий висновок Великої палати Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі № 5002-17/1718-2011, яким і передбачено незаконність застосування органом примусового виконання судових рішень обмежень, встановлених пункт 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» в разі погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення.

Вирішуючи вимоги за скаргою, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як передбачено ст. 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону).

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно дост.451ЦПК Україниза результатамирозгляду скаргисуд постановляєухвалу.У разівстановлення обґрунтованостіскарги судвизнає оскаржуванірішення,дії чибездіяльність неправомірнимиі зобов`язуєдержавного виконавцяабо іншупосадову особуоргану державноївиконавчої служби,приватного виконавцяусунути порушення(поновитипорушене правозаявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також суд при розгляді даної скарги враховує правовий висновок Великої палати Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі № 5002-17/1718-2011, згідно якого:

«7.22.Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7.23.Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовані Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIIІ«Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).

7.24.За частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент звернення стягувача до відділу ДВС із заявою про виконання виконавчого документа) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

7.25.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент звернення стягувача до відділу ДВС із заявою про виконання виконавчого документа) за цим Законом підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:виконавчих листів та наказів, що видаються судами в передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

7.26.Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.Виконавець зобов`язаний, зокрема,здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документомі цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII у редакції, чинній на момент звернення стягувача до відділу ДВС із заявою про виконання виконавчого документа).

7.27.Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент звернення стягувача до відділу ДВС із заявою про виконання виконавчого документа) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) -це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

7.28.Отже, статтею 1 Закону № 1404-VIII законодавець урегулював, що примусове виконання рішень уповноваженими цим Законом органами та особами здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені, зокрема, Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

7.29.Одним з таких актів є Закон № 4452-VI, який установлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати ФГВФО відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між ФГВФО, банками, НБУ, визначає повноваження та функції ФГВФО щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону).

7.30.Відповідно до пункту 8 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на момент звернення стягувача до відділу ДВС із заявою про виконання виконавчого документа) законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що йому не суперечить.

7.31.Тобто у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації,зобов`язань перед його кредиторами, приписи Закону № 4452-VI є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини.Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону № 4452-VI (тут і далі - у редакції на час звернення стягувача до державного виконавця) відносно інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/16, від 29 серпня 2018 року у справі № 127/10129/17, від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17.

7.32.ФГВФО безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі ФГВФО з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: реалізує повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб,оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі НБУ.

7.33.Отже, звернення у справу про банкрутство позичальника банку з метою стягнення з нього заборгованості перед банком є одним з необхідних заходів ФГВФО (уповноваженої особи) щодо повернення дебіторської заборгованості банку, оскільки поза межами процедури банкрутства позичальника повернення такої заборгованості є неможливим.

7.34.Частиною четвертою статті 38 Закону № 4452-VІ ФГВФО надано право залучати до своєї роботи інших осіб, оплата праці яких здійснюється за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією ФГВФО. А відповідно до частини третьої статті 46 Закону №4452-VІ допускається можливість виникнення в банку, який перебуває в ліквідаційній процедурі, додаткових зобов`язань, пов`язаних з витратами в ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку.

7.35.Рішеннями судів у цій справі ліквідатора банку зобов`язано оплатити частину послуг ліквідатора позичальника як таких, що є витратами, пов`язаними з належним проведенням ліквідаційної процедури самого банку, з огляду на обов`язок ліквідатора банку вживати заходів щодо повернення своїх активів, а поза межами участі банку у справі про банкрутство позичальника стягнення таких активів є неможливим з урахуванням часткового стягнення дебіторської заборгованості на користь неплатоспроможного банку. Таке рішення залишено в силі постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій. Отже, воно не може ставитися під сумнів під час розгляду скарги на дії державного виконавця стороною (боржником), щодо якої його прийнято.

7.36.Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (пункт 4 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ).

7.37.Велика Палата Верховного Суду бере до уваги зазначену правову норму та вважає, що вона має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон №4452-VІ визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.

7.38.Разом з тим, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним.»

Суд вважає, що в даному випадку зобов`язання у Публічного акціонерного товариства « Банк «Фінанси та кредит» перед ОСОБА_1 виникли, як поточні, в порядку здійснення господарської діяльності в ліквідаційній процедурі банку, що підтверджується рішенням Макарівського районного суду Київської області у справі № 370/438/20, на підставі якого і видано виконавчий документ, що виключає застосування органом примусового виконання судових рішень обмежень, встановлених пункт 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження ВП 76029965 від 12.09.2024 є законною та скасуванню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки оскаржуване рішення, дії були прийняті та вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено. При цьому вимога зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути виконавчий документ стягувачу на підставі п.4, ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» та виключити з Єдиного реєстру боржників відомості стосовно боржника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (код за ЄДРПОУ:09807856), які внесені на підставі виконавчого провадження №76029965 є похідною та такою, що також не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 260-261, 353-355, 447-452 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», заінтересовані особи: державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарський Олександр Миколайович, стягувач ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтями 353-355 ЦПК України до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 13.01.2025 року.

Суддя Л.В. Білоцька