Постанова

від 26.12.2007 по справі 51/257-05

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

51/257-05

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2007 р.          Справа № 51/257-05

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Лакіза В.В., суддя Токар М.В.

при секретарі Саутенко К.О.

за участю представників сторін:

позивача -Купчанко М.Л. дов. №85С/939-Д/1 від 01.02.2007 р.,

відповідача -Шмалько Ю.О. дов. в матеріалах справи, Кичун В.І. дов. в матеріалах

справи,

третьої особи - Іванова Т.В. дов. від 06.12.2006 р., Рубаненко Л.В. дов. №101 від

12.11.2006 р., Основіна К.Л. дов. №72 від 26.07.2006 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного

господарського суду апеляційну скаргу відповідача ех. № 268Х/1-10   та апеляційну

скаргу третьої особи вх.№316Х/1-10 на рішення господарського суду Харківської

області від 26.12.06 по справі № 51/257-05

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім.

С.Орджонікідзе", м. Харків

до Корпорації "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача - Акціонерне товариство "Харківська перспектива", м. Харків

про   визнання   недійсним   договору  купівлі-продажу  та   визнання   права

власності

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2006 р. по справі №51/257-05 (головуючий суддя Шарко Л.В., суддя Хотенець П.В., суддя Доленчук Д.О.) задоволені позовні вимоги позивача - визнано недійсним договір купівлі-продажу № П386/2004 від 24.03.2004р., укладений між Корпорацією "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп" (М.Дніпропетровськ) та Відкритим акціонерним товариством "Харківський тракторний завод їм. С. Орджонікідзе" та зобов'язано Корпорацію "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп" повернути Відкритому акціонерному товариству "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе", масив шлакових відвалів в об"ємі 2138000 м.куб., розташований в місці видалення відходів за адресою: м.Харків, вул. Лодзинська,? на земельній ділянці загальною площею 21,7545 гектарів. Також вказаним рішенням зобов'язано ВАТ "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе" повернути Корпорації "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп" сплачені кошти за масив шлакових відвалів у сумі 17 767 000,00 грн. та визнано право власності за ВАТ "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе" на майно - масив шлакових відвалів в об"ємі 2138000 м.куб., розташований у місці видалення відходів за адресою: м.Харків, вул. Лодзинська, 7, на земельній ділянці загальною площею 21,7545 гектарів.

Крім того, вказаним рішенням стягнуто з ВАТ "Харківський тракторний завод

ім.С.Орджонікідзе" на користь держбюджету 25 500,00 грн. держмита та стягнуто з Корпорації "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп" на користь ВАТ "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе" 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішенння господарського суду Харківської області від 26.12.06 по справі № 51/257-05 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Третя особа також не погодилася з вказаним рішенням та звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішенння господарського суду Харківської області від 26.12.06 по справі № 51/257-05 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Позивач надав відзиви на апеляційні скарги відповідача та третьої особи, в якому просить суд рішення господарського суду господарського суду Харківської області від 26.12.06 по справі № 51/257-05 залишити без змін, а апеляційні скарги відповідача та третьої особи залишити без задоволення, мотивуючи тим, що вказане рішення є законним та обгрунтованим.

          Дослідивши  матеріали  справи  та доводи  апеляційної скарги,   вислухавши

пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним договір купівлі-продажу №П386/2004, укладений між позивачем та відповідачем 24.03.2004р., як такий, що був укладений внаслідок помилки та просив суд визнати за позивачем право власності на майно - масив шлакових відвалів, розташованих на території місця видалення відходів шихтового виробництва.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №П386/2004 від 24 березня 2004р.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця), а відповідач (покупець) прийняти та оплатити масив шлакових відвалів в об"ємі 2 138 000 м.куб., розташованих на площі 21,7545га.

          Відповідно до п.1.3. договору купівлі-продажу №П386/2004 від 24 березня 2004р. загальна сума договору складала 17 767 000,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем та відповідачем до договору купівлі-продажу №П386/2004 від 24 березня 2004р. був підписаний протокол розбіжностей, відповідно до якого п.1.1. договору в частині об"єму відвалів було узгоджено сторонами в редакції продавця, а саме: в об"ємі 2 132 073 м.куб. замість 2 138 000 м.куб. та доповнено п.1.3. договору в редакції продавця, а саме: об"єм відвалів, зазначений в п. 1.1 даного договору може бути скорегований сторонами актами приймання-передачі.

Відповідно до акту приймання-передачі масиву шлакових відвалів від 30.06.2004 р. по договору купівлі-продажу №386/2004 від 24.03.2004 р. продавець передав, а покупець прийняв масив шлакових відвалів в об"ємі 2132073 м. куб., розташованих на площі 21, 7545 га.

Таким чином, судова колегія вважає, що при укладенні договору купівлі-продажу №П386/2004 від 24 березня 2004р. сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а саме щодо предмету, ціни та обсягу.

Слід зазначити, що суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог позивача задовольнив позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу №П386/2004 від 24 березня 2004р. та визнав право власності позивача на масив шлакових відвалів в об"ємі 2138000 м.куб., тобто без урахування протоколу розбіжностей до вказаного договору та акту приймання-передачі, що свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу №П386/2004 від 24 березня 2004р., посилаючись на статтю 229 Цивільного кодексу України, а саме на те, що позивачем було укладено вказаний договір під впливом помилки.

Відповідно до статті 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином відповідно до зазначенної статті перелік таких обставин,що мають істотне значення є вичерпним, при цьому помилка щодо вартості майна в сторону її заниження в цьому переліку не зазначена, отже помилка щодо вартості не є обставиною, що має істотне значення, тобто така помилка не є підставою для визнання правочину недійсним.

При укладенні спірного договору позивач ніяк не міг помилятись щодо природи правочину, оскільки сторони мали на увазі підписання саме договору купівлі-продажу, а не угоди з будь-якою іншою правовою природою і це не ставиться під сумнів сторонами у справі. Про якості предмета цього договору, які б значно знижували можливість його використання за призначенням також позивачем не заявлялось.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказував про те, що позивач помилявся щодо характеристик предмету договору та його ринкової вартості.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України згідно статті 6 вказаного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, що і було зроблено сторонами при укладенні договору купівлі-продажу №П386/2004 від 24 березня 2004р.

Таким чином, судова колегія вважає, що виходячи з положень частини 4 статті 632 Цивільного кодексу України, відсутні правові підстави для визначення ціни майна у спірному договорі, виходячи з звичайних, ринкових або справедливих цін.

Слід також зазначити,  що  між  ВАТ  «Харківський  тракторний  завод ім.С.Орджонікідзе»та АТ «Харківська перспектива»був укладений договір №189 від 11.12.2003 р. на проведення експертної оцінки.

Відповідно до п.1.1 та п. 1.3    вказаного договору предметом договору є визначення об"ємів відходів шифтового виробництва у відвалах ВАТ «Харківський тракторний   завод   ім.С.Орджонікідзе» та   визначення   ринкової  вартості   відходів шифтового    виробництва    у    відвалах    ВАТ    «Харківський    тракторний    завод ім.С.Орджонікідзе»для відображення в бугалтерському обліку станом на 01.12.2003 р. Як вказав представник позивача    у судовому засіданні при слуханні спави в апеляційному господарському суді на підприємстві позивача постійно працювала лабораторія, яка здійснювала аналіз хімічного складу масиву шлакових відвалів.

АТ „Харківська перспектива" при виконанні звіту були використані дані лабораторії заводу,   на  підтвердження  цього третьою  особою  надавалась  копія офіційного листа за підписом головного інженеру заводу щодо складу відвалів.

Як вбачається з матеріалів справи, до договору №189 від 11.12.2003 р. додані акти виконаних робіт від 16.01.2004 р. та від 17.05.2004 р., і акти здачі-приймання технічної документації (а.с. 31-35 т.1).

У вказаних актах зазначено про те, що роботи по вказаному договору виконані АТ «Харківська перспектива»у відповідності до вимог замовника (ВАТ «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе»), претензій та зауважень замовник не має.

Таким чином, судом першої інстанції не було надано належної оцінки та не був врахований той факт, що з моменту виконання робіт по експертній оцінці майна від ВАТ «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе» не надходило претензій щодо якості виконаних робіт. Як вже зазначалось робота була оплачена та прийнята по акту прийому-передачі без зауважень та заперечень, в зв'язку з чим судова колегія вважає, що у позивача відсутні підстави для ствердження про те, що звіт АТ „Харківська перспектива" є необ'єктивним.

Крім того, судом першої інстанції не були враховані висновки, що містяться у рецензії на звіт по оцінці відходів шихтового виробництва у відвалах ВАТ „«Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе»від 11.10.2005 року № 9164, який складено співробітниками ХНДІСЕ ім.М.С.Бокаріуса Лозовим А.І. та Посоховим А.С. У вказаній рецензії зазначено про те, що база оцінки була вибрана виконавцем правомірно у відповідності з існуючими нормами законодавства, а методологія оцінки в цілому відповідає діючим стандартам. В описовій частині рецензії вказується про те, що деякі зауваження не мають суттєвого впливу на висновки про вартість об'єкту оцінки.

Слід також зазначити, що стаття 7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає випадки обов'язкової оцінки майна. Укладення спірного договору не підпадає під визначені законом випадки обов'язкової оцінки майна. Отже оцінка не була обов'язковою під час укладення спірного договору, що підтверджує те, що сторони не пов'язані результатами оцінки майна, і всі істотні умови договору встановлювались виключно за погодженням сторін.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що позивач не довів наявності помилки зі свого боку на момент укладення договору купівлі-продажу №П386/2004 від 24 березня 2004р. щодо кількісних та якісних характеристик предмету договору, а також не довів, чому вона тягне за собою визнання недійсним договору, і вказані обставини не були встановлені судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Згідно ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема на підставі угод. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону чи незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з момента передачі майна, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Враховуючи те, що судова колегія вважає, що підстави для визнання договору купівлі-продажу від 24.03.2004 р. №П386/2004 недійсним відсутні, право власності перейшло до покупця - корпорації "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп", позовні вимоги позивача про визнання за ним права власності на масив шлакових відвалів в об"ємі 2132073 м. куб., розташованих на площі 21, 7545 га є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог позивача, а також те, що позивачем при подачі позовної заяви не повністю було сплачено державне мито за подання позовної заяви, судова колегія вважає необхідним витрати по сплаті державного мита за подання апеляційних скарг покласти на позивача та стягнути з позивача на користь державного бюджету державне мито за подання позовної заяви.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 26.12.06 по справі № 51/257-05 прийняте при невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, в зв"язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційні скарги відповідача та третьої особи підлягають задоволенню.

       Враховуючи викладене та керуючись статтями 49 , 101, п.2 ст. 103, п. 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційні скарги третьої особи та відповідача задовольнити.

          Рішення господарського суду Харківської області від 26.12.06 по справі № 51/257-05 скасувати та прийняти нове рішення. В задоволенні позовних вимог відмовити.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод

ім.С.Орджонікідзе"   (61007,   м.Харків,   пр.Московський,   275,   код   05750295,   ІПН

057502920393, р/р 26000262530001  в ХФ АКІБ "Укрсиббанк" "ХРУ" м.Харків, МФО 351641)   на   користь   держбюджету   (рахунок   №   31113095600002,   одержувач   -

управління Державного казначейства у м.Харкові Головного управління Державного

казначейства України у Харківській області, код ЄДРПОУ: 24134490, банк одержувача

          - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО   851011) 25 500,00 грн. держмита.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе" (61007, м.Харків, пр.Московський, 275, код 05750295, ІПН 057502920393, р/р 26000262530001 в ХФ АКІБ "Укрсиббанк" "ХРУ" м.Харків, МФО 351641) на користь Корпорації "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп" (49600, М.Дніпропетровськ, вул.Писаржевського, 1-а, р/р 2600830040801 в АБ "Кредит-Дніпро", м.Дніпропетровськ, МФО 305749, код: 14328566, ІПН 239418304025) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 12792 грн. 50 коп.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе" (61007, м.Харків, пр.Московський, 275, код 05750295, ІПН 057502920393, р/р 26000262530001 в ХФ АКІБ "Укрсиббанк" "ХРУ" м.Харків, МФО 351641) на користь Акціонерного товариства "Харківська перспектива" (61050, м.Харків, вул. Чигирина, 5, р/р 26005301153 ХОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 351823, код ЄДРПОУ 23919604 ) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 85 грн. 00 коп.

          Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя          (підпис)          Бондаренко В.П.

суддя          (підпис)          Лакіза В.В.

                                          суддя          (підпис)          Токар М.В.