Постанова

від 05.06.2007 по справі 51/257-05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

51/257-05

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 червня 2007 р.                                                                                   № 51/257-05  

           Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

головуючого      Овечкіна  В.Е.,

суддівЧернова     Є.В.,

Цвігун В.Л.,

за   участю   представників:

позивача - Купчанко М.Л.,

відповідача третьої особи - Шмалько Ю.О.,- Основіна К.Л.,

розглянувши у відкритому  судовому   засіданні    касаційну скаргу

ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе"

на постановувід  14.03.2007 Харківського апеляційного господарського суду

у справі№51/257-05

за  позовом ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе"

до(третя особа -Корпорації "НВІГ "Інтерпайп"АТ "Харківська переспектива")

про  визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.03.2004 та визнання права власності на майно

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 22 травня по 5 червня 2007 року.

До початку судового засідання від ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилено у зв'язку з його необгрунтованістю

ВСТАНОВИВ:

            Рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2006 (судді: Шарко Л.В., Хотенець П.В., Доленчук Д.О.) позов задоволені –на підставі ст.ст.216, 229 ЦК України визнано недійсним договір купівлі-продажу №П386/2004 від 24.03.2004р., укладений між Корпорацією "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп" (М.Дніпропетровськ) та відкритим акціонерним товариством "Харківський тракторний завод їм. С. Орджонікідзе", як такий, що укладений під впливом помилки продавця щодо характеристики предмету договору. В порядку реституції зобов'язано Корпорацію "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп" повернути відкритому акціонерному товариству "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе", масив шлакових відвалів в об'ємі 2138000 м.куб., розташований в місці видалення відходів за адресою: м.Харків, вул.Лодзинська,7 на земельній ділянці загальною площею 21,7545 гектарів, а  ВАТ "Харківський тракторнийзавод ім.С.Орджонікідзе" зобов'язано повернути Корпорації "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп" сплачені кошти за масив шлакових відвалів у сумі 17767000 грн. Визнано за ВАТ "Харківський тракторний завод ім С.Орджонікідзе право власності"  на майно - масив шлакових відвалів в об'ємі  2138000  куб.м., _ розташований у місці видалення відходів за адресою: м.Харків, вул. Лодзинська,  на земельній  ділянці   загальною площею 21,7545 гектарів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2007     (судді: Бондаренко В.П., Лакіза В.В., Токар М.В.) рішення скасовано, в  позові відмовлено з мотивів недоведеності укладення оспорюваного договору зі сторони позивача під впливом помилки.

ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" в поданій касаційній скарзі  просить постанову скасувати, рішення змінити, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм ст.ст.33,34,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що оцінена судом рецензія №9164 від 10.10.2005 не є належним доказом достовірності звітів №№1; 2 про оцінку майна відходів шихтового виробництва у відвалах ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" станом відповідно на 01.12.2003р. та на 24.03.2004р., складених третьою особою (оцінювачем) на виконання договору №189 від 11.12.2003 на проведення експертної оцінки, а надані позивачем експертний висновок №89 від 19.12.2005 та рецензії Українського товариства оцінювачів №№177-ЕР, 178-ЕР від 10.10.2005 на вказані звіти не прийнято судом до уваги. Позивач також вказує на те, що під час укладання спірного договору він неправильно сприймав характеристики предмету договору та його ринкову вартість, що вплинуло на його волевиявлення під час укладання договору, а якби позивач не помилявся щодо характеристики предмету договору та ринкової вартості майна, то спірного договору укладено не було б, що згідно ст.229 ЦК України є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін і третьої особи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову та приймаючи нове рішення про відмову в позові апеляційний господарський суд  виходив з того, що:

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № П386/2004 від 24 березня 2004р.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця),  а відповідач  (покупець)  прийняти та оплатити масив шлакових відвалів в об'ємі 213800 куб.м., розташованих на площі 21,7545 га.

Відповідно до п.1.3 договору купівлі-продажу №П386/2004 від 24 березня 2004р. загальна сума договору складала 17767 000 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем та відповідачем до договору купівлі-продажу №П386/2004 від 24 березня 2004р. був підписаний протокол розбіжностей, відповідно до якого п.1.1 договору в частині об'єму відвалів було узгоджено сторонами в редакції продавця, а саме: в об'ємі 2132073 куб.м. замість 2138000 куб.м. та доповнено п.1.3 договору в редакції продавця, а саме: об'єм відвалів, зазначений в п. 1.1 даного договору може бути скорегований сторонами актами приймання-передачі.

Відповідно до акту приймання-передачі масиву шлакових відвалів від 30.06.2004р. по договору купівлі-продажу №386/2004 від 24.03.2004р. продавець передав, а покупець прийняв масив шлакових відвалів в об'ємі 2132073 куб.м., розташованих на площі 21,7545 га.

Зважаючи на це, апеляційна інстанція визнала, що при укладенні договору купівлі-продажу № П386/2004 від 24 березня 2004р. сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а саме щодо предмету, ціни та обсягу.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог позивача задовольнив позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу №П386/2004 від 24 березня 2004р. та визнав право власності позивача на масив шлакових відвалів в об'ємі 2138000 м.куб., тобто без урахування протоколу розбіжностей до вказаного договору та акту приймання-передачі, що свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу №П386/2004 від 24 березня 2004р., посилаючись на статтю 229 Цивільного кодексу України, а саме на те, що позивачем було укладено вказаний договір під впливом помилки.

Відповідно до статті 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином відповідно до зазначеної статті перелік обставин,  що мають істотне значення є вичерпним, при цьому помилка щодо вартості майна в сторону її заниження в цьому переліку не зазначена, отже, помилка щодо вартості не є обставиною, що має істотне значення, тобто така помилка не є підставою для визнання правочину недійсним.

При укладенні спірного договору позивач ніяк не міг помилятись щодо природи правочину, оскільки сторони мали на увазі підписання саме договору купівлі-продажу, а не угоди з будь-якою іншою правовою природою і це не ставиться під сумнів сторонами у справі. Про якості предмета цього договору, які б значно знижували можливість його використання за призначенням, також позивачем не заявлялось.

Суд першої інстанції   в оскаржуваному рішенні вказував про те, що позивач помилявся щодо характеристик предмету договору та його ринкової вартості.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України згідно статті 6 вказаного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, що і було зроблено сторонами при укладенні договору купівлі-продажу №П386/2004 від 24 березня 2004р.

Таким чином, суд апеляційної інстанції визнав, що виходячи з положень частини 4 статті 632 Цивільного кодексу України, відсутні правові підстави для визначення ціни майна у спірному договорі, виходячи з звичайних, ринкових або справедливих цін.

Слід  також  зазначити,   що   між  ВАТ   «Харківський  тракторний   завод ім. С.Орджонікідзе»та АТ «Харківська перспектива»був укладений договір №189 від 11.12.2003 р. на проведення експертної оцінки.

Відповідно до п.п.1.1,1.3 вказаного договору предметом договору є визначення об'ємів відходів шифтового виробництва у відвалах ВАТ «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе»та визначення ринкової вартості відходів шифтового виробництва у відвалах ВАТ «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе»для відображення в бухгалтерському обліку станом на 01.12.2003 р. Як вказав представник позивача у судовому засіданні при слуханні справи в апеляційному господарському суді на підприємстві позивача постійно працювала лабораторія, яка здійснювала аналіз хімічного складу масиву шлакових відвалів.

АТ „Харківська перспектива" при виконанні звіту були використані дані лабораторії  заводу,   на   підтвердження   цього  третьою   особою   надавалась   копія офіційного листа за підписом головного інженеру заводу щодо складу відвалів.

Як вбачається з матеріалів справи, до договору №189 від 11.12.2003р. додані акти виконаних робіт від 16.01.2004р. та від 17.05.2004р. і акти здачі-приймання технічної документації (а.с.31-35, том 1).

У вказаних актах зазначено про те, що роботи по вказаному договору виконані АТ «Харківська  перспектива»у відповідності до  вимог замовника (ВАТ «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе»), претензій та зауважень замовник не має.

Таким чином, судом першої інстанції не було надано належної оцінки та не був врахований той факт, що з моменту виконання робіт по експертній оцінці майна від ВАТ «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе» не надходило претензій щодо якості виконаних робіт. Робота була оплачена та прийнята по акту прийому-передачі без зауважень та заперечень, в зв'язку з чим судова колегія вважає, що у позивача відсутні підстави для твердження про те, що звіт АТ „Харківська перспектива" є необ'єктивним.

Крім того, судом першої інстанції не були враховані висновки, що містяться у рецензії на звіт по оцінці відходів шихтового виробництва у відвалах ВАТ «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе»від 11.10.2005 року № 9164, який складено співробітниками ХНДІСЕ ім.М.С.Бокаріуса Лозовим А.І. та Посоховим А.С.

У вказаній рецензії зазначено про те, що база оцінки була вибрана виконавцем правомірно у відповідності з існуючими нормами законодавства, а методологія оцінки в цілому відповідає діючим стандартам. В описовій частині рецензії вказується про те, що деякі зауваження не мають суттєвого впливу на висновки про вартість об'єкту оцінки.

Окрім того, стаття 7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає випадки обов'язкової оцінки майна. Укладення спірного договору не підпадає під визначені законом випадки  обов'язкової оцінки майна. Отже, оцінка не була обов'язковою під час укладення спірного договору, що підтверджує те, що сторони не пов'язані результатами оцінки  майна, і всі істотні умови договору встановлювались виключно за погодженням сторін.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявності помилки зі свого боку на момент укладення договору купівлі-продажу № П386/2004  від 24 березня 2004р. щодо  кількісних та  якісних характеристик  предмету договору, а також не довів, чому вона тягне за собою визнання недійсним договору,  і  вказані обставини  не  були  встановлені  судом  першої  інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Згідно ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема на підставі угод. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону чи незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Враховуючи те, що підстави для визнання договору купівлі-продажу від 24.03.2004р. №П386/2004 недійсним відсутні, то право власності перейшло до покупця - корпорації "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп", а, відтак, позовні вимоги позивача про визнання за ним права власності на масив шлакових відвалів в об'ємі 2132073 куб.м., розташованих на площі 21,7545 га є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Колегія погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції з врахуванням вимог ст.ст.229, 626, 627, 632 Цивільного кодексу України та на підставі ретельної правової оцінки умов договору купівлі-продажу від 24.03.2004 №П386/2004, договору №189 від 11.12.2003 на проведення експертної оцінки,  наявних у справі актів виконаних робіт від 16.01.2004р. та від 17.05.2004р., актів здачі-приймання технічної документації та інших доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а позивачем не спростовано недоведеність укладення між сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу під впливом помилки продавця щодо обставин, які мають істотне значення, та обумовлену цим відсутність передбачених ст.229 Цивільного кодексу України підстав для визнання цього договору недійсним.

При цьому колегія враховує встановлений судом та не спростований скаржником факт проведення третьою особою (оцінювачем) експертної оцінки вартості об'єкта купівлі-продажу, що передувала укладенню оспорюваної угоди, та результати якої прийнято позивачем без претензій та зауважень.

Наявні ж заперечення скаржника зводяться виключно до посилань на оцінку судом неналежних доказів (рецензія спеціалістів Харківського НДІ судових експертиз ім.М.С.Бокаріуса  від 10.10.2005№9164, звіти №№1; 2 про оцінку майна відходів шихтового виробництва у відвалах ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" станом відповідно на 01.12.2003р. та на 24.03.2004р.) та до надання переваги іншим доказам (експертний висновок №89 від 19.12.2005 та рецензії Українського товариства оцінювачів №№177-ЕР, 178-ЕР від 10.10.2005 на вказані звіти), однак, згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права  встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З цих же підстав відхиляються доводи скаржника щодо недостовірності відомостей, вміщених у вищезгаданих оцінених  судом звітах №№1; 2 про оцінку майна відходів шихтового виробництва у відвалах ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" станом відповідно на 01.12.2003р. та на 24.03.2004р.

Окрім того, позивач не позбавлений права оскаржити результати проведеної третьою особою передпродажної оцінки об'єкта купівлі-продажу у встановленому порядку та звернутися до оцінювача з відповідним позовом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28 квітня 1978 року №3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував положення чинного цивільного законодавства, належним чином не встановив наявність обставин, які б були підставою для визнання угоди недійсною відповідно до ст.229 ЦК України, не дав відповідної правової оцінки тій обставині, що на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу сторони спільно досягли згоди по всіх істотних умовах, а в подальшому виконали угоду. Висновки суду про те, що позивач діяв під впливом помилки щодо ціни об'єкту, оскільки сторонами не було проведено належної передпродажної оцінки спірного майна, не можна визнати цілком обґрунтованими виходячи з того, що на підставі договору №189 від 11.12.2003 третьою особою (оцінювачем) була проведена експертна оцінка вартості об'єкта купівлі-продажу, а позивач не оскаржив її результати та, як власник майна, на час укладення договору відповідно до положень Закону України "Про власність" не був позбавлений права розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з визнанням недійсними угод, укладених під впливом помилки (постанова ВСУ від 30.01.2007 у справі №55/10-02/20-06).

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду  від 14.03.2007 у справі №51/257-05 залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе"–без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                                     В.Овечкін

Судді:                                                                                                                   Є. Чернов

                                                                                                                                В. Цвігун