Ухвала

від 09.01.2025 по справі 712/1300/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/107/25 Справа № 712/1300/24 Категорія: ч. 4 ст. 187 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9 ,

представника потерпілого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 15 березня 2024 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

засуджено за ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання із застосуванням ст.69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

Початок відбування покарання вирішено рахувати з моменту набрання вироком законної сили. Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК вирішено зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування покарання термін попереднього ув`язнення з 19 грудня 2023 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі,

ВСТАНОВИЛА

Встановлені судом першої інстанції обставини.

ОСОБА_8 вироком суду визнано винуватим в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», проходячи службу за контрактом на посаді кулеметника взводу охорони роти охорони батальйону охорони вказаної військової частини, 16.12.2023 приблизно о 17.32 год., перебував у дворі будинку АДРЕСА_3 , з метою заволодіння чужим майном в умовах воєнного стану, наблизився до неповнолітнього ОСОБА_9 та погрожуючи ножем, наказав віддати йому електронний годинник марки Ultra Aluminium Case Orange Ocean Band 49 mm. One Size, вартістю 1277,21 грн., що був на лівій руці неповнолітнього. У подальшому ОСОБА_9 побоюючись за своє життя та здоров`я, зняв вказаний годинник та передав ОСОБА_8 , який забрав його та зник із місця події. Вказаним майном розпорядився на власний розсуд.

Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить скасувати вищевказаний вирок, кримінальне провадження направити до суду першої інстанції на новий розгляд у іншому складі суду.

Вказує, що вирок суду першої інстанції є невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Також вказує, що суд першої інстанції не врахував заперечення сторони захисту щодо розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), що є грубим порушенням норм права.

У запереченнях прокурор, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги захисника, просить вищевказаний вирок залишити без змін.

Позиції учасників судового провадження.

Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:

- обвинувачений, який підтримав вимоги апеляційної скарги, пояснивши, що не погоджується з вироком в частині призначеного покарання, яке вважає суворим. Додатково вказавши, що свою вину визнає, фактичні обставини розуміє та їх не оспорює, ця позиція є добровільною;

- захисник, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;

- прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність вироку суду першої інстанції;

- потерпілий та його законний представник, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги пославшись на законність вироку.

Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого, захисника, прокурора, потерпілого та його представника, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції дотримано цих вимог закону.

Висновки суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, а також кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 187 КК є правильними, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що не оспорюється в апеляційній скарзі захисника.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту щодо не врахування заперечення захисника про розгляд кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК з огляду на таке.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом під час розгляду справи належним чином враховано позицію самого обвинувачуваного ОСОБА_8 , який в судовому засіданні свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.187 КК визнав в повному обсязі, розкаявся, надав показання, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, не висловлював жодних заперечень щодо встановлених обставин, які також ніким не оспорювались, в тому числі захисником та погодився на проведення судового розгляду в даному кримінальному провадженні в порядку ч.3 ст.349 КПК, навіть після висловлювання позиції захисником. Водночас судом роз`яснено сторонам кримінального провадження вимоги та наслідки розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК.

Враховуючи викладене, відмінність позиції захисника щодо заперечення розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК від позиції обвинувачуваного щодо погодження на проведення судового розгляду в даному кримінальному провадженні в порядку ч.3 ст.349 КПК не позбавляє суд права застосовувати вимоги вказаної статті.

Відповідно до статей 8, 9 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права, згідно з якими людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і визначають зміст та спрямованість діяльності держави.

Законність як загальна засада кримінального провадження полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб`єктів, усі дії і процесуальні рішення.

Обов`язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства в процесі судового розгляду.

Законодавець передбачив у кримінальному процесуальному законі відповідні правові інститути, зокрема: оскарження прийнятих рішень, їх скасування та зміну, що, у свою чергу, є гарантіями дотримання засади законності, оскільки дають змогу своєчасно виправити допущені порушення норм процесуального і матеріального права.

Порушення, які перешкоджають суду повно та всебічно з`ясувати обставини кримінального провадження і постановити судове рішення, яке відповідає вимогам, установленим КПК, визнаються істотними та тягнуть за собою його зміну або скасування.

Суд апеляційної інстанції при виявленні відповідних порушень повинен виходити не лише із того, що вони фактично перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а й з потенційної можливості такого перешкоджання. Тобто для зміни або скасування вироку чи ухвали від суду апеляційної інстанції не вимагається встановлення наслідків, допущених судом першої інстанції порушень і причинного зв`язку між допущеними порушеннями і прийняттям незаконного та/або необґрунтованого судового рішення.

Рішення про скасування або про зміну судового рішення приймається судом апеляційної інстанції з урахуванням характеру допущених судом першої інстанції порушень та фактичних обставин справи в межах перегляду судом апеляційної інстанції.

Апеляційні суди як суди факту і права повинні враховувати, що на стадії апеляційного перегляду, як правило, має закінчуватися кримінальне провадження.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 21.06.2007 у справі «Васильєв проти України» (заява №11370/02) «повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру».

Заразом апеляційний суд враховує, що заперечення проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, повинно бути мотивованим, цебто зазначено, яка саме обставина, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечувалась стороною.

Утім, у цьому випадку, захисниця, заперечивши проти можливості застосування спрощеної процедури судового розгляду, жодних аргументів проти цього не привела.

Класифікація кримінального правопорушення та пред`явленого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, про що зауважує захисниця, не є перепоною для застосування положень ч.3 ст.349 КПК.

Водночас захисниця в апеляційній скарзі не вказала, які саме обставини судом першої інстанції встановлені неправильно. Також захисниця як в суді першої інстанції, так й апеляційній інстанції не зазначила, що саме нею заперечується, хоча обвинувачений під час досудового розгляду ( в обвинувальному акті вказано обставиною, що пом`якшує покарання - щире каяття) та під час судового розгляду вину визнав в повному обсязі, добровільно пояснив про обставини цього кримінального правопорушення.

За таких обставин, апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Також колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність ступеню тяжкості кримінального правопорушення особі обвинувачуваного ОСОБА_8 , є непереконливими. Окрім того, апеляційна скарга сторони захисту не містить чітких доводів в чому саме призначене судом покарання є несправедливим.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання у межах, установлених у санкції відповідної статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про вид та розмір покарання.

Відповідно до ст. 69 КК за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Як убачається з матеріалів справи, вирішення місцевим судом питання про призначення ОСОБА_8 покарання ґрунтується на наведених вимогах.

Відповідно до ст. 65 КК суд першої інстанції, при призначенні покарання обвинуваченому, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК відносяться до категорії особливо тяжких злочинів. Також суд зважив на особу обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку у лікаря нарколога, лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Одночасно, судом встановлено обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Враховуючи кілька обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також той факт, що обвинувачений під час досудового розслідування та судового розгляду визнав свою вину та висловив жаль з приводу вчиненого, осудив свою поведінку, з урахуванням особи винного, форму вини, наслідки цього діяння, ставлення особи до своїх дій, думку неповнолітнього потерпілого та його законного представника, які не наполягали на суворому покаранні та не мають матеріальних претензій до обвинуваченого, суд призначив обвинуваченому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.187 КК із застосуванням ст.69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років, без конфіскації майна, з чим погоджується апеляційний суд.

Колегія суддів вбачає, що, враховуючи вищевказане, призначене судом першої інстанції покарання є законним, обґрунтованим та таким що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та є співмірним вчиненому діянню останнього.

За таких обставин, колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які є підставою для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 15 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення копії ухвали апеляційного суду.

Головуючий ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4