Ухвала

від 03.01.2025 по справі 392/1803/24

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/1803/24 Провадження № 2-з/392/2/25

У ХВ АЛ А

03 січня 2025 року суддя Маловисківського районного суду Кіровоградської області Кавун Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

21.10.2024 позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь 293 392 (двісті дев`яносто три тисячі триста дев`яносто два) долари США з яких: 167 392 (сто шістдесят сім тисяч триста дев`яносто два) долара США основний борг, 126 000 (сто двадцять шість тисяч) доларів США - 1% неустойки заборгованості за договором позики.

02.01.2025 позивачем подано заяву про забезпечення позову в якій вказує на те, що 19.01.2023 між нею та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідачу було передано 300000 доларів США, які він зобов`язався повернути у визначений ним термін, а саме до 02.02.2023 14000 доларів США, 35000 та 250000 доларів США у строк по домовленості сторін. На підтвердження укладення договору позики, його умов та факту передачі грошей відповідачем власноруч написано розписку.

Наразі відповідач свої зобов`язання з приводу повернення грошових коштів не виконує.

Згідно відповіді Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ № 31/3790А3-38126-2024 від 27.12.2024 у власності ОСОБА_2 є автомобілі: Volkswagen Passat 1798, (2014), № кузова НОМЕР_1 та ВАЗ 21101 ЗНГ, 1596, (2007) № кузова НОМЕР_2 .

Зазначає, що ціна позову значна, вразі не вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на відоме майно, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або в подальшому породить нові позови.

Тому, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно ОСОБА_2 , а саме автомобілі Volkswagen Passat 1798, (2014), № кузова НОМЕР_1 та ВАЗ 21101 ЗНГ, 1596, (2007) № кузова НОМЕР_2 .

Дослідивши подану заяву та додані матеріали, суддя дійшла наступного висновку.

Згідно розписки, доданої до матеріалів справи вбачається, що 19.01.2023, ОСОБА_2 , зобов`язався повернути 300000 доларів США ОСОБА_1 у наступній послідовності: до 02.02.2023 14000 доларів США, 35000 доларів США та 250000 доларів США у строк по домовленості сторін.

Відповідно до вказаної розписки 02.02.2023 повернуто 5000 доларів США. До 17.02.2023 буде повернуто 20000 доларів США. По домовленості сторін погоджено дату раніше, перенесено на 28.02.2023.

Згідно листа т.в.о. начальника Головного сервісного центру МВС за № 31/3790А3-38126-2024 від 27.12.2024, вбачається, що у власності ОСОБА_2 за період з 19.01.2023 по 24.12.2024 є автомобіль марки Volkswagen Passat 1798, (2014), № кузова НОМЕР_1 , 308 перереєстрація на нового власника за договором купівлі продажу (СГ) (ТСЦ 3246), дата операції 13.09.2024 та автомобіль марки «ВАЗ-21101» ЗНГ,1596, (2007) № кузова НОМЕР_2 , 41 реєстрація транспортного засобу, придбаного в торговельній організації в розстрочку (РЕВ ДАІ при УМВС України в Кіровоградській області), дата операції 04.09.2007.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до положень ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За правовимвисновком ВерховногоСуду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).

Цивільний процесуальний кодекс України не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Суд не вправі надавати оцінку доказам, що подані стороною по справі, під час вирішення питання щодо забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

А тому з метою ефективного захисту прав позивача, оскільки до даного часу відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, судом встановлено, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду в майбутньому, з огляду на обсяг позовних вимог, суд вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити.

Керуючись статтями 149, 153, 260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , про забезпечення позову - задовільнити.

Накласти арешт на рухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , а саме:

транспортний засіб марки Volkswagen Passat 1798, (2014), № кузова НОМЕР_1 , 308 перереєстрація на нового власника за договором купівлі продажу (СГ) (ТСЦ 3246), дата операції 13.09.2024;

транспортний засіб марки «ВАЗ-21101» ЗНГ, 1596, (2007) № кузова НОМЕР_2 , 41 реєстрація транспортного засобу, придбаного в торговельній організації в розстрочку (РЕВ ДАІ при УМВС України в Кіровоградській області), дата операції 04.09.2007.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.В. Кавун