Ухвала від 13.01.2025 по справі 520/8206/22

УХВАЛА

13 січня 2025 р. м. ХарківСправа № 520/8206/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Спаскіна О.А.,

Суддів Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 по справі № 520/8206/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2024 задоволено заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду від 01.11.2022 по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 у справі 520/8206/22 таким чином, що при його виконані необхідно призначити та виплачувати ОСОБА_1 починаючи з 16.02.2022 пенсію по інвалідності обчисленої згідно довідки Харківської обласної прокуратури від 14.01.2022 №21-13 у розмірі 60% заробітної плати і згідно із статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (у редакції Закону 2663-III від 26.07.2001р.) без обмеження максимального розміру заробітної плати для перерахунку пенсії за вислугу років, та проводити виплати перерахованої пенсії за вислугу років без обмежень граничного (максимального) розміру виплати перерахованої пенсії та без обмежень перерахунку та виплати перерахованої пенсії за вислугу років незалежно від працевлаштування, незалежно від перебування на посадах в органах прокуратури України або в органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності, в також незалежно від одержаного заробітку, прибутку.

На зазначену ухвалу суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 по справі № 520/8206/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Надано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду: клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції із зазначенням поважних причин його пропуску, підтверджене належними доказами; платіжного документа про сплату судового збору в розмірі 3 028,00 грн. Роз`яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк в частині надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено відповідно до ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, а у разі не усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, апеляційна скарга буде повернута скаржнику відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169, ч. 5 статті 298 КАС України.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 по справі № 520/8206/22.

23.12.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області вдруге подано апеляційну скаргу на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 по справі №520/8206/22, разом з клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 по справі № 520/8206/22 на підставі п. 3 ч.1 ст.299 КАС України.

02.01.2025 не погодившись із судовим рішенням, Заступник Генерального прокурора звернувся до суду із апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

09.01.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшло заперечення на апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 у справі № 520/8206/22, в якому останній просить повернути апеляційну скаргу обґрунтовуючи її тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області сумлінно виконує свої повноваження по представництву інтересів державі у цій справі, оскільки Управлінням було подано касаційну скаргу на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024.

Колегія суддів, перевіривши апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора, дійшла висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1, 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (само представництво) та (або) через представника.

Питання, пов`язані з участю прокурора у судовому процесі, врегульовані статтею 53 КАС України.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Реалізація прокурором права на подання касаційної скарги потребує обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначених законом підстав для звернення до суду прокурора, а також органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або його відсутність.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Частиною 3 статті 23 Закону № 1697-VII визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Зміст вказаної норми Закону свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке «нездійснення захисту» полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас, «здійснення захисту неналежним чином» полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте, «неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 802/4083/15-а, від 13.12.2019 у справі № 810/3160/18, від 27.12.2019 у справі № 826/15235/18.

Суд звертає увагу, що підстави для представництва повинні існувати на час звернення до суду і повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, Заступник Генерального прокурора зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області неналежно здійснено захист інтересів держави під час подання апеляційної скарги на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 у справі №520/8206/22, про що листом від 19.12.2024 № 15/2/3-104022ВИХ-24 було поінформовано ГУ ПФУ в Харківській області про порушення інтересів держави.

Листом від 25.12.2024 № 2000-0801-5/224 ГУ ПФУ в Харківській області повідомлено Офіс Генерального прокурора про повторне звернення до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 по справі №520/8206/22.

Проте, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ухвалу від 26.04.2024 по справі №520/8206/22.

Отже, фактично відповідачем вчинялись дії щодо оскарження ухвали суду першої інстанції, однак з огляду несплати судового збору та пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою вперше Головному управлінню Пенсійного фонд України в Харківській області було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Проте, незважаючі на дані обставини, колегією суддів, з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонд України в Харківській області було подано касаційну скаргу на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024, яку ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.01.2025 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків 10 днів з моменту вручення даної ухвали.

Отже, встановлені обставини справи свідчить про належне виконання відповідачем своїх обов`язків, а отже й безпідставність звернення прокурора із відповідною апеляційної скаргою.

Таким чином, фактично підставою звернення Заступника Генерального прокурора до суду апеляційної інстанції стала незгода з висновками суду першої інстанції за наслідками розгляду заяви про роз`яснення рішення суду, а не нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави.

Таким чином, звертаючись до суду, Заступник Генерального прокурора перекладає на себе компетенцію відповідних уповноважених органів за відсутності на це визначених законодавчих підстав.

Відповідно до п. 7 ч. 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у разі відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно п. 1 ч. 4 статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Таким чином, зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність повернення апеляційної скарги Заступника Генерального прокурора на підставі п. 1 ч. 4 статті 298 КАС України, оскільки останнім не підтверджено наявність у нього адміністративної процесуальної дієздатності на звернення до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах держави.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 248, 298, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 по справі № 520/8206/22 за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк