Ухвала

від 13.01.2025 по справі 404/1760/14-ц

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

13 січня 2025 року м. Кропивницький

справа № 404/1760/14-ц

провадження № 22-ц/4809/514/25

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді - Дуковський О.Л., Письменний О.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 грудня 2024 року у провадженні за заявою Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 грудня 2024 року провадження у справі за заявою Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито на підставі п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Міністерство юстиції України оскаржило його в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

Апеляційна скарга Міністерства юстиції України у даній справі підписана в електронній формі старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Романом Величко.

До апеляційної скарги додано в електронній формі довіреність у порядку передоручення від 04 вересня 2023 року, створену користувачем Електронного суду шляхом заповнення відповідного формуляра, відповідно до змісту якої Нещадим Іван Сергійович на підставі довіреності від 03 листопада 2021 року, виданої Міністерством юстиції України, уповноважує у порядку передоручення Величка Романа Сергійовича представляти інтереси Міністерства юстиції України в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи. Довіреність видана з правом передоручення іншим особам. Довіреність дійсна до моменту її скасування.

У свою чергу, відповідно до довіреності від 01 вересня 2023 року, яка також додана до скарги, Малюська Денис Леонтійович на підставі Витягу з ЄДР від 03 листопада 2021 року щодо Міністерства юстиції України уповноважує у порядку передоручення Нещадим Івана Сергійовича представляти інтереси Міністерства юстиції України в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.

Апеляційний суд зауважує, що підписання та/або подання апеляційної скарги є процесуальною формою реалізації повноважень з представництва.

За вимогами ч.ч. 3, 4 ст. 131-2 Конституції України, представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення здійснює виключно адвокат. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Підпунктом 11 п. 161 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст.131-1 та ст. 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Отже, Конституцією України врегульовано правила представництва в суді іншої особи, при цьому не заборонено особі представляти себе саму. Можливість реалізації права на самопредставництво у цивільному процесі передбачена відповідними положеннями ЦПК України.

Так, ст. 58 ЦПК України передбачає, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст. 61 цього Кодексу (ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України).

Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що представництво скаржника у суді апеляційної інстанції у даній справі, яка не є та не визнавалась малозначною й не стосується трудових відносин, має здійснюватися виключно адвокатом або ж у порядку самопредставництва.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що особи, які представляють юридичну особу за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не за правилами про самопредставництво (див. висновок, сформульований у постановах від 13 березня 2018 року у справах № 910/23346/16 і № 914/2772/16, від 14 березня 2018 року у справі № 910/22324/16, від 21 березня 2018 року у справі № 916/3283/16).

Як вказав Верховний Суд в ухвалі від 09 червня 2020 року у справі № 917/751/19, надання довіреності на представника саме по собі виключає самопредставництво юридичної особи.

Відповідно, особа, яка представляє юридичну особу, орган державної влади, орган місцевого самоврядування за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цієї особи - довірителя, а не у порядку самопредставництва.

У контексті викладеного, колегією суддів зважено на те, що особа, яка підписала апеляційну скаргу у даній справі - Величко Роман не може бути представником скаржника у даній справі на підставі довіреності, оскільки є посадовою особою Міністерства юстиції України, тоді як чинне законодавство України не передбачає можливості зайняття адвокатською діяльністю особою, яка є посадовою особою органу державної виконавчої влади.

Разом з тим, Верховний Суд у своїй судовій практиці дотримується усталеної позиції, що у порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Тобто для визнання особи такою, що діє у порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).

Так, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 зазначила, що з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

У постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).

Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені ч. 3 ст. 56 ГПК України (аналогічні положення містить ч. 3 ст. 58 ЦПК України): - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні.

Разом з тим, з доданого до апеляційної скарги Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що особою, яка має право вчиняти дії від імені Міністерства юстиції України на засадах самопредставництва станом на 03 листопада 2021 року є виключно Малюська Денис Леонтійович; інших осіб, уповноважених діяти від імені Міністерства у порядку самопредставництва зазначений Витяг не містить. Не містять матеріали апеляційного оскарження також і актуальної станом на дату подання апеляційної скарги інформації щодо уповноваженої особи (осіб) скаржника.

Отже, належних доказів того, що Величко Роман вправі діяти від імені скаржника у порядку самопредставництва ані матеріали справи, ані додані до апеляційної скарги документи не містять.

За вимогами п. 1 ч. 5 ст. 357 ЦПК України у разі, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга Міністерства юстиції України у даній справі підписана особою, яка не має на це відповідних повноважень, подана скарга підлягає поверненню скаржнику без розгляду.

Колегія суддів зауважує, що право на апеляційне оскарження може бути реалізоване скаржником у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись ст.ст. 58, 260-261, 357 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 грудня 2024 року не приймати до розгляду та повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний