Постанова

від 13.01.2025 по справі 420/30343/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30343/23

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

повний текст судового рішення

складено 10.09.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і у м.Севастополі, третя особа Державна митна служба України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби, Митниці в Херсонській області, АРК та у м.Севастополі, в якому просив визнати бездіяльність Чорноморської митниці Держмитслужби по невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі протиправною та зобов`язати виплатити/стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 04.02.2022 р. по 02.11.2023 р. включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 03.02.2022 р. Херсонським окружним адміністративним судом по справі №540/6685/21 було винесено рішення, відповідно до якого позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ голови Комісії з реорганізації Чорноморської митниці Держмитслужби №876-о від 21.09.2021 "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 "; поновлено позивача на посаді заступника начальника митного поста "Херсон" Чорноморської митниці Держмитслужби з 29.09.2021 р.. Стягнуто з Чорноморської митниці Держмитслужби середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 вересня 2021 року по 03 лютого 2022 року включно у сумі 82866 грн. 08 коп. з відрахуванням податків та зборів.

Позивач зазначав, що вказане вище рішення суду відповідачем не виконано, а тому вважає таку бездіяльність відповідача незаконною в частині не поновлення його на посаді, і, як слідство, невиплату останньому заробітної плати за період з 04.02.2022 р. (наступна дата після винесення судом рішення про поновлення позивача на роботі) по 02.11.2023 р. (дата подання даного адміністративного позову до суду).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 року відповідно до ст.52 КАС України Чорноморську митницю Держмитслужби замінено правонаступником - Митницею в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і у м.Севастополі, у зв`язку з припиненням Чорноморської митниці Держмитслужби.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Чорноморської митниці Держмитслужби по невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 04.02.2022 року по 18.02.2022 року.

Стягнуто з Митниці в Херсонській області, АРК та у м.Севастополі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 04.02.2022 року по 18.02.2022 року включно в розмірі 10358,26 грн. з відрахуванням з цієї суми роботодавцем податків та обов`язкових платежів.

У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив державну службу в митних органах України та наказом голови Комісії з реорганізації Чорноморської митниці Держмитслужби від 21 вересня 2021 року №876-обув звільнений відповідно до пп.1 п.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" з 28.09.2021 року у зв`язку з реорганізацією.

Своє звільнення позивач оскаржив до Херсонського окружного адміністративного суду.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року у справі №540/6685/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ голови Комісії з реорганізації Чорноморської митниці Держмитслужби від 21 вересня 2021 року №876-о Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста Херсон Чорноморської митниці Держмитслужби з 29 вересня 2021 року.

Стягнуто з Чорноморської митниці Держмитслужби середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 вересня 2021 року по 03 лютого 2022 року включно у сумі 82866 (вісімдесят дві тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 08 коп. з відрахуванням податків та зборів.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста Херсон Чорноморської митниці Держмитслужби.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Чорноморської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 17420 (сімнадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 71 коп. з відрахуванням податків та зборів.

У решті позовних вимог відмовлено.

18.02.2022 року, на виконання названого вище рішення Херсонського окружного адміністративного суду, Чорноморською митницею Держмитслужби видано наказ №1-о Про виконання рішення суду, яким поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника митного поста Херсон Чорноморської митниці Держмитслужби з 29 вересня 2021 року. Наказано управлінню бухгалтерського обліку та звітності Чорноморської митниці Держмитслужби здійснити виплату ОСОБА_3 відповідно вимог чинного законодавства та рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року № 540/6685/21.

Вказаний наказ про поновлення на роботі супровідним листом за вихідним №7.16-08/1-12/10/29 від 18.02.2022 року відправлено на адресу електронної пошти позивача.

Цим же листом позивачу запропоновано прибути із трудовою книжкою за адресою: м.Херсон, вул.Гоголя, 13, каб.215 для внесення відповідного запису та подальшого проходження державної служби.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Чорноморської митниці Держмислужби щодо невиплати йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі підлягають задоволенню лише за період з 04.02.2022 року по 18.02.2022 року та, відповідно, дійшов висновку про стягнення на користь позивача з відповідача суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за вказаний період у розмірі 10358,26 грн. з відрахуванням з цієї суми роботодавцем податків та обов`язкових платежів.

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч.1, 5 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За змістом ч.1 ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

При цьому, п.3 ч.1 ст.371 КАС України передбачає, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

За змістом ч.1,2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Частина 8 ст.235 КЗпП України передбачає, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином, з аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення.

Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Як вже було зазначено вище, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 р. по справі №540/6685/21, визнано протиправним та скасовано наказ голови Комісії з реорганізації Чорноморської митниці Держмитслужби №876-о від 21.09.2021 "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 та поновлено позивача на посаді заступника начальника митного поста "Херсон" Чорноморської митниці Держмитслужби з 29.09.2021 р.. Стягнуто з Чорноморської митниці Держмитслужби середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 вересня 2021 року по 03 лютого 2022 року включно у сумі 82866 грн. 08 коп. з відрахуванням податків та зборів.

Вказане рішення суду набрало законної сили 09.08.2022 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР (рішення № 103256252).

Надалі, на виконання зазначеного вище судового рішення, наказом Чорноморської митниці Держмитслужби №1-о від 18.02.2022 р., зокрема, ОСОБА_2 поновлено на посаді заступника начальника митного поста Херсон Чорноморської митниці Держмитслужби з 29 вересня 2021 року.

Тобто, позивача поновлено на посаді лише 18.02.2022 року, тоді як на підставі вищевказаних положень закону позивача належало поновити на посаді негайно після проголошення відповідного рішення суду, а саме з 04.02.2022 року.

Таким чином, наявний факт затримки виконання відповідачем вказаного судового рішення, оскільки відразу після оголошення рішення суду не було виконане.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, положення статті 236 КАС України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №460/600/22 зазначено, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України чітко і однозначно установлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передусім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) жодним чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущене до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у період з 04.02.2022 року (наступний день після прийняття судового рішення) по 18.02.2022 року (включно) відповідачем не виконано покладеного на нього законодавством та судовим рішенням обов`язок та допустив протиправну бездіяльність щодо поновлення позивача на заступника начальника митного поста "Херсон" Чорноморської митниці Держмитслужби.

Відтак, саме вказаний вище період є періодом затримки виконання рішення суду, що обумовлює право позивача на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до ст.236 КЗпП України, а тому з відповідача необхідно стягнути середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі у розмірі 10358,26 грн. (941,66 грн. х 11 робочих днів).

При цьому, колегія суддів зазначає, що оскільки питання правильності здійсненого судом першої інстанції розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, колегія суддів вважає недоцільним надавати оцінку та переглядати оскаржуване рішення у цій частині.

Щодо доводів позивача, що час вимушеного прогулу є саме період з 04.02.2022 по 02.11.2023 включно, апеляційній суд вважає за необхідним наголосити наступне.

Статтею 9-1 Закону України "Про державну службу" визначено порядок доведення до відома державного службовця інформації або документів.

Так, доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.

Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.

На виконання частини першої статті 9-1 Закону України "Про державну службу" Постановою КМ України №1042 від 11.12.2019 року затверджено Порядок фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку (далі Порядок №1042).

Згідно пунктів 2, 3 Порядку №1042 інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службі управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі.

Факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця (далі - протокол).

Як вбачається з матеріалів справи, наказ Чорноморської митниці Держмитслужби №1-о від 18.02.2022 р. про поновлення позивача на посаді супровідним листом за вих. №7.16-08/1-12/10/29 від 18.02.2022 року направлено ОСОБА_3 на адресу електронної пошти, яка зазначена в його особовій справі, про що складено протокол відповідно до вимог Порядку №1042 (а.с.120, 122, 123, 124, 125).

23.02.2022 року відповідачем складено акт фіксації щодо неприбуття ОСОБА_1 до Чорноморської митниці Держмитслужби (а.с.121).

Відтак, митним органом дотримано вимоги положень Закону України "Про державну службу" та Порядку №1042 щодо доведення до відома державного службовця інформації про поновлення останнього на посаді за рішенням суду.

Наведені вище обставини позивачем не спростовані.

Посилання апелянта на те, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ, зокрема в м.Херсон, він був на значній віддаленості від м.Херсона та не мав змоги прибути до міста до 24.02.2022 року, не може вважатись безумовною підставою скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи

Разом з цим, правильно по суті вирішивши справу, суд першої інстанції помилково застосував норми процесуального права.

При стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України, суд керувався Порядком, затвердженим Постановою КМУ від 05 лютого 1995 року №100.

Відповідно до частини третьої пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що було зазначено в резолютивній частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

При цьому, ч.2 ст.235 КЗпП України встановлено, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 року по справі №826/808/16, про що також заначено у постанові Верховного Суду від 15.02.2019 року по справі №№826/6583/14.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд на підставі ст.317 КАС України приходить до висновку про зміну оскарженого рішення суду першої інстанції, з викладенням абзацу третього резолютивної частини цього рішення в наступній редакції: «Стягнути з Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та у м.Севастополі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 04.02.2022 року по 18.02.2022 року включно в розмірі 10358,26 грн., без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів».

Судова колегія не надає оцінку доводам апеляційної скарги щодо стягнення з митного органу витрат на правничу допомогу, оскільки дане питання не було предметом розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року змінити.

Викласти абзац третій резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року в наступній редакції:

«Стягнути з Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та у м. Севастополі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 04.02.2022 по 18.02.2022 включно в розмірі 10358,26 грн., без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук