Ухвала

від 13.01.2025 по справі 240/26506/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 січня 2025 року

м. Київ

справа № 240/26506/23

адміністративне провадження № К/990/48126/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайдман Малин Ізоляційні Компоненти" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайдманн Малин Ізоляційні Компоненти" (далі - ТОВ "ВМІК", позивач) звернулось до суду із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 22 серпня 2023 року:

- №00156750711 про визначення грошового зобов`язання ТОВ "ВМІК" сплатити раніше відшкодовану суму ПДВ в розмірі 1 335 306,00 грн та додатково штраф за ставкою 25% в розмірі 333 826,60 грн;

- №00156870711 про зменшення ТОВ "ВМІК" розміру від`ємного значення суми ПДВ на 290 157,00 грн;

- №00156880711 про застосування до ТОВ "ВМІК" штрафу в розмірі 3 400 грн;

- №00156790711 про визначення грошового зобов`язання ТОВ "ВМІК" з податку на прибуток підприємств на суму 998 200,00 грн та додатково штрафом за ставкою 25% в розмірі 249 550,00 грн;

- №00156810711 про зменшення ТОВ "ВМІК" від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2 283 454,00 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, позов задоволено.

13 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення.

Щодо строків вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі суд зазначає таке.

Рішенням Зборів суддів у Касаційному адміністративному суді від 22 липня 2024 року №9 "Про окремі питання передачі судових справ у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду раніше визначеному складу суду (судді-доповідачу, колегії суддів) установлено, що передача судової справи раніше визначеному судді-доповідачу здійснюється щодо апеляційних і касаційних скарг (зокрема тих, які подані у межах однієї справи, але на різні судові рішення), що надійшли до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду після визначення судді-доповідача у цій судовій справі.

Разом з тим, суддя-доповідач Блажівська Н.Є. відповідно до наказу Верховного Суду від 3 грудня 2024 року № 49/0/54-24 у період з 13 по 19 грудня 2024 року перебувала у відрядженні; відповідно до наказу Верховного Суду від 26 листопада 2024 року № 933/0/52-24 у період з 20 грудня 2024 року по 9 січня 2025 року перебувала у відпустці. Тому скарги, що надійшли у зазначений період передані на розгляд судді-доповідачу 10 січня 2025 року.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України 22 грудня 2005 року №3262 «Про доступ до судових рішень», згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Головне управління ДПС у Житомирській області вже зверталось до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами у цій справі раніше, які Верховний Суд ухвалами від 6 листопада 2024 року та від 2 грудня 2024 року повернув особі, яка їх подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили належного викладення підстав касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень. При цьому, повертаючи раніше подані відповідачем касаційні скарги, суд касаційної інстанції визнавши незмістовним та недостатнім наведене скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень визначених, зокрема, пунктом 1 частини четвертої статті 328 роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, й у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу.

Під час перевірки втретє поданої скаржником касаційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, Верховним Судом встановлено, що її зміст щодо підстави для касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, спірних у цій справі рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного адміністративного суду є аналогічним до тієї, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду раніше та яку суд касаційної інстанції визнав необґрунтованою.

Так, усуваючи недоліки попередньо поданої касаційної скарги та повторно посилаючись на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження, відповідач, аналогічно попередньо поданим касаційним скаргам, наводить мотиви незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайдман Малин Ізоляційні Компоненти" здійсненими по факту оцінки доказів й фактичних обставин справи, вказує про неправильне застосування судами при прийнятті спірних рішень норм матеріального права, зокрема, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, підпункту 140.5.15. пункту 140.5 статті 140, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, порушили норми статей 2, 6, 77, 242 КАС України та без з`ясування всіх обставин справи, та зазначає ті ж самі постанови Верховного Суду (з цитуванням окремих витягів з тексту зазначених у касаційній скарзі постанов), посилання на які судом касаційної інстанції вже визнано таким, що не доводить застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Тобто, маючи деталізовані роз`яснення Верховного Суду щодо наявних суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі, зазначені мотиви контролюючий орган так і не врахував, що свідчить про ігнорування ним вимог і роз`яснень суду касаційної інстанції.

Фактично, у касаційній скарзі, як і у попередньо поданій, контролюючий орган висловлює незгоду саме зі здійсненою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

За результатом аналізу змісту рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, відсутні підстави вважати, що вони суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду, а підставою для задоволення позову став висновок, що сукупність встановлених обставин і досліджених доказів доводить, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків його перевірки та правомірності прийнятих на підставі таких висновків податкових повідомлень-рішень.

Приведення скаржником практики Верховного Суду, з окремим цитуванням витягів із постанов, які стосуються обставин, які можуть свідчити зокрема про достатність підстав критично оцінювати рух товару по вказаним господарським операціям, які саме обставини підлягають дослідженню у справах цієї категорії, а так само щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги та не надано оцінки доказам контролюючого органу, а також не становлено всі важливі обставини, що вплинули на результат вирішення спору.

Однак у поданій відповідачем касаційній скарзі вимоги положень пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, в сукупності з частинами другою та третьою статті 353 цього Кодексу та пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України не наведені, що свідчить про неналежне правове обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Тобто, при посиланні на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України (посилання на недослідження обставин справи) скаржником мають бути обґрунтовані заявлені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а наслідком касаційного розгляду має бути направлення справи на новий судовий розгляд.

При цьому скаржник, вказуючи також пункт 3 частини другої статті 353 КАС України стверджує фактично про недослідження вцілому доказів і не наводить конкретного поданого ним клопотання, що не вирішили (відхилили) суди.

Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про наявність підстав для скасування судових рішень, передбачених пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України. Разом з тим, покликаючись на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України скаржник не зазначає, які саме обставини встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими. При цьому, надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу.

Недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону, або доказ, яким певна обставина не може бути підтверджена.

При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Касаційна скарга не містить обґрунтовані підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову має кореспондуватись викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Крім того, вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд, як це передбачено частинами другою та третьою статті 353 КАС України.

Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.

Однак, звертаючись повторно з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайдман Малин Ізоляційні Компоненти" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська