Ухвала

від 25.02.2025 по справі 240/26506/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 лютого 2025 року

м. Київ

справа №240/26506/23

адміністративне провадження № К/990/5452/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Дашутіна І.В., Шишова О.О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайдман Малин Ізоляційні Компоненти" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайдманн Малин Ізоляційні Компоненти" (далі - ТОВ "ВМІК", позивач) звернулось до суду із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 22 серпня 2023 року:

- №00156750711 про визначення грошового зобов`язання ТОВ "ВМІК" сплатити раніше відшкодовану суму ПДВ в розмірі 1 335 306,00 грн та додатково штраф за ставкою 25% в розмірі 333 826,60 грн;

- №00156870711 про зменшення ТОВ "ВМІК" розміру від`ємного значення суми ПДВ на 290 157,00 грн;

- №00156880711 про застосування до ТОВ "ВМІК" штрафу в розмірі 3 400 грн;

- №00156790711 про визначення грошового зобов`язання ТОВ "ВМІК" з податку на прибуток підприємств на суму 998 200,00 грн та додатково штрафом за ставкою 25% в розмірі 249 550,00 грн;

- №00156810711 про зменшення ТОВ "ВМІК" від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2 283 454,00 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, позов задоволено.

11 лютого 2025 року до Верховного Суду вчетверте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року.

Одночасно скаржником було заявлене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, однак, Верховний Суд в ухвалі від 13 лютого 2025 року визнав, що наведені у ньому доводи позбавляли можливості його вирішити. Цією ухвалою Верховний Суд касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.

На виконання вимог цієї ухвали суду від Головного управління ДПС у Житомирській області через систему «Електронний суд» 21 лютого 2025 року надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Подане скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вмотивоване тим, що вперше Головне управління ДПС у Житомирській області звернулось з касаційною скаргою до суду своєчасно, проте, вона повернута Верховним Судом з підстав відсутності належного викладення підстав для касаційного оскарження, а також те, що скаржнику було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Суду. Скаржником також зазначено, що і при первинному, і при повторних зверненнях з касаційною скаргою у діях податкового органу вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, встановлених законом або судом та учинено всі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання касаційної скарги. Посилається на положення Конвенції з прав людини та основоположних свобод, Конституції України, КАС України, Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», низку рішень Європейського суду з прав людини та Верховного Суду та зазначає про вчинення ним усіх залежних від нього процесуальних дій у розумний строк для реалізації свого права на касаційне оскарження, тому вважає, що строк на касаційне оскарження був пропущений з поважних причин, у зв`язку з чим просить його поновити.

Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Водночас, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу. Загальний строк, що сплинув після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції та виготовлення її повного тексту і до дня подання цієї касаційної скарги становить понад чотири місяці, що значно виходить за межі встановленого у статті 329 КАС України строку на касаційне оскарження судових рішень.

Верховний Суд в ухвалі від 13 січня 2025 року зазначав, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Звернення з касаційною скаргою є четвертим, а підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання саме скаржником вимог статей 328 і 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Водночас, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.

На підставі наведеного, керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайдман Малин Ізоляційні Компоненти" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: І.В. Дашутін

О.О. Шишов