Ухвала

від 13.01.2025 по справі 640/8711/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 січня 2025 року

м. Київ

справа № 640/8711/22

адміністративне провадження № К/990/49699/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року та окрему ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №640/8711/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - ДПП), Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - УПП в Чернігівській області ДПП), у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 25 травня 2022 року № 314 та наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 31 травня 2022 року № 810 о/с про звільнення зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Чернігівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0000089) інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону, з 31 травня 2022 року відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити ОСОБА_1 на службі в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на посаді інспектора взводу № 1 роти №2 батальйону УПП в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 31 травня 2022 року;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 травня 2022 року по день ухвалення рішення у справі;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в УПП в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 31 травня 2022 року та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 31 травня 2022 року № 810 о/с про звільнення зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Чернігівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0000089) інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону, з 31 травня 2022 року відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Поновлено ОСОБА_1 на службі в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 01 червня 2022 року.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на посаді інспектора взводу №1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 01 червня 2022 року.

Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 червня 2022 року по 17 квітня 2024 (день ухвалення рішення у справі) у розмірі 292 743 грн 64 коп без урахування обов`язкових податків та зборів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 13 228 грн 94 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Справа судом першої інстанції розглянута за правилами загального позовного провадження.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року задоволено апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року залишено без змін.

Окремою ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року доведено до відома керівництва Національної поліції України та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про виявлені судом обставини для вжиття відповідних заходів реагування. Встановлено строк один місяць для надання Шостому апеляційному адміністративному суду відповіді щодо виконання цієї окремої ухвали.

Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.

23 грудня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року та окрему ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №640/8711/22. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.

За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник повторно зазначає пункти 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Щодо пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд зазначає заявником належним чином не обґрунтовано посилання на цей пункт частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки не зазначено постанови Верховного Суду, конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, а також не обґрунтовано подібність правовідносин.

Верховний Суд повторно зазначає, що за приписами частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 зазначеної норми КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.

Підставою касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливо у разі, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Щодо пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, то як слідує зі змісту касаційної скарги, заявник в обґрунтування цієї підстави зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (статті 14, 20 Дисциплінарного статуту) в частині проведення за одним дисциплінарним проступком двох службових розслідувань та складення двох висновків, якими запропоновано звільнити позивача зі служби в поліції, а також винесення двох наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд, зокрема, у постанові від 28 травня 2024 року у справі №620/4544/22 висловив висновки у подібних правовідносинах з приводу застосування, зокрема, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1, 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту, що свідчить про те, що заявник просить сформувати висновок щодо застосування норм права у правовідносинах, стосовно яких вже наявний висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Щодо посилань заявника на порушення норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), а саме щодо недослідження судом зібраних у справі докази та встановлення обставин, що мають значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Так, у касаційній скарзі представник позивача вказує на ненадання судами належної оцінки поданим до матеріалів справи доказам.

У контексті наведеного Верховний Суд зазначає, що такі твердження заявника можуть бути враховані при касаційному оскарженні судових рішень (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) лише у разі обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, про що прямо зазначено в пункті 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.

Щодо посилання на те, що суди встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, слід зазначити, що згідно з приписами частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Указаним положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.

Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.

Окрім цього, надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Верховний Суд зазначає, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Так, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Суд звертає увагу, що в попередній ухвалі Верховного Суду від 05 грудня 2024 року про повернення касаційної скарги заявнику надано роз`яснення щодо необхідності дотримання законодавчих вимог до змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судового рішення.

Однак при поданні цієї касаційної скарги заявником касаційної скарги не взято до уваги висновки щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині викладення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, тобто касаційна скарга не відповідає нормам процесуального закону, зокрема, в частині належного обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Слід також зазначити, що повторно подана касаційна скарга за змістом співпадає зі змістом попередньої касаційної скарги. Зазначене свідчить, що позивач формально підійшов до оформлення касаційної скарги.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року та окрему ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №640/8711/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя М.В. Білак