Ухвала

від 29.01.2025 по справі 640/8711/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 січня 2025 року

м. Київ

справа №640/8711/22

адміністративне провадження №К/990/1093/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів - Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року та окрему ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №640/8711/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - ДПП), Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - УПП в Чернігівській області ДПП), у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 25 травня 2022 року № 314 та наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 31 травня 2022 року № 810 о/с про звільнення зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Чернігівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0000089) інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону, з 31 травня 2022 року відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити ОСОБА_1 на службі в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на посаді інспектора взводу № 1 роти №2 батальйону УПП в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 31 травня 2022 року;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 травня 2022 року по день ухвалення рішення у справі;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в УПП в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 31 травня 2022 року та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 31 травня 2022 року № 810 о/с про звільнення зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Чернігівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0000089) інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону, з 31 травня 2022 року відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Поновлено ОСОБА_1 на службі в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 01 червня 2022 року.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на посаді інспектора взводу №1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 01 червня 2022 року.

Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 червня 2022 року по 17 квітня 2024 (день ухвалення рішення у справі) у розмірі 292 743 грн 64 коп без урахування обов`язкових податків та зборів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 13 228 грн 94 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Справа судом першої інстанції розглянута за правилами загального позовного провадження.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року задоволено апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року залишено без змін.

Окремою ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року доведено до відома керівництва Національної поліції України та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про виявлені судом обставини для вжиття відповідних заходів реагування. Встановлено строк один місяць для надання Шостому апеляційному адміністративному суду відповіді щодо виконання цієї окремої ухвали.

Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.

10 січня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року та окрему ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №640/8711/22. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09 січня 2025 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білак М.В., судді: Губська О.А., Мацедонська В.Е.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2025 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білак М.В., судді: Мацедонська В.Е., Желєзний І.В.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначає пункти 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України та пункти 1, 4 частини другої статті 353 Кас України /а.с.5 касаційної скарги/.

Щодо пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд зазначає заявником належним чином не обґрунтовано посилання на цей пункт частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки не зазначено постанови Верховного Суду, конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, а також не обґрунтовано подібність правовідносин.

Верховний Суд зазначає, що за приписами частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 зазначеної норми КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.

Підставою касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливо у разі, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Щодо пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, то як слідує зі змісту касаційної скарги, заявник в обґрунтування цієї підстави зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статей 13, 14, 19, 20, 21 Дисциплінарного статуту.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Зі змісту рішень судів попередніх інстанцій, оприлюднених в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що спірні правовідносини у цій справі виникли щодо звільнення позивача зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що матеріалами справи підтверджено факт порушення позивачем службової дисципліни, самовільного залишення дислокації підрозділу та невиходу на службу без поважних причин.

Зі змісту касаційної скарги слідує, що її доводи в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Норми, на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування яких посилається скаржник, є загальними та регулюють види дисциплінарних стягнень, порядок накладення дисциплінарних стягнень, порядок застосування дисциплінарних стягнень, повноваження керівників щодо застосування дисциплінарних стягнень, строки застосування дисциплінарних стягнень.

Разом із тим необхідно враховувати, що вирішуючи такі спори, суди застосовують положення норм права, що врегульовують спірні правовідносини в залежності від обставин, установлених у кожній конкретній справі.

Своєю чергою скаржником не наведено належних обґрунтувань щодо порушення судом зазначених норм Дисциплінарного статуту за встановлених обставин цієї справи та досліджених судами доказів.

Таким чином, касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм саме у цій справі.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Щодо посилань заявника на порушення норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), а саме щодо недослідження судом зібраних у справі докази та встановлення обставин, що мають значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Так, у касаційній скарзі представник позивача вказує на ненадання судами належної оцінки поданим до матеріалів справи доказам.

У контексті наведеного Верховний Суд зазначає, що такі твердження заявника можуть бути враховані при касаційному оскарженні судових рішень (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) лише у разі обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, про що прямо зазначено в пункті 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.

Щодо посилання на те, що суди встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, слід зазначити, що згідно з приписами частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Указаним положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.

Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.

Окрім цього, надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи із посиланням на нормативно-правові акти, незгоду заявника із оскаржуваним судовими рішеннями, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного визначення підстав касаційного оскарження.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги в частині оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).

Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року та окрему ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №640/8711/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів залишити без руху.

Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків вказаних недоліків, касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді М.В. Білак

І.В. Желєзний

В.Е. Мацедонська