Постанова

від 09.01.2025 по справі 910/427/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2025 р. Справа№ 910/427/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 по справі №910/427/24 (суддя Карабань Я.А., повний текст складено та підписано 10.06.2024 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" про стягнення 36 795, 13 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - відповідач) про стягнення суми майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 36 795,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що саме відповідач, працівника якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, повинен відшкодувати позивачу різницю між фактично завданою шкодою та страховою виплатою, яку було здійснено за полісом обов`язкового страхування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 по справі №910/427/24 позов задоволено; стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" 36 795 (тридцять шість тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн 13 коп. відшкодування шкоди та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки між відповідачем та АТ "СГ "ТАС" було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/9888222, з лімітом відповідальності, за шкоду, завдану майну, в розмірі 1300 00,00 грн, франшиза 0, останній 07.11.2023 здійснив часткове відшкодування шкоди на користь позивача за пошкоджений автомобіль марки "Volkswagen Caddy" д.н.з. НОМЕР_1 , у межах свого ліміту відповідальності, а саме в розмірі 130 000,00 грн., саме відповідач має відшкодувати позивачу різницю в розмірі 36 795, 13 грн між сумою шкоди та виплаченим страхувальником відповідача страховим відшкодуванням (166 795,13 грн - 130 000,00 грн).

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 по справі №910/427/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з огляду на звернення позивача до АТ "СГ "ТАС" з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, з порушенням строку, визначеного підпунктом 4 пункту 1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

29.04.2022 в селі Крюківщина, по вулиці Чорновола, 43, Київської області, сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки "Volkswagen Caddy" д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить на праві приватної власності позивачу та автомобіля "Nissan X-Trail", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що належить на праві приватної власності відповідачу.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.09.2023 у справі №369/12571/23 провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_2 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, в зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.

У вказаній постанові суду було встановлено факт порушення водієм ОСОБА_2 п. 3.1., п. 8.5.1, п.1.3, п.11.3, п.11.4 ПДР України та вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 28.03.2023 у справі №369/3696/22 закрито провадження відносно водія ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого п.16.6. ПДР України та відповідно ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно висновку експерта №04/06 від 02.08.2022 про оцінку вартості матеріальної шкоди, складеного судовим експертом Новоселецьким В.А., вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки "Volkswagen Caddy" д.н.з. НОМЕР_1 , складає 300 852,35 грн, ринкова вартість автомобіля до ДТП складає 250 868,08 грн, а вартість автомобіля після ДТП складає 84 072,95 грн.

Отже, вартість шкоди складає 166 795,13 грн (250 868,08 грн - 84 072,95 грн).

Оскільки між відповідачем та АТ "СГ "ТАС" було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/9888222, з лімітом відповідальності, за шкоду, завдану майну, в розмірі 130 000,00 грн, франшиза 0, останній 07.11.2023 здійснив часткове відшкодування шкоди на користь позивача за пошкоджений автомобіль марки "Volkswagen Caddy" д.н.з. НОМЕР_1 , у межах свого ліміту відповідальності, а саме в розмірі 130 000,00 грн.

При цьому не погашеною залишилась сума шкоди в розмірі 36 795,13 грн (166 795,13 грн - 130 000,00 грн).

15.11.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№000290321 від 13.11.2023, в якій просив протягом п`яти днів з отримання претензії сплатити суму шкоди в розмірі 36 795,13 грн. Направлення претензії підтверджується фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 15.11.2023.

Однак, відповідачем суму шкоди сплачено не було, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 36 795,13 грн.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, з огляду на наступне.

Предметом позову є вимога до винної особи про відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 36 795,13 грн.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до правової позиції викладеної у п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01 березня 2013 року № 4 не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим роботодавцем в регресному порядку.

У спорах, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відтак, враховуючи положення Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1194 Цивільного кодексу України, обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

Враховуючи вказане вище, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Також відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Тому, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Правовий зв`язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 04.09.2023 у справі №369/12571/23 провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_2 (водія відповідача) за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, в зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.

У вказаній постанові суду було встановлено факт порушення водієм ОСОБА_2 п. 3.1., п. 8.5.1, п.1.3, п.11.3, п.11.4 ПДР України та вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд зазначає, що закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності не впливає на вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, заподіяної потерпілому внаслідок ДТП, в цьому випадку суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова відповіді на питання про те, чи мала місце ДТП та чи сталася вона з вини особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення. Така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16, від 29.04.2020 № 638/1557/18.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного суду від 28.03.2023 у справі №369/3696/22 закрито провадження відносно водія ОСОБА_1 (водія позивача), в зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого п.16.6. ПДР України та відповідно ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, в силу положень ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і сплаченою АТ "СГ "ТАС" сумою страхового відшкодування.

Згідно висновку експерта №04/06 від 02.08.2022 про оцінку вартості матеріальної шкоди, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Volkswagen Caddy" д.н.з. НОМЕР_1 , склала 300 852,35 грн, при тому, що ринкова вартість по автомобілю згідно даного висновку склала 250 868,08 грн, а вартість автомобіля після ДТП згідно висновку складає 84 072,95 грн

Статтею 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.02.2021 у справі №910/17947/15.

Відповідно до пункту 7.17 Методики, якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.

Згідно з пункту 7.18 Методики вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися.

Оскільки ринкова вартість транспортного засобу "Volkswagen Caddy" д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 29.04.2024 складала 250 868,08 грн, у той час як можлива вартість відновлювального ремонту після його аварійного пошкодження складала 300 852,35 грн, то автомобіль є фізично знищеним.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та його технічно справних складників і металобрухту складників після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.2 ст. 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Отже, вартість збитку складає 166 795,13 грн (250 868,08 грн ринкова вартість автомобіля до його пошкодження - 84 072,95 грн ринкова вартість складників автомобіля після його пошкодження).

Як зазначено вище, оскільки між відповідачем та АТ "СГ "ТАС" було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/9888222, з лімітом відповідальності, за шкоду, завдану майну, в розмірі 1300 00,00 грн, франшиза 0, останній 07.11.2023 здійснив часткове відшкодування шкоди на користь позивача за пошкоджений автомобіль марки "Volkswagen Caddy" д.н.з. НОМЕР_1 , у межах свого ліміту відповідальності, а саме в розмірі 130 000,00 грн.

Враховуючи зазначене вище в сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що саме відповідач має відшкодувати позивачу різницю в розмірі 36 795, 13 грн між сумою шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням (166 795,13 грн - 130 000,00 грн).

Стосовно доводів апелянта про звернення позивача до АТ "СГ "ТАС" з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, з порушенням строку, визначеного підпунктом 4 пункту 1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", слід зазначити наступне.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Як вже було встановлено вище, АТ "СГ "ТАС" 07.11.2023 здійснило часткове відшкодування шкоди на користь позивача за пошкоджений автомобіль марки "Volkswagen Caddy" д.н.з. НОМЕР_1 , у межах свого ліміту відповідальності, а саме в розмірі 130 000,00 грн.

Посилання скаржника на звернення позивача до АТ "СГ "ТАС" з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, з порушенням строку, визначеного підпунктом 4 пункту 1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" наведеного не спростовують та не впливають на обов`язок відповідача здійснити відшкодування матеріальної шкоди, яка не покрита лімітом страхового відшкодування

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 по справі №910/427/24 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 09.01.2025 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко