Постанова

від 13.01.2025 по справі 910/1153/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2025 р. Справа №910/1153/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Окара І.В.

від відповідача-3: не з`явився

від відповідача-4: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Приватного акціонерного товариства "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс"

про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги Міністерства соціальної політики України

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 (повний текст складено 24.09.2024)

у справі №910/1153/24 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Міністерства соціальної політики України

до 1) Компанії "Belintech Ltd"

2) Приватного акціонерного товариства "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайм Системс"

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайм Системс карт сервіс"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії "Belintech Ltd", Приватного акціонерного товариства "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс" (далі - АТ "Інфоплюс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайм Системс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайм Системс карт сервіс" про визнання недійсним договору про співпрацю щодо розробки та удосконалення прикладного програмного забезпечення інформаційної системи управління в рамках проекту з модернізації системи соціальної підтримки населення України від 10.10.2017 №17/1020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі №910/1153/24 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 апеляційну скаргу Мінсоцполітики на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі №910/1153/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі №910/1153/24 залишено без змін.

09.12.2024, через систему "Електронний суд", АТ "Інфоплюс" подано клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому останнє просить стягнути з Мінсоцполітики судові витрати у справі №910/1153/24 у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 розгляд клопотання АТ "Інфоплюс" про ухвалення додаткового рішення призначено на 13.01.2025.

Позивач та відповідачі-1, 3, 4 в судове засідання 13.01.2025 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 13.01.2025 підтримав вимоги та доводи клопотання, просив суд апеляційної інстанції його задовольнити.

Розглянувши клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, колегія суддів встановила наступне.

За приписами статті 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Апеляційним судом встановлено, що 25.08.2022 між Адвокатським об`єднанням "Ай Ді Пі Груп" (адвокатське об`єднання) та АТ "Інфоплюс" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №25/08-09, відповідно до пункту 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити правову допомогу в порядку та строки, визначені цим договором.

Відповідно до пункту 4.1 договору адвокатське об`єднання отримує від клієнта оплату за надану правову допомогу у формі гонорару.

Згідно з пунктом 4.2 договору розмір гонорару за надання правової допомоги встановлюється з розмірі, що визначається за домовленістю сторін.

За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті зазначається обсяг наданої адвокатським об`єднанням допомоги та вартість такої допомоги (пункт 4.4 договору).

05.12.2024 між адвокатським об`єднанням та клієнтом підписано акт про надання правової допомоги №6, згідно з яким, відповідно до пункту 4.4 договору, адвокатське об`єднання надало та передає, а клієнт приймає та зобов`язується оплатити таку правову допомогу:

- правовий аналіз рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2024 у справі №910/1153/24 - 4 000,00 грн (2 год);

- правовий аналіз апеляційної скарги у справі №910/1153/24 - 4 000,00 грн (2 год);

- складання відзиву на апеляційну скаргу у справі №910/1153/24 - 8 000,00 грн (4 год);

- участь у судовому засіданні 04.12.2024 у справі №910/1153/24 - 4 000,00 грн (1 засідання).

Загальна вартість наданої правової допомоги, яку клієнт зобов`язується сплатити адвокатському об`єднанню станом на дату підписання цього акта складає 20 000,00 грн (пункт 2 акта).\

Клієнт не має претензій до наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги, згідно з переліком, зазначеним у пункті 1 цього акта (пункт 3 акта).

З матеріалів справи вбачається, що надані адвокатським об`єднанням послуги з правової допомоги оплачені відповідачем-2, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.12.2024 №265 на суму 20 000,00 грн.

Згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

За приписами частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Так, позивач не скористався своїм правом та не подав до суду відповідні заперечення щодо розміру адвокатських витрат.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Правову позицію щодо обов`язку сторони довести належними доказами обставини неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, які заявлено до розподілу, а не лише заявити про такі обставини, викладено у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20.

Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" та у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Одним з принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись, у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За приписами частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.

Судом апеляційної інстанції враховані надані заявником докази, розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, відсутність обґрунтованого клопотання Мінсоцполітики про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 2 статті 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення клопотання АТ "Інфоплюс" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та стягнення з Мінсоцполітики на користь АТ "Інфоплюс" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи те, що судовий збір за прийняття додаткового рішення (постанови) не здійснюється, то відповідно судовий збір, згідно з приписами статті 129 ГПК України, розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Приватного акціонерного товариства "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/1153/24 задовольнити.

2. Стягнути з Міністерства соціальної політики України (01601, місто Київ, вулиця Еспланадна, будинок, 8/10; ідентифікаційний код 37567866) на користь Приватного акціонерного товариства "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс" (02002, місто Київ, вулиця Митрополита Андрея Шептицького, будинок, 4А; ідентифікаційний код 16400836) 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видачу наказу на виконання додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу №910/1153/24 передати до Господарського суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран