Ухвала

від 13.01.2025 по справі 911/26/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/26/25

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши заяву Садівничого товариства «Медик»

про забезпечення позову в справі

за позовом Садівничого товариства «Медик»

до 1) Обслуговуючого кооперативу «СТ «Медик»

2) ОСОБА_1

3) ОСОБА_2

про визнання рішень загальних зборів недійсними,

без повідомлення учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Садівниче товариство «Медик» (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до 1) Обслуговуючого кооперативу «СТ «Медик» (далі відповідач-1), 2) ОСОБА_1 (далі відповідач-2), 3) ОСОБА_2 (далі відповідач-3), в якому просить суд:

-визнати недійсним рішення загальних зборів членів Садівничого товариства «Медик» зареєстрованого виконавчим комітетом Вишгородської районної ради народних депутатів 06.09.1988 за №215, оформлене протоколом №1 від 05.09.2024;

-визнати недійсним рішення загальних зборів Садівничого товариства «Медик» зареєстрованого виконавчим комітетом Вишгородської районної ради народних депутатів 06.09.1988 за №215, оформлене протоколом №2 від 05.09.2024;

-визнати недійсним рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу «СТ «Медик», оформлене протоколом №1 від 05.09.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів Садівничого товариства «Медик» (позивача), оформлене протоколом №1 від 05.09.2024 та оформлене протоколом №2 від 05.09.2024 є сфальсифікавоними та підробленими, оскільки їх підписанти не є його членами та жодні збори членів позивача з таким порядком денним не проводились, ніяких рішень органами управління позивача щодо його реорганізації, поділу чи злиття, передачі його майна та документів не приймалось.

У зв`язку із зазначеним, позивач просить суд визнати недійсними рішення загальних зборів Садівничого товариства «Медик», тобто його же рішення, та як наслідок, просить визнати недійсним рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу «СТ «Медик» (відповідача), яке оформлене протоколом №1 від 05.09.2024, зокрема, щодо приєднання Садівничого товариство «Медик» (позивача) до Обслуговуючого кооперативу «СТ «Медик» (відповідача), затвердження нової редакцію статуту відповідача та обрання його виконавчих органів.

Разом з позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останні просить суд:

-заборонити Обслуговуючому кооперативу «СТ «Медик» та/або уповноваженим ним юридичним та фізичним особам, а так само будь-яким іншим особам, в тому числі суб`єктам державної реєстрації, вчиняти дії, спрямовані на державну реєстрацію реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме змін до установчих документів та або відомостей про юридичну особу Садівниче товариство «Медик».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.01.2025 повернуто Садівничому товариству «Медик» заяву про забезпечення позову без розгляд.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.01.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено Садівничому товариству «Медик» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

09.01.2025 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останні просить суд:

-заборонити Обслуговуючому кооперативу «СТ «Медик» та/або уповноваженим ним юридичним та фізичним особам, а так само будь-яким іншим особам, в тому числі суб`єктам державної реєстрації, вчиняти дії, спрямовані на державну реєстрацію реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме змін до установчих документів та або відомостей про юридичну особу Садівниче товариство «Медик».

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що існує ризик вчинення реєстраційних дій на підставі оскаржуваних рішень загальних зборів, які призведуть до фактичної ліквідації позивача, що в подальшому може призвести до невиконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також ускладнить розгляд справи через необхідність збільшення обсягу позовних вимог та розширення кола учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про таке.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Водночас, частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини другої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом ст.136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Водночас, за приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (ст. 6 ГК України).

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Враховуючи положення частини одинадцятої статті 137 ГПК України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Крім цього, заявлений позивачем захід забезпечення позову, у вигляді заборони Обслуговуючому кооперативу «СТ «Медик» та/або уповноваженим ним юридичним та фізичним особам, а так само будь-яким іншим особам, в тому числі суб`єктам державної реєстрації, вчиняти дії, спрямовані на державну реєстрацію реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме змін до установчих документів та або відомостей про юридичну особу Садівниче товариство «Медик» не є співмірним з предметом спору у цій справі.

Як зазначено вище позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів членів Садівничого товариства «Медик» зареєстрованого виконавчим комітетом Вишгородської районної ради народних депутатів 06.09.1988 за №215, оформлених протоколом №1 від 05.09.2024, протоколом №2 від 05.09.2024 та рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу «СТ «Медик», оформлене протоколом №1 від 05.09.2024.

Заявник в заяві про забезпечення позову просить заборонити вчиняти дії, спрямовані на державну реєстрацію реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме змін до установчих документів та або відомостей про юридичну особу Садівниче товариство «Медик», що порушує принцип співвіднесення заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Заборона державним реєстраторам вносити відомості та/або зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що стосуються Садівничого товариства «Медик», може мати негативні наслідки та заважатиме реалізації положень визначених статутом товариства.

Вказане свідчить про порушення співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено правову позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

У порядку, передбаченому ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що заява Садівничого товариства «Медик» про вжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Враховуючи викладене вище, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні заяви, сплачена позивачем сума судового збору за її подання покладається на останнього та йому не відшкодовується.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Садівничого товариства «Медик» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в встановленому законом порядку.

Суддя В.М. Антонова