Рішення

від 07.01.2025 по справі 913/438/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року м. Харків Справа № 913/438/24

Провадження № 3/913/438/24

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., за участю секретаря судового засідання Величко О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ

до Відділу освіти Новопсковської селищної ради, селище Айдар Луганської області

про стягнення 5 064 055 грн 85 коп.

в присутності представників учасників справи:

від позивача - Бернацька О.В. - адвокат, довіреність від 12.12.2024 № 133;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Відділу освіти Новопсковської селищної ради про стягнення боргу за поставлений у січні-лютому 2022 року природний газ за договором постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1092/21-БО-Т в сумі 3 378 597 грн 93 коп., пені в сумі 664 874 грн 76 коп., 3% річних в сумі 312 224 грн 02 коп., інфляційних втрат в сумі 808 359 грн 14 коп., всього 5 064 055 грн 85 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відділом освіти Новопсковської селищної ради зобов`язань з оплати поставленого природного газу за договором постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1092/21-БО-Т, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, на яку нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.11.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/438/24, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду в підготовчому провадженні на 03.12.2024 о 12 год. 00 хв., зобов`язано позивача невідкладно надіслати відповідачу копію позовної заяви та копії доданих до неї документів на адресу електронної пошти: osvitaotgnp@ukr.net, докази надіслання надати суду, надати додаткову угоду до договору постачання природного газу, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

27.11.2024 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання від 26.11.2024 № б/н про долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу позовної заяви з додатками на адресу електронної пошти та актів приймання-передачі.

27.11.2024 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив від 26.11.2024 № б/н, в якому останній визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 3 378 597 грн 93 коп. Проти заявлених позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат заперечує та просить зменшити їх розмір, посилаючись на те, що відповідач є бюджетною неприбутковою установою, відокремленим виконавчим органом Новопсковської селищної ради, що фінансується за рахунок місцевого бюджету. Через тимчасову окупацію Новопсковської селищної територіальної громади, місцевий бюджет втратив більшу частину своїх доходів та існує виключно за рахунок державних дотацій, тому покладення надмірного фінансового тягаря на неї може призвести до погіршення його матеріального становища, що може мати наслідком неплатоспроможність. Також у відзиві відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

27.11.2024 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Бернацької О.В. надійшла заява від 26.11.2024 № б/н про участь у судовому засіданні, призначеному на 03.12.2024 о 12 год. 00 хв., та в усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми ВКЗ, яка ухвалою суду від 27.11.2024 задоволена.

02.12.2024 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив від 02.12.2024 № б/н, в якій позивач з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 904/3177/20 та від 07.04.2022 у справі № 910/4590/19 проти зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат заперечує та просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача брав участь у судовому засіданні 03.12.2024 в режимі відеоконференції.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, водночас заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Присутній у судовому засіданні 03.12.2024 в режимі відеоконференції представник позивача заявив усне клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті з огляду на те, що сторони скористалися своїми процесуальними правами та виклали свої позиції щодо предмету спору.

Ухвалою суду від 03.12.2024 усне клопотання представника позивача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті залишено без задоволення, повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 24.12.2024 об 11 год. 30 хв., встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

11.12.2024 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення від 10.12.2024 № б/н, в яких останній посилаючись на нормативне обґрунтування, зокрема ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, а також на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду, просить суд зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат з огляду на відсутність доказів понесених позивачем збитків, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності. Також у запереченнях відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Представник позивача брав участь у судовому засіданні 24.12.2024 в режимі відеоконференції.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, водночас заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою суду від 24.12.2024 закрито підготовче провадження, повідомлено учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті на 07.01.2025 о 12 год. 00 хв.

Представник позивача брав участь у судовому засіданні 07.01.2025 в режимі відеоконференції.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався., водночас заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

У судовому засіданні 07.01.2025 представник позивача виступив зі вступним словом, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази, а також представник позивача виступив із заключним словом.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», EIC-код 56Х930000010610Х (далі за текстом - постачальник, позивач) та Відділом освіти Новопсковської селищної ради, EIC-код 56ХТ00015JW7J00N (далі за текстом - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 11-1092/21-БО-Т (далі за текстом - договір (аркуші справи 15-20), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб (п. 1.2 договору).

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України. (п. 1.3 договору).

Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач (п. 1.4 договору).

У разі якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ «Луганськгаз», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори) (п. 1.5 договору).

За умовами п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 877,192 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м.): жовтень 2021 - 4,343; листопад 2021 - 95,025; грудень 2021 - 98,581; січень 2022 - 135,906; лютий 2022 - 127,622; березень 2022 - 109,068; квітень 2022 - 29,386; травень 2022 - 0,364; червень 2022 - 0,300; липень 2022 - 0,220; серпень 2022 - 0,220; вересень 2022 - 0,320; жовтень 2022 - 37,681; листопад 2022 - 106,588; грудень 2022 - 131,568, всього - 877,192.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п.п. 2.1.3 п. 2.1 договору).

Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3 договору).

За приписами п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 договору).

Постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 3.2 договору).

Постачання (включення споживача до Реєстру споживачів постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим договором здійснюється за умови виконання споживачем вимог пункту 5.1 цього договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу. На запит постачальника споживач надає інформацію щодо планового використання газу за розрахунковий період (місяць) в розрізі добових обсягів та до 13:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо фактичних обсягів використання газу за минулу добу, планових обсягів використання газу на наступну добу та до 24:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо використання газу за поточну добу.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 договору).

Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п.п. 3.5.1 п. 3.5 договору).

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п.п. 3.5.2 п. 3.5 договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.п. 3.5.3 п. 3.5 договору).

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п.п. 3.5.4 п. 3.5 договору).

За умовами п. 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13 658,42 грн.,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м.

Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу на цим договором становить 16 554,00 грн.

Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 12 100 863 грн 64 коп., крім того ПДВ - 2 420 172 грн 73 коп., разом з ПДВ - 14 521 036 грн 37 коп. (п. 4.3 договору).

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1 договору).

Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 5.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання споживачу.

За умовами п. 6.2 договору споживач зобов`язаний, зокрема, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Постачальник має право, зокрема, отримати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та строки, визначені цим договором (п. 6.3 договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 7.1 договору).

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).

Збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України (п. 7.6 договору).

Згідно з п. 10.5 договору виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років (п. 11.3 договору).

Даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до « 31» грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1 договору).

Сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 13.5 та 13.6 цього договору (п. 13.4 договору).

Як вбачається із наданої до матеріалів справи копії договору про постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1092/21-БО-Т, договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

24.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», EIC-код 56Х930000010610Х (далі за текстом - постачальник, позивач) та Відділом освіти Новопсковської селищної ради, EIC-код 56ХТ00015JW7J00N (далі за текстом - споживач, відповідач) укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1092/21-БО-Т, яка відповідно до приписів Закону України «Про публічні закупівлі» оприлюднена в електронній системі публічних закупівель Prozorro та є у відкритому доступі.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 сторони погодили викласти в наступних редакціях:

- п. 2.1 договору: «Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 823,435 тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м.): жовтень 2021 - -; листопад 2021 - 36,000; грудень 2021 - 98,581; січень 2022 - 145,517; лютий 2022 - 127,622; березень 2022 - 109,068; квітень 2022 - 29,386; травень 2022 - 0,364; червень 2022 - 0,300; липень 2022 - 0,220; серпень 2022 - 0,220; вересень 2022 - 0,320; жовтень 2022 - 37,681; листопад 2022 - 106,588; грудень 2022 - 131,568, всього - 823,435.»;

- п. 4.3 договору: «Загальна вартість цього договору становить 11 359 285 грн 82 коп., крім того ПДВ - 2 271 857 грн 17 коп., разом з ПДВ - 13 631 142 грн 99 коп.».

За умовами п. 4 додаткової угоди № 1 дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її укладання і діє протягом строку дії договору.

Оприлюднена в електронній системі публічних закупівель Prozorro додаткова угода № 1 до договору постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1092/21-БО-Т підписана сторонами та скріплена їх печатками, що свідчить про набрання нею чинності.

На виконання зобов`язань за договором позивачем у період з січня по лютий 2022 року поставлено відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, зокрема:

- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 обсяг споживання у січні 2022 року становить 122,26252 тис.куб.м. на загальну суму 2 023 933 грн 18 коп. з ПДВ (аркуш справи 131);

- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 обсяг споживання у лютому 2022 року становить 81,83310 тис.куб.м. на загальну суму 1 354 664 грн 75 коп. з ПДВ (аркуш справи 132).

Обсяг поставленого відповідачу природного газу підтверджується інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (аркуші справи 22-24), відповідно до якої, зокрема, обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-код 56ХТ00015JW7J00N у період з 21.11.2021 по 01.03.2022 та віднесений в алокацію постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (EIC-код 56Х930000010610Х), становить: з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 122 262,52 м3; з 01.02.2022 по 25.02.2022 - 81 833,10 м3.

Позивач зазначає, що споживачем за договором не підписано акти приймання-передачі природного газу за січень по лютий 2022 року, у зв`язку з чим, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо обсягів спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що передбачена умовами договору.

Відповідач за поставлений природний газ у січні та лютому 2022 року в сумі 3 378 597 грн 93 коп. у встановлений договором строк не розрахувався, що підтверджується наданою позивачем інформацією АТ «Ощадбанк» щодо надходження коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з 09.11.2021 по 09.05.2024 (аркуш справи 21).

Оскільки відповідачем обов`язок щодо оплати вартості поставленого природного газу не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача боргу в сумі 3 378 597 грн 93 коп., пені в сумі 664 874 грн 76 коп., 3% річних в сумі 312 224 грн 02 коп., інфляційних втрат в сумі 808 359 грн 14 коп.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язання в силу вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України). Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 ГК України.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Правові засади функціонування ринку природного газу України регламентовані Законом України від 09.04.2015 № 329-III «Про ринок природного газу».

Пунктом 28 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Постачання природного газу згідно з здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. (частини 1-3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу»).

Правовідносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі за текстом - Правила).

Згідно з п. 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Відповідно до п. 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі за текстом - Кодекс ГТС), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено, що реєстрація споживача у реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється постачальником на період дії укладеного договору постачання природного газу в частині його обов`язку постачати природний газ споживачу.

Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання (абз. 1 п. 11 розділу ІІ Правил).

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача (абз. 2 п. 11 розділу ІІ Правил).

Відповідно до п. 13 розділу II Правил за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

У пунктах 20, 21 розділу ІІ Правил визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечувати постачання природного газу на умовах, визначених договором постачання природного газу, а споживач - своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За правилами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що відповідач у період з 21.11.2021 по 01.03.2022 був закріплений за постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», що підтверджується листом-відповіддю Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 18.06.2024 № ТОВВИХ-24-9130.

Факт поставки позивачем відповідачеві природного газу у січні-лютому 2022 року у обсязі 204,09562 тис.куб.м. підтверджується листом-відповіддю Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 18.06.2024 № ТОВВИХ-24-9130 та даними з інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХТ00015JW7J00N.

Обсяги поставленого природного газу також підтверджуються актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 на суму 2 023 933 грн 18 коп. та від 28.02.2022 на суму 1 354 664 грн 75 коп., які не підписані з боку відповідача.

За доводами позивача, викладеними у позовній заяві, акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 та від 28.02.2022 направлялися відповідачу на електронну адресу, проте докази їх направлення не збереглися, підписані акти відповідач не повернув.

Разом з цим, суд звертає увагу, що згідно з умовами п.п. 3.5.1 п. 3.5 договору споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

У пункті 5.1 договору сторони погодили, що у разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Таким чином, на споживача покладений обов`язок з надання постачальнику копії акту надання послуг з розподілу/транспортування газу на підставі даних комерційного вузла обліку, відповідно до якого постачальник складає та направляє споживачеві акт приймання-передачі природного газу.

Наразі в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку відповідно до п.п. 3.5.1 п. 3.5 договору.

Докази звернення відповідача до позивача з вимогою про направлення йому актів від 31.01.2022 та 28.02.2022 згідно вимог п.п.3.5.2 п. 3.5 договору також відсутні.

Оскільки відповідачем не надано позивачу актів розподілу природного газу, тому позивач визначив обсяг спожитого споживачем природного газу у спірний період відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС.

Відповідачем не надані суду докази того, що використані позивачем дані, розміщені оператором ГТС на інформаційній платформі щодо остаточної алокації відборів газу відповідача за січень-лютий 2022 року, є неповними чи невірними, або такими, що відрізняються від даних самого споживача або оператора ГРМ.

Також, суд враховує, що умовами п. 6.2 договору та п. 11 розділу ІІ Правил обов`язок контролювати власне споживання природного газу покладено саме на споживача. Сама по собі обставина не отримання, не підписання споживачем актів прийому-передачі не звільняє останнього від оплати спожитого природного газу.

Отже, враховуючи дані інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача - Відділу освіти Новопсковської селищної ради (ЕІС-код 56ХТ00015JW7J00N), спожитий відповідачем природний газ у період з січня по лютий 2022 року в обсязі 204,09562 тис.куб.м. є встановленим, а вартість природного газу, отриманого відповідачем у січні-лютому 2022 року, визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в договорі.

За умовами п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Відповідно до умов п. 5.1 договору відповідач за поставлений у січні 2022 року природний газ на суму 2 023 933 грн 18 коп. зобов`язаний був розрахуватися до 15.03.2022, а за поставлений у лютому 2022 року природний газ на суму 1 354 664 грн 75 коп. - до 15.04.2022, проте цього не зробив.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ у січні-лютому 2022 року складає 3 378 597 грн 93 коп.

Відносно доводів відповідача щодо недодержання позивачем порядку досудового врегулювання спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1 ст. 4 ГПК України).

Згідно зі ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

У даному випадку законом не передбачено обов`язковості досудового врегулювання спору між сторонами, як і не передбачено це договором, укладеним між сторонами.

Враховуючи викладене, вказані доводи відповідача судом відхиляються.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення боргу за поставлений природний газ у січні-лютому 2022 року в сумі 3 378 597 грн 93 коп. є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку споживач зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пені, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем за порушення строків оплати відповідачем поставленого природного газу у січні та лютому 2022 року нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 664 874 грн 76 коп., у тому числі:

- за зобов`язаннями січня 2022 року в сумі 378 725 грн 03 коп. за період з 16.03.2022 по 15.09.2022;

- за зобов`язаннями лютого 2022 року в сумі 286 149 грн 73 коп. за період з 16.04.2022 по 15.10.2022.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що він є арифметично правильним та не суперечить чинному законодавству, у зв`язку чим позовна вимога позивача про стягнення пені є обґрунтованою.

Відносно доводів відповідача щодо звільнення від відповідальності у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) чітко визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 № 40(3).

Відповідно до ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За умовами п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)

засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

Отже, у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом.

В матеріалах справи відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України щодо договору постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1092/21-БО-Т.

Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23 зазначив, що лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Разом з цим, у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 та від 13.12.2023 у справі № 922/193/23 також зазначено, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Суд наголошує, що незалежно від природи надзвичайної, непереборної обставини, за яких настали форс-мажорні обставини, необхідним є саме доведення суду настання таких обставин, належними доказами, з урахуванням положень ГПК України та ст. 141 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні».

Суд зазначає, що загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, вказаний лист не є сертифікатом та не є документом, який виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини і не є допустимим і достатнім доказом настання форс-мажорних обставин для конкретної особи. Відповідач не надав належних та допустимих доказів в розумінні, які б свідчили про те, що саме військова агресія російської федерації проти України унеможливила виконання зобов`язань за договором від 09.11.2021 № 11-1092/21-БО-Т щодо оплати спожитого природного газу.

Отже, посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності, є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Позивачем за прострочення оплати відповідачем поставленого природного газу у січні та лютому 2022 року нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 212 224 грн 02 коп. та інфляційні втрати в сумі 808 359 грн 14 коп., у тому числі:

- за зобов`язаннями січня 2022 року - 3% річних в сумі 129 199 грн 47 коп. за період з 16.03.2022 по 30.04.2024; інфляційні втрати в сумі 514 850 грн 96 коп. за період з квітня 2022 року по квітень 2024 року;

- за зобов`язаннями лютого 2022 року - 3% річних в сумі 83 024 грн 55 коп. за період з 16.04.2022 по 30.04.2022; інфляційні втрати в сумі 293 508 грн 18 коп. за період з травня 2022 року по квітень 2024 року.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв`язку чим позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

У відзиві та запереченнях на відповідь на відзив відповідач, посилаючись на нормативне обґрунтування, зокрема ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду, просить суд зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат з огляду на те, що розмір штрафних санкцій є неспірмірними санкціями та буде додатковим фінансовим тягарем для відповідача в умовах такої виключної обставини як збройна агресія проти України, що впливає на виконання зобов`язань по договору, а також з огляду на відсутність доказів понесених позивачем збитків у зв`язку з простроченням оплати поставленого природного газу та їх розміру.

Щодо зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягуються в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Водночас, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Отже, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

В даному випадку суд вбачає наявність виняткових обставин, які свідчать про можливість зменшення заявленого до стягнення розміру з огляду на наступне.

Так, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, який триває й до теперішнього часу.

Відповідні обставини, в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.11.2024 № 368819394957 місцезнаходженням відповідача - Відділу освіти Новопсковської селищної станом на час розгляду даної справи є: 92303, Луганська область, Старобільський район, селище міського типу Новопсков, пров. Історичний, будинок 26.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, до якого включена Новопсковська селищна територіальна громада, територія якої є тимчасово окупованою з 03.03.2022 до теперішнього часу.

Суд враховує, що відповідач є бюджетною неприбутковою установою, відокремленим виконавчим органом Новопсковської селищної ради, яка фінансується за рахунок місцевого бюджету. Через тимчасову окупацію Новопсковської селищної територіальної громади, місцевий бюджет втратив більшу частину своїх доходів та існує виключно за рахунок державних дотацій.

Крім того, розмір штрафних санкцій становить майже 20% суми основної заборгованості.

Враховуючи викладене, а також з огляду на кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії російської федерації проти України та не могла не вплинути негативно на фінансовий стан відповідача як бюджетної установи, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 30%.

Вирішуючи питання щодо доцільності зменшення суми пені у цій справі суд також враховує: ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором (сумлінне проведення розрахунків до повномасштабного вторгнення на територію України); відсутність жодного доказу на підтвердження погіршення фінансового стану позивача; виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті прострочення відповідача, а також окупацію території України (селища Айдар), внаслідок чого нормальна та повноцінна діяльність відповідача є об`єктивно неможливою.

З іншого боку суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження актуального майнового стану відповідача, відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження настання для відповідача безпосередньо у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин, а також те, що відповідач при укладенні договору з позивачем на власний розсуд погодився з умовами, які передбачають застосування санкцій за прострочення виконання зобов`язання з оплати природного газу.

Таким чином, суд доходить до висновку щодо можливості зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 465 412 грн 33 коп., тобто 70% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, позовна вимога про стягнення пені за порушення строків оплати відповідачем поставленого природного газу у січні та лютому 2022 року підлягає частковому задоволенню в сумі 465 412 грн 33 коп. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.

Щодо зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом вище, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку в тому числі посилається відповідач у запереченнях, зазначено, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Разом з тим, у вказаній справі № 902/417/18 нарахування відсотків річних було визначено умовами договору у розмірі іншому (значно більшому), ніж передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд акцентує увагу на тому, що слід враховувати конкретні обставини справи та мотиви, з яких Велика Палата Верховного Суду дійшла до зазначених висновків у зазначеній конкретній справі, на що також було наголошено у вищевказаній постанові. При цьому, про можливість зменшення інфляційних втрат у даній постанові не йшлося.

У спірному випадку, суд враховує, що розмір відсотків річних не є надмірним, а визначений саме в тому розмірі, який і передбачає ст. 625 ЦК України (3% річних), на відміну від справи № 902/417/18, на яку посилається відповідач, у якій за умовами договору відсотки річних були визначені у значно більшому розмірі.

Таким чином, підстави для зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат відсутні.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявлених позивачем сумах.

При цьому, суд враховує, що стягнуті з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати у розмірі, що був заявлений позивачем, компенсують позивачу негативні наслідки у вигляді несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого природного газу, у тому числі за рахунок таких грошових коштів.

Всього підлягає стягненню 4 864 593 грн 42 коп., у тому числі: борг в сумі 3 378 597 грн 93 коп., пеня в сумі 465 412 грн 33 коп., 3% річних в сумі 212 224 грн 02 коп., інфляційні втрати в сумі 808 359 грн 14 коп.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем при подачі позову судовий збір в сумі 60 768 грн 67 коп. покладається на відповідача в повному обсязі.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Відділу освіти Новопсковської селищної ради про стягнення 5 064 055 грн 85 коп. задовольнити частково.

2.Стягнути з Відділу освіти Новопсковської селищної ради, місцезнаходження: пров. Історичний, будинок 26, селище міського типу Новопсков, Старобільський район, Луганська область, 92303, ідентифікаційний код 41716271 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», місцезнаходження: вул. Шолуденка, будинок 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676 борг в сумі 3 378 597 грн 93 коп., пеню в сумі 465 412 грн 33 коп., 3% річних в сумі 212 224 грн 02 коп., інфляційні втрати в сумі 808 359 грн 14 коп., судовий збір в сумі 60 768 грн 67 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

5.Повне рішення складено - 13.01.2025.

Суддя Андрій СЕКІРСЬКИЙ