Рішення

від 23.12.2024 по справі 607/180/24

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/180/24

Провадження №2/951/111/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючої судді Гриновець О. Б.

з участю секретаря судового засідання Галаса В. І.

позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2

представника відповідача Шевчика А. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» про визнання недійним договору та скасування державної реєстрації права користування

установив:

короткий зміст позовних вимог.

03.01.2024 адвокат Кметик Я. С., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» про визнання недійним договору та скасування державної реєстрації права користування.

Позовні вимогиобґрунтовує тим,що позивачціна правівласності належатьдві земельніділянки дляведення товарногосільськогосподарського виробництваплощею 0,21га зкадастровим номером6123085600:01:001:1423й площею2,37га зкадастровим номером6123085600:01:001:0763,які розташованіна територіїКупчинецької сільськоїради Тернопільськогорайону Тернопільськоїобласті.13.05.2012між ОСОБА_1 та ПАП «Агропродсервіс» укладено договори оренди вказаних земельних ділянок строком на 5 років, які були зареєстровані в Управлінні Держкомзему в Козівському районі 30.11.2012.

04.10.2017 між сторонами укладено договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на вищевказані земельні ділянки строком на 70 років з моменту державної реєстрації за плату.

Позивачка стверджує,що договориемфітевзису булиукладені підвпливом обману.Остання вважала,що підписуєсаме договориоренди земельнихділянок,так якїй пояснювалипредставники ПАП«Агропродсервіс»,а унеї булавелика потребав грошовихкоштах длявнесення заставиза свогочоловіка йлікування сина.Тож узв`язку зскладними сімейнимиобставинами звернуласядо керівництва ПАП«Агропродсервіс»,яке орендувалоїї земельніділянки,з проханнямдопомогти йнадати грошовікошти врахунок оплатиоренди наперед.У жовтні2017року ОСОБА_3 було виплачено 64000 грн. Однак, перед тим як надати грошові кошти, представник підприємства повідомив про закінчення строку дії договорів оренди земельних ділянок 30.11.2017 й про необхідність підписати нові договори оренди, після чого підприємство зможе виплатити кошти в рахунок оренди. Погодившись на це, позивачка підписала два договори, не читаючи їх змісту, оскільки була впевнена, що підписує саме договори оренди. Копії зазначених договорів не отримала.

ОСОБА_1 ,отримавши відПАП «Агропродсервіс»грошові коштив сумі64000грн порахувала,що цеорендна платаза 2017-2022роки.У 2022році звернуласядо відповідачаз проханнямповідомити,коли ів якійсумі воназможе отриматиорендну плату,на щоїй повідомилипро неможливістьтакої оплати,оскільки земельніділянки переданів користуванняпідприємству,а нев оренду.

21.09.2022позивачка звернуласядо відповідачаз проханнямнадати їйкопії договоріворенди земельнихділянок,укладених в2017році.Із змістудоговорів ОСОБА_3 видно,що їїземельні ділянкине перебуваютьв оренді,а направі користуваннястроком на70років.

Тож вважає, що вказані договори не відповідають вимогам розумності та справедливості.

Крім того звертає увагу суду на те, що при укладенні договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 04.10.2017 були чинними та діяли договори оренди на ті ж земельні ділянки до 30.11.2017.

З погляду на що просить визнати недійними договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладених 04 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та приватним агропромисловим підприємством «Агропродсервіс»; скасувати державну реєстрацію права користування на земельну ділянку площею 0, 2065 га з кадастровим номером 6123085600:01:001:1423 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва й земельну ділянку площею 2, 3702 га з кадастровим номером 6123085600:01:001:0763 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Купчинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області й стягнути з відповідача судові витрати.

Короткий зміст інших заяв по суті справи.

09.05.2024 представник приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» - Карачка І. В. подав до суду відзив, який обгрунтовує тим, що укладені 04.10.2017 між ОСОБА_1 та ПАП «Агропродсервіс» договори емфітевзису відповідають вимогам чинного законодавства. Так у позовній заяві позивачка стверджує, що не знала якого змісту підписує договори, вважаючи, що це договори оренди земельних ділянок. Однак, 04.08.2020 остання зверталась до ПАП «Агропродсервіс» із заявою про розірвання договору емфітевзису щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6123085600:01:001:1423, оскільки вказаний договір не містить істотних умов. Отож ОСОБА_1 вводить суд та відповідача в оману, стверджуючи, що не розуміла якого змісту підписала договір. Також позивач зазначає, що не отримувала підписані нею 04.10.2017 договори, проте згідно з тексту заяви ОСОБА_3 від 04.08.2020 «Пунктом 5 даного Договору передбачено, що цей Договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін». Даний пункт міститься саме в договорі емфітевзису й примірники договорів позивачка отримала. Отож просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

13.05.2024 адвокат ОСОБА_1 - Кметик Я. С. подав до суду відповідь на відзив, в якому не погоджується із аргументами відповідача. Вважає, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійним. Так перед укладенням спірних договорів позивачка звернулася до відповідача з проханням надати їй грошові кошти у зв`язку із складними сімейними обставинами, на що відповідач погодився допомогти, але після підписання договорів оренди земельних ділянок. Отримавши від відповідача кошти, ОСОБА_1 підписала договори,не читаючиїх змісту,оскільки булавпевнена,що підписуєсаме договориоренди земельнихділянок,як вжепідписувала неодноразоводо цього.Другий екземплярдоговору останняне отримала.21.09.2022позивачка звернуласядо відповідача із запитам надати їй копії договорів за 2017-2022 роки й довідку про доходи за вказаний період. У відповідь 21.10.2022 від ПАП «Агропродсервіс» надійшли договори, витяги з Державного реєстру про реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок. Тож просить суд позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

12.11.2024 представник ПАП «Агропродсервіс» - Карачка І. В. звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності. В такій зазначив, що спірні договори між ОСОБА_1 та ПАП «Агропродсервіс» були укладені 04.10.2017. Однак, позивачка звернулася з позовною заявою лише 03 січня 2024 року, тим самим пропустила трьох річний строк звернення до суду.

Позиції сторін та їх представників в судовому засіданні.

ОСОБА_1 та її представник Кметик Я. С. підтримали позовні вимоги та просили такі задовольнити в повному обсязі. Долучено письмову промову.

Представник приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» - Шевчик А. Р. заперечив щодо задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 02.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 16.05.2024 закрито підготовче провадження й справу призначено до судового розгляду по суті.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дойшов наступних висновків.

ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0, 21 га з кадастровим номером 6123085600:01:001:1423 й площею 2, 37 га з кадастровим номером 6123085600:01:001:0763, які розташовані на території Купчинецької сільської ради Козівського району Тернопільської області, що підтверджується копіями державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯД№ 215510,серії ЯД№ 214919 /а. с. 15, 17/.

13.05.2012 між ОСОБА_1 та ПАП «Агропродсервіс» укладено договір оренди земельної ділянки. Предметом договору є оренда земельної ділянки площею 0, 2065 га, яка розташована на території Купчинецької сільської ради строком на 5 років. Договір зареєстрований в управлінні Держкомзему в Козівському районі 30.11.2012 за № 612308564004192 /а. с. 12, 13/.

Також 13.05.2012 між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки площею 2, 37 га з кадастровим номером 6123085600:01:001:0763, яка розташована на території Купчинецької сільської ради строком на 10 років. Договір зареєстрований в управлінні Держкомзему в Козівському районі 30.11.2012 за № 612308564004190 /а. с. 86, 87/.

У серпні місяці 2017 року ПАП «Агропродсервіс» виплатило ОСОБА_1 7453, 42 грн орендної плати /а. с. 88/.

Згідно з угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 06.10.2017 сторони дійшли згоди припинити дію договору оренди земельної ділянки від 13.05.2012, реєстраційний номер 612308564004190. Сторони погодилися, що у них відсутні будь-які майнові претензії один до одного та всі зобв`язання за договором виконані в повному обсязі /а. с. 89/.

04.10.2017 між ОСОБА_1 та ПАП «Агропродсервіс» укладено договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Відповідно до умов даних договорів ПАП «Агропродсервіс» були передані в користування земельні ділянки площею 0, 2065 га з кадастровим номером 6123085600:01:001:1423, площею 2, 3702 га з кадастровим номером 6123085600:01:001:0763, які розташовані на території Купчинецької сільської ради строком на 70 років за плату.

Такі договори містять наступні положення: емфітевт має право приступати до використання земельної ділянки тільки після реєстрації права користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку; договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації і діє до виконання сторонами його умов; договір складений і підписаний у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у власника, другий в емфітевта. Договори підписані сторонами із зазначенням реквізитів сторін /а. с. 8-11/.

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 107266075 від 12.12.2017 державна реєстрація права користування земельною ділянкою площею 2, 3702 га з кадастровим номером 6123085600:01:001:0763 для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) проведена 08.12.2017 на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 04.10.2017. Строк дії 70 років. Користування емфітевтичним правом встановлюється за плату в розмірі 6000 грн за весь період договору /а. с. 20, 22, 23/.

Як видно з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 107261175 від 12.12.2017 державна реєстрація права користування земельною ділянкою площею 0, 2065 га з кадастровим номером 6123085600:01:001:1423 для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) проведена 08.12.2017 на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 04.10.2017. Строк дії 70 років. Користування емфітевтичним правом встановлюється за плату в розмірі 1000 грн за весь період договору /а. с. 21, 24, 25/.

04 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до директора ПАП «Агропродсервіс» Барана А. С. із заявою про розірвання договору емфітевзису від 04.10.2017 на земельну ділянку з кадастровим номером 6123085600:01:001:1423 з огляду на те, що такий не містять істотних умов і був укладений позивачем за тяжких обставин та невигідних для неї умовах /а. с. 59 зворот/.

В додаток до позовної заяви долучено також квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН814 від 06.10.2017 в сумі 64000, платник ОСОБА_1 , призначення платежу в рахунок внесення застави за ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 25.05.2022; консультаційний висновок спеціаліста від 12.09.2017 згідно з яким ОСОБА_5 встановлено діагноз /а. с. 26, 28, 30/.

Застосоване судом законодавство та висновки суду.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ст. 2 ЦПК України).

Згідно зст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 11ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно з ч. 1ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст.627ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).

Частиною 1ст. 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 102-1 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент укладення договору) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Укладення договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Статтею 408 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент укладення договору) визначено, що строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором (без визначення його максимальної тривалості для земельних ділянок, які перебувають у приватній власності).

Тож законодавством передбачено можливість права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору, укладеного між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно зст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 3ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Звертаючись з відповідним позовом до суду, представник позивачки у справі порушує питання про визнання недійсними договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) з огляду на те, що такі укладено під впливом обману, оскільки ОСОБА_1 була переконана відповідачем, що підписує саме договори оренди. Зокрема, позивачка зазначає, що підписала оспорюванні договори під впливом складних життєвих обставин, не читаючи їх змісту.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Такий правовий висновок узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладеним у постанові від 27.11.2018 року у справі № 905/1227/17.

Згідно з ч. 1ст. 230 ЦК Україниякщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

В силу норми ст. 230 ЦК України під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення.

Тож при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин.

Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману.

Отже стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Так правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Отже правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи суд уважає, що позивачкою не надано належних, допустимих, достовірних доказів на підтвердження того, що вона підписала договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 4.10.2017 не читаючи такі й думала про підписання договорів оренди земельних ділянок у зв`язку із важкими сімейними обставинами під впливом обману зі сторони відповідача.

На думку суду позивачка не довела, що на момент укладення оспорюваних договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) існували обставини, які зумовлюють визнання цих договорів недійсними, оскільки такі підписано сторонами й зареєстровано у встановленому законом порядку.

Викладений текст договорів повною мірою відповідає суті правочину, поданим сторонами відомостям й не є надмірно складним для розуміння його наслідків чи змісту.

Суд вважає, що підстави недійсності правочину повинні існувати саме на момент його укладення, усі сумніви та зміна намірів і ставлення до укладеного правочину, що виникли після моменту укладення, не впливають на його дійсність, а можуть слугувати виключно підставами для його розірвання (припинення), якщо це передбачено законом для такої правової ситуації.

Крім того строк договорів про встановлення права користування земельної ділянки для сільськогосподарських потреб законом не обмежувався і встановлюється сторонами такого за домовленістю. Тож, встановлення сторонами строку користування земельної ділянки на 70 років відповідає нормам чинного законодавства на момент їх укладення, а тому доводи представника позивачки щодо великого строку суд до уваги не бере.

Через те, що позивачкою не надано належних й допустимих доказів на підтвердження факту введення її в оману відповідачем при укладенні спірних договір, передбачені статтями 229, 230 ЦК України правові підстави для визнання недійсними таких відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 310/7200/18-ц, від 31.03.2021 у справі № 910/18600/19.

Згідно з частин 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваних договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсними, а тому слід відмовити у задоволенні позову.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації прав користування на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва то така є похідною від основної вимоги про визнання договорів емфітевзису недійсними через що до задоволення не підлягає.

Відповідно до абзацу 3 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідачів у спорі, які заявляють про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Отже правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

З огляду на те, що суд відмовив в задоволенні позову по суті, підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності суд не вбачає.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові на позивача.

Так як судом відмовлено у задоволенні позову судові витрати у справі слід залишити за позивачкою.

Керуючись ст.ст. 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України

ухвалив:

відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» про визнання недійним договору та скасування державної реєстрації права користування.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 13.01.2025 у зв`язку із перебуванням головуючої на листку непрацездатності й відпусткою.

Відомості щодо учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; дані паспорта: серія НОМЕР_2 , виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області 17.09.2003;

відповідач приватне агропромислове підприємство «Агропродсервіс»; місцезнаходження: вул. Шкільна, 316, с. Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ 30356854.

Суддя О. Б. Гриновець