Ухвала

від 13.01.2025 по справі 915/492/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

13 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/492/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 року, суддя в І інстанції Смородінова О.Г., повний текст якого складено 19.01.2024., в м. Миколаєві

у справі №915/492/23

за позовом: Акціонерного товариства ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок ПАРТНЕР;

2. ОСОБА_1 ;

3.Товариства з обмеженою відповідальністю АПБ ТОПАЗ;

4.Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ 7

про солідарне стягнення 8 649 844,37 грн

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 у справі №915/492/23 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за Генеральним договором про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-12193 від 09.06.2021, Договором поруки №МБ-К1Е-П-12193/1 від 09.06.2021, Договором поруки № МБ-КІЕ-П-12193/2 від 09.06.2021, Договором поруки №МБ-КІЕ-П-12193/3 від 09.06.2021, яка станом на 16.03.2023 складає 8 649 844,37 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 8 273 898,23 грн, заборгованість за процентами за користуванням кредитом 375 946,14 грн, у тому числі:

- за Договором про надання банківської послуги - кредитної лінії № МБ-К1Е-ГЛ-12193/КЛ2 від 14.07.2021 2 829 612,73 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 2 813 373,07 грн, заборгованість за процентами за користуванням кредитом 16 239,66 грн;

- за Договором про надання банківської послуги - кредитної лінії № МБ-КІЕ-ГЛ-12193/КЛЗ від 14.07.2021 5 820 231,64 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 5 460 525,16 грн, заборгованість за процентами за користуванням кредитом 359 706,48 грн.

17.12.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , в якій останній просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 у справі №915/492/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 у справі №915/492/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати матеріали справи №915/492/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

16.12.2024 матеріали справи №916/3712/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, матеріали справи після їх надходження до суду, колегія суддів дійшла висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Так, одночасно з поданням апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 у справі №915/492/23, яке мотивоване тим, що апелянт не знав, що у нього був створений електронний кабінет в ЕСІТС, тому навіть при наявності електронного кабінету, він не мав можливості увійти до особистого кабінету та ознайомитись з матеріалами справи №915/492/23; скаржник перебував за кордоном з жовтня 2022 до 12 жовтня 2024 року, де проходив курс реабілітації після хірургічного втручання, тобто не проживав за місцем реєстрації та не міг знати та фізично бути присутнім у судових засіданнях. За весь цей час апелянт не використовував КЕП та з 23.03.2023 не поновлював строк дії КЕП, тому технічно не мав можливості увійти до свого електронного кабінету, а через свого представника був ознайомлений з матеріалами справи лише 04.12.2024, що є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02)).

Пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина перша статті 118 ГПК України).

Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вирішуючи питання щодо поважності пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 у справі №915/492/23, з огляду на підстави наведені апелянтом, зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, останнє постановлено 09.01.2024, повний текст складено 19.01.2024.

Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 у справі №915/492/23 є 08.02.2024.

Апеляційна скарга була сформована в системі «Електронний суд» 17.12.2024, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України, який складає майже рік.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

З матеріалів цієї справи вбачається, що повний текст оскаржуваного рішення було направлено скаржнику у його електронний кабінет 20.01.2024 о 07:41, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т.1 а.с.226) та підтверджує сам скаржник в апеляційній скарзі.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, днем вручення повного тексту оскаржуваної ухвали є 20.01.2024, а тому кінцевим строком на подання апеляційної скарги, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 256 ГПК України, є 09.02.2024.

Проте, як вже зазначалось, скаржник звернувся з апеляційною скаргою лише 17.12.2024, тобто майже через рік.

Щодо доводів скаржника, що останній не знав, що у нього був створений електронний кабінет в ЕСІТС, перебував за кордоном з жовтня 2022 до 12 жовтня 2024 року, не використовував КЕП та з 23.03.2023 та не поновлював строк дії КЕП, а через свого представника був ознайомлений з матеріалами справи лише 04.12.2024, судова колегія вказує наступне.

Згідно із пунктом 8 підрозділу 1 Підсистема «Електронний кабінет» розділу ІII «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення) підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - це підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.

Відповідно до пункту 5.4-1 розділу I «Загальні положення» електронний кабінет - це персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.

Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про електронні довірчі послуги» користувачі електронних довірчих послуг зобов`язані, зокрема, забезпечити конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа; невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа.

Колегія суддів зауважує, що лише користувач електронних довірчих послуг володіє власним паролем для проходження електронної ідентифікації фізичною особою.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними доводи скаржника про необізнаність з реєстрацією в ЄСІТС.

Крім того, судова колегія звертає увагу на ту обставину, що пунктом 9 підрозділу 1 Підсистема «Електронний кабінет» розділу ІII Положення передбачено, що процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Користувачі зобов`язані вносити повну та актуальну інформацію в Електронний кабінет в обсязі, визначеному функціональними можливостями ЄСІТС, невідкладно після створення, отримання або зміни такої інформації.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що після направлення судом учаснику справи в електронний кабінет документів у справі, система ЄСІТС надсилає такому учасникові справи повідомлення засобами зв`язку, які були ним зазначені під час реєстрації та є обов`язковими реквізитами, без заповнення яких реєстрація б не відбулася.

Вказані повідомлення надсилаються всім зареєстрованим у ЄСІТС особам засобами зв`язку, зокрема на адресу електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), незалежно від строку дії особистого КЕП, а також перебування на території України, у зв`язку з чим, доводи скаржника про не отримання повідомлень від суду, в т.ч. і у зв`язку з перебуванням поза межами України, колегією суддів відхиляються.

Твердження скаржника про не використання КЕП в період розгляду судом першої інстанції справи та не поновлення строку дії КЕП з 23.03.2023 (за відсутністю необхідності), судова колегія оцінює як недобросовісне користування процесуальними правами та обов`язками, які взяла на себе особа під час реєстрації в ЄСІТС, що є неприпустимим та не може бути визнано об`єктивними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки такі причини є суто суб`єктивними і свідчать виключно про неналежні дії/бездіяльність скаржника.

Пунктом 17 цього ж підрозділу Положення визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України також передбачено положення, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Як вбачається за матеріалів справи, скаржник має зареєстрований електронний кабінет.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання учасником судового рішення суду.

Як зазначалося вище, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції, у відповідності до ст. 6 ГПК України було надіслано повний текст рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 у справі №915/492/23 в підсистемі «Електронний суд» ще 20.01.2024.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд зазначає, що скаржник не був позбавлений можливості, в межах строків встановленими ст. 256 ГПК України, звернутися до суду апеляційної інстанції з використанням підсистеми «Електронний суд», в тому числі, як зазначає скаржник, перебуваючи за межами території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, процесуальним законодавством на особу, яка шляхом використання особистого кваліфікованого електронного підпису зареєструвала кабінет у ЄСІТС, покладено ризики настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, у випадку не ознайомлення особи із врученими їй судом у ЄСІТС документами у справі.

У зв`язку з вищевикладеним, колегією суддів відхиляються доводи скаржника про не отримання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 у справі №915/492/23.

Також колегія суддів враховує, що як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 також не користувався своїм правом на отримання судової кореспонденції направленої засобами поштового зв`язку на його належну адресу судом.

Необхідно також врахувати, що оскаржуване рішення було оприлюднено на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень».

Статтями 2, 4 вказаного Закону встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. При цьому наразі забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 у справі №915/492/23 оприлюднено у відкритому доступі 22.01.2024.

Зважаючи на те, що інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень є загальнодоступною, цілодобовою та безкоштовною, отже скаржник мав ознайомитись з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 у справі №915/492/23 з 22.01.2024.

Право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Скаржник не довів жодними доказами, що обставини, на які він посилається, завадили йому своєчасно вчинити відповідну процесуальну дію.

Колегія суддів приходить до висновку, що несвоєчасне оскарження позивачем рішення суду першої інстанції не зумовлене обставинами, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.

Вищенаведені обставини у сукупності свідчать про те, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки апелянт об`єктивно не був позбавлений можливості своєчасно звернутись з апеляційною скаргою.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що клопотання не містить належного обгрунтування причин пропуску строку, як то передбачено приписами ст.118,119 ГПК України.

Порядок залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги встановлені ст. 260 ГПК України.

Згідно із ч.2 ст.260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з ч. 6 ст. 260 ГПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме належного обгрунтування зазначених в клопотанні про поновлення причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідно до вимог статті 260 ГПК України.

Відповідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Керуючись статтями 32, 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 у справі №915/492/23 - залишити без руху.

2.Встановити скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме звернутися до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3.Роз`яснити скаржникові, що у разі неподання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску або якщо вказані ним у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська