Постанова

від 24.12.2024 по справі 910/13119/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р. Справа№ 910/13119/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Кравчука Г.А.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 24.12.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 (повний текст складено та підписано 23.10.2024)

у справі №910/13119/22 (суддя Я.А.Карабань)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Цифрові Технології»

до Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

про стягнення 160 596 661,09 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Цифрові Технології» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі, відповідач) про стягнення 160 596 661,09 грн, з яких: 118 499 548,85 грн основного боргу, 24 280 586,55 грн штрафу, 5 925 614,43 грн пені, 11 890 911,26 грн 10% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами про використання програмного комплексу для автоматизації та інформатизації діяльності та супутні послуги №81/19-НЦТ від 15.11.2019 та про використання програмної продукції, послуги клієнтської та технічної підтримки №82/19-НЦТ від 15.11.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Історія справи, короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі №910/13119/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Названі судові рішення мотивовані тим, що сторони не дійшли згоди щодо розміру винагороди за облікові періоди та максимальної кількості користувачів програмної продукції (функціональних модулів), а умови спеціального договору не поширюються на 2021 рік, оскільки регулюють правовідносини між сторонами в 2019 - 2020 роках. Відповідач не мав підстав сплачувати позивачу вартість послуг за 2021 рік із залишку ліміту загальної ціни спеціального договору 17 048 863,37 грн, оскільки сторони не узгодили розмір винагороди за облікові періоди та максимальну кількість користувачів програмної продукції на цей період. Відповідач не підписував додаткову угоду до спеціального договору, яка б регулювала спірні правовідносини за спірний період.

Крім того, за висновками судів, укладення такої угоди без проведення процедури закупівель згідно з Законом України «Про публічні закупівлі» суперечить нормам цього Закону.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі №910/13119/22 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили та не перевірили чи мало місце вчинення користувачем АТ «Укргазвидобування» дій, спрямованих на припинення договірних правовідносин відповідно до умов загального та спеціального договорів; чи мало місце заперечення дійсності автоматичного продовження строку дії договорів; чи протягом 2021 року відповідач продовжував використовувати функціональні модулі та отримувати послуги щодо забезпечення їх функціонування відповідно до умов договорів.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13119/22 позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Цифрові Технології» 118 499 548,85 грн основного боргу, 24 280 586,55 грн штрафу, 5 925 614,43 грн пені, 11 890 911,26 грн 10% річних та 868 350,00 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що умови загального та спеціального договорів поширюються на спірний 2021 рік, оскільки відповідач не повідомляв позивача (або навпаки) у порядку, передбаченому пунктом 11.1. загального та пунктами 10.1., 10.2. спеціального договору, про припинення договорів за місяць до закінчення терміну їх дії, тобто в листопаді 2020 року.

Враховуючи те, що договори на 2021 рік не було розірвано, а відповідач продовжував користуватись функціональними модулями та отримувати протягом 2021 року послуги, що підтверджується активністю користувачів відповідача у використанні системи SAP ERP (вивантаження звіту з системи по активним користувачам системи за 2021 рік), створенням та доданням нових користувачів відповідача для використання системи SAP ERP (вивантаження звіту з системи по створеним новим обліковим записам користувачів), зверненнями (більше десяти тисяч за 2021 рік) до служби підтримки позивача Jira ServiceDesk з вирішення питань та проблем по роботі з системою SAP ERP (копії знімків екрану з системи підтримки позивача по обробці звернень користувачів відповідача), виконанням окремих завдань користувачів відповідача по доробці і покращенню функціональності системи SAP ERP на регулярній основі протягом 2021 року (щомісячні звіти про підтримку та розвиток систем SAP, що сформовані на основі вивантаження з системи служби підтримки позивача), суд дійшов висновку, що послуги, надані позивачем у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 на суму 118 499 548,85 грн, є такими, що прийняті відповідачем у повному обсязі, а тому підлягають оплаті в погоджений договором строк.

Місцевий господарський суд, при цьому, відхилив доводи відповідача відносно того, що в 2021 році на спірні правовідносини розповсюдив свою дію Закон України «Про публічні закупівлі», а отже визначення постачальника послуг та їх сума в 2021 році мали визначатись за передбаченими цим Законом процедурами публічних закупівель, зазначивши, що в новій редакції Закону України «Про публічні закупівлі» вказівка про надання його нормам зворотної дії в часі відсутня, а тому його дія не поширюється на правовідносини суб`єктів, які виникли до введення в дію нової редакції Закону (тобто до 19.04.2020), у зв`язку з чим загальний та спеціальний договори повинні виконуватись до їх закінчення в порядку, встановленому в цих договорах.

З огляду на установлений факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати за договорами у 2021 році, суд, перевіривши надані позивачем розрахунки сум штрафу, пені та відсотків річних, дійшов висновку про їх обґрунтованість та арифметичну правильність, у зв`язку з чим також задовольнив позовні вимоги у цій частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 12.11.2024 через підсистему «Електронний суд» Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції про продовження дії умов загального та спеціального договорів на спірний 2021 рік.

Відповідач наголошує, що 31.03.2020 між сторонами була укладена Додаткова угода до Спеціального договору, в якій сторони врегулювали кількість користувачів на 4 квартали 2020 року, узгодили зміну розміру винагороди за один обліковий період протягом 2020 року, у зв`язку з чим пункт 4.1. Спеціального договору виклали в новій редакції. Також у зв`язку зі зміною розміру винагороди за один обліковий період сторони узгодили збільшення Загальної суми Спеціального договору, виклавши пункт 4.5. у редакції, згідно якої ціна договору не може перевищувати 141 355 180,00 грн.

Отже, як наголошує скаржник, сторони, керуючись статтями 3, 6, 627, 629, 631, 903 Цивільного кодексу України при укладенні Додаткової угоди до Спеціального договору, встановили: поквартальну кількість користувачів у 2020 році, облікові періоди, в яких надаються послуги, останній з яких закінчується 31.12.2020, та загальну ціну договору протягом строку дії договору, що не може перевищувати - 141 355 180,00 грн. У вказаній Додатковій угоді сторони жодним чином не узгоджували кількість користувачів та вартість облікових періодів після 2020 року, умови Спеціального договору мають чіткі присічні календарні межі та не можуть поширюватись на 2021 рік, оскільки регулюють правовідносини між сторонами в 2019-2020 роках. У свою чергу проект договору, направлений позивачем відповідачу 30.12.2020, підписаний сторонами не був.

Відповідач наголошує, що суд першої інстанції не врахував, що Спеціальний договір хоча й передбачає у пункті 10.2. можливість його пролонгації, проте загальна ціна Договору, при цьому, не може змінюватись і складає 141 355 180,00 грн з ПДВ. Прийнявши рішення про задоволення позову, суд фактично втрутився в господарську діяльність сторін та безпідставно змінив умови договору, необґрунтовано встановивши самостійно ціни та обсяг надання послуг за Спеціальним договором у 2021 році, ба більше, збільшив Загальну ціну Договору в порушення Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, у 2021 році на спірні правовідносини розповсюдив свою дію Закон України «Про публічні закупівлі», введений в дію 19.04.2021, а тому визначення постачальника послуг та їх вартість у 2021 році мали визначатись за передбаченими цим Законом процедурами публічних закупівель.

Підсумовуючи, скаржник зазначив, що АТ «Укргазвидобування» не є та не може бути боржником за спірними договорами, оскільки Товариство не допускало прострочень за ними у 2021 році з огляду на той факт, що відповідач не мав підстав сплачувати позивачу вартість послуг за 2021 рік із залишку ліміту загальної ціни Спеціального договору 17 048 863,37 грн, оскільки сторони не узгодили розмір винагороди за Облікові періоди та максимальну кількість користувачів програмної продукції за цей період. Стягнення ж понад залишок ліміту загальної ціни Спеціального договору 17 048 863, 37 грн суперечить Закону України «Про публічні закупівлі».

З огляду на відсутність у відповідача основної заборгованості перед позивачем відсутні підстави й для застосування неустойки та 10% річних.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

06.12.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві позивач наголосив на такому:

- умовами Загального (пункт 11.1.) і Спеціального (пункт 10.2.) договорів сторони погодили, що ці договори вважаються пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах у випадку відсутності письмових заперечень сторін, направлених за один місяць до закінчення строку дії договору. Заперечень щодо пролонгації дії договору на 2021 рік від сторін не надходило, тобто за умовами укладених договорів вони автоматично пролонгувались на наступний рік. Сторони жодним чином не заперечували дійсність автоматичного продовження строку дії Спеціального договору, а продовжували його виконувати, тим самим своєю поведінкою (конклюдентними діями) підтвердили подальшу дію Спеціального договору та конкретний намір його виконання;

- АТ «Укргазвидобування» лише листом від 30.11.2021 №43-011-4807 направило заперечення проти продовження дії Загального та Спеціального договорів на 2022 рік, отже дію загального та спеціального договорів було пролонговано на 2021 рік та вони діяли потягом цього періоду (01.01.2021 - 31.12.20201). Таким чином, термін дії Загального та Спеціального договорів закінчився 31.12.2021;

- ураховуючи, що в новій редакції Закону України «Про публічні закупівлі» вказівка про надання його нормам зворотної дії в часі відсутня, його дія не поширюється на спірні правовідносини, які виникли до введення в дію нової редакції Закону (тобто до 19.04.2020). Таку ж позицію висловив і Верховний Суд у постанові від 17.04.2024 у даній справі;

- представник АТ «Укргазвидобування» у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив те, що АТ «Укргазвидобування» функціональними модулями користувалось, послуги щодо забезпечення їх функціонування від ТОВ «Нафтогаз Цифрові Технології» протягом 2021 року отримувало, однак таке користування та отримання послуг було повністю безоплатне. При цьому, сторони у пункті 8.3. Спеціального договору погодили, що у разі прострочення відповідачем грошових зобов`язань за договором, позивач не має права припинити чи призупинити надання послуг, а відповідач не звільняється від обов`язку сплатити винагороду в повному об`ємі за використання та послуги за період такого прострочення. Тому, враховуючи пролонгацію Спеціального договору, ТОВ «Нафтогаз Цифрові Технології» за умовами договору був зобов`язаний надавати послуги у 2021 році (незважаючи на відсутність надходжень оплат від відповідача), а відповідач був зобов`язаний здійснити оплати.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13119/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13119/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

21.11.2024 матеріали справи №910/13119/22 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13119/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.12.2024 об 11 год 40 хв.

У зв`язку з перебуванням судді Сибіги О.М., який входить до складу колегії суддів, з 16.12.2024 по 05.01.2025 у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4898/24 від 18.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2024 справу №910/13119/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13119/22 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А., розгляд справи №910/13119/22 вирішено здійснювати у раніше призначеному судовому засіданні 24.12.2024 об 11 год 40 хв.

У судовому засіданні 24.12.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання, призначене на 24.12.2024, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

15.11.2019 між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (користувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Цифрові Технології» (постачальник) укладено Договір про використання програмного комплексу для автоматизації та інформатизації діяльності та супутні послуги №81/19-НЦТ (далі - Загальний договір).

Відповідно до пункту 2.1. Загального Договору постачальник зобов`язується на підставі цього договору та спеціальних договорів надати користувачу послуги, що забезпечать можливість користування програмним комплексом, а користувач зобов`язується прийняти надані послуги і оплатити їх згідно з умовами цього договору та відповідних спеціальних договорів.

Згідно з пунктом 11.1. Загального договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019. У випадку відсутності письмових заперечень сторін, направлених за один місяць до закінчення терміну дії договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

У пункті 11.2. Загального договору сторони погодили, що якщо у Спеціальному договорі не визначено інший строк, то він діє до припинення строку дії цього Договору. Якщо у спеціальному договорі визначено довший строк дії, цей договір вважається продовженим на відповідний строк.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 31.03.2020 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до Загального договору, відповідно по умов якої сторони погодили внести зміни в перший абзац п. 11.1 та викласти його в наступній редакції: «Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2020.». Матеріали справи не містять вказаної додаткової угоди, проте зазначена обставина відповідачем не заперечується.

15.11.2019 між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (користувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Цифрові Технології» (постачальник) укладено Спеціальний договір №82/19-НЦТ про використання програмної продукції, послуги клієнтської та технічної підтримки (далі - Спеціальний договір).

Відповідно до пункту 2.1. Спеціального договору на умовах та в порядку, встановленому у загальному договорі та цим договором, як його невід`ємною частиною: постачальник надає користувачу у строкове платне використання функціональні модулі, а користувач приймає їх та зобов`язується сплачувати за таке використання; постачальник зобов`язується протягом всього строку договору надавати щодо функціональних модулів послуги визначені в п.2.3 договору, а користувач зобов`язується прийняти їх та оплатити.

Згідно з пунктом 4.5. Спеціального договору загальна ціна договору складається із вартості використання функціональних модулів та всіх послуг, належним чином наданих постачальником та отриманих користувачем відповідно до умов протягом строку дії договору та не може перевищувати 46 604 400,00 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 6.1. Спеціального договору до 10 числа місяця, наступного за обліковим періодом, постачальник надсилає користувачу складені в двох ідентичних примірниках та підписані зі своєї сторони акт приймання передачі наданих послуг клієнтської та технічної підтримки та акт приймання передачі наданих прав на використання функціональних модулів, які надавались користувачу протягом відповідного облікового періоду. Акти приймання-передачі наданих послуг (в частині, що стосується імпортної складової послуг технічної підтримки) складаються в порядку, встановленому п. 4.4 договору, з застосуванням офіційного курсу української гривні до Євро, встановлений НБУ станом на перший банківський день першого місяця облікового періоду, в якому надавались відповідні послуги. За відсутності претензій до змісту наданих постачальником документів та якості, обсягів надання послуг, користувач протягом 5 робочих днів з дати отримання відповідного акту підписує їх та один екземпляр направляє постачальнику.

Згідно з пунктом 6.2. Спеціального договору у разі наявності зауважень до послуг, наданих постачальником протягом відповідного облікового періоду або до відповідності функціонального модулю встановленим критеріям протягом того ж періоду, користувач протягом строку, встановленого для підписання актів, надає мотивовану відмову від прийняття таких послуг та підписання відповідних актів.

Відповідно до пункту 7.1. Спеціального договору розрахунки за надані послуги та використання функціональних модулів здійснюється користувачем протягом 15 робочих днів з дати підписання сторонами актів за відповідний обліковий період, на підставі відповідного рахунку на оплату, наданого постачальником користувачу.

Згідно з пунктом 8.3. Спеціального договору у разі прострочення користувачем грошових зобов`язань за цим договором, постачальник має право стягнути з користувача штрафні санкції, передбачені умовами договору, а якщо прострочення триває більше 30 днів, додатково стягнути 10% річних від простроченої суми. При цьому постачальник не має права припинити чи призупинити надання послуг, а користувач не звільняється від обов`язку сплатити винагороду в повному об`ємі за використання та послуги за період такого прострочення.

Відповідно до пункту 8.6. Спеціального договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань, повну або часткову відмову від договору винна сторона сплачує на користь іншої сторони штраф у розмірі 10% від загальної ціни цього договору.

Згідно з пунктом 10.1. Спеціального договору цей договір вступає в силу з дати його укладення та діє до 31.12.2019.

Відповідно до пункту 10.2. Спеціального договору у випадку відсутності письмових заперечень сторін, направлених за 1 місяць до закінчення терміну дії договору, він вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.

31.03.2020 між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Цифрові Технології» укладено додаткову угоду до Спеціального договору (далі - Додаткова угода), відповідно до умов якої сторони погодили внести ряд змін в умови спеціального договору.

Даною Додатковою угодою доповнено Таблицю Додатку 1 до Спеціального договору наступним чином:

Максимальна кількість користувачів (копій) у 1 кварталі 2020 року - 3 101 користувачів; у 2 кварталі 2020 року - 3 301 користувачів; у 3 кварталі 2020 року - 3 501 користувачів; у 4 кварталі 2020 року - 3 501 користувачів.

Розмір винагороди за по обліковим періодам указано у пункті 4.1. Додаткової угоди.

Сторони у Додатковій угоді також виклали пункт 4.5. у новій редакції - Загальна ціна договору складається з вартості використання функціональних модулів та всіх послуг, належним чином наданих постачальником та отриманих користувачем відповідно до умов протягом строку дії договору та не може перевищувати 141 355 180,00 грн.

Відповідно до пункту 11 Додаткової угоди вона є невід`ємною частиною Спеціального договору та вступає в силу з моменту її підписання сторонами. Сторони домовились, що відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладення, а саме з 01.01.2020.

30.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Цифрові Технології» направило листом на адресу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» проект додаткової угоди щодо перерозподілу вартості послуг в межах абонентської плати за один обліковий період (зі зміною підходу до формування собівартості послуг запропоновано перерозподіл між вартістю використання функціональних модулів та вартістю послуг з клієнтської підтримки без зміни об`єму таких послуг). Окрім того, оскільки залишок ліміту загальної ціни Спеціального договору на дату його автоматичної пролонгації складав 17 048 863,37 грн, що не покриває в повному об`ємі потребу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в послугах на 2021 рік, додатковою угодою передбачалось встановити новий ліміт загальної ціни Спеціального договору, яка враховує вартість винагороди за використання функціональних модулів та всіх послуг протягом 2019, 2020 та 2021 року.

Відповідач, утім, вказану додаткову угоду не підписав.

Позивач листами від 15.07.2021 №291/9-2021, від 13.10.2021 №403/4.2.-2021 та від 05.01.2022 №8/4.2.-2022 направляв на адресу відповідача акти приймання-передачі щодо наданих прав на використання функціональних модулів та надані послуги клієнтської та технічної підтримки за період з 01.01.2021 по 30.06.2021 (перший та другий квартали 2021 року), за третій та четвертий квартали 2021 року та відповідні рахунки для оплати послуг.

Відповідач у відповідь листами від 27.07.2021 №409-21, від 25.10.2022 №596-21 та від 17.01.2022 №59-59-1-207 повертав надані акти без підписання, заявляючи про відсутність підстав для надання позивачем протягом 2021 року відповідачу послуг за Спеціальним договором, та, відповідно, про відсутність підстав для їх прийняття відповідачем та підписання актів.

Позивач зазначає, що термін дії Загального та Спеціального договорів закінчився 31.12.2021, у зв?язку з чим, як передбачено пунктом 11.1. Спеціального договору, сторони протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту його припинення зобов`язані провести звірку взаємних розрахунків та на підставі складеного сторонами Акту звірки здійснити остаточні розрахунки за Спеціальним договором.

28.01.2022 позивачем складено та направлено відповідачу Акт звірки, в якому відображена заборгованість відповідача за отримані у 2021 році послуги, що складає 118 499 548,85 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 118 499 548,85 грн за отримані, проте не оплачені послуги у 2021 році. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання, позивачем також нараховані до стягнення з відповідача 24 280 586,55 грн штрафу, 5 925 614,43 грн пені та 11 890 911,26 грн 10 % річних.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти позову, посилається на те, що виконав усі зобов`язання за договором, а після 2020 року, тобто на 2021 календарний рік, сторони не досягли згоди по істотним умовам договору (щодо кількості користувачів, розміру винагороди за облікові періоди). Водночас, у 2021 році на спірні правовідносини розповсюдив свою дію новий Закон України «Про публічні закупівлі» (введений у дію 19.04.2020), отже визначення постачальника послуг та їх вартість у 2021 році мали визначатись за передбаченими цим Законом процедурами публічних закупівель, які не проводились. Отже, у відповідача відсутній основний борг за договорами, та, як наслідок, і підстави для стягнення похідних від основного боргу сум.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи вказівки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 17.04.2024 у даній справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як уже встановлено судом, 15.11.2019 між відповідачем (користувач) та позивачем (постачальник) укладено договори про використання програмного комплексу для автоматизації та інформатизації діяльності та супутні послуги №81/19-НЦТ (Загальний договір) та про використання програмної продукції, послуги клієнтської та технічної підтримки №82/19-НЦТ (Спеціальний договір).

Укладені між сторонами Загальний та Спеціальний договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, а отже між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту предмету та підстав позову в даній справі, заперечень відповідача проти позовних вимог, до предмету доказування в даній справі входить, у першу чергу, встановлення обставин того, чи продовжили діяти Загальний та Спеціальний договори після 31.12.2020, відповідно, чи поширювалися їхні умови на спірні правовідносини.

Суд касаційної інстанції, направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у постанові від 17.04.2024 вказав, що суди не встановили та не перевірили чи мало місце вчинення користувачем АТ «Укргазвидобування» дій, спрямованих на припинення договірних правовідносин відповідно до умов загального та спеціального договорів; чи мало місце заперечення дійсності автоматичного продовження строку дії договорів; чи протягом 2021 року відповідач продовжував використовувати функціональні модулі та отримувати послуги щодо забезпечення їх функціонування відповідно до умов договорів.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що умови Загального та Спеціального договорів поширюються на спірний 2021 рік, а тому позовні вимоги у даній справі про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

За змістом частини 2 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до статті 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами пункту 11.1. загального договору та пунктів 10.1., 10.2. спеціального договору у випадку відсутності письмових заперечень сторін, направлених за один місяць до закінчення терміну дії договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Зазначені умови договорів визначають можливість продовження загального та спеціального договорів на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору необхідною умовою є відсутність повідомлення однієї зі сторін про припинення договору за місяць до закінчення терміну його дії.

Як вже зазначалося, 31.03.2020 сторонами укладено додаткову угоду до Спеціального договору , яка поширює свою дію на 2020 рік.

Сторонами не заперечується факт дії договорів протягом 2020 року, та отримання відповідачем передбачених умовами договорів послуг у 2020 році.

При цьому відповідач заперечує поширення дії договорів на 2021 рік.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2024 у даній справі звернув увагу на те, що повідомлення користувача про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абз. 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України.

Настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами договірних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів установила, що вони не містять доказів звернення відповідача до позивача в листопаді 2020 року (тобто за місяць до закінчення терміну дії договорів) із запереченнями щодо пролонгації дії загального та спеціального договорів №81/19-НЦТ та №82/19-НЦТ від 15.11.2019 на наступний 2021 рік.

Водночас, у матеріалах справи наявний лист відповідача від 30.11.2021 №43-011-4807 (том 1, а.с. 83), відповідно до якого останній з посиланням на пункти 11.1., 11.2. договору про використання програмного комплексу для автоматизації та інформатизації діяльності та супутні послуги від 15.11.2019 №81/19-НЦТ та пункти 10.1., 10.2. спеціального договору про використання програмної продукції, послуг клієнтської та технічної підтримки від 15.11.2019 №82/19-НЦТ висловив заперечення проти пролонгації дії загального та спеціального договорів від 15.11.2019 №81/19-НЦТ та №82/19-НЦТ на наступний календарний рік, тобто, враховуючи дату листа, лише на 2022 рік.

Отже, враховуючи, що відповідач не повідомляв позивача (або навпаки) про припинення договорів за місяць до закінчення терміну їх дії, тобто в листопаді 2020 року, суд, з огляду на положення пункту 11.1. загального договору та пункту 10.2. спеціального договору, доходить висновку, що загальний та спеціальний договори були пролонговані на 2021 рік на тих самих умовах, які були передбачені названими договорами на 2020 рік, у тому числі й щодо ліміту загальної ціни договору на 2021 рік, кількості модулів, які передаються відповідачу, максимальної кількості користувачів, поквартального обсягу послуг, розміру винагороди за обліковий період, які були встановлені Додатковою угодою від 31.03.2020 до Спеціального договору.

При цьому непідписання відповідачем додаткової угоди, надісланої позивачем відповідачу 30.12.2020, не свідчить про неузгодженість між сторонами істотних умов договору, як про це наголошує скаржник, та не має значення для вирішення даного спору, оскільки, як уже зазначено вище, договори на 2021 рік були пролонговані на той самий строк та на тих самих істотних умовах.

З огляду на наведені обставини, а також зміст листа відповідача від 30.11.2021 №43-011-4807, термін дії загального та спеціального договорів закінчився 31.12.2021.

При цьому, надаючи оцінку листу відповідача від 30.11.2021 №43-011-4807, колегія суддів звертає увагу АТ «Укргазвидобування» на необхідність дотримання ним принципу заборони суперечливої поведінки, адже фактично, направивши позивачу листа із запереченнями проти пролонгації дії загального та спеціального договорів від 15.11.2019 на наступний календарний рік, тобто на 2022 рік, відповідач фактично підтвердив дію цих договорів у попередньому 2021 році. У протилежному випадку (якщо дійсно договори припинили б свою дію 31.12.2020, як про це вказує скаржник, направлення такого листа відповідачем було б позбавлене логіки.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У силу положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначає позивач, на виконання умов укладених між сторонами договорів він надав відповідачу послуги у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 на загальну суму 118 499 548,85 грн, а також направляв останньому супровідними листами за №291/9-2021 від 15.07.2021, №403/4.2-2021 від 13.10.2021, №8/4.2.-2022 від 05.01.2022 рахунки та акти наданих послуг за вказаний період, однак відповідачем (користувачем) такі акти підписані не були, а рахунки не оплачені (том 2, а.с. 41-107).

Згідно із пунктом 6.1. Спеціального договору до 10-го числа місяця, наступного за обліковим періодом, постачальник надсилає користувачу складені в двох ідентичних примірниках та підписані зі своєї сторони (і) акт приймання-передачі наданих послуг клієнтської та технічної підтримки та (іі) акт приймання-передачі наданих прав на використання функціональних модулів («акти»), які надавались користувачу протягом відповідного облікового періоду. Акти приймання-передачі наданих послуг (в частині, що стосується імпортної складової послуг технічної підтримки) складаються в порядку, встановленому п. 4.4. договору, з застосуванням офіційного курсу української гривні до Євро, встановленого НБУ станом на перший банківський день першого місяця облікового періоду, в якому надавалися відповідні послуги. За відсутності претензій до змісту наданих постачальником документів та якості, обсягів надання послуг, користувач протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання відповідного акту підписує їх та один екземпляр направляє постачальнику.

Відповідно до пункту 6.2. Спеціального договору в разі наявності зауважень до послуг, наданих постачальником протягом відповідного облікового періоду, або до відповідності функціонального модулю встановленим критеріям протягом того ж періоду, користувач протягом строку, встановленого для підписання актів, надає мотивовану відмову від приймання таких послуг та підписання відповідних актів.

У пункті 6.3. Спеціального договору сторонами погоджено, що у випадку не підписання користувачем актів та не надання письмових претензій до змісту наданих постачальником документів та/або якості послуг в обліковому періоді, або до відповідності функціонального модулю встановленим критеріям протягом того ж періоду, акти вважаються підписаними сторонами на 6 (шостий) робочий день з дати їх отримання користувачем.

Згідно із пунктом 4.2. Загального договору порядок розрахунків за послуги узгоджується та зазначається сторонами в спеціальних договорах.

Відповідно до пункту 7.1. Спеціального договору розрахунки за надані послуги та використання функціональних модулів здійснюються користувачем протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з дати підписання сторонами актів за відповідний обліковий період, на підставі відповідного рахунку на оплату, наданого постачальником користувачу.

Так, як уже зазначалося, супровідними листами за №291/9-2021 від 15.07.2021, №403/4.2-2021 від 13.10.2021, №8/4.2.-2022 від 05.01.2022 позивач направляв відповідачу

пакет документів на підтвердження виконання позивачем умов загального та спеціального договорів (акти приймання-передачі наданих прав на використання програмної продукції, акти приймання-передачі наданих послуг клієнтської підтримки, акти приймання-передачі наданих послуг технічної підтримки, рахунки на оплату), у відповідь на які відповідач не заперечив фактичне отримання послуг, проте зазначив, що відсутні підстави для підписання таких актів, оскільки сторони не досягли згоди щодо максимальної кількості користувачів функціональних модулів та розміру винагороди на 2021 рік та що спеціальний договір міг би бути пролонгованим на наступний (2021 календарний рік), але лише в рамках вказаної в пункті 4.5. суми.

За змістом статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Подані сторонами докази у відповідності до положень статей 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України мають відповідати критеріям належності, допустимості та достовірності.

Водночас, згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява №59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Колегія суддів наголошує, що приписи закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов`язують обов`язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі акту. Відсутність підписаного двостороннього акту виконаних робіт (наданих послуг) не є перешкодою для захисту суб`єктивного матеріального права у разі, якщо господарський суд, на підставі зібраних у справі та оцінених у сукупності доказів, встановить факт їх надання належним чином та в установлений договором строк.

Таким чином, під час розгляду спору господарський суд, враховуючи обставини, що входять до предмету доказування у справі, зобов`язаний встановити, чи має місце факт надання послуг відповідно до умов договору та, у даному випадку, чи була відмова іншої сторони від підписання акту мотивованою.

Позивач, відповідно, належними, допустимими, достовірними та вірогідними у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказами повинен довести суду факт надання відповідачу послуг згідно умов загального та спеціального договорів.

Так, реальність надання позивачем відповідачу послуг підтверджується наступним: активністю користувачів відповідача у використанні системи SAP ERP (вивантаження звіту з системи по активним користувачам системи за 2021 рік), створенням та доданням нових користувачів відповідача для використання системи SAP ERP (вивантаження звіту з системи по створеним новим обліковим записам користувачів), зверненнями (більше десяти тисяч за 2021 рік) до служби підтримки позивача Jira ServiceDesk з вирішення питань та проблем по роботі з системою SAP ERP (копії знімків екрану з системи підтримки позивача по обробці звернень користувачів відповідача), виконанням окремих завдань користувачів відповідача по доробці і покращенню функціональності системи SAP ERP на регулярній основі протягом 2021 року (щомісячні звіти про підтримку та розвиток систем SAP, що сформовані на основі вивантаження з системи служби підтримки позивача). Копії вказаних документів надані позивачем та наявні в матеріалах справи (том 1, а.с. 85-275, том 2, а.с. 1-40).

Більш того, у відповідях на супровідні листи позивача із доданими до них актами та рахунками, відповідач не заперечував фактичне отримання ним послуг у 2021 році, не висував будь-яких претензій чи зауважень щодо якості цих послуг.

Оцінка ж доводам відповідача стосовно того, що сторонами не було узгоджено максимальної кількості користувачів функціональних модулів та розміру винагороди на 2021 рік, а тому такі послуги не підлягають оплаті, дана судом вище і такі доводи є безпідставними з огляду на встановлений судом факт пролонгації загального та спеціального договорів на 2021 рік на тих самих умовах, що були встановлені договорами на 2020 рік.

Зазначеним у сукупності підтверджується, що відповідач фактично не заперечував щодо автоматичного продовження строку дії спеціального договору, оскільки продовжував його виконувати, а саме використовувати програмну продукцію та отримувати послуги клієнтської та технічної підтримки, тим самим своєю поведінкою (конклюдентними діями) підтвердив подальшу дію спеціального договору та конкретний намір його виконання.

Враховуючи наведене та те, що загальний та спеціальний договори було пролонговано на 2021 рік, відповідач продовжував користуватись функціональними модулями та отримувати протягом 2021 року послуги, колегія суддів доходить висновку, що послуги, надані позивачем у період з 01.01.2021 по 31.12.2021, є такими, що прийняті відповідачем на суму 118 499 548,85 грн у повному обсязі, відмова відповідача від підписання актів приймання-передачі наданих послуг, надісланих йому позивачем, є безпідставною, а строк оплати цих актів у розумінні пункту 7.1. Спеціального договору є таким, що настав (актів від 30.06.2022 - настав 16.08.2021; актів від 30.09.2022 - 15.11.2021; актів від 31.12.2022 - 08.02.2022).

Доказів оплати відповідачем позивачу заборгованості у сумі 118 499 548,85 грн матеріали справи не містять, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про те, що у 2021 році на спірні правовідносини розповсюдив свою дію Закон України «Про публічні закупівлі», а отже визначення постачальника послуг та їх вартість у 2021 році мали визначатись за передбаченими цим Законом процедурами публічних закупівель, суд зазначає таке.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» від 19.09.2019, введеним у дію 19.04.2020, АТ «Укргазвидобування» (відповідача) було включено до замовників у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до частини 10 статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним у разі, якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону.

Разом із тим, відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, на момент укладення загального та спеціального договорів, АТ «Укргазвидобування» не було замовником у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», а тому їх укладення та виконання правомірно здійснювалося із застосуванням загальних норм законодавства - Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

Отже, враховуючи, що в новій редакції Закону України «Про публічні закупівлі» відсутня вказівка про надання його нормам зворотної дії в часі, його дія не поширюється на правовідносини суб`єктів, які виникли до введення в дію нової редакції Закону (тобто до 19.04.2020), у зв`язку з чим загальний та спеціальний договори повинні виконуватись до їх закінчення (до 31.12.2021) в порядку, встановленому в цих договорах.

У позовній заяві ТОВ «Нафтогаз Цифрові Технології» також просило суд стягнути з відповідача за порушення грошового зобов`язання пеню за загальний період з 17.08.2021 по 09.08.2022 у розмірі 5 925 614,43 грн та 24 280 586,55 грн штрафу.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі статтями 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Згідно із пунктом 8.6. Загального договору за кожен день прострочення користувачем грошового зобов`язання за договором, користувач сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до умов пункту 8.3. Спеціального договору у разі прострочення користувачем грошових зобов`язань за цим Договором постачальник має право стягнути з користувача штрафні санкції, передбачені договором, а якщо прострочення триває більше 30 днів, додатково стягнути 10% річних від простроченої суми. При цьому постачальник не має права припинити чи призупинити надання послуг, а користувач не звільняється від обов`язку сплатити винагороду в повному об`ємі за використання та послуги за період такого прострочення.

Також за умовами пункту 8.6. Спеціального договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань, повну або часткову відмову від договору винна сторона сплачує на користь іншої сторони штраф у 10% від загальної ціни цього договору.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені за період з 17.08.2021 по 09.08.2022 у розмірі 5 925 614,43 грн, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в розмірі 24 280 586,55 грн (242 805 865,48 грн (послуги надані в 2021 році в сумі 118 499 548,85 грн + 124 306 316,63 грн послуги надані в попередні періоди) х 10%), суд установив, що він також є арифметично вірним та розрахований відповідно до норм законодавства і договору, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Посилання скаржника на те, що задовольняючи вимогу щодо стягнення штрафу в порядку пункту 8.6 Спеціального договору суд помилково розрахував суму штрафу у розмірі 10% не від загальної суми договору, яка визначена сторонами у пункті 4.5. Спеціального договору та становить141 355 180,00 грн, а від 242 805 865,48 грн, яка складається із загальної суми послуг попередніх періодів та послуг у 2021 році, ціни на які суд установив в односторонньому порядку, колегією суддів відхиляються, оскільки, суд у спірному випадку не встановлював в односторонньому порядку ціни на послуги, а такі ціни були визначені з огляду на умови договорів, що були пролонговані на 2021 рік. Водночас, Загальна ціна Договору у розумінні пункту 4.1. Загального договору складається із вартості всіх послуг, що узгоджуються та зазначаються сторонами в Спеціальних договорах.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем узятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків за надані послуги, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 10% річних у розмірі 11 890,26 грн за загальний період з 17.08.2021 по 21.11.2022.

Із приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає таке.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до пункту 8.3. Спеціального договору у разі прострочення користувачем грошових зобов`язань за цим договором постачальник має право стягнути з користувача штрафні санкції, передбачені договором, а якщо прострочення триває більше 30 днів, додатково стягнути 10% річних від простроченої суми.

Отже, інший розмір відсотків річних погоджений сторонами в пункті 8.3. спеціального договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 10% річних за загальний період з 17.08.2021 по 21.11.2022, судом установлено, що такий розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і договору та є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 10% річних у сумі 11 890 911,26 грн підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню в повному обсязі, а суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідач наведених у позові обставин та висновків суду першої інстанції належними та допустимими доказами не спростував.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову в даній справі.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13119/22 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13119/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13119/22 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Укргазвидобування».

Матеріали справи №910/13119/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.01.2025 після виходу членів колегії суддів з відпусток.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Г.А. Кравчук

А.І. Тищенко