Постанова

від 20.03.2025 по справі 910/13119/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/13119/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання - Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Цифрові Технології"</a> - Коваль Н.Т. - адвокат,

відповідача - акціонерного товариства "Укргазвидобування" - Малярчук Ю.Б. - адвокат,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування")

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 (суддя Карабань Я.А.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2024 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Кравчук Г.А. і Тищенко А.І.)

у справі № 910/13119/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Цифрові Технології"</a> (далі - ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології")

до АТ "Укргазвидобування"

про стягнення 160 596 661,09 грн.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.03.2025 № 32.2-01/315 у зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/13119/22, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Малашенкова Т.М. і Ємець А.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" звернулося до суду з позовом до АТ "Укргазвидобування" про стягнення 160 596 661,09 грн заборгованості, у тому числі: 118 499 548,85 грн основного боргу, 24 280 586,55 грн штрафу, 5 925 614,43 грн пені та 11 890 911,26 грн 10% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами про використання програмного комплексу для автоматизації та інформатизації діяльності та супутні послуги № 81/19-НЦТ від 15.11.2019 (далі - Загальний договір) та про використання програмної продукції, послуги клієнтської та технічної підтримки № 82/19-НЦТ від 15.11.2019 (далі - Спеціальний договір) в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, у позові відмовлено з посиланням, зокрема, не те, що сторони не дійшли згоди щодо розміру винагороди за облікові періоди та максимальної кількості користувачів програмної продукції (функціональних модулів), а умови Спеціального договору не поширюються на 2021 рік, оскільки регулюють правовідносини між сторонами в 2019-2020 роках. Відповідач не мав підстав сплачувати позивачу вартість послуг за 2021 рік із залишку ліміту загальної ціни Спеціального договору 17 048 863,37 грн, оскільки сторони не узгодили розмір винагороди за облікові періоди та максимальну кількість користувачів програмної продукції на цей період. Відповідач не підписував додаткову угоду до Спеціального договору, яка б регулювала спірні правовідносини у спірний період.

Постановою Верховного Суду від 17.04.2024 зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що суди не надали належної оцінки доводам сторін, зокрема доводам позивача відносно пролонгації договорів та фактичного надання послуг, доказам, наявним у матеріалах справи, що були подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, а відтак, висновки цих судів про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову є передчасними.

Так, за висновками Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували та не перевірили: чи мало місце вчинення користувачем (відповідачем) дій, спрямованих на припинення договірних правовідносин відповідно до умов Загального та Спеціального договорів; чи мало місце заперечення дійсності автоматичного продовження строку дії договорів; чи протягом 2021 року відповідач продовжував використовувати функціональні модулі та отримувати послуги щодо забезпечення їх функціонування відповідно до умов договорів.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2024, позов задоволено.

Судові рішення мотивовано тим, що умови Загального та Спеціального договорів поширюються на спірний 2021 рік, оскільки відповідач не повідомляв позивача (або навпаки) у порядку, передбаченому пунктом 11.1 Загального договору та пунктами 10.1, 10.2 Спеціального договору, про припинення договорів за місяць до закінчення терміну їх дії, тобто в листопаді 2020 року.

Враховуючи те, що договори на 2021 рік не було розірвано, а відповідач продовжував користуватись функціональними модулями та отримувати протягом 2021 року послуги, що підтверджується активністю користувачів відповідача у використанні системи SAP ERP (вивантаження звіту з системи по активним користувачам системи за 2021 рік), створенням та доданням нових користувачів відповідача для використання системи SAP ERP (вивантаження звіту з системи по створеним новим обліковим записам користувачів), зверненнями (більше десяти тисяч за 2021 рік) до служби підтримки позивача Jira ServiceDesk з вирішення питань та проблем по роботі з системою SAP ERP (копії знімків екрану з системи підтримки позивача по обробці звернень користувачів відповідача), виконанням окремих завдань користувачів відповідача по доробці і покращенню функціональності системи SAP ERP на регулярній основі протягом 2021 року (щомісячні звіти про підтримку та розвиток систем SAP, що сформовані на основі вивантаження з системи служби підтримки позивача), суди виснували, що послуги, надані позивачем у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 на суму 118 499 548,85 грн, є такими, що прийняті відповідачем у повному обсязі, а тому підлягають оплаті в погоджений договором строк.

З огляду на встановлення факту прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати за договорами у 2021 році, суди, перевіривши надані позивачем розрахунки сум штрафу, пені та відсотків річних, дійшли висновку про їх обґрунтованість та арифметичну правильність, у зв`язку з чим задовольнили позовні вимоги і у цій частині.

При цьому, суди попередніх інстанцій відхилили доводи відповідача відносно того, що в 2021 році на спірні правовідносини розповсюдив свою дію Закон України "Про публічні закупівлі", а отже визначення постачальника послуг та їх сума в 2021 році мали визначатись за передбаченими цим Законом процедурами публічних закупівель, зазначивши, що в новій редакції Закону України "Про публічні закупівлі" вказівка про надання його нормам зворотної дії в часі відсутня, а тому його дія не поширюється на правовідносини суб`єктів, які виникли до введення в дію нової редакції Закону (тобто до 19.04.2020), у зв`язку з чим Загальний та Спеціальний договори повинні виконуватись до їх закінчення в порядку, встановленому в цих договорах.

Не погоджуючись із рішенням і постановою судів попередніх інстанцій, АТ "Укргазвидобування" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій на обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права, зокрема, статей 3, 6, 627, 629, 631, 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 6, 193, 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини десятої статті 3, частини п`ятої статті 41, пункту 1 частини першої статті 43 та пункту 6 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах.

Просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в позові.

ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.11.2019 ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" (постачальник) та АТ "Укргазвидобування" (користувач) уклали Загальний договір, за умовами якого постачальник зобов`язується на підставі цього договору та спеціальних договорів надати користувачу послуги, що забезпечать можливість користування програмним комплексом, а користувач зобов`язується прийняти надані послуги і оплатити їх згідно з умовами цього договору та відповідних спеціальних договорів.

Загальний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019. У випадку відсутності письмових заперечень сторін, направлених за один місяць до закінчення терміну дії договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах. Якщо у Спеціальному договорі не визначено інший строк, то він діє до припинення строку дії цього договору. Якщо у спеціальному договорі визначено довший строк дії, цей договір вважається продовженим на відповідний строк (пункти 11.1, 11.2 Загального договору).

ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" та АТ "Укргазвидобування" 31.03.2020 уклали додаткову угоду до Загального договору, якою сторони погодили внести зміни в абзац перший пункту 11.1 та викласти його в наступній редакції: "Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2020". Матеріали справи не містять цієї додаткової угоди, проте зазначена обставина АТ "Укргазвидобування" не заперечується.

ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" (постачальник) та АТ "Укргазвидобування" (користувач) 15.11.2019 також уклали Спеціальний договір, за умовами якого:

- на умовах та в порядку, встановленому у загальному договорі та цим договором, як його невід`ємною частиною: постачальник надає користувачу у строкове платне використання функціональні модулі, а користувач приймає їх та зобов`язується сплачувати за таке використання; постачальник зобов`язується протягом всього строку договору надавати щодо функціональних модулів послуги визначені в п. 2.3 договору, а користувач зобов`язується прийняти їх та оплатити (пункт 2.1);

- загальна ціна договору складається із вартості використання функціональних модулів та всіх послуг, належним чином наданих постачальником та отриманих користувачем відповідно до умов протягом строку дії договору та не може перевищувати 46 604 400,00 грн з ПДВ (пункт 4.5);

- до 10 числа місяця, наступного за обліковим періодом, постачальник надсилає користувачу складені в двох ідентичних примірниках та підписані зі своєї сторони акт приймання передачі наданих послуг клієнтської та технічної підтримки та акт приймання передачі наданих прав на використання функціональних модулів, які надавались користувачу протягом відповідного облікового періоду. Акти приймання-передачі наданих послуг (в частині, що стосується імпортної складової послуг технічної підтримки) складаються в порядку, встановленому п. 4.4 договору, з застосуванням офіційного курсу української гривні до Євро, встановлений НБУ станом на перший банківський день першого місяця облікового періоду, в якому надавались відповідні послуги. За відсутності претензій до змісту наданих постачальником документів та якості, обсягів надання послуг, користувач протягом 5 робочих днів з дати отримання відповідного акту підписує їх та один екземпляр направляє постачальнику (пункт 6.1);

- у разі наявності зауважень до послуг, наданих постачальником протягом відповідного облікового періоду або до відповідності функціонального модулю встановленим критеріям протягом того ж періоду, користувач протягом строку, встановленого для підписання актів, надає мотивовану відмову від прийняття таких послуг та підписання відповідних актів (пункт 6.2);

- розрахунки за надані послуги та використання функціональних модулів здійснюється користувачем протягом 15 робочих днів з дати підписання сторонами актів за відповідний обліковий період, на підставі відповідного рахунку на оплату, наданого постачальником користувачу (пункт 7.1);

- у разі прострочення користувачем грошових зобов`язань за цим договором, постачальник має право стягнути з користувача штрафні санкції, передбачені умовами договору, а якщо прострочення триває більше 30 днів, додатково стягнути 10% річних від простроченої суми. При цьому постачальник не має права припинити чи призупинити надання послуг, а користувач не звільняється від обов`язку сплатити винагороду в повному об`ємі за використання та послуги за період такого прострочення (пункт 8.3);

- за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань, повну або часткову відмову від договору винна сторона сплачує на користь іншої сторони штраф у розмірі 10% від загальної ціни цього договору (пункт 8.6);

- цей договір вступає в силу з дати його укладення та діє до 31.12.2019. У випадку відсутності письмових заперечень сторін, направлених за 1 місяць до закінчення терміну дії договору, він вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (пункти 10.1, 10.2).

ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" та АТ "Укргазвидобування" 31.03.2020 також уклали додаткову угоду до Спеціального договору, якою погодили внести ряд змін в умови Спеціального договору, зокрема:

- доповнити таблицю Додатку 1 до Спеціального договору наступним чином: Максимальна кількість користувачів (копій) у 1 кварталі 2020 року - 3 101 користувачів; у 2 кварталі 2020 року - 3 301 користувачів; у 3 кварталі 2020 року - 3 501 користувачів; у 4 кварталі 2020 року - 3 501 користувачів;

- викласти пункт 4.5 Спеціального договору у новій редакції - "Загальна ціна договору складається з вартості використання функціональних модулів та всіх послуг, належним чином наданих постачальником та отриманих користувачем відповідно до умов протягом строку дії договору та не може перевищувати 141 355 180,00 грн".

У пункті 4.1 додаткової угоди до Спеціального договору сторони погодили розмір винагороди по обліковим періодам.

Додаткова угода є невід`ємною частиною Спеціального договору та вступає в силу з моменту її підписання сторонами. Сторони домовились, що відповідно до статті 631 ЦК України умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладення, а саме з 01.01.2020 (пункт 11 додаткової угоди до Спеціального договору).

ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" 30.12.2020 листом направило на адресу АТ "Укргазвидобування" проект додаткової угоди щодо перерозподілу вартості послуг в межах абонентської плати за один обліковий період (зі зміною підходу до формування собівартості послуг запропоновано перерозподіл між вартістю використання функціональних модулів та вартістю послуг з клієнтської підтримки без зміни об`єму таких послуг). Окрім того, оскільки залишок ліміту загальної ціни Спеціального договору на дату його автоматичної пролонгації складав 17 048 863,37 грн, що не покриває в повному об`ємі потребу АТ "Укргазвидобування" в послугах на 2021 рік, додатковою угодою передбачалось встановити новий ліміт загальної ціни Спеціального договору, яка враховує вартість винагороди за використання функціональних модулів та всіх послуг протягом 2019, 2020 та 2021 року.

АТ "Укргазвидобування" зазначену додаткову угоду не підписало.

Листами від 15.07.2021 № 291/9-2021, від 13.10.2021 № 403/4.2.-2021 та від 05.01.2022 № 8/4.2.-2022 ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" направило на адресу АТ "Укргазвидобування" акти приймання-передачі щодо наданих прав на використання функціональних модулів та надані послуги клієнтської та технічної підтримки за період з 01.01.2021 по 30.06.2021 (перший та другий квартали 2021 року), за третій та четвертий квартали 2021 року та відповідні рахунки для оплати послуг.

У відповідь листами від 27.07.2021 № 409-21, від 25.10.2022 № 596-21 та від 17.01.2022 № 59-59-1-207 АТ "Укргазвидобування" повернуло ці акти без підписання, заявляючи про відсутність підстав для надання ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" протягом 2021 року послуг за Спеціальним договором, та, відповідно, про відсутність підстав для їх прийняття АТ "Укргазвидобування" та підписання актів.

ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" вважає, що термін дії Загального та Спеціального договорів закінчився 31.12.2021, у зв??язку з чим, як передбачено пунктом 11.1 Спеціального договору, сторони протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту його припинення зобов`язані провести звірку взаємних розрахунків та на підставі складеного сторонами акта звірки здійснити остаточні розрахунки за Спеціальним договором.

ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" 28.01.2022 склало та направило АТ "Укргазвидобування" акт звірки, в якому відображена заборгованість останнього за отримані у 2021 році послуги, яка складає 118 499 548,85 грн.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 118 499 548,85 грн за отримані, проте не оплачені послуги у 2021 році. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання, позивачем також нараховані до стягнення з відповідача штраф, пеня та 10% річних.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти позову, посилається на те, що виконав усі зобов`язання за договорами, а після 2020 року, тобто на 2021 календарний рік, сторони не досягли згоди по істотним умовам Спеціального договору (щодо кількості користувачів, розміру винагороди за облікові періоди). Водночас, у 2021 році на спірні правовідносини розповсюдив свою дію новий Закон України "Про публічні закупівлі" (введений у дію 19.04.2020), отже визначення постачальника послуг та їх вартість у 2021 році мали визначатись за передбаченими цим Законом процедурами публічних закупівель, які не проводились. У відповідача відсутній основний борг за договорами, та, як наслідок, і підстави для стягнення похідних від основного боргу сум штрафу, пені та 10% річних.

Отже, причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за отримані, однак не оплачені послуги, а також штрафних санкцій, за укладеними сторонами договорами.

За результатами нового розгляду справи, суди попередніх інстанцій задовольнили позов у повному обсязі з огляду на таке.

Укладені сторонами Загальний та Спеціальний договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, а отже між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 ЦК України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Відповідно до статті 174 ГК України договори є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. У силу положень статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Направляючи цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у постанові від 17.04.2024 Верховний Суд вказав, що суди не надали належної оцінки доводам сторін, зокрема доводам позивача відносно пролонгації договорів та фактичного надання послуг, доказам, наявним у матеріалах справи, що були подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень. Суди не з`ясували та не перевірили чи мало місце вчинення користувачем АТ "Укргазвидобування" дій, спрямованих на припинення договірних правовідносин відповідно до умов Загального та Спеціального договорів; чи мало місце заперечення дійсності автоматичного продовження строку дії договорів; чи протягом 2021 року відповідач продовжував використовувати функціональні модулі та отримувати послуги щодо забезпечення їх функціонування відповідно до умов договорів.

На виконання цих вказівок Верховного Суду судами з`ясовано, що:

- матеріали справи не містять доказів звернення АТ "Укргазвидобування" до ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" за місяць до закінчення терміну дії договорів із запереченнями щодо пролонгації дії Загального та Спеціального договорів на наступний 2021 рік;

- у матеріалах справи наявний лист АТ "Укргазвидобування" від 30.11.2021 № 43-011-4807, відповідно до якого останній з посиланням на пункти 11.1, 11.2 Загального договору та пункти 10.1, 10.2 Спеціального договору висловив заперечення проти пролонгації дії договорів на наступний календарний рік, тобто, враховуючи дату листа, лише на 2022 рік;

- з огляду на ці обставини, а також зміст листа АТ "Укргазвидобування" від 30.11.2021 № 43-011-4807, термін дії Загального та Спеціального договорів закінчився 31.12.2021.

Отже, враховуючи, що АТ "Укргазвидобування" не повідомляло ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" (або навпаки) про припинення договорів за місяць до закінчення терміну їх дії, суди попередніх інстанцій, з огляду на положення пункту 11.1 Загального договору та пункту 10.2 Спеціального договору, виснували, що договори були пролонговані на 2021 рік на тих самих умовах, які були передбачені цими договорами на 2020 рік, у тому числі й щодо ліміту загальної ціни договору на 2021 рік, кількості модулів, які передаються АТ "Укргазвидобування", максимальної кількості користувачів, поквартального обсягу послуг, розміру винагороди за обліковий період, які були встановлені додатковою угодою від 31.03.2020 до Спеціального договору.

При цьому, за висновками судів, непідписання АТ "Укргазвидобування" додаткової угоди, надісланої ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" 30.12.2020, не свідчить про неузгодженість між сторонами істотних умов договору, як про це наголошує АТ "Укргазвидобування", та не має значення для вирішення цього спору, оскільки договори на 2021 рік були пролонговані на той самий строк та на тих самих істотних умовах.

У цьому контексті, надаючи оцінку листу АТ "Укргазвидобування" від 30.11.2021 № 43-011-4807, апеляційний суд додатково наголосив на необхідність дотримання відповідачем принципу заборони суперечливої поведінки, адже, направивши позивачу листа із запереченнями проти пролонгації дії Загального та Спеціального договорів на наступний календарний рік, тобто на 2022 рік, відповідач фактично підтвердив дію цих договорів у попередньому 2021 році. У протилежному випадку (якщо дійсно договори припинили б свою дію 31.12.2020, як про це вказує відповідач), направлення такого листа відповідачем було б позбавлене логіки.

Законодавство, яке регулюють відносини за договором про надання послуг, пов`язує обов`язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі акту. Відсутність підписаного двостороннього акту виконаних робіт (наданих послуг) не є перешкодою для захисту суб`єктивного матеріального права у разі, якщо господарський суд, на підставі зібраних у справі та оцінених у сукупності доказів, встановить факт їх надання належним чином та в установлений договором строк.

За висновками судів, АТ "Укргазвидобування" фактично не заперечувало щодо автоматичного продовження строку дії Спеціального договору, оскільки продовжувало його виконувати, а саме використовувати програмну продукцію та отримувати послуги клієнтської та технічної підтримки, тим самим своєю поведінкою (конклюдентними діями) підтвердило подальшу дію Спеціального договору та конкретний намір його виконання.

Суди встановили обставини, які підтверджують реальність надання ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" АТ "Укргазвидобування", зокрема надання (отримання) послуг підтверджується: активністю користувачів відповідача у використанні системи SAP ERP (вивантаження звіту з системи по активним користувачам системи за 2021 рік), створенням та доданням нових користувачів відповідача для використання системи SAP ERP (вивантаження звіту з системи по створеним новим обліковим записам користувачів), зверненнями (більше десяти тисяч за 2021 рік) до служби підтримки позивача Jira ServiceDesk з вирішення питань та проблем по роботі з системою SAP ERP (копії знімків екрану з системи підтримки позивача по обробці звернень користувачів відповідача), виконанням окремих завдань користувачів відповідача по доробці і покращенню функціональності системи SAP ERP на регулярній основі протягом 2021 року (щомісячні звіти про підтримку та розвиток систем SAP, що сформовані на основі вивантаження з системи служби підтримки позивача). Копії цих документів надані ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" та наявні в матеріалах справи.

Більш того, у відповідях на супровідні листи ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" із доданими до них актами та рахунками, АТ "Укргазвидобування" не заперечувало фактичне отримання ним послуг у 2021 році, не висувало будь-яких претензій чи зауважень щодо якості цих послуг.

За таких встановлених обставин суди виснували, що послуги, надані позивачем у період з 01.01.2021 по 31.12.2021, є такими, що прийняті відповідачем на суму 118 499 548,85 грн у повному обсязі, відмова відповідача від підписання актів приймання-передачі наданих послуг, надісланих йому позивачем, є безпідставною, а строк оплати цих актів у розумінні пункту 7.1 Спеціального договору є таким, що настав.

Доказів оплати відповідачем позивачу заборгованості у сумі 118 499 548,85 грн матеріали справи не містять, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Згідно із пунктом 8.6 Загального договору за кожен день прострочення користувачем грошового зобов`язання за договором, користувач сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до умов пункту 8.3. Спеціального договору у разі прострочення користувачем грошових зобов`язань за цим Договором постачальник має право стягнути з користувача штрафні санкції, передбачені договором, а якщо прострочення триває більше 30 днів, додатково стягнути 10% річних від простроченої суми. При цьому постачальник не має права припинити чи призупинити надання послуг, а користувач не звільняється від обов`язку сплатити винагороду в повному об`ємі за використання та послуги за період такого прострочення.

Також за умовами пункту 8.6. Спеціального договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань, повну або часткову відмову від договору винна сторона сплачує на користь іншої сторони штраф у 10% від загальної ціни цього договору.

Дослідивши надані позивачем розрахунки штрафу, пені та відсотків річних, заявлених до стягнення з відповідача за неналежне виконання ним своїх зобов`язань за укладеними з позивачем договорами, суди встановили, що вони (розрахунки) є обґрунтованими та арифметично правильними, а тому позов в частині стягнення штрафних санкцій також підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Натомість АТ "Укргазвидобування" не погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права, зокрема, статей 3, 6, 627, 629, 631, 903 ЦК України, статей 6, 193, 216 ГК України, частини десятої статті 3, частини п`ятої статті 41, пункту 1 частини першої статті 43 та пункту 6 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах.

Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питань застосування норм матеріального права, які зазначені скаржником, у подібних правовідносинах, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, відсутні.

У цьому контексті Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що направляючи цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 17.04.2024 у цій справі не формував остаточних висновків щодо застосування пункту 6 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" у сукупності з положеннями частини десятої статті 3 та пункту 1 частини першої статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо автоматичної пролонгації дії договору, укладеного до внесення змін до Закону, на тих же умовах, вказавши на надання судами попередніх інстанцій належної оцінки доводам сторін, зокрема доводам позивача відносно пролонгації договорів та фактичного надання послуг, доказам, наявним у матеріалах справи, що були подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень.

Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

Надаючи оцінку доводам скаржника про неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд виходить з такого.

Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 ЦК України.

За приписами статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Законом України "Про внесення змін до Закону "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" № 114-ІХ від 19.09.2019 (далі - Закон № 114-ІХ) Закон України "Про публічні закупівлі" викладено в новій редакції.

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня його опублікування, крім розділу VI, який вводиться в дію через 12 місяців з дня його опублікування (пункт 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про публічні закупівлі").

Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону (пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про публічні закупівлі").

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Оскільки на момент укладення договорів, АТ "Укргазвидобування" не було замовником у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі", то їх укладення та виконання здійснювалося із застосуванням загальних норм законодавства - ЦК та ГК України.

Водночас аналіз зазначених положень пункту 6 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" в новій редакції дозволяє виснувати, що хоча вказівка про надання його нормам зворотної дії в часі відсутня, законодавець, тим не менш, врегулював порядок виконання договорів, діючих на момент набрання чинності новою редакцією Закону.

Такі договори зберігають свою чинність та виконуються сторонами саме до моменту закінчення погодженого строку їх дії. При цьому, пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" не може поширювати свою дію на автоматичну пролонгацію договорів, укладених до введення в дію Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону № 114-ІХ, оскільки зворотне тлумачення цієї норми суперечило як безпосередньому її змісту, так і принципу правової визначеності - існуванню у правовому полі різного регулювання подібних (тотожних) правовідносин у сфері державних закупівель, в залежності від погодження/непогодження сторонами договорів про закупівлю умови про їх автоматичне поновлення за мовчазною згодою сторін, що є неприпустимим.

Правовідносини щодо строку дії та виконання таких договорів матимуть невизначений правовий характер, що необмежений ані у часі, ані будь-якими іншими чинниками.

У цьому контексті Верховний Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що:

- згідно з умовами пункту 11.1 Загального договору (в редакції додаткової угоди до Загального договору від 31.03.2020), цей договір діє до 31.12.2020;

- відповідно до умов пункту 10.1 Спеціального договору, він діє до 31.12.2019. З урахуванням фактичних дій сторін (відсутності заперечень щодо поновлення Спеціального договору, укладення сторонами додаткової угоди до Спеціального договору від 31.03.2020) строк його дії був продовжений до 31.12.2020.

За таких встановлених обставин справи, з урахуванням положень пункту 6 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону № 114-ІХ та наведених міркувань щодо застосування цієї норми права, Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо поновлення Загального та Спеціального договорів на 2021 рік за мовчазною згодою сторін на тих самих умовах (на підставі пунктів 11.1 та 10.2 цих договорів відповідно), оскільки такий висновок зроблено із неправильним застосуванням наведених норм матеріального права, зокрема, статей 3, 6, 627, 631 ЦК України та пункту 6 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону № 114-ІХ.

Крім того, з встановлених судами умов Загального договору вбачається, що він не містить істотних умов щодо кількості модулів, які передаються АТ "Укргазвидобування", розміру винагороди за облікові періоди та максимальної кількості користувачів програмної продукції. Такі умови мають міститися у Спеціальному договорі.

Судами з`ясовано, що 30.12.2020 ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" направило АТ "Укргазвидобування" проект додаткової угоди щодо перерозподілу вартості послуг в межах абонентської плати за один обліковий період (із зміною підходу до формування собівартості послуг запропоновано перерозподіл між вартістю використання функціональних модулів та вартістю послуг з клієнтської підтримки без зміни об`єму таких послуг). У цій додатковій угоді передбачалося встановити новий ліміт загальної ціни Спеціального договору, яка враховує вартість винагороди за використання функціональних модулів та всіх послуг протягом 2019, 2020 та 2021 року. Однак, сторони не дійшли згоди щодо нового ліміту, розміру винагороди за облікові періоди та максимальної кількості користувачів програмної продукції (функціональних модулів).

Як вже частково зазначалося, у 2021 році на спірні правовідносини розповсюдив свою дію новий Закон України "Про публічні закупівлі" (введений у дію 19.04.2020), отже визначення постачальника спірних послуг АТ "Укргазвидобування" на 2021 рік та їх вартість після закінчення строку дії договорів у 2020 році мали визначатись за передбаченими цим Законом процедурами публічних закупівель, оскільки, в силу його положень частини десятої статті 3, забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом.

Договір про закупівлю є нікчемним, зокрема, якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону (пункт 1 частини першої статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі").

Обставин укладення сторонами Спеціального договору на 2021 рік до введення в дію Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону № 114-ІХ (за виключенням помилкового висновку судів про його поновлення за мовчазною згодою сторін) судами не встановлено. Процедура закупівлі спірних послуг в порядку, передбаченому Законом в новій редакції, не проводилася.

За таких встановлених обставин справи Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про неправомірність та необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо безпідставності відмови відповідача від підписання актів приймання-передачі наданих за договорами послуг, надісланих йому позивачем, прийняття відповідачем цих послуг на суму 118 499 548,85 грн, настання строку їх оплати у розумінні пункту 7.1 Спеціального договору та, відповідно, наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості.

У розгляді цієї справи відповідач послідовно зазначав про те, що в 2021 році на спірні правовідносини розповсюдив свою дію Закон України "Про публічні закупівлі", а отже визначення постачальника послуг та їх сума в 2021 році мали визначатись за передбаченими цим Законом процедурами публічних закупівель, однак такі доводи відповідача помилково відхилено судами попередніх інстанцій внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Наведені висновки щодо застосування, зокрема, пункту 6 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону № 114-ІХ є безвідносними до будь-яких інших мотивів щодо їх заперечення, у тому числі фактичного (позадоговірного) споживання послуг відповідачем, наявності у його діях суперечливої поведінки щодо визнання обставин чинності/не чинності Загального та Спеціального договорів у 2021 році тощо.

Враховуючи недоведеність обставин порушення відповідачем умов Загального та Спеціального договорів, помилковим є і висновок судів попередніх інстанцій щодо стягнення з відповідача на користь позивача додаткових нарахувань за порушення договірного зобов`язання, - штрафу, пені та відсотків річних.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини друга, п`ята статті 236 ГПК України).

Однак, оскаржувані судові рішення наведеним вимогам не відповідають внаслідок неправильного застосування судами норм матеріального права, зокрема, статей 6, 627, 631 ЦК України та частини десятої статті 3, пункту 6 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону № 114-ІХ. Підстави касаційного оскарження та доводи касаційної скарги АТ "Укргазвидобування" знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку. Відзив позивача цих висновків не спростовує та не впливає на них.

Пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте у передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосовуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша, третя статті 311 ГПК України).

Зважаючи на викладене, касаційна скарга АТ "Укргазвидобування" підлягає задоволенню, рішення і постанова судів попередніх інстанцій у справі підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

З огляду на результати розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції, судовий збір, сплачений АТ "Укргазвидобування" за її повторний розгляд в суді апеляційної та касаційної інстанції, слід покласти на ТОВ "Нафтогаз Цифрові Технології" в порядку статті 129 ГПК України.

Керуючись статтею 129, 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2024 у справі № 910/13119/22 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Цифрові Технології"</a> на користь акціонерного товариства "Укргазвидобування" 1 042 020 (один мільйон сорок дві тисячі двадцять) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 1 389 360 (один мільйон триста вісімдесят дев`ять тисяч триста шістдесят) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги у справі № 910/13119/22.

5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

Суддя А. Ємець