Постанова

від 04.12.2024 по справі 367/4894/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77

e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617

Унікальний номер справи № 367/4894/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13967/2024Головуючий у суді першої інстанції - Чернова О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Мережко М.В., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Мішустіним Микитою Костянтиновичем, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2024 року та на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 23 412,80 дол США та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 10.05.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як продавцями, та ОСОБА_2 , як покупцем, були укладені договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У цей же день, 10.05.2019, між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 передав даний житловий будинок та земельну ділянку в заставу ОСОБА_1 .

Однак, згодом позивачеві стало відомо, що власником вищевказаного майна, як земельної ділянки так і будинку, на якій він розташований, є ОСОБА_4 . Зокрема, на підставі рішення ПН Ірпінського МНО Лагоди О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.11.2019 за ОСОБА_1 було зареєстровано право приватної власності на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, на підставі рішення ПН Ірпінського МНО Лагоди О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.12.2019 проведено державну реєстрацію права приватної власності на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 .

Дане майно ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_5 за договорами купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 18.12.2019.

В той же час, реєстрація права власності за ОСОБА_5 була здійснена на підставі договору іпотеки, який оспорюється, та не відповідає вимогам цивільного законодавства, зокрема, Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент здійснення державної реєстрації права власності. Тобто, при набутті ОСОБА_5 предмету іпотеки у власність, в порушення вимог ч. 3 ст. 33 і ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не було визначено його дійсної вартості, що підтверджується наданими Фондом державного майна України відповідями.

Відповідно до висновку експертів, виготовленого на замовлення позивача, станом на 27.11.2019 ринкова вартість житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , могла становити 1 268 411,00 грн. (що становить 52 894,54 дол США по офіційному курсу НБУ станом на 27.11.2019) та 122 770,00 грн (що становить 5 119,68 дол США по офіційному курсу НБУ станом на 27.11.2019) відповідно. При цьому, розмір забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя складає 32 000,00 дол США.

Перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя складає 58 014,22 (вартість майна) - 32 000,00 (сума зобов`язання) = 26 014,22 (сума перевищення)*0,9=23 412,80 дол США (т. 1 а.с. 1-6, 159-161).

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14.05.2024 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти, що є перевищенням 90 відсотків вартості предмета іпотеки та розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, в розмірі 23 412,80 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 8 559,72 грн (т. 2 а.с. 93-105).

Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10.06.2024 заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Лисенка С.М. про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених судових витрат в цивільній справі № 367/4894/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі № 367/4894/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 14 196,99 грн. В іншій частині заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено (т. 2 а.с. 146-150).

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та додаткове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказує, що на момент прийняття рішення судом першої інстанції, позивач оформив право власності спірного будинку на своє ім`я, та з метою залишення його у своїй власності подарував його донці.

Таким чином, оформлення будинку на себе без погашення боргу за договором позики від 10.05.2019, позивач по суті повернув відносини між ним та відповідачем у стан, що існував до 27.11.2019: 1) наявне боргове зобов`язання за договором позики від 10.05.2019; 2) діє договір іпотеки від 10.05.2019; 3) спірні будинок та земельна ділянка «ніколи не продавались», через що ОСОБА_4 має право вимоги до ОСОБА_1 ; 4) позивач має виключно зобов`язання, оскільки своє право на отримання позики він реалізував.

Звертає увагу на те, що під час укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у договорі була визначена вартість майна. За такою ж вартістю було укладено договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

В той же час, у договорі дарування ОСОБА_2 сам проводить оцінку майна та визначає її у суттєво меншому розмірі. Тобто, станом на 27.11.2019 спірна нерухомість була оцінена в 410 583,00 грн і 708 525,00 грн, а у 2023 році - в 300 000,00 грн, при чому, 410 583,00 грн - це вартість за яку позивач особисто придбав спірний будинок та земельну ділянку 10.05.2019.

Заперечує проти заявленого розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу (т. 2 а.с. 156-165).

04.10.2024 ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу та вказано, що зазначена інформація не відповідає дійсності. Станом на 24.06.2024 позивач ОСОБА_2 не є власником спірного житлового будинку. Вказаний факт достеменно відомий апелянту, оскільки сам апелянт посилається на інформацію про дарування ОСОБА_2 цього будинку своїй дочці. Про вказані обставини відповідач повідомляла ще в суді апеляційної інстанції під час розгляду справи № 367/4765/22, тобто в даному випадку йде мова про маніпулювання інформацією збоку апелянта.

Щодо посилання на наявність оцінки, то тут апелянт обманює і суд, і учасників справи, оскільки вказана оцінка не існує. Є запис про неї, однак фізичного такого документу не було і нотаріус його 27.11.2019 не використовував, що підтверджено листами ФДМУ.

Щодо розрахунку на адвоката. В цьому випадку слід звернути увагу, що відповідачка особисто декілька разів знайомилась з матеріалами справи до ухвалення рішення, про що свідчать відповідні заяви в матеріалах справи. Отже, вона контролювала і знала про цей судовий процес. Реалізація її прав це її особисте право і так як вона його реалізовувала, то висловлювати претензії до позивача, через її адвоката немає ніякого сенсу.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 підтримав подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за договором іпотеки від 10.05.2019 припинилися шляхом повного і належного виконання зобов`язань за договором іпотекодавцем ОСОБА_2 , а у ОСОБА_1 , у свою чергу, перед ОСОБА_2 виникло грошове зобов`язання зі сплати 23 412,80 доларів США, як перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Але погодитись із такими висновками у повній мірі не можливо з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 10.05.2019 між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з однієї сторони (Продавці), як співвласниками по 1/2 частці будинку, та ОСОБА_2 з другої сторони (Покупець), останній набув право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 .

Згідно з п.п. 6, 7 вказаного договору, продаж житлового будинку вчинено за 351 753,00 грн; експертна вартість житлового будинку згідно з висновком про вартість об`єкта оцінки, складеного ТОВ «Гарант Фінексперт» від 06.05.2019, становить 351 753,00 грн (т. 1 а.с.7-8).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 10.05.2019 між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з однієї сторони (Продавці), як співвласниками по 1/2 частці земельної ділянки, та ОСОБА_2 з другої сторони (Покупець), останній набув права власності на земельну ділянку площею 0,0159 га, кадастровий номер якої 3210800000:01:042:0003, розташовану по АДРЕСА_1 . Згідно з п.п.2.1,1.7 вказаного договору продаж земельної ділянки вчинено за 58 830,00 грн; експертна вартість земельної ділянки згідно з висновком про вартість майна, складеного ТОВ «Гарант Фінексперт» від 06.05.2019, становить 58 830,00 грн (т. 1 а.с.9,10).

10.05.2019 між ОСОБА_2 (Іпотекодавець) та ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, відповідно до п. 1 якого Іпотекодавець передає в заставу Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.11-13).

Згідно з п. 2 Договору Іпотеки зазначена нерухомість передається в іпотеку, як забезпечення виконання зобов`язання щодо повернення грошей, переданих за договором позики від 10.05.2019, укладеного між сторонами зазначеного договору у простій письмовій формі на суму, що на день укладення Договору іпотеки становила еквівалент суми 32 000 доларів США, зі строком повернення не пізніше 31.08.2019, а також сплату неустойки за Основним зобов`язанням, відшкодуванням збитків, завданих несвоєчасним виконанням основного зобов`язання, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Узгоджена Сторонами вартість предмета іпотеки становить 410 583 грн, що визначено п.3 Договору Іпотеки.

Відповідно до п.4 Договору іпотеки експертна вартість житлового будинку та земельної ділянки згідно з висновком про вартість майна, складеного ТОВ «Гарант Фінексперт», від 06.05.2019, становлять 351 753,00 грн та 58 830,00 грн відповідно.

Пунктом 8.3 договору іпотеки визначено обов`язки Іпотекодержателя, відповідно до п.8.3.1 яких: якщо Іпотекодавець не виконав забезпеченого Іпотекою Основного зобов`язання і Предмет іпотеки був реалізований, повернути Іпотекодавцю грошові кошти, отримані в результаті реалізації предмета іпотеки, що залишилася після погашення всієї заборгованості Іпотекодавця перед Іпотекодержателем за Основним зобов`язанням.

Пунктом 8.4 Договору іпотеки визначено права Іпотекодержателя, згідно з п.п.8.4.3 якого Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання Іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених Іпотекодавцем за цим Договором, вони не будуть виконані; згідно з п.п.8.4.7 якого, у разі виникнення права звернення стягнення на Предмет іпотеки реалізувати його відповідно до умов цього Договору; згідно з п.п.8.4.14 якого визначено право Іпотекодержателя обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пунктів 10, 11 Договору іпотеки звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на розсуд Іпотекодержателя або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або Іпотекодержателя самостійно на умовах цього договору; за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: 11.1 за рішенням суду; 11.2 у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; 11.3 згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться в підпунктах 11.3.1, 11.3.2 цього договору, відповідно до яких задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону «Про іпотеку», або продаж Іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону «Про іпотеку» та з дотриманням інших вимог чинного законодавства. В цьому випадку на першу ж вимогу Іпотекоджержателя Іпотекодавець зобов`язується надати весь комплект документів, пов`язаний з таким відчуженням (у тому числі правовстановлювальний документ, за необхідності - довіреності тощо).

У зв`язку з невиконанням позивачем свого зобов`язання за договором позики, ОСОБА_1 звернула стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на це майно права власності.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49877176 від 27.11.2019, яке прийняте ПН Ірпінського МНО Київської області ОСОБА_8 , 08.11.2019 було зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності на житловий будинок з реєстраційним номером 1736593532108, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку з реєстраційним номером 1623256632108, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3210800000:01:042:0003 (т. 1 а.с. 127-132).

В іншому провадженні, у справі № 367/2929/21, ОСОБА_2 було ініційовано позов до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним. За наслідками розгляду зазначеної справи, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15.11.2022, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 31.05.2023, у задоволенні позову було відмовлено.

Відповідно до копій договорів від 18.12.2019, посвідчених ПН Ірпінського МНО Лагодою О.С., зареєстрованих в реєстрі нотаріальних дій за № 3203 та № 3204, ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_4 придбала за 59 475,00 грн (п.2.1) договору) земельну ділянку розміром 0,0159 га з кадастровим №3210800000:01:042:0003, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок за № 71-в , що розташований на вищезазначеній земельній ділянці та розташований за раніше згаданою адресою. Відповідно до п.5 даного договору, продаж житлового будинку здійснено за 708 525,00 грн (т. 1 а.с. 19 - 22).

На підставі вищевказаних договорів та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 50306088 від 18.12.2019 ПН Ірпінського МНО Лагодою О.С. 18.12.2019 було зареєстровано право власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_4 , що має своє підтвердження у долученій до позову інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна (т. 1 а.с. 14-16, 18).

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05.07.2023 (справа № 367/4765/22, провадження № 2/367/3009/2023) позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки та витребування майна з чужого незаконного володіння, задоволено частково, та витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 житловий будинок (реєстраційний номер нерухомого майна 1736593532108) та земельну ділянку (кадастровий номер 3210800000:01:042:0003), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Скориставшись вказаним рішенням, ОСОБА_2 відновив своє право власності на спірне майно та відчужив його своїй доньці - ОСОБА_9 за договором дарування від 29.08.2023.

Але, в подальшому, постановою Київського апеляційного суду від 21.11.2023, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 21.11.2023, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05.07.2023 скасовано, в задоволенні позову відмовлено (т. 2 а.с. 45-61).

На час розгляду даної справи, згідно запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, донька залишається власником спірних будинку та земельної ділянки. Доказів на підтвердження виконання ОСОБА_2 свого зобов`язання за договором іпотеки матеріали справи не містять.

Отже, оформивши будинок на себе, а в подальшому, подарувавши його доньці, без погашення боргу за договором позики від 10.05.2019, позивач, своїми діями повернув відносини між ним і відповідачем у стан, який існував до 27.11.2019, зокрема: наявне боргове зобов`язання за договором позики від 10.05.2019; діє договір іпотеки від 10.05.2019; спірне нерухоме майно (будинок та земельна ділянка) повернуто у власність позивача, через що ОСОБА_4 має право вимоги до ОСОБА_1 ; позивач має виключно зобов`язання, оскільки своє право на отримання позики він реалізував.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Обраний позивачем спосіб захисту може бути визнаний правомірним і ефективним за доведеності трьох обставин (юридичних фактів):

1) наявність заборгованості за договором позики перед позичальником;

2) реалізація позичальником права на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки;

3) встановлення різниці між вартістю іпотечного майна, на яке звернуто стягнення і розміром заборгованості за договором позики.

Як зазначалось вище, у зв`язку із неналежним виконанням позивачем своїх зобов`язань за договором позики від 10.05.2019, відповідач звернула стягнення на предмет іпотеки шляхом перереєстрації на своє ім`я спірного нерухомого майна, тим самим, задовольнивши свої вимоги щодо погашення заборгованості позивача за вказаним договором в позасудовому порядку.

Після такого врегулювання спірних відносин між сторонами, у позивача могли виникнути право на звернення до суду із даним позовом, відповідно до положень статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку».

Разом з тим, позивач, скориставшись рішенням суду першої інстанції від 05.07.2023 у справі № 367/4765/22, яке не набрало законної сили, відновив своє право власності на будинок та земельну ділянку, які є предметом договору іпотеки від 10.05.2019.

Тим самим на момент пред`явлення даного позову у листопаді 2022 року, у позивача існувала непогашена заборгованість перед відповідачем за договором позики від 10.05.2019, а також у його власності перебувала нерухомість, яка становить предмет договору іпотеки, укладеного на забезпечення вимог іпотекодержателя - відповідача у даній справі. Факт відчуження іпотечного майна на користь доньки правового значення для вирішення цієї справи не має.

За наведеного, можна зробити висновок, що зобов`язання позивача як за основним договором позики, так і за забезпечувальним його договором іпотеки залишено не виконаним і чинним, а тому підстав вважати про виникнення у позивача права на позов шляхом відшкодування 90 відсотків різниці вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя немає.

Щодо доводів позивача про те, що під час укладання договору іпотеки, не було встановлено у передбаченому законом порядку, вартість спірного нерухомого майна, то слід зазначити наступне.

Пунктами 3, 4 договору іпотеки від 10.05.2019 закріплено, що узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки становить 410 583,00 грн, з яких вартість житлового будинку становить 351 753,00 грн, а земельної ділянки - 58 830,00 грн. Аналогічна вартість була вказана та погоджена сторонами у договорі купівлі продажу від 10.05.2019, як житлового будинку так і земельної ділянки (т. 1 а.с. 7).

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.05.2019 сторонами не оскаржувався, і на даний момент є чинним.

Вартість майна була встановлена на підставі висновку, складеного ТОВ «ГАРАНТ ФІНЕКСПЕРТ» від 06.05.2019 (т. 1 а.с. 11).

За договором купівлі-продажу від 18.12.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , вартість спірного нерухомого майна визначена у розмірі: 708 525,00 грн - житловий будинок, 59 475,00 грн - земельна ділянка, що було встановлено висновком з оцінки майна ТБ «Універсальна» від 27.11.2019 (т. 1 а.с. 19, 21).

Таким чином, вартість майна на момент звернення стягнення на предмет іпотеки - 27.11.2019 - була визначена звітом про оцінку майна, що спростовує доводи позивача про невиконання відповідачем вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у момент звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на те, що позивачем не доведено обґрунтованість своїх позовних вимог, тому суд апеляційної інстанції доходить висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухваленню нового про відмову у задоволенні позову.

У разі відмови у задоволенні позовних вимог, понесені судові витрати покладаються на позивача, як то передбачено ст. 141 ЦПК України.

Оскільки за змістом ст. 270 ЦПК України додаткове рішення є невід`ємною частиною судового рішення, тому скасування основного судового рішення призводить до скасування додаткового судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасуванню судового рішення та ухваленню нового про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Мішустіним Микитою Костянтиновичем, задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2024 року та на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст виготовлено 17 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач

Судді