Рішення

від 16.11.2007 по справі 4/360-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/360-07

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2007 р.                                                                             Справа № 4/360-07

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В, розглянувши справу        

За позовомВідкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Славутич”, м. Київ

до Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія”, м. Фастів

про стягнення 12857,32 грн.

за участю представників:

від позивачаЛупенко О.М., за дов. від 17.07.07р. №53;

від відповідачаЧурсіна К.А., за дов. від 16.01.07р. №98.

Обставини справи:

Відкритим акціонерним товариством “Комерційний банк “Славутич” (далі - позивач)заявлено позов до Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” (далі –відповідач) про стягнення 12857,32 грн. страхового відшкодування за договором №63 серії КРС страхування кредиту від 19.03.03р.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, між позивачем та Козловським Ігорем Володимировичем було укладено кредитний договір № 290 від 19 березня 2003 року, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 13281,60 грн. зі сплатою 33 відсотків річних, строком на один рік. Позивач вказує, що відповідач згідно з умовами укладених генерального договору страхування кредиту № 2 від 28 грудня 2002 року та договору страхування кредиту № 63 від 19 березня 2003 року прийняв на страхування ризик неповернення або повернення не в повному обсязі кредиту та процентів за його користування, наданого позивачем Козловському Ігорю Володимировичу згідно з кредитним договором № 290 від 19 березня 2003 року. За твердженням позивача Козловський Ігор Володимирович належним чином не виконав зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, і заборгованість останнього за кредитним договором № 290 від 19 березня 2003 року складає 12857,32 грн., у тому числі: 11357,06 грн. заборгованість по кредиту, 1500,26 грн. заборгованість по відсотках. Позивач вважає неналежне виконання Козловським Ігорем Володимировичем вказаних зобов'язань страховим випадком і просить стягнути з відповідача 12857,32 грн. страхового відшкодування на підставі генерального договору страхування кредиту № 2 від 28 грудня 2002 року та договору страхування кредиту № 63 від 19 березня 2003 року.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позовних вимог позивача з огляду на наступне:

- за умовами кредитного договору № 290 від 19 березня 2003 року, укладеного між позивачем та Козловським Ігорем Володимировичем, позивач надав позичальнику кредитні кошти у сумі 13281,60 грн. зі сплатою 33% річних терміном на один рік. Позичальник не виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надані позивачем кредитні кошти та відсотки за їx користування повернув частково, у зв'язку з чим, позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва за захистом своїх порушених прав. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03.08.2004р. позовні вимоги позивача задоволені, окрім цього відкрито виконавче провадження щодо позичальника про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, яке на даний час не закінчено i відповідно зазначає, що цим самим права i законні інтереси позивача вже захищено, отже вважає що підстав для виплати позивачу страхового відшкодування також не має, так як у позивача відсутні фінансові збитки;

- позивач одночасно скористався двома шляхами захисту своїх інтересів, а саме: шляхом звернення стягнення на предмет застави та стягнення з гаранта, тобто з відповідача. В діях позивача прослідковується бажання отримати підвищене відшкодування, а саме спочатку стягнути страхове відшкодування з відповідача, а потім стягнути предмет застави i в результати отримати надприбуток;

- статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України “Про страхування” встановлюється, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за завдані збитки. Пунктом 5.6. Генерального договору зазначається, що після виплати страхового відшкодування до відповідача в межах виплаченої суми переходить право вимоги до позичальника щодо відшкодування заподіяних збитків, а також право звернення стягнення ва заставлене майно, що має позивач у відповідності з договором застави, що укладається між позивачем та позичальником. Цим правом позивач вже скористувався шляхом звернення до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з позичальника заборгованості i цим самим позбавив відповідача законного права регресу до позичальника.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд,

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.02р. між позивачем (страхувальник) та відповідачем (страховик) був укладений Генеральний договір № 2 добровільного страхування кредиту (далі - Генеральний договір), відповідно до п. 2.2 якого, об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з фінансовими збитками страхувальника внаслідок повного або часткового неповернення позичальником кредиту та відсотків за користування кредитом на умовах, встановлених в кредитному договорі між страхувальником та позичальником.

Пунктом 2.3 Генерального договору встановлено, що страхувальник відповідно до типових кредитних договорів надає позичальникам кредити з метою придбання останніми товарів народного споживання (побутової техніки, меблів, оргтехніки, тощо), перелік яких зазначається у договорі страхування.

19.03.2003р. між Відкритим акціонерним товариством “Комерційний банк “Славутич” (банк) та Козловським Ігорем Володимировичем (позичальник) був укладений кредитний договір № 290, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредитні кошти в сумі 13281,60 грн. зі сплатою 33% річних строком на 1 рік для придбання ноутбука Toshiba Satellite 5105-s607 fm56 через ТОВ “ПНГ Комп'ютерс”, а позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти в повному обсязі та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

На виконання вимог п.п. 2.1, 2.4, 2.5 Генерального договору між страхувальником та страховиком був укладений договір № 63 серії KPC страхування кредиту від 19.03.03р., відповідно до умов якого страхувальник передав, а страховик прийняв на страхування ризик неповернення або повернення не в повному обсязі кредиту та процентів за його користування, наданого страхувальником позичальнику згідно кредитною угодою від 19.03.03р. №290 для придбання позичальником наступних товарів: ноутбука Toshiba Satellite 5105-s607 fm56.

12.06.03р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до Генерального договору від 28.12.02р. №2, відповідно до умов якої страховик та страхувальник дійшли згоди доповнити Генеральний договір від 28.12.02р. №2, а саме: пункт 4.1 новим абзацом “За кредитами, що надані позивальникам, починаючи з 01.03.03р., страховим випадком є невиконання або виконання не в повному обсязі позичальником своїх платіжних зобов'язань перед страхувальником, а саме: в розмірі поточних нарахованих відсотків, протягом 15 днів з моменту настання зобов'язань; в розмірі несплаченої суми кредиту, по кінцевому терміну його погашення, згідно умов кредитного договору і внаслідок чого страхувальнику заподіяно фінансовий збиток в результаті якого настає відповідальність страховика по виплаті страхового відшкодування”. Пункт 5.1 доповнити новим абзацом “За кредитами, що надані позивальникам, починаючи з 01.03.03р. відповідальність страховика наступає в наступних випадках: у разі несплати позичальником страхувальнику поточних нарахованих відсотків за користування кредитом, протягом 15 днів з моменту настання терміну виконання платіжних зобов'язань за кредитним договором; у разі несплаченої суми залишку кредиту по кінцевому терміну його погашення згідно умов кредитного договору на день, слідуючий за днем закінчення терміну дії кредитного договору”. Вказана угода підписана повноважними представниками сторін та завірена їх печатками.

Договором від 19.03.03р. № 63 серії KPC визначено, що страховим випадком за цим договором є заподіяння фінансових збитків страхувальнику внаслідок непогашення або погашення не в повному обсязі позичальником –Козловським І.В. кредиту та відсотків за користування ним протягом 15 днів з моменту настання терміну погашення кредитних коштів, відповідно до кредитного договору.

Згідно статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про страхування” страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальником за кредитним договором № 290 від 19.03.2003р. свої зобов'язання виконано не в повному обсязі, що призвело до настання страхового випадку згідно договору від 19.03.2003р.№ 63 серії KPC страхування кредиту.

Відповідно до п. 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків

Згідно п. 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Приписами п. 5.2 Генерального договору від 28.12.02р. № 2 передбачено, що у разі настання страхового випадку, вказаного у п.4.1 цього договору страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту настання страхового випадку шляхом надання йому документів, що підтверджують факт настання страхового випадку і розмір фінансових випадків, а саме: - письмову заяву страхувальника на виплату страхового відшкодування із зазначенням поточної заборгованості позичальника, номер договору страхування кредиту; - довідку про розрахунки позичальника зі страхувальником за укладеним кредитним договором; копію кредитного договору.

На виконання вимог п. 5.2 Генерального договору від 28.12.02р. № 2 страхувальник направив на адресу страховика у встановлені строки необхідні документи на підтвердження факту настання страхового випадку і розмір фінансових збитків відносно особи позичальника, а саме: лист від 22.08.03р. №1958/09, лист від 31.03.04р. №644/09 (копії в матеріалах справи).

Господарським судом встановлено, що у зв'язку з настанням страхового випадку за договором страхування кредиту від 19.03.03р.№63 серії КРС банку завдано фінансовий збиток на загальну суму 12857,32 грн. внаслідок невиконання Козловським І.В. своїх платіжних зобов'язань по кінцевому терміну погашення за кредитним договором .

Частиною 1 статті 990 Цивільного кодексу України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до 5.4 Генерального договору страховик виплачує страхувальнику відшкодування протягом 2 (двох) банківських днів після складання акту про страховий випадок.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 991 Цивільного кодексу України визначено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Доводи відповідача викладені в відзиві на позовну заяву не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позові з огляду на наступне:

- факт настання страхового випадку, так само як і факт заподіяння позивачу фінансових збитків на загальну суму 12857,32 грн. є доведеним та не заперечується відповідачем;

- відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності підстав для відмови останнім від здійснення страхової виплати з огляду на вимоги статті 991 Цивільного кодексу України і як це передбачено умовами Генерального договору від 28.12.02р. № 2;

- до матеріалів справи залучена копія рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03.08.04р., яким позов задоволено, стягнуто з Козловського І.В. на користь ВАТ “Комерційний банк “Славутич” 13382,30 грн. заборгованості. Згадане рішення само по собі не доводить факт отримання позивачем відшкодування заборгованості за кредитним договором, і як наслідок відшкодування позивачеві отриманих фінансових збитків, оскільки рішення фактично не виконано (виконавче провадження не проведено), що було встановлено під час судового розгляду та не заперечується сторонами;

- відповідач наголошуючи на неможливості в подальшому звернутися з регресом ніяким чином не обґрунтував невиконання з свого боку зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування;

- п. 5.6 Генерального договору від 28.12.02р. № 2 та стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає право відповідача на вимогу до позичальника щодо відшкодування заподіяних збитків саме після виплати страхового відшкодування, оскільки регресна вимога є похідною від самого факту належного виконання відповідачем свого зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування, яке не було виконано.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання чи одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтверджуються, і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.           Стягнути з Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” (08500, Київська обл., м. Фастів, площа Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ 20602681; р/р 26007001203 в КЦФ АППБ “Аваль”) на користь Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Славутич” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47, код ЄДРПОУ 19020301; к/р 320006175801 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області) –12857 (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень) 32 коп. страхового відшкодування по договору №63 серії КРС страхування кредиту від 19.03.03р., 129 (сто двадцять дев'ять гривень) 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                Попікова О. В.

Дата підписання:10.12.07