Ухвала

від 13.01.2025 по справі 130/3822/13-ц

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4-с/130/1/2025

130/3822/13-ц

У Х В А Л А

13.01.2025 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.,

при секретарі Маліщук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою Жмеринського відділу ДВС у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі в.о.начальника відділу, яка полягає у не знятті арешту з майна боржника серії та номер №45359242 від 18.03.2015 року у тому числі з 1/3 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 , що накладений в рамках виконавчого провадження №45359242 та просив зобов`язати посадових осіб Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт із нерухомого майна ОСОБА_1 , що накладений в межах виконавчого провадження №45359242 (номер запису обтяження №9154510 від 24.03.2015 року). Свої вимоги мотивує тим, що 26.06.2024 року з Державного реєстру речових праві на нерухоме майно він дізнався про наявність обтяження номер запису № 9154510 від 24.03.2015 р. у вигляді арешту нерухомого майна, а саме 1/3 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний арешт було накладено на підставі про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження серії та номер №45359242 від 18.03.2015 року видавник ВДВС Жмеринського МРУЮ. При зверненні до виконавчої служби він отримав відповідь, що у Жмеринському відділ ДВС у Жмеринському районі Вінницької області знаходилось виконавче провадження №45359242 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АльфаБанк» заборгованості в розмірі 316920,23 грн. Виконавче провадження було відкрито 10.11.2014 року, 18.03.2015 року винесено постанову про арешт майна боржника, 24.03.2015 року було зареєстроване обтяження №9154510 на все нерухоме майно боржника, 09.06.2015 року винесено постанову про повернення ВД стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 (стягував перешкоджає провадженню або не здійснює авансування). При цьому зазначено, що повернення ВД стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 не є підставою для зняття арешту з майна. Вважає зазначені дії неправомірними, що стало підставою для звернення до суду з даною скаргою. Вказав, що виконавче провадження №45359242 за закінченням терміну зберігання знищене, будь-які виконавчі дії не здійснюються. При цьому матеріали справи не містять жодних доказів наявності виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору. Ч.1 ст.3 закону «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим законом порядку а саме закінчення виконавчого провадження згідно із ст.49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із ст.47 цього закону; - повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі),який його видав,- згідно із ст.48 цього закону. Отже, закінчення виконавчого провадження так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження. Отже, при поверненні виконавчого документу стягувачу державний виконавець був зобов`язаний провести всі необхідні дії із завершенням виконавчого провадження, зокрема зняти арешт, накладений на майно боржника. Однак цього не зробив. Зазначив, що невжиття заходів щодо зняття арешту з його майна накладеного в межах виконавчого провадження №45359242, є протиправною бездіяльністю органу ДВС, а тому вважає, що його порушене право підлягає захисту. Зазначив, що 07.07.2016 року Жмеринським відділом ДВС було відкрито виконавче провадження №51578503 з примусового виконання виконавчого листа №130/3822/13 від 19.06.2014 року про стягнення боргу в сумі 316920,23 грн., та судового збору в сумі 3169,20 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АльфаБанк». На виконання постанови начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Києва) Сускова А.О. про передачу матеріалів виконавчого провадження 67/4-16/24 від 11.03.2024 виконавче провадження №51578503 передано з Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Києва) для подальшого примусового виконання. Начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Києва) Сусковим А.О. було здійснено перевірку законності виконавчого провадження №51578503 та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження №51578503 від 07.07.2016 р та всі постанови про накладення арешту на кошти та арешт боржника, зобов`язано державного виконавця провести дії, передбачені п.6 ч.4 ст.4 Закону «Про виконавче провадження». Скаржник ОСОБА_1 зазначив, що на теперішній час відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа №130/3822/13 від 19.06.2014 року, що свідчить про відсутність претензій стягувача та порушення його справ. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Ухвалою суду від 30.10.2024 року прийнято до розгляду скаргу та призначено її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, попередньо на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, заявлені вимоги підтримав.

Представник АТ «Сенс банк» Михніцький Г.Ю. в судове засідання теж не з`явився, надав на електронну адресу суду заяву про розгляд справи в його відсутність, заперечив щодо заявлених вимог, мотивуючи тим, що виконавчий документ було повернуто не з причини виконання рішення суду (погашення боргу), на даний час ОСОБА_1 має заборгованість перед АТ «Сенс Банк», яка не погашена, жодних доказів про повне виконання рішення суду у справі №130/3822/13-ц ОСОБА_1 не надав.

Представник Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причини його неявки суду не відомі, будь-яких заяв та клопотань суду не надав.

Дослідивши надані матеріали та надавши їм відповідну оцінку, суд дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №384431170 від 26.06.2024 року за ОСОБА_1 зареєстровано 1/3 квартири АДРЕСА_2 . 24.03.2015 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 45359242 виданий 18.03.2015 року видавник ВДВС Жмеринського МРУЮ, державним реєстратором реєстраційної служби Левінським А.А. накладено арешт на зазначене майно. Номер запису обтяження 9154510. Також, 28.03.2024 року державним реєстратором Бертман Р.П. на підставі рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на майно серія та номер 51578503 виданий 27.03.2024 року видавник відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) накладно арешт все нерухоме майно ОСОБА_1 . Номер запису про обтяження 54333517 (спеціальний розділ) (а.с.6-7 т.1).

27.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з заявою, в якій просив зняти арешт з майна, а саме з 1/3 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 , в додатках заяви серед іншого вказав відповідь начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Києва) Сускова А.О. від 25.06.2024 року (а.с.8-10 т.1).

Листом Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 16.07.2024 року заявника ОСОБА_1 було повідомлено, що у відділі перебувало виконавче провадження №45359242 про стягнення боргу в розмірі 316920,23 грн з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк». 10.11.2014 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття ВП. 18.11.2014 винесена постанова про стягнення виконавчого збору. 18.03.2015 року винесена постано ва про звернення стягнення на майно боржника. 24.03.2015 року було зареєстровано обтяження №9154510 на все нерухоме майно боржника. 09.06.2015 року винесена постанова про повернення ВД стягувачеві п.4 ч.1 ст.47 (стягувач перешкоджає або не здійснює авансування). Повідомлено, що оскільки виконавчий документ був повернутий стягувачу, зняття арешту за п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 18.03.2015 року), дана стаття не передбачає. Роз`яснено, що відповідно ч.5 ст.60 зазначеного закону, в усіх інших випадках незавершеного провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Строк зберігання виконавчих проваджень переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення строк зберігання яких становить один рік. Тому надати документи виконавчого провадження неможливо.(а.с.11-12 т.1).

За відповіддю начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Києва) Сускова А.О. від 25.06.2024 року на звернення ОСОБА_2 повідомлено, що згідно відомостей АСВП встановлено, що на примусове виконання до Жмеринського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області надійшла заява представника ТОВ «Кредитні ініціативи» Гончар В.М. від 02.06.2016 року про відкриття виконавчого провадження та виконавчий лист по справі №130/3822/13-ц виданий 19.06.2014 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АльфаБанк» заборгованості по кредитному договору в сумі 316920,23 грн та судового збору в розмірі 3169,20 грн. та 07.07.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51578503 з примусового виконання зазначеного виконавчого документа. Начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) здійснено перевірку законності виконавчого провадження, за результатом якої постановою №12/4.1-12 від 24.06.2024 року скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження №51578503 від 07.07.2016 року та зобов`язано державного виконавця відділу провести дії, передбачені п.6 ч.4 ст.4 Закону. 24.06.2024 року винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття виконання (а.с.15-16 т.1). Зазначене підтверджується також копіями матеріалів виконавчого провадження №51578503 (а.с.121 т.1-56 т.2).

Згідно листа керівника апарату Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, матеріали цивільної справи №130/3822/13-ц за позовом ПАТ «Альфа банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості знищена за строками зберігання, який визначений Переліком судових справ, що утворюються в діяльності суду із зазначенням строків зберігання затвердженого наказом ДСА України від 11.02.2017 року №22 (а.с.117 т.1).

Ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання.

Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів законом покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплені у Законі України «Про виконавче провадження».

Отже, звертаючись до суду зі скаргою, скаржник вказував, що державний виконавець повернувши виконавчий лист у виконавчому провадженні №45359242 стягувачу фактично закінчив виконавче провадження, однак не зняв арешт як того вимагає Закон України «Про виконавче провадження» .

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст.447 ЦПК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV від 21.04.1999), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення).

Згідно з п.4 ч.1 ст.47 наведеного Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

За приписами ч.5 ст.47 наведеного Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.22 цього Закону.

Відповідно до ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених ч.1 цієї статті випадках. При цьому, даною нормою не передбачено такого випадку закінчення виконавчого провадження, якщо виконавчий лист повернуто стягувачу у зв`язку з тим, що стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Згідно з ч.1 та 2 ст.50 наведеного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

У відповідності до ч.ч.3 та 5 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Крім того, згідно з підпунктом 4.11.1 пункту 4.11 Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 №74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за №865/4158 (в редакції станом на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено Законом (606-14), незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Аналіз наведених положень приводить до висновку, що у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV), виконавче провадження не є закінченим. До того ж, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав перешкоджання стягувачем провадженню виконавчих дій або не здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа, державному виконавцю і не надано право на зняття арешту з майна боржника.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року в справі № 127/2-1421/09 (провадження № 61-22895св19) вказано, що «частинами першою та другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаний з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Отже, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав перешкоджання провадженню виконавчих дій або не здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, оскільки відповідно до положень ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження не є закінченим». При цьому державним виконавцем винесено постанову не про закінчення виконавчого провадження (ст.49 наведеного вище Закону), а про повернення виконавчого листа стягувачу (ст.47 вказаного Закону), а не суду».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) зазначено, що «згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».

Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999) виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (зняття арешту, накладеного на майно боржника).

Як встановлено і вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем повернуто виконавчий лист стягувачеві на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Приписами ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано випадки закінчення виконавчого провадження, визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

З правового аналізу норм, зокрема, ст.ст.47,49,50 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що державний виконавець зобов`язаний зняти арешт шляхом винесення відповідної постанови лише у випадку закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець не виносив постанови про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

На підставі встановлених обставинах справи, досліджених доказів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Згідно зі ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 447, 450, 451 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.

Суддя Порощук П.П.