Ухвала

від 13.01.2025 по справі 560/19941/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 січня 2025 року

м. Київ

справа № 560/19941/23

адміністративне провадження № К/990/766/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Фрукт" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Фрукт" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля Фрукт" звернулось до суду з позовом у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 1 листопада 2023 року №12000/2201-07-06, що було складено на підставі акту перевірки від 3 жовтня 2023 року №10542/22-01-07-06/43303424.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2024 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Фрукт" задоволено частково. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Фрукт" залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року - без змін.

7 січня 2025 року через систему "Електронний суд" до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Фрукт" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо строків вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі суд зазначає таке.

Рішенням Зборів суддів у Касаційному адміністративному суді від 22 липня 2024 року №9 "Про окремі питання передачі судових справ у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду раніше визначеному складу суду (судді-доповідачу, колегії суддів) установлено, що передача судової справи раніше визначеному судді-доповідачу здійснюється щодо апеляційних і касаційних скарг (зокрема тих, які подані у межах однієї справи, але на різні судові рішення), що надійшли до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду після визначення судді-доповідача у цій судовій справі.

Разом з тим, суддя-доповідач Блажівська Н.Є. відповідно до наказу Верховного Суду від 26листопада 2024 року №933/0/52-24 у період з 20 грудня 2024 року по 9 січня 2025 року перебувала у відпустці. Тому скарги, що надійшли у зазначений період, передані на розгляд судді-доповідачу 10 січня 2025 року.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -також - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Так, обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яка неправильно застосована судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у ній вказуються: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Подаючи ж касаційну скаргу на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен вказати норми права, які, на його думку, неправильно застосовані судами, й врегульовують саме спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування стояло перед судами попередніх інстанцій.

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

У поданій касаційній скарзі, скаржник підставою касаційного оскарження визнає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у постановах Верховного Суду від 28 березня 2024 року у справі №380/17879/22, від 15 лютого 2023 року у справі №420/1538/23.

Втім відповідно до буквального змісту норми пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 липня 2024 року у справі №240/25642/22 відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №420/1538/23, від 28 березня 2024 року у справі № 380/17879/22 (на неврахування висновків яких покликається Позивач у касаційній скарзі) та сформулювала висновок, згідно з яким пеня, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції", за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID - 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX "Перехідні положення" ПК України. Підпунктом 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Тобто нормами вказаного пункту визначено певні особливості справляння податків і зборів на певний період часу - на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

А тому наведена скаржником підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, обґрунтована без дотримання вимог, визначених КАС України, й не знайшла свого підтвердження.

Також скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статті 12 Закону України "Про валюту і валютні операції" в частині терміну дії заходів захисту у вигляді граничних строків проведення розрахунків за імпортними та експортними операціями й стверджує про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій необхідно скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Наводячи доводи про необхідність формування правового висновку щодо застосування статті 12 Закону України "Про валюту і валютні операції", Позивач не враховує, що суд апеляційної інстанції у аспекті обґрунтування щодо застосування наведеної норми вказав, що всупереч частини п`ятої статті 308 КАС України в апеляційній скарзі Позивач вказує нову підставу позову, яка не заявлялася ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції щодо періоду, на який НБУ було запроваджено заходи захисту у вигляді встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту.

Заявляючи вимогу щодо ухвалення рішення про задоволення позовних вимог у аспекті застосування статті 12 Закону України "Про валюту і валютні операції", Позивач наведений вище висновок спростовує без чіткого визначення зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження, лише з посиланням на відповідну судову практику й без зазначення подібності правовідносин у цій справі та у наведених скаржником справах.

Також, стверджуючи про відсутність правового висновку й наводячи свою позицію щодо щодо застосування статті 12 Закону України "Про валюту і валютні операції", Позивач не враховує, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення в аспекті відповідних доводів також послався на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 23 липня 2024 року у справі № 240/25642/22, тобто визнав наведене у цій постанові тлумачення щодо норм права і застосовним до цих правовідносин.

Позивач, стверджуючи про відсутність правового висновку, не наводить доводів, які б давали підстави вважати, що для цілей тлумачення статті 12 Закону України "Про валюту і валютні операції" висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 23 липня 2024 року у справі № 240/25642/22, є незастосовними.

Саме лише посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Резюмуючи наведене вище в сукупності, наведені скаржником доводи не узгоджуються з наведеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Фрукт" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Фрукт" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є.Блажівська